Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий ринок Класифікація облігацій внутрішньої місцевої позики


< Попередня  Змiст  Наступна >

Класифікація облігацій внутрішньої місцевої позики


Облігації внутрішньої місцевої позики — цінні папери, що випущені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або міською радою, та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов’язання емітен

1

Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 50

—51. — Ст. 572.

та відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у них термін із виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Ще раз зазначимо, що відповідні запозичення можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку, тобто мається на увазі фінансування інвестиційних проектів, котрі в подальшому мають принести очікуваний дохід. Не допускається спрямування позикових коштів у сфери, які потенційно не спроможні генерувати будьякі доходи у грошовій формі. Наприклад, сфери, що представлені такими розділами функціональної класифікації видатків місцевих бюджетів: загальнодержавні функції, оборона, правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави, охорона здоров’я, освіта, соціальний захист і соціальне забезпечення тощо.

У місцевому органі влади відділ запозичень проводить роботу з обґрунтування доцільності залучення позики, вибору оптимального механізму та способу розміщення цінних паперів (можливо разом з лід-менеджером), чіткого дотримання законодавства у сфері запозичень, виконання всіх встановлених вимог перед інвесторами, проведення роз’яснювально-консультаційної роботи, ведення обліку цільового використання позик.

Класифікувати облігації місцевої позики можна в кількох напрямах.

За цілями використання залучених коштів облігації поділяють на: ? загальні — боргові цінні папери, які емітуються для обслуговування загальних або поточних потреб для виконання регулярних видаткових статей місцевого бюджету, а повернення розміщених коштів і відсотків здійснюється за рахунок податкових надходжень; ? прибуткові — випускаються під конкретний самоокупний прибутковий проект, фінансування якого здійснюється за спеціально прийнятим рішенням за окремою бюджетною статтею; ? проектні — випускаються для фінансування надто капіталомісткого проекту з тривалим циклом окупності, однак обслуговування цієї позики та її погашення здійснюються як за рахунок місцевих податкових надходжень, так і за підтримки центрального бюджету.

За формою випуску облігації місцевої позики можуть бути:

— документарні — тобто ті, що існують в матеріалізованому вигляді;

— бездокументарні — ті, що існують у вигляді записів на депозитних рахунках, як правило, в електронній формі.

За валютою деномінації: ? деноміновані в національній валюті; ? деноміновані в іноземній валюті; ? двовалютні — це облігації, продаж яких і виплата відсотків може здійснюватися в одній валюті, а погашення — в іншій.

За реєстрацією власників:

— на пред’явника — облігації, які не містять імені утримувача, і для підтвердження права утримувача на одержання доходу та певної суми при погашені достатньо простого пред’явлення облігації або її відривного купона, при цьому, як правило, вони існують лише в документарній формі. За документарної форми обігу утримувачу видається іменний облігаційний сертифікат. При перепрода-

жу облігацій старий сертифікат знищується, а новий випускається на ім’я нового власника;

— іменні облігації — облігації, які реєструються на утримувача цінного папера. За цієї форми обігу купівля-продаж облігацій реєструється в комп’ютерній системі депозитарію. Іменні облігації можуть бути повністю зареєстрованими або зареєстрованими тільки стосовно основної суми. Емітент (або його агент) має список власників облігацій. Тому у випадку із повністю зареєстрованими облігаціями купонні виплати та погашення основної суми можуть відбуватися без жодних дій з боку власників облігацій.

За джерелом погашення виокремлюють: ? Загальні облігації місцевої позики — цінні папери, під випуск яких емітент надає так звану абсолютну гарантію. У цьому разі він зобов’язується використати всі свої дозволені законом можливості збільшення податків та зборів, а також усі інші наявні доходи для сплати відсотків і суми боргу власникам облігацій. Основними джерелами виплати боргу за загальними облігаціями, що використовуються у світі, є прибутковий податок, податки з нерухомості та іншого приватного майна, а також податок з продажу (обороту).

Водночас в умовах випуску визначається загальна податкова спроможність (якими видами податкових платежів вона утворюється, які обмеження існують з боку центрального уряду, якими крім податків надходженнями в дохід місцевого бюджету забезпечується погашення позики, які джерела будуть використовуватися для погашення облігацій у першу чергу).

Своєю чергою, загальні облігації місцевої позики поділяють на: обмежені та необмежені. Загальні обмежені облігації — це облігації, що випускаються під загальне зобов’язання погасити борг і сплатити відсотки. Виконання зобов’язань покривається не загальною можливістю місцевої влади з утримання всіх дозволених законом податків, а відповідним податковим джерелом утримання податків відповідного виду, зборів, пені тощо. ? Дохідні облігації місцевої позики погашаються органами місцевої влади за рахунок доходів, що надходять від реалізації запланованого проекту або за рахунок доходів відповідної установи, що перебуває у власності емітента, або від певних фіксованих видів платежів та податків. ? Місцеві облігації подвійного захисту — це варіант поєднання двох названих вище видів облігацій. Випускаючи такі облігації, емітент планує певне джерело доходу, але якщо дохід від запланованого джерела буде недостатнім, то він зобов’язується, мірою необхідності, використати всі інші наявні джерела доходів для виплати боргу.

За терміном дії позики вони бувають:

— короткострокові першого рівня — від кількох тижнів до одного р., серед яких ми можемо виокремити такі боргові зобов’язання, як облігації під очікувані надходження від податків, борг під очікувані доходи, борг під очікувані дотації від вищих бюджетів, борг, що погашається за рахунок коштів, вкладених в облігації при визначенні розмірів податкових зобов’язань, борг із терміном до надходження податків та доходів;

— короткострокові другого рівня — до трьох років;

— середньострокові — від трьох до десяти років;

— довгострокові — понад десять років;

— безстрокові або рентні — ці облігації не мають термінів погашення, і їх власник отримує відсотки, доки ці облігації перебувають у його власності.

За ознакою забезпечення позики облігації місцевої позики поділяються на: ? незабезпечені — облігації, за якими не надається додаткових гарантій щодо їх погашення та виплати відсотків, окрім тих джерел, що були передбачені спочатку, тобто це облігації загальні, доходні чи подвійного захисту, додатково не забезпечені; ? забезпечені заставою — облігації, за якими для забезпечення платежів заставою виступає комунальна власність міста. Але, і це необхідно наголосити, такий підхід не означає отримання самого платежу, бо потребує організації і проведення спеціальних процедур відчуження заставленого майна (конкурсний продаж, аукціони тощо), що потребує багато часу. Крім того, при використанні застави необхідне встановлення черги у задоволенні претензій власників, що також створюватиме труднощі повернення коштів інвесторам. У будь-якому разі майно, що використовується як застава, має бути конкретно визначене, а його вартість мусить суттєво перевищувати розміри емісії, за оцінками спеціалістів, не менш ніж на 25

—30 %. ? із фондом погашення — вважається, що саме резервування коштів для погашення боргу є найефективнішим засобом забезпечення платежів. При цьому розміри резервних фондів залежать від характеру позик; ? гарантовані — облігації місцевої позики, гарантом яких є держава, банк та інші державні або недержавні установи й організації; ? застраховані — ще одним видом забезпечення емісії є їх страхування у відповідних спеціалізованих установах. Страхування облігацій дає можливість здійснювати випуск облігацій низького рейтингу майже за тими відсотковими ставками, що й облігації високого рейтингу, за рахунок того, що страхувальник відповідає власними ресурсами за своєчасну виплату боргу і відсотків. Слід зазначити, що послуги зі страхування облігацій місцевої позики можуть надаватися як на весь обсяг емісії, так і на окремі пакети. При цьому також існує попит з боку інвесторів на страхування облігацій і на вторинному ринку, позаяк це підвищує надійність придбаних цінних паперів; ? з комбінованими гарантіями — облігації, за якими види забезпечення емісії повністю або частково комбінуються з вищевказаними; ? спекулятивні — це облігації, нічим не забезпечені і не гарантовані і, відповідно, мають спекулятивний характер. У практиці їх називають джанк-облігації (jank bonds), або «сміттєві».

За формою виплати доходу облігації місцевої позики поділяються на:

— дисконтні, тобто ті, що реалізуються зі знижкою до номіналу, а погашаються за номіналом. Різницею між цими сумами є дохід утримувача облігації;

— дисконтно-відсоткові — перехідна форма між відсотковими та дисконтними облігаціями: вони реалізуються з невеликим дисконтом до номіналу й водночас мають мінімальну купонну ставку;

— відсоткові — це ті облігації, за якими сплачується дохід у формі відсотків від номінальної вартості. У свою чергу, відсоткові облігації бувають:

• із фіксованою купонною ставкою — дохід за цими облігаціями у формі відсотків є незмінним упродовж усієї позики;

• із плаваючою купонною ставкою — розмір відсотків за цими облігаціями прив’язаний до певного економічного показника, яким може бути дохідність казначейських векселів, середня базова ставка позикового відсотка за певний проміжок часу тощо;

• із фіксовано-плаваючою купонною ставкою — протягом обумовленого в емісії проміжку часу дохід сплачується за фіксованою ставкою, а потім — залежно від середньої ставки позикового відсотка;

• зі зростаючою купонною ставкою — у цих облігаціях розмір відсотка прогресивно зростає і виплачується через рівні проміжки часу;

— бездохідні — дохід за цими облігаціями не виплачується, погашаються вони шляхом надання утримувачу облігацій певних товарів чи послуг, які було обумовлено проспектом емісії облігацій. До таких облігацій належать так звані житлові облігації, які часто випускаються органами місцевої влади;

— виграшні — за цими облігаціями дохід сплачується у формі виграшів за результатами тиражів, що регулярно проводяться.

За ознакою терміну погашення: ? строкові облігації — це облігації єдиного випуску, що мають однакові терміни обігу і погашаються одночасно; ? серійні облігації — це облігації, що випускаються серіями, які мають різні терміни обігу та погашення, при цьому кількість серій в одному випуску встановлюється як на початку емісії, так і протягом її здійснення.

За можливістю зміни терміну емісії:

— облігації із незмінним терміном — ті, які не підлягають достроковому погашенню;

— зворотні облігації, які дають право утримувачу повернути облігацію емітентові до настання терміну погашення.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Зарубіжний досвід випуску муніципальних цінних паперів
СЛОВНИК
Боргове фінансування місцевих потреб
13.3. Місцеві органи влади на фінансовому ринку
Зарубіжний досвід управління державними запозиченнями і реструктуризації заборгованості
Сучасна практика здійснення державних запозичень в Україні
13.2. Ринок державних запозичень
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)