Posibniki.com.uaМенеджментОрганізація та нормування праці10.2. Колективні форми організації праці


< Попередня  Змiст  Наступна >

10.2. Колективні форми організації праці


Організація та обслуговування робочих місць певною мірою залежать від форми організації праці на виробництві, які укрупнено поділяються на індивідуальну та на колективну форми організації праці. У сучасних умовах широко використовується колективна форма організації праці, яка характеризується об’єднанням працівників для планомірної спільної участі в одному або різних, але взаємопов’язаних процесах праці. Історичний досвід розвитку організації праці свідчить: що більш диференційованим є процес праці за видами і виконавцями, то більше він потребує кооперації для виконання загального завдання будь-якого технологічного або виробничого процесу, спрямованого на виробництво товарів або надання послуг.

Поділена праця передбачає спеціалізацію окремих виконавців для виконання певної частини спільних робіт, яку неможливо здійснити без чіткої узгодженості дій окремих працівників або груп, тобто без кооперації праці. Фахівцями встановлені роботи і виробничо-технологічні умови, виконання яких можливе лише за індивідуальної або колективної організації праці.

Бригада є первинною, відносно самостійною організаційною одиницею трудового колективу, в рамках якої здійснюється кооперація праці робітників

— безпосередніх виконавців трудових і виробничих процесів.

Бригади створюються в таких випадках:

1) для обслуговування крупних і складних виробничих агрегатів;

2) на потокових лініях;

3) для спільного виконання комплексного виробничого завдання кількома робітниками, коли результати роботи кожного з них неможливо або недоцільно планувати і враховувати окремо;

4) для виконання певної роботи в суворо обмежені строки, які один робітник за даного обсягу роботи забезпечити не може;

5) безпосередньої взаємодії між обслуговуючими, допоміжними та основними робітниками в рамках даної виробничої дільниці;

6) полегшення поточного розподілу оперативних завдань між працівниками за відсутності постійного закріплення робочих місць або певного кола робіт за кожним виконавцем.

Загальною ознакою, що характеризує бригаду, є те, що всі її члени взаємопов’язані у процесі праці, спільно виконують виробничі завдання і несуть колективну відповідальність за результати своєї праці. При цьому створюється і загальна, бригадна, матеріальна зацікавленість у результатах праці

— у виробництві закінчених робіт того або іншого виду, у випуску готової для даної стадії виробництва продукції або у виконанні певної функції обслуговування.

Технічні і технологічні передумови бригадної форми організації праці пов’язані з особливостями технічного оснащення виробництва і використовуваної технології.

Організаційні передумови полягають у тому, що за бригадної організації праці у багатьох випадках ефективніше за все здійснюється первинна трудова кооперація між працівниками, які виконують різні функції, значна частина поточних організаційних питань досить оперативно розв’язується усередині бригад (бригадирами, ланковими, самими робітниками), а також успішніше здійснюються внутрішньовиробниче планування та облік ряду показників.

Економічними передумовами організації бригад є такі: підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції або робіт; можливості формування і розвитку госпрозрахункових відносин на первинному рівні виробництва; реальні можливості економії уречевленної праці, поліпшення якості продукції або робіт, обслуговування машин та обладнання, зниження витрат паливно-енергетичних ресурсів. Зрозуміло, для реалізації цих передумов необхідне створення відповідних і достатньо вагомих стимулів (як матеріальних, так і нематеріальних).

Психофізіологічні передумови організації бригад визначаються створенням можливостей для подолання подрібненого поділу і монотонності праці за рахунок підвищення кваліфікації членів бригади, оволодіння ними суміжними професіями і спеціальностями та розвитку на цій основі зміни операцій, виконуваних трудових функцій і місць докладання своєї праці. З практики бригадної організації праці відомі приклади, коли кожен працівник бригади настільки розширив виробничий профіль, що став здатним у будь-який час замінити будь-якого працівника своєї бригади.

Соціальні передумови організації бригад виражаються насамперед в об’єднанні співробітників на основі загальних інтересів, відносинами дружби і взаємодопомоги, у формуванні позитивного соціального клімату в колективах.

Отже, бригадна організація праці є однією з поширених форм кооперації праці й організації праці, оскільки пов’язана з безпосереднім об’єднанням роботи групи працівників, які виконують спільне виробниче завдання і несуть колективну відповідальність за результати роботи. Бригадна форма організації праці доцільна за таких умов і принципів (рис. 10.4): виконання виробничого завдання потребує участі цілого колективу (групи) працівників різних спеціальностей. При цьому повне завантаження роботою за спеціальністю кожного робітника, як правило, забезпечити неможливо і найменші витрати праці досягаються за рахунок суміщення окремих професій та взаємозамінності, що ускладнює облік індивідуального виробітку; відсутні необхідність в утворенні запасів по окремих операціях виконуваної роботи за загального збільшення кінцевого виходу продукції; працівників обслуговують і контролюють хід технологічного процесу, тому завдання індивідуального виробітку обліку не мають, але від їхніх зусиль залежить випуск продукції понад встановлену норму.

Ураховуючи її важливу роль в організації праці, слід докладніше зупинитися на формах бригадної організації, їх особливостях, різновидах і умовах використання тієї або іншої форми в різних виробничих умовах.

За всього різноманіття виробничих умов у різних галузях господарства і безлічі організаційних форм бригадної праці всі види виробничих бригад можна класифікувати за однорідними ознаками: за ступенем функціонального поділу праці; за кооперацією праці у часі; за категоріями працівників (основні або допоміжні). Іноді в основу класифікації покладають професійні або вікові ознаки (наприклад, бригади теслярів або малярів, молодіжні бригади).

Загальні принципи організації праці в бригадах

Безперервність трудових процесів

Суміщення окремих трудових дій і прийомів

Раціоналізація завантаження робітників і техніки, яка ними використовується

Підвищення змістовності праці і творчих можливостей її здійснення

Відповідність розрядів і професій роботі, яка ними виконується

Рис. 10.4. Принципи організації праці в бригадах

За ступенем функціонального поділу праці всі бригади поділяються на дві групи: бригади спеціалізовані та комплексні. Спеціалізовані бригади формуються з робітників однієї професії і спеціальності для виконання масових, однорідних робіт, наприклад, таких, як вантажно-розвантажувальні роботи на транспорті, оранка тракторами в сільському господарстві, бетонні роботи у будівництві та ін. Робітники, які входять до складу спеціалізованих бригад, можуть різнитися тільки рівнем кваліфікації, тобто отриманим розрядом.

Комплексні бригади об’єднують працівників різних професій. Вони створюються або для виконання різнорідних, але техноло-

За часом спільної роботи спеціалізовані та комплексні бригади можуть бути змінними та наскрізними або багатозмінними. Застосування тієї або іншої організаційної форми залежить від умов виробництва, особливостей технологічного процесу та умов роботи обладнання.

Змінні спеціалізовані бригади створюються у тих виробництвах, де здійснюються переривчасті однорідні трудові процеси тривалістю не більше однієї зміни. Роботу за цих умов можна припинити у будь-який час, організувати загальні перерви на відпочинок, обідню перерву, працювати можна в одну, дві, або три зміни із загальними вихідними днями. Прикладами можуть слугувати спеціалізовані бригади штукатурів або малярів у будівництві, токарів або слюсарів, що виконують однорідні роботи на підприємствах машинобудування, робітників сфери побутового обслуговування населення тощо. Наскрізні спеціалізовані бригади обслуговують безперервні процеси за умови однорідності виконуваних робіт. Вимога безперервності може бути викликана як особливостями технології виробництва (наприклад, у бетонуванні масивних споруд, коли процес укладання бетону не можна перервати протягом кількох діб), так і економічними або іншими причинами (наприклад, тризмінна безперервна робота трактористів або комбайнерів на сезонних сільгоспроботах) або робота на підприємствах хлібопекарської промисловості. За організації праці за безперервним графіком до складу наскрізної бригади зазвичай включаються чотиризмінні бригади, і робота будується без загальних вихідних днів, тобто цілодобово (три бригади працюють, а одна має день відпочинку).

Змінні комплексні бригади створюються, як і спеціалізовані, у переривчастих, але складних виробництвах. На відміну від спеціалізованих бригад, вони включають до свого складу, іноді досить численного, до 20 і більше робітників різних спеціальностей і різного рівня кваліфікації. Прикладами можуть слугувати комплексні бригади робітників, зайнятих монтажем складного технологічного обладнання, або комплексні, але однозмінні гірничопрохідницькі бригади, до складу яких входять бурильники найвищих розрядів, машиністи вантажних машин і електровозів, кріпильники, слюсарі, підсобні робітники. Можуть створюватися однозмінні комплексні бригади і за обслуговування складного обладнання, що працює за переривчастими графіками. Наскрізні комплексні бригади, як і спеціалізовані цього виду, організовуються аналогічно

— з робіт-

гічно взаємопов’язаних робіт з виробництва певного виду продукції, або для обслуговування великого та складного обладнання, а також конвеєрних ліній у масовому виробництві.

Формування і розвиток колективної, зокрема бригадної, організації праці

— це процес, з одного боку, зумовлений об’єктивною виробничою необхідністю, а з іншого

— такий, що містить безперечні економічні, психофізіологічні та соціальні прогресивні елементи.

Прогресивність бригадної організації праці в економічному аспекті полягає передусім у підвищенні продуктивності праці за рахунок створення колективної матеріальної зацікавленості у кінцевих результатах праці. Для бригад, що складаються з найманих працівників, така зацікавленість створюється у плануванні складу робіт і завчасному, до початку робіт, визначенні термінів їх виконання, розцінок за одиницю продукції або роботи в укрупнених вимірниках та умов преміювання. Що повніше, чіткіше й надійніше організований господарський розрахунок, то вищою є зацікавленість первинних трудових колективів у економічних результатах своєї діяльності. Отримати стійкі і досить високі показники можна тільки за допомогою ефективної організації праці у колективах. У процесі формування і розвитку ринкової економіки виникають і нові економічні стимули, які також значно сприяють зацікавленості працівників у поліпшенні організації праці і підвищенні її результатів.

Не менш важливим є і соціальний аспект колективних форм організації праці. На основі єдності економічних інтересів відбувається об’єднання всіх учасників спільної праці, формуються відносини спочатку простої взаємодопомоги у роботі, а потім і соціально-трудові відносини, які сприяють ефективній праці. Формування позитивного соціального клімату в колективах значною мірою сприяє ефективній кооперації праці усередині бригад.

Отже, і з різних позицій колективна форма організації праці є прогресивною.

З психофізіологічного погляду колективна організація праці також має низку переваг порівняно з індивідуальною. Передусім

ників різних професій, спеціальностей і розрядів та обслуговують безперервні виробничі процеси. Прикладами можуть бути: комплексні бригади, що обслуговують доменні печі у чорній металургії; наскрізні комплексні бригади на електростанціях; бригади, які обслуговують апаратурні системи безперервної дії у хімічній промисловості. Іноді наскрізні комплексні бригади створюються і для проведення робіт, що не вимагають безперервності трудових і виробничих процесів, але обмежені термінами виконання. Як і у наскрізних спеціалізованих бригадах, робота тут ведеться за змінним чотирибригадним графіком.

Важливим моментом в ефективній організації праці та її результативності є різні форми економічного стимулювання колективної праці: відрядно-преміальна система оплати праці за її кінцевими результатами; бригадний господарський розрахунок; запровадження відносин орендування або участі у прибутках через акціонування.

Одним з основних показників ефективності бригадної форми організації праці є підвищення продуктивності праці. Ефективність праці у бригадах забезпечується рівнем кваліфікації та здібностями працівників виконувати різні за характером роботи, підвищенням складності праці та професійної майстерності членів бригади. Бригади поділяються за 5 класифікаційними ознаками (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ БРИГАД

Класифікаційні ознаки

Характеристика (вид) бригади

1. Спеціалізовані бригади з робітників однієї професії, які виконують технологічно однорідні роботи.

Професійний склад

2. Комплексні бригади, що складаються з робітників різних професій і кваліфікацій, які виконують взаємозв’язані, технологічно різнорідні роботи

Комплексні бригади

1. З повним професійним та кваліфікаційним поділом праці та вузькою спеціалізацією.

Ступінь поділу праці

2. З неповним поділом праці, суміщенням робітниками суміжних професій або спеціальностей.

3. Без поділу праці, коли робітники різних професій (спеціальностей) і кваліфікації виконують роботу за принципом повної взаємозамінності

1. Змінні.

Змінність роботи

2. Наскрізні (добові)

1. З погодинною оплатою.

Спеціалізовані, комплексні бригади

Форма оплати

2. З відрядною оплатою

Спосіб розподілу спільного бригадного заробітку

1. За тарифними розрядами і відпрацьованим часом.

2. За коефіцієнтом трудової участі

спільна колективна праця набагато менше піддається впливу монотонності, оскільки у робітників з’являються можливості змінити трудові дії, функції і робочі місця. За рахунок цього зменшується стомленість, викликана одноманітними повторюваними діями, а це позитивно позначається і на психіці робітників.

Для того, щоб бригади стали первинними ланками у системі управління виробництвом, важливо уміти правильно вибрати їх вид, а також професійно-кваліфікаційний і кількісний склад. Тому існує різноманіття виробничих бригад, які можна класифікувати, як показано на рис. 10.5.

Як випливає з наведеної класифікації, виробничі бригади можуть виконувати або частину основного процесу, або всі його операції, або тільки допоміжні роботи чи основні та допоміжні разом.

Виробничі бригади різняться за ступенем поділу праці. Так, існують бригади з частковим або повним поділом праці, а також з повною взаємозамінністю робітників. Ступінь поділу праці у виробничих бригадах встановлюють, виходячи з найповнішого і найефективнішого використання робочого часу кожного члена бригади. Удосконалення організації праці у бригаді потребує досягнення оптимального поєднання принципу поділу праці із взаємозамінністю спеціалістів. Для забезпечення можливості взаємозамінності і поєднання професій кожен працівник бригади, як правило, повинен уміти виконувати роботи за однією або кількома суміжними професіями.

Виробничі бригади

Змінні

ДобовіСпеціалізованіКомплексні

Виконують допоміжні роботи (обслуговуючі)

Виконують основні та допоміжні роботи разом

Об’єднують робітників однієї професії

Об’єднують робітників однорідних професій

Виконують частину основного процесу

Виконують усі операції основного процесу

Об’єднують робітників однієї кваліфікації

Об’єднують робітників різних кваліфікацій

З повним поділом праці

З частковим поділом праці

З повною взаємозамінністю

Рис. 10.5. Класифікація виробничих бригад

Комплексні бригади мають великі можливості для охоплення повного циклу виробництва продукції або забезпечення випуску

Як комплексні, так і спеціалізовані бригади можуть бути як позмінними, так і добовими (наскрізними).

Виходячи з оцінки оплати праці, деякі автори пропонують таку класифікацію виробничих бригад (рис. 10.6).

Виробничі бригади

СпеціалізованіКомплексні

З повним поділом праці

З частковим поділом праці

Без поділу праці

ЗмінніНаскрізні

ДрібніСередніУкрупнені

Без поділу на ланки

З поділом на ланки

З оплатою за кінцевими результатами праці

З оплатою за індивідуальними результатами праці

З оплатою за проміжними результатами праці

З оплатою за кінцевими результатами праці

Рис. 10.6. Класифікація виробничих бригад

Спеціалізовані бригади найдоцільніші у виробництвах із частковою механізацією праці, на роботах, у яких забезпечується достатнє завантаження працівників вузької спеціалізації, наприклад, на вантажно-розвантажувальних роботах, виконуваних

певної частини кінцевого продукту, що посилює зацікавленість робітників у результатах їхньої праці та підвищує їхню відповідальність за якість роботи.

Створення позмінних бригад є виправданим у тому разі, якщо виробничий цикл дорівнює змінному робочому часу або менший за нього і якщо немає необхідності створювати певний заділ для наступної зміни. Проте такі умови виробництва зустрічаються нечасто, тому доцільно створювати добові (наскрізні) бригади, члени яких працюють у різних змінах, але виконують загальне завдання (бригади наладчиків, ремонтників та ін.). У добових (наскрізних) бригадах підвищується відповідальність кожного робітника за колективні результати роботи, а також матеріальна зацікавленість у досягненні високих показників праці всіма змінними ланками на заданій ділянці виробництва. З досвіду відомо, що у добових бригадах краще використовуються робочий час та обладнання, виникає зацікавленість у передачі робочого місця зміннику «на ходу», скорочуються витрати часу на підготовку робочого місця (наприклад, бригади конструкторів-розробників, рекламних агентів, ремонтників).

Але, на наш погляд, більш вдалою є інша класифікація виробничих бригад за видами (рис. 10.7).

При визначенні якісного і кількісного складу бригад за професіями і кваліфікаціями користуються тарифно-кваліфікаційними довідниками, враховують плановий обсяг робіт, що його має виконати колектив за зміну, добу, місяць, а також складність обладнання, характер і зміст майбутньої роботи. Нині з появою підприємств малого і середнього бізнесу праця колективного об’єднання може оплачуватися на договірних умовах, що не завжди виправдано.

Практика показала, що створення бригад у виробництві

— процес складний і охоплює велике коло питань: підготовку виробництва, його спеціалізацію, вдосконалення технології, розробку та розрахунок норм і нормативів, планів виробництва, обліку і звітності, створення положення про оплату праці і преміювання. Необхідно також ураховувати соціальні і психологічні чинники, що залежать від професійно-кваліфікаційного та демографічного (статевовікового) складу працівників, місцезнаходження підприємства та ін. Що серйозніше виконано підготовчу роботу, яка враховує специфіку виробництва, то вищою є ефективність бригадної праці.

вручну, для обслуговування ліній електропередач. У машинобудуванні спеціалізованими є бригади наладчиків, що обслуговують потокові та автоматичні лінії, бригади ремонтників і настроювачів комп’ютерів, верстатів з програмним управлінням; бригади конструкторів-розробників, бригади швидкої допомоги; спеціалізовані бригади в сільському господарстві та ін.

ВИДИ БРИГАД за складом робітників за охопленням робочого дня за ступенем розвитку госпрозрахункових відносин госпрозрахункові за характером виконання робіт с п е ц і а л і з о в а н і к о м п л е к с н і з м і н н і н а с к р і з н і н е г о с п р о з р а х у н к о в і т р а д и ц і й н іг о с п р о з р а х у н к о в і г о с п р о з р а х у н к о в іп і д р я д н і г о с п р о з р а х у н к о в іо р е н д н і г о с п р о з р а х у н к о в ік о о п е р а т и в н і в и р о б н и ч і о б с л у г о в у ю ч і т в о р ч і в и р о б н и ч о т в о р ч і

Рис. 10.7. Класифікація бригад за ознаками

Практика свідчить, що за бригадної форми організації праці ефективніше використовується технологічне обладнання, робочий час і кваліфікація робітників, унаслідок чого на 5

—10 % підвищується продуктивність праці, поліпшується якість продукції.

Планова явочна чисельність Ч я робітників у бригаді за відрядної форми оплати праці розраховується нормативним методом за формулою: де Т б

,

КФ

Т

Ч пл бб я N = ,

КФ

Т

Ч пл бб я N =

— нормативна трудомісткість одного бригадо-комплекта, год; N б

— кількість бригадо-комплектів за планом на розрахунковий період; Ф пл

— плановий фонд робочого часу одного робітника, год; К

— середній коефіцієнт виконання норм робітниками даної дільниці.

Чисельність допоміжних робітників визначається на підставі нормованих завдань, норм обслуговування і чисельності з урахуванням коефіцієнта змінності. Кількість необхідних для нормальної роботи службовців, фахівців і професіоналів визначається за емпіричними формулами, типовими штатами, за аналогією тощо.

Економічні показники, соціально-психологічний клімат у бригаді значною мірою залежать від персонального складу. Якщо дозволяють умови виробництва, бригади слід комплектувати з урахуванням особистих побажань працівників, тобто на засадах добровільності. Осіб з явною психологічною несумісністю запрошувати на постійну роботу у складі бригади недоцільно, щоб не створювати умови для виникнення зайвих конфліктів.

Об’єктом нормування у бригадах є колективний трудовий процес. Тому поряд із диференційованими нормами на окремі операції доцільно розраховувати комплексні норми на одиницю кінцевої продукції бригади, що полегшує облік готової продукції, продуктивності праці та нарахування зарплати.

В організації і нормуванні колективної праці слід ураховувати організаційно-технічні умови виробництва, характер технологічних зв’язків між робітниками, змінність роботи, розвиток госпрозрахункових відносин і можливість точного визначення обсягів виконуваних робіт. Перехід від індивідуальної до бригадної форми організації праці може супроводжуватися переходом від поопераційного нормування до розрахунку комплексних норм з метою оплати праці за кінцевими результатами.

За колективного трудового процесу особливо чітко виявляється залежність величини норм від розподілу та кооперації праці в бригадах системи обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку.

Аналіз впливу бригадної роботи на величину необхідних витрат праці доцільно виконувати за елементами норми часу. Для одних елементів (частин) норми вплив колективної праці достатньо висловити в загальному вигляді, для інших

— кількісне визначення цього впливу вимагає нормування конкретної роботи. Можливі такі ситуації, коли зміну окремих частин норми при переході до бригадної роботи практично неможливо встановити або економічно недоцільно.

Кожній бригаді встановлюють місячні плани виробництва. А якщо підприємство має стабільні замовлення, то доцільно бригадам формувати планові завдання на квартал і на календарний рік. Якщо дозволяють умови виробництва, то застосовується єдина номенклатура планових показників для бригади, дільниці та цеху.

Норма часу в бригаді Н ч.бр , де кожну операцію виконує один робітник, буде такою: ? = = п і1 опч.бр

НН , де Н оп

— норма часу на і-у операцію; п

— кількість операцій, закріплених за бригадою.

У випадках, коли до виконання операцій залучено кілька робітників, норма часу в бригаді становитиме: чис

ННН?= ? = п і , де Н чис

1 опч.бр

— норма чисельності робітників, залучених до виконання і-ї операції.

З урахуванням розстановки робітників та їхньої завантаженості встановлюється комплексна норма часу бригади: міс міс ч.бр

Ф

Н N = , де Ф міс

— місячний фонд робочого часу; N міс

— плановий місячний обсяг випуску продукції бригадою.

Для бригади в цілому як виробничої одиниці встановлюють одну норму виробітку

— комплексну бригадну норму в одиницях кінцевої продукції, що виробила бригада. Для цього попередньо необхідно встановити технічно обґрунтовані норми на кожну з операцій, що становлять трудовий процес бригади. Якщо всі ці первинні норми є технічно обґрунтованими, розрахованими на основі єдиних і типових норм та галузевих нормативів, то кінцева бригадна норма буде теж технічно обґрунтованою.

Норма виробітку бригади становитиме: ? ? = шт брзм в.бр

ЧТ

Н , де Т зм

Т

— тривалість робочої зміни, хв; Ч бр

— чисельність робітників у бригаді, осіб; Т шт

— норма часу на одиницю і-ї продукції, хв.

Слід зазначити, що під час встановлення норми виробітку бригади необхідно попередньо виявити резерви і шляхи кращого використання робочого часу, провести відбір і вивчення передових прийомів праці, перевірити можливості використання на практиці різних наукових рекомендацій.

Крім індивідуальних норм виробітку, існують так звані бригадні норми виробітку та комплексні норми часу, що використовуються для застосування бригадної форми організації праці. За такої форми планування обрахунок результатів праці бригади здійснюють за загальною трудомісткістю виконання всього комплексу робіт, закріпленого за бригадою. Оплата праці в такому разі відбувається за кінцеві результати праці всієї бригади. Слід зазначити, що розроблення комплексних норм праці не виключає поопераційного нормування робіт, одиничних норм часу і розцінок. Бригадний трудовий процес, як правило, значно ефективніший за індивідуальний, тому що економію часу створюють взаємодія і взаємозаміна членів бригади, раціональніший розподіл праці між робітниками (кваліфікованіші виконують складніші роботи, некваліфіковані

— найпростіші роботи), середній вищий ритм колективної праці (внаслідок соціального контролю співробітників) та ін.

Здійснюється уточнення спеціалізації бригади і визначається планово-облікова одиниця. Це бригадо-комплект в умовах одиничного, дрібносерійного і серійного виробництва і продукція в натуральному виразі (в штуках, метрах, тоннах) в умовах крупносерійного і масового виробництва.

Бригадокомплект включає частину робіт з виготовлення виробу, а сума всіх бригадо-комплектів вкладається у виріб

— закінчену продукцію підприємства. Для оплати праці за кінцевий результат розробляються комплексні норми витрат часу праці і розцінки на бригадо-комплекти за участю членів бригади. Оплата праці здійснюється з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

Планомірна робота підприємства, об’єднання та узгодження спільної діяльності працівників можуть бути досягнуті лише на основі розробки і застосування раціональних форм кооперованих зв’язків і координації діяльності працівників, що складають трудовий колектив.

Трудовий колектив

— це об’єднання всіх працівників одного підприємства. У складі єдиного трудового колективу відповідно до структури підприємства діють колективи цехів, відділів, секторів, дільниць, бригад та інших підрозділів.

Отже, під організацією праці трудового колективу слід розуміти таку організацію, в основі якої лежать зважений, продуманий і прорахований поділ і кооперація праці.

Виробнича структура нових підприємств повинна проектуватися таким чином, щоб вона могла відповідати науковим принципам раціональної організації та управління виробництвом, від-


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.1. Служби з нормування праці, їх функції
11.2. Аналіз нормування праці на підприємстві
11.3. Перегляд норм праці та календарні плани перегляду норм праці, їх зміст
11.4. Сучасний науковий підхід до організації нормування праці
УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ТА НОРМУВАННЯМ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki