Основними складовими компонентами логістики підприємства (корпорації) є:
— внутрішньовиробнича підсистема, яка забезпечує управління постачанням, виробництвом і збутом продукції з усіх матеріальних та інформаційних потоків у рамках виробничих підрозділів;
— ринкова підсистема, що забезпечує управління взаємозв’язками з усіма суб’єктами, з якими підприємство зустрічається в процесі виробничо-господарської діяльності;
— підсистема сервісної підтримки забезпечує управління процесами, які пов’язують підприємство зі споживачами.
Внутрішньовиробнича підсистема є центральною ланкою логістичної системи, оскільки в ній сконцентровані завдання, реалізація яких визначає основну виробничо-господарську діяльність підприємства. Об’єктами діяльності є продукція промислового й непромислового призначення, ремонтні роботи, будівництво, транспорт, зв’язок тощо. З огляду на це внутрішньовиробнича підсистема може бути розподілена на окремі блоки завдань (функціональні підсистеми) за видами діяльності.
Основні показники, що визначаються в процесі виконання завдання цієї підсистеми й характеризують стабільність роботи підприємства в її межах, такі: фінансово-економічної стабільності підприємства, виробничо-господарської діяльності підприємства та екології діяльності підприємства.
Оптимізація функціонування внутрішньовиробничої підсистеми може здійснюватися використанням методу декомпозиції, за якого кожен блок завдань за напрямом діяльності оптимізується окремо за своїми локальними критеріями оптимальності з використанням відповідних методів. Наприклад, оптимізація складського господарства може бути реалізована в результаті розв’язання завдань управління запасами в детермінованому чи ймовірному варіанті за методом Брауна [5]. Функціонування виробництва оптимізується за допомогою методу розрахунку виробничої програми за змінного попиту [9]. Оптимізація перевезень сировини і продукції може бути реалізована шляхом розв’язання транспортного завдання в різних його модифікаціях [7].
Як глобальний критерій оптимальності доцільно прийняти інтегральний показник організаційно-економічної стійкості діяльності підприємства, який ураховує потреби ринку й забезпечує «виживання» за умов конкуренції, а також отримання необхідного прибутку підприємством з урахуванням нальних обмежень. При цьому управління інтегральним показником стійкості має виконуватися з позиції поліпшення однієї з найважливіших характеристик виробничої системи — ефективності діяльності підприємства, тобто співвідношення витрат і результатів функціонування системи. P = R – W ? max, де Р — прибуток від діяльності за період t; R — вартісна оцінка результатів виробничо-господарської діяльності за період t; W — витрати на виробничо-господарську діяльність підприємства за період t.
Д ос ягне нняІнфо н о н е ачан н я +
Ск л а д с ь к е го спо д ар ст во
Ви роб н и ч цик л
Цех 1
Кошти в и ро
По ст ачальник и фін
Банк и
Рино к цінни х па пе
Кред и т и
Доходи від інших видів діяльності
Рис . 6.1.
За гальна схема функціонуван ня те хн і ч по ст ачан н я + +
Ск л а д с ь к е го спо д ар ст во
Банк и
Доходи від інших видів діяль
Рис . 6.1.
За гальна 133 Д ос ягне ння на у ко во те х н і ч н о г о ро з в и т к у
По ст ачал ьн ик и Інфо р м ацій ний по т і к
Мат е р і а л ь н о те хн і ч н е по ст ачан н я + +
Ск л а д с ь к е го спо д ар ст во
Ви роб н и ч ий цик л
Цех 1
В и р о б нич ий цик л
Цех n
Підсист е ма зб у т у
Сп ожи в ачі
Кошти в и ро б н и ч ої сист еми
По ст ачальник и фін а нсо в и х ре с у рс і в
Банк и
Рино к цінни х па пе р і в
Дер ж авний і місцеви й бюдж ет тр у д ов их ре с у рс і в в и роб н и чи х і сир о винн их ре с у рс і в
Рівень по дат к ів
Виробнича підсистема
Кред и т и банкі в
Доходи від інших видів діяльності
Доходи від реалізації
Оподаткування
Рис . 6.1.
За гальна схема функціонуван ня ви робн и чо ї си стеми
133
Ринкова підсистема визначає показники, що характеризують постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих виробів; споживачів готової продукції; конкурентів, які виробляють аналогічну продукцію; зміни в ринковому середовищі.
Слід звернути увагу на те, що вимоги ринку не обмежуються попитом на товар. Споживач диктує свої умови також стосовно складу та якості послуг, які йому надаються в процесі постачання того чи іншого товару, рівня обслуговування (час, частота, готовність, безвідмовність і якість постачань, проведення вантажних робіт) тощо.
Підсистема сервісної підтримки — це комплекс послуг, що надаються в процесі замовлення, купівлі, поставки й подальшого обслуговування продукції. Показником оцінювання сервісу є рівень споживчого попиту. Об’єктом сервісу є споживачі матеріального потоку: виробничі підприємства й організації, різноманітні розподільні центри та кінцеві споживачі. Сервісне обслуговування після продажу товару здійснюють, як правило, окремі самостійні підприємства (центри), що спеціалізуються у сфері сервісу.
Виокремлюють такі види сервісного обслуговування:
— сервіс задоволення споживчого попиту — комплексна характеристика рівня обслуговування споживачів;
— сервіс надання послуг виробничого призначення — сукупність запропонованих видів послуг від моменту укладання угода на купівлю до моменту поставки продукції;
— сервіс післяпродажного обслуговування, який охоплює такі основні заходи: визначення вимог до післяпродажного обслуговування продукції на стадії її розроблення, визначення послуг, що надаються споживачеві після продажу продукції;
— підготовка кадрового складу для проведення ремонтних робіт і випуск необхідної технічної документації, організація забезпечення запасними частинами та інструментами, необхідними для здійснення післяпродажного обслуговування, тощо.
— сервіс інформаційного обслуговування — сукупність інформації, що надається покупцю про виріб і його обслуговування;
— сервіс фінансово-кредитного обслуговування, який охоплює сукупність можливих варіантів оплати продукції, систему знижок і пільг, що надаються покупцю.
Види сервісного обслуговування продукції характеризуються широким колом показників, які можуть бути і кількісними, і якісними. Це кількість відмовлень за обсягами продажу через відсутність достатнього обсягу певного виду продукції в певний час, кількість рекламацій на продукцію, період від моменту отримання заявки до поставки продукції, якість продукції, імовірність безвідмовної роботи тощо.
Отже, для оцінювання й управління організаційно-економічною стійкістю діяльності підприємства необхідно мати повну інформацію з усіх складових логістичної системи та відповідну систему методів економіко-математичних моделей для проведення комплексного логістико-орієнтованого аналізу.
