< Попередня  Змiст  Наступна >

6.4. Класифікація витрат


Для правильного визначення собівартості та її всебічного аналізу витрати аграрних підприємств класифікують за кіль-кома ознаками. За роллю і значенням у створенні продукції ви-трати поділяються на основні (обов’язкові) та неосновні (не-обов’язкові). Основні витрати безпосередньо пов’язані з технологічним процесом. Без них виробництво даного виду продукції немислиме взагалі (наприклад, витрати на насіння, корми, заробітну плату тощо). Неосновні (необов’язкові) витрати — це такі витрати, без яких виробництво продукції можливе, але з меншою ефективністю. Наприклад, урожай мо-жна отримати без застосування мінеральних добрив, хоч рівень урожайності культур буде в цьому випадку значно нижчий, ніж при застосуванні такого ресурсу.

За способом включення у собівартість продукції всі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі — це витрати, які в мо-мент виникнення можна безпосередньо віднести на відповідний об’єкт планування та обліку (певну культуру, вид тварин тощо). Такими є витрати на заробітну плату, насіння, корми, мінеральні та органічні добрива, на амортизацію і поточний ремонт спеціалі-зованих основних засобів та ін. Непрямі витрати пов’язані з ви-робництвом кількох видів продукції і не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт планування та обліку. З огляду на це виникає необхідність у застосуванні відповідної методики їх розподілу за вказаними об’єктами, а тому цей вид витрат нері-дко називають розподільними. До них належать загальновироб-ничі витрати, а також частина основних витрат, наприклад, амор-тизація і поточний ремонт тракторів, витрати на зрошення й осушення тощо.
Залежно від часу виробничого споживання всі витрати кла-сифікують як витрати поточного року і витрати минулих років. У собівартість продукції звітного року включають не всі витрати поточного року. Частину їх у вигляді незавершеного виробництва (наприклад, витрати на посів озимих) відокрем-люють і відносять на собівартість продукції наступного року. Водночас частина витрат минулого року включається в собівар-тість продукції звітного періоду, що зумовлено тривалим виро-бничим циклом окремих видів продукції і незбігом робочого періоду з періодом виробництва.
Залежно від матеріально-речової форми понесених підприємс-твом витрат усі вони поділяються на готівкові і безготівкові. Готівкові — це такі витрати, що формуються і покриваються за ра-хунок готівки. До них відносять заробітну плату працівників, що видається грошима, витрати на страхування посівів, майна, на ресурси, що купуються (добрива, отрутохімікати, паливно-мастильні матеріали, запасні частини тощо), оплату сервісних послуг та ін. Безготівкові — це витрати, що не вимагають для їх покриття вільних грошових коштів. До них відносять амортизацію основних виробничих засобів, власні корми, насіння, посад-ковий матеріал, оплату праці натурою.
Розподіл виробничих витрат на готівкові і безготівкові має ве-лике значення для ефективної організації господарської діяльно-сті кожного підприємства. Адже неможливо забезпечити непере-рвність виробництва, якщо підприємство не матиме необхідної кількості готівки для своєчасної оплати платежів. Тому економі-чна служба кожного підприємства повинна обґрунтовано плану-вати потреби в готівці за періодами господарського року, зістав-ляти цю потребу з можливими грошовими надходженнями, контролювати їх витрачання.
Залежно від можливостей керівників відповідного рівня управління підприємством впливати на величину певного виду витрат розрізняють контрольовані (релевантні) і неконтрольо-вані (нерелевантні) витрати. Контрольовані (релевантні) — це такі витрати, на величину яких керівник відповідного рівня управління може впливати повністю або справляти на них істо-тний вплив. Отже, ці витрати є контрольованими і можуть бути збільшені або зменшені менеджерами залежно від виробничих потреб. Неконтрольовані (нерелевантні) витрати здійсню-ються незалежно від волі керівника відповідного рівня управ-ління, а отже, не залежать від його управлінського хисту та ста-рання і кваліфікації працівників. Поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані має важливе практичне значення для органі-зації управління витратами за центрами відповідальності — окремими виробничими підрозділами.
Специфікою сільського господарства є те, що під впливом сприятливих природно-кліматичних умов в аграрних підприємс-твах можуть виникати додаткові (інкроментні) витрати, які формуються в результаті одержання додаткової продукції та її збуту. Це, наприклад, витрати на збирання, транспортування, до-робку і зберігання додатково отриманої продукції в сприятливі за погодними умовами роки та на її збут. Отже, вони не пов’язані із заздалегідь прийнятими рішеннями і є спонтанними. Тому важ-ливо, щоб підприємства мали в своєму розпорядженні додаткові ресурси і потужності, необхідні для своєчасного виконання всіх виробничо-збутових операцій, пов’язаних з одержанням додатко-вої продукції. Разом з тим в аграрних підприємствах можуть ви-никати додаткові витрати, спричинені несприятливими природ-но-кліматичними умовами, наприклад, загибель озимих культур і пересів їх ярими культурами, інтенсивне розповсюдження шкід-ників і необхідність додаткового обприскування посівів тощо. Це також вимагає від підприємств мати необхідні резерви для лікві-дації несприятливих подій.

6.5. Постійні і змінні витрати

Усі витрати, що несуть аграрні підприємства в процесі вироб-ництва продукції, мають не однаковий зв’язок з обсягом її виро-бництва. Залежно від характеру такого зв’язку витрати виробни-цтва поділяють на постійні і змінні.
Постійні — це такі витрати, що безпосередньо не змінюють-ся при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в корот-костроковому періоді. В рослинництві до постійних витрат від-носять: амортизацію техніки і приміщень, орендну плату за землю або інші ресурси, земельний податок, заробітну плату по-стійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослин-ницьких галузей, загальновиробничі витрати в галузі, ремонт приміщень, що використовуються в рослинництві. До постійних витрат у тваринництві відносять амортизацію приміщень і техні-ки, що використовується в цій сфері виробництва, ремонт даних приміщень, амортизацію робочої і продуктивної худоби, податок на майно, витрати на підтримуючий корм, страхові платежі, оплату праці постійних працівників, рівень якої безпосередньо не пов’язується з обсягом виробленої продукції, загальновиробничі витрати в галузі, орендну плату.

Особливістю постійних витрат є те, що в короткостроковому періоді трудовому колективу їх важко зменшити. Якщо, скажімо, підприємство придбало бурякозбиральний комплекс, то загальна сума постійних витрат не залежатиме від збиральної площі. Тому для ефективної роботи підприємству необхідно раціонально ви-користовувати ресурси, які є носіями постійних витрат, зменшу-ючи цим їх суму на одиницю площі або (і) на одиницю продукції. Якщо такі ресурси не використовуються, то вони, по суті, втра-чаються безповоротно. Яскравим прикладом такої втрати можуть бути порожні або не повністю використовувані виробничі при-міщення. Підприємство повинно нараховувати на них амортиза-цію і здійснювати ремонт, але ці витрати повністю або частково є непродуктивними, а частина споживної вартості даного ресурсу буде безповоротно втраченою.
Змінними називають такі витрати, величина яких безпосеред-ньо залежить від масштабів виробництва продукції. В рослинни-цтві до таких витрат відносять вартість насіння, витрати на мінеральні добрива й отрутохімікати, на органічні добрива, паливно-мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт техніки, транс-портні витрати на перевезення і доробку продукції, витрати на оплату праці найманих працівників і працівників підприємства, які виконують збиральні роботи і роботи, пов’язані з викорис-танням ресурсів, що є елементом змінних витрат (наприклад, оплата працівників, які обробляють посіви отрутохімікатами). У тваринництві до змінних витрат відносять оплату праці постій-них працівників, рівень якої (оплати) безпосередньо пов’язується з обсягом виробленої продукції, оплату праці найманих праців-ників, продуктивні корми, витрати на ветеринарне обслуговуван-ня і племінну справу, технічний догляд і ремонт машин та облад-нання галузі, витрати на електроенергію, воду, на молоко для випоювання телят, транспортні витрати тощо.
Обгрунтоване розмежування витрат на постійні і змінні має велике значення для оцінки й аналізу ефективності виробництва та прийняття виважених, економічно доцільних управлінських рішень. У наступних розділах ми неодноразово будемо викорис-товувати цих два види витрат для розв’язання відповідних еко-номічних завдань. Тут же звернемо увагу на два напрями такого використання. Перший з них — оцінка співвідношення між по-стійними і змінними витратами. На виробництві різних видів продукції і за різних технологій таке співвідношення може бути різним, що безпосередньо впливає на результати виробництва. В західній економічній літературі таке співвідношення називають операційним лівериджем (Ол), який формалізовано можна пред-ставити виразом:
Ол = ПВ : ЗВ,
де ПВ — постійні витрати; ЗВ — змінні витрати.
Величина операційного лівериджу безпосередньо впливає на рівень виробничого ризику. Чим нижчий цей коефіцієнт, тим ме-нший ризик при зниженні обсягів виробництва продукції, оскіль-ки за таких умов менше зросте собівартість одиниці продукції за рахунок підвищення в ній частки постійних витрат, ніж це мало б місце за високого коефіцієнта операційного лівериджу.
Другий напрям — визначення рівня врожайності (продукти-вності тварин), за якого відшкодовуються постійні та окремо су-купні витрати. Підприємство може стати перед вибором: чи йому відмовитися від виробництва збиткової продукції, чи таки здійс-нювати його, щоб відшкодувати постійні витрати і таким чином мінімізувати збитки. Така мінімізація відбувається тоді, коли відшкодовувані врожаєм (продуктивністю) постійні витрати пе-ревищують суму змінних витрат, які необхідно понести, щоб отримати урожай (продуктивність), достатній для такого відшко-дування.

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.7. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати
6.8. Послідовність і методи визначення собівартості сільськогосподарської продукції
6.10. Досягнутий рівень собівартості та методика її аналізу
6.11. Поняття виробничого бюджету й обгрунтування шляхів зниження собівартості продукції
Тема 7. КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)