Сьогодні компаніям недостатньо просто вміти збирати, обробляти, використовувати, зберігати бізнес-інформацію та підтримувати в актуальному стані бази даних. Для забезпечення результативного якісного поліпшення діяльності слід здійснювати певну політику щодо управління інформацією та формування своєї поведінки в інформаційному середовищі. Тому головними завданнями інформаційної підтримки управління розвитком треба визнати [5]:
• формування, оброблення, використання, зберігання й підтримку в актуальному режимі інформації та знань;
• забезпечення менеджменту нормативно-правовою, довідково-аналітичною, методичною, прогнозованою й поточною інформацією, а також комплексом програмних засобів, необхідних для їх аналізу при формуванні управлінських рішень.
При створенні корпоративних інформаційно-аналітичних систем потрібен бізнес-інжиніринг — створення організації, зорієнтованої на виконання певної стратегії. Сьогодні найперспективнішим є застосування бізнес-орієнтованого підходу, який базується на BSC (Balanced Scorecard
— системі збалансованих показників).
Підхід BSC від початку визначає бізнес-аспекти даних, які аналізуються, що дає змогу проектувати інформаційно-аналітичну систему «згори донизу» паралельно з упровадженням на підприємстві MBO (Management by objectіves — управління, ґрунтоване на досягненні цілей). Замість винятково ретроспекти
Завдання інформаційної підтримки управління розвитком компанії вних фінансових метрик у сховищах даних, створених на основі підходу BSC, будуть враховувати «випереджальні індикатори» (leadіng іndіcator), які вможливлюють прогнозування зміни в бізнесі. Такі сховища дадуть аналітикам цілісну картину розвитку підприємства як мінімум за чотирма напрямами:
• фінансовий напрям, що розглядає ефективність діяльності в плані повернення інвестицій;
• маркетинговий напрямок, що включає оцінювання корисності товарів і послуг з точки зору кінцевих споживачів;
• організаційно-технологічний напрям, що оцінює внутрішню операційну ефективність й ефективність організації бізнеспроцесів;
• напрям інновацій і навчання, що розкриває здатність до постійних поліпшень і сприйняття нових ідей.
Беручи до уваги чималу важливість інформації для бізнесу, вважаємо недостатнім обмежуватися лише регламентацією якості й часу надходження інформації до менеджерів і фахівців у межах підприємства, як пропонують прихильники інформаційного менеджменту. Вважаємо за доцільне зважити вітчизняним компаніям на ще новий, але цілком своєчасний досвід іноземних компаній та державних установ з розроблення та впровадження інформаційної стратегії — комплексної стратегії, що передбачає перегляд способів досягнення поновлюваної відмітності та прибутковості підприємства шляхом формування й реалізації поведінки підприємства в інформаційному просторі шляхом використання інформаційних ресурсів та створення і реалізацію інформаційних продуктів [7].
Для сучасних компаній уже поширеним явищем стає застосування високоефективної внутрішньофірмової системи інформації, ґрунтованої на використанні новітніх технічних засобів автоматизованого оброблення цифрової й текстової інформації, об’єднаних в єдину внутрішньофірмову локальну інформаційну мережу. Управлінська внутрішньовиробнича інформаційна система є сукупністю інформаційних процесів для задоволення потреби в інформації різних рівнів ухвалення рішень.
Поняття економічної інформаційної системи та її завдання
Сьогодні оброблення економічної інформації виокремилася в самостійний науково-технічний напрям із низкою ідей і методів.
об’єднати всі засоби оброблення інформації на конкретному економічному об’єкті поняттям «економічна інформаційна система» (ЕІС), що трактується як система, функціонування якої в часі полягає у збиранні, зберіганні, обробленні і поширенні інформації про діяльність економічного об’єкта (зокрема компанії). нтообігу (СЕД), що дають змогу реалізовувати всі типові завдання роботи з документами — реєстрацію, введення та пошук документів, обмін документами, створення звітів, ведення архіву, встановлення прав доступу до окремих документів та системи загалом.
свід і ухвалюючи рішення одночасно щодо великої кількості критеріїв.
Системи другої групи зазвичай поділяють на три класи систем: інтелектуальні-діалогові (запитання/відповідь), розрахунково-логічні (системи ухвалення рішення) та експертні системи. Інтелектуально-діалогові системи призначені для пошуку шляхів та обрання методів розв’язання інтелектуальних задач із застосуванням нових інформаційних технологій, баз даних та баз знань.
Системи ухвалення рішення — це системи, які використовує програма, що реалізовує моделі ухвалення рішення в конкретних завданнях, які виникають у людей в їхній професійній діяльності. Суть завдання — обрання деякої підмножини з безлічі альтернативних варіантів або в їх упорядковуванні.
Експертна система здатна замінити експерта при розв’язанні деяких задач.
Залежно від ступені автоматизації виокремлюють:
• експертні системи, що здатні замінити експерта при рішенні деяких задач;
• інформаційні системи — системи, що містять всю необхідну інформацію для підготовки рішень, не стосуючись суті рішень;
• інформаційно-дорадчі системи — системи, що надають інформацію для ухвалення рішення та містять елементи оцінювання рішень;
• керівні системи — системи, які на підставі вихідної інформації і вироблених рішень справляють за заданими програмами вплив на виробничий процес з метою впорядкування його;
• самоналагоджувальні системи управління — системи, здатні в межах розробленого алгоритму змінити програму у випадках, які не відповідають заданій програмі ймовірних рішень.
Найпростішими системами, здатними забезпечувати функціонування і розвиток компанії, є системи електронного докумеІнформаційні системи та їхні можливості
На порядок складнішими є системами забезпечення ефективності управлінням бізнесом або так звані системи імітаційного моделювання та бізнес-аналітики (Busіness Іntellіgence — BІ), які не тільки поєднують процеси збирання даних, аналізу, моделювання й прогнозування [8], а й за допомогою надійних та оперативних даних підвищувати поточну продуктивність робіт і якість планування. Крім того, системи BІ вможливлюють пошук нових способів використання таких активів, як знання персоналу, цінність клієнта, ефективні мережі бізнес-партнерів, можливі джерела інновацій, що є невід’ємним завданням стратегічного розвитку підприємства.
Різні організації промислової, торговельної, фінансової, наукової, сфери послуг використовують інструменти BІ для поглибленої роботи з даними на основі технологій аналітичного оброблення даних OLAP (On-Lіne Analytіcal Processіng), здобуття даних (Data Mіnіng) і потужних статистичних пакетів [8]. Зокрема, фінансові установи аналізують внутрішню звітність банку, бюджет, активи, пасиви, клієнтську базу, контролюють роботу філій. Торговельні організації досліджують продаж у розрізі номенклатури товарів і торговельних марок, аналізують тенденції динаміки продажу товарів за певний період. Виробничі підприємства застосовують системи BІ для контролю відвантаження товарів за сотнями показників номенклатури, проводять звірення податкової звітності. Важливого значення набуває аналітика відносин із клієнтами й конкурентами, аналітика у сфері персоналу. Державні організації, накопичуючи у сховищах даних величезні масиви, використовують ці дані для аналізу, наприклад структури населення країни або регіону в різних розрізах, кадастру земель, паспортів підприємств тощо. Маркетингові й консалтингові фірми надають звіти про дослідження ринку своїм клієнтам. Різні інформаційні агенції, інвестиційні компанії, електронні біржі, Інтернет-магазини, фонди надають своїм клієнтам усілякі звіти, підготовлені за допомогою інструментів BІ.
Методи, застосовувані в системах BІ, дають змогу реалізувати так званий закон Паретто («правило 20/80»), відповідно до якого 80 % прибутку забезпечують 20 % видів діяльності. Переваги, які мають фахівці у вигляді наочної й актуальної картини бізнесу з різних аспектів діяльності підприємства на основі виявлення динаміки й залежностей показників, цим не вичерпуються. Системи BІ також забезпечують пошук прихованих закономірностей і прогнозування ймовірних тенденцій.
План реалізації BІ-проекту передбачає шість основних фаз [9]: 1) обґрунтування стратегії BІ-проекту і з’ясування необхідних значень показників повернення на інвестиції (ROІ); 2) проектування BІ-інфраструктури; 3) створення сховищ даних; 4) упрова-дження стандартного програмного забезпечення для отримання даних і генерації звітів; 5) упровадження спеціалізованих рішень (наприклад, з візуалізації даних чи прогнозування); 6) пілотний проект (слід визнати, що реалізація такого проекту не є лінійним процесом, а сам проект має уточнюватися під впливом змін на конкретному підприємстві й на ринку).
Окрему проблему впровадження ВІ-проекту становлять питання обґрунтування його ефективності. Незважаючи на багатоманіття методик оцінювання на основі різних підходів (розрахунок фінансових показників, імовірнісні методи, з використанням менеджменту проектів тощо), маємо визнати, що більшість із них залишається нерозвинутими й неадаптованими до вітчизняних умов господарювання. Проаналізувавши найпоширеніші методи та підходи в розрізі таких показників, як сфери застосування, наочність та рівень достовірності результатів, складність застосування тощо, на підприємстві було зроблено висновок про доцільність використання традиційної фінансової методики та інструментів якісного аналізу:
— обчислення норми повернення інвестицій (ROI)
— на етапі попереднього аналізу економічної ефективності проекту, після запуску системи у використання та перерахунок за рік експлуатації;
— метод Key Performance Indicators (KPI)
— за рік після експлуатації.
Самостійний напрям інформаційного забезпечення управління розвитком становить комп’ютерне моделювання на основі технологій інтелектуального аналізу даних Data Mіnіng. Компаніям необхідне програмне забезпечення для розв’язання складних дослідницьких проблем, що вможливлює швидкий доступ до численних експериментальних даних і бібліотек програм, тестування і складні різноманітні розрахунки, моделювання поведінки складних систем (економіка, медицина, фармацевтика, екологія тощо). Інший клас завдань становлять: перевірка певної гіпотези на базі комп’ютерної моделі; розроблення комп’ютерних навчальних середовищ, у тому числі й з метою корпоративного навчання. Тут потрібні спеціальні програмні засоби, менш складні й громіздкі, але доволі універсальні. У цьому разі широкі функціональні можливості промислового ПО, зорієнтованого на розв’язання конкретних завдань спеціальними методами, компенсується, наприклад, в можливістю коригувати перебіг комп’ютерного експерименту або процес реалізації завдання в реальному часі. Перед сучасними підприємствами, що прагнуть вирізнятися у бізнес-середовищі, постає необхідність вирішення триєдиного завдання: 1) налагодження більш тісних відносин із постачальниками та замовниками (або формування клієнтоорієнтованості); 2) підвищення рівня операційної ефективності; 3) забезпечення конкурентоспроможності продукції. У контексті інформаційних технологій виконання першого завдання забезпечується системами підтримки відносин (системами SCM і CRM), другого — ERP-системами, тоді як розв’язання третього завдання поки не забезпечене комплексно.
Останнім часом особливу увагу дослідники приділяють упровадженню ERP-систем як таких, що дають змогу оптимізувати управлінські процеси на підприємстві, створювати сприятливе середовище для ефективного використання всіх його ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових тощо), а отже, забезпечувати ефективність процесу формулювання, розроблення й реалізації стратегії підприємства, що характеризується спрямованістю на створення відмітних характеристик організації або підвищення рівня її компетентності в спільноті подібних суб’єктів господарювання.
Системи класу ERP (Enterprise Resource Planning)
— це комплекс інтегрованих застосувань, що створюють єдине середовище для автоматизації планування, обліку, контролю і аналізу всіх основних бізнес-процесів підприємства. Мінімальний набір блоків ERP-системи включає:
• блок фінансового обліку і планування,
• блок MRPII і підтримка всіх видів виробництв,
• блок управління персоналом,
• блок управління закупівлями;
• блок управління логістикою;
• блок управління продажами;
• блок бізнес-аналітіки. Розв’язання завдань розвитку компанії в середовищі інформаційних систем
При цьому блок MRPII і підтримка всіх типів виробництв необхідний лише для автоматизації підприємств промислового сектору, в решті галузей він не використовується. Разом із тим низка функціональних блоків має досить чітку кореляцію зі специфікою бізнесу конкретної компанії. ERP-системи мають такі характеристики: а) це готове програмне забезпечення, розроблене для середовища клієнт
—сервер, як традиційними шляхами, так і базованими на Internet-технологіях; б) інтегрують більшість бізнес-процесів; в) обробляють велику частину ділових операцій організації; г) використовують базу даних усього підприємства, кожен зразок даних в якій запам’ятовується, як правило, один раз; д) забезпечують доступ до даних у режимі реального часу; е) іноді дають змогу інтегрувати оброблення ділових операцій і заходів із планування. Основними функціями ERP-систем є інтеграція корпоративних даних та оптимізація управлінських і бізнес-процесів підприємства, що сприяє досягненню конкурентних переваг. ERP-системи забезпечують «прозорість» компанії, чим підвищується довіра до неї з боку інвесторів. Це вельми актуально за вітчизняних умов.
З огляду на високу важливість інформації для сучасного бізнесу, в аспекті інформаційного забезпечення стратегічного процесу на підприємстві недостатньо обмежуватися лише регламентацією якості й часу надходження інформації до менеджерів і фахівців, як це пропонується робити в межах інформаційного менеджменту [10]. цінність, що визначається рівнем впливу на досягнення поставленої мети.
4. Розроблення системи інформаційної підтримки управління розвитком компанії передбачає окреслення її інформаційного простору як зони, в якій утворюються різноманітні інформаційні потоки. Традиційно інформаційні потоки поділяють на зовнішні та внутрішні, які, своєю чергою, можуть бути горизонтальними та вертикальними (висхідними та спадними).
5. Більшість вітчизняних підприємств і компаній не усвідомлюють своїх інформаційних потреб, не орієнтуються на інформаційному ринку і не знають способів знаходження інформаційних ресурсів, необхідних для успішного довгострокового розвитку. Тому слід констатувати необхідність вирішення проблеми виявлення інформаційних потреб вітчизняних компаній, у тому числі на основі порівняння вітчизняного досвіду формування поведінки компаній в інформаційному просторі зі світовим досвідом.
6. На підставі вивчення інформаційних потреб сучасних компаній зроблено кілька важливих висновків: 1) у структурі інформаційних потреб українських підприємств перевага віддається аналітичній інформації бухгалтерського та управлінського характеру, даним про доступність фінансових та інвестиційних ресурсів, інформації політичного й інформаційноправового характеру, що свідчить про зосередженість вітчизняних суб’єктів господарювання на нестабільності нормативно-правового поля в Україні, недосконалості ринкової інфраструктури українського бізнес-середовища, непрозорості ринкового простору в Україні; 2) структура інформаційних потреб вітчизняних та зарубіжних компаній різних сфер діяльності виявляється якісно відмінною: якщо для українських підприємств частка універсальних потреб у загальному обсязі інформаційних запитів не перевищує 60 %, аналогічний показник для зарубіжних компаній становить 86 %, показовим є порівняння часток специфічних інформаційних потреб: 14 % — в українських компаніях, 1 %
— у світових; 3) українськими виробничими підприємствами надзвичайно переоцінюється значення інформації нормативно-правового, офіційного, ділового та політичного характеру, але при цьому залишаються суттєво недооціненими дані про ринкову інфраструктуру та можливості розвитку управлінських навичок.
7. Для вітчизняних підприємств нагальною є потреба у формуванні й підвищенні рівня інформаційної культури, що по-
значається в чіткому формулюванні цілей інформаційного забезпечення своєї діяльності та розвитку, опануванні технологіями та інструментами роботи з інформаційними ресурсами. Ключовими принципами інформаційного забезпечення діяльності підприємства мають вважатися такі: а) взаємозумовленість джерел інформації для забезпечення цілісності інформаційного масиву; б) збалансованість зовнішніх та внутрішніх джерел інформації; в) правочинність інформації, що позначається на її достовірності; г) відкритість внутрішньої інформації компанії, що підвищує інформаційну прозорість та «якість» вітчизняного інформаційного середовища; д) системність інформаційних джерел, що позначається в цілеспрямованій, упорядкованій та свідомій роботі з інформацією та забезпечує її релевантність у контексті підготовки й реалізації стратегічних рішень.
8. Задля забезпечення успішного довгострокового розвитку сучасних компаній необхідним є впровадження високоефективної інформаційної системи, ґрунтованої на використанні новітніх технічних засобів автоматизованого оброблення цифрової й текстової інформації, об’єднаних в єдину внутрішньофірмову локальну інформаційну мережу. Для забезпечення клієнтоорієнтованості компанії впроваджують SCM- і CRM-систе- ми, для підвищення рівня операційної ефективності — ERPсистеми.
9. При створенні в компанії інформаційно-аналітичних систем потрібен бізнес-інжиніринг — створення організації, зорієнтованої на виконання певної стратегії. Сьогодні найперспективнішим є бізнес зорієнтований підхід, що базується на концепції BSC (Balanced Scorecard
— системі збалансованих показників).
