• показники результатів діяльності, в основу яких покладено бухгалтерські оцінки прибутку (у т.ч. економічну додану вартість (EVA) та ринкову додану вартість (MVA)); • грошові показники (у т.ч. грошова рентабельність інвестицій (CFROI), додана грошова вартість (CVA), чистий економічний дохід (NEI));
• показники операційної ефективності (у т.ч. драйвери рентабельності операційних активів, операційний прибуток та операційний леверидж);
• показники CVP-аналізу.
Розглядаючи причини невисокої ефективності управлінської діяльності в процесі розвитку, зазначимо, що деякі з них мають об’єктивний характер (динамічність зовнішнього середовища, необхідність балансування між централізацією і децентралізацією в управлінні компанією, ризиком та стабільністю, складність поєднання наукових концепцій). Проте за оцінками самих підприємців, куди більшій вплив на неефективне управління розвитком справляють чинники пов’язані з низькою якістю управлінських процесів у компанії, розривом між амбітністю цілей її власників і керівництва та недосконалістю засобів, якими ці цілі досягаються, суперечностями між відповідальністю й делегуванням повноважень, між регламентованістю бізнес-процесів і необхідністю приймати нестандартні рішення. Попри низку суперечностей, головним джерелом проблем у процесі розвитку є невідповідність швидкості реагування менеджменту на зміни, породжувані динамічністю зовнішнього середовища.
1. В основі управління розвитком компанії
— цілеспрямовані дії її менеджменту щодо розв’язання суперечностей існування системи, забезпечення її цілеспрямованого руху в рамках обраних пріоритетів розвитку, що досягається виконанням чотирьох основних функцій: 1) цілевстановлення; 2) прогнозування (планування); 3) організації і координування; 4) стимулювання і активізації; 5) моніторингу. Циклічність такого процесу має забезпечувати спадковість змін, необхідних для утримання підприємством усталених конкурентних переваг та досягнення неповторності й довгострокової прибутковості як ключових індикаторів успішного розвитку підприємства у просторі і часі.
Проблеми управління розвитком компанії 2. Розвиток компанії зумовлює необхідність розв’язання комплексу проблем, пов’язаних з трансформацією системи організаційно-виробничих та соціально-економічних відносин, що розглядаються в кількох контекстах, а саме: проблемно-орієнтованому (стратегічному), структурно-функціональному, системному, інституціональному та конкурентному.
3. Серед концепцій щодо управління розвитком компанії слід виокремити базовані на різних концептуальних положеннях щодо: типу реагування (реактивний і проактивний) на імпульси розвитку компанії; методів здійснення управлінського впливу на процес розвитку через адміністрування чи управління; характеру залучення персоналу до формування напрямів розвитку та відповідальності за отримані результати; способи організації управлінського впливу: через створення ієрархічної адміністративної структури або відсутності адміністративних відносин у системі.
4. Управління розвитком компанії реалізується через відповідну підсистему, яка, своєю чергою, являє собою складну відкриту систему, що може бути описана трьома парами складових: 1) об’єкт — суб’єкт управління; 2) організаційна структура — механізм управління; 3) принципи управління — культура та цінності розвитку організації.
5. Організаційно підсистема управління розвитком компанії може бути побудована за двома форматами — формальним та неформальним. Формальна модель управління розвитком передбачає виокремлення в межах організаційної структури підрозділу підприємства, що позначається в організаційно-структурній формалізації сфери повноважень та відповідальності осіб, закликаних здійснювати якісні трансформації. Неформальна модель управління розвитку передбачає наявність вмонтованого в діяльність кожного структурного підрозділу компанії механізму розвитку.
6. Механізм управління розвитком компанії має забезпечити дієвість відповідної підсистеми та підтримувати органічне поєднання суб’єкта і об’єкта управління розвитком адекватними методами та з урахуванням специфічних чинників підтримки розвитку.
7. У межах визначення показників оцінювання ефективності управління розвитком компанії науковий пошук триває у двох напрямах: 1) розроблення інтегрального показника, який дає уявлення щодо рівня розвитку компанії та, опосередковано, про ефективність управління цим процесом; 2) формування системи по-казників, що відображає рівень досягнення результатів компанії та оцінку її потенціальних можливостей.
