Posibniki.com.ua Менеджмент Міжнародні організації 3.3.Інтеграція розвинених країн Північної Америки


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.3.Інтеграція розвинених країн Північної Америки


Разом із Європою, де інтеграція досягла достатньо високого рівня розвитку, регіональна інтеграція набула поширення і в інших частинах земної кулі. Під дією інтеграційних процесів виникла Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА). Розвиток і поглиблення економічної інтеграції в Європі змуси-

ла преференційної торгівлі між ЄС і АКТ продовжували діяти до кінця 2007 р., до того моменту, коли їх повинні були змінити договори про економічне партнерство.

США вже тривалий час підтримують тісні економічні зв’язки з Канадою. Значна частина торгівлі Канади орієнтована на ринки США, і в торгівлі Штатів Канада є найбільшим партнером (у 1999 р. — 21,7 % експорту, що не набагато менше, ніж експорт США до Європейського Союзу — 22,1 %). Американський капітал посідає міцні позиції в економіці Канади. Деякі галузі канадської промисловості майже цілком сконцентровано в руках американських компаній, які вбачають у ринках США й Канади єдиний ринок і відповідним чином вибудовують власну стратегію; також між США та Канадою встановлено вільне пересування громадян.

З 1965 р. між двома країнами діє угода про торгівлю продукцією автомобільної промисловості. Незважаючи на певні розбіжності та різний підхід до вирішення проблеми з боку окремих кіл у США й Канаді, в 1988 р. було підписано двосторонню Угоду про вільну торгівлю, що набула чинності 1 січня 1989 р. Передбачалося, що в умовах широкої свободи торгівлі буде створено близько 750 тис. додаткових робочих місць у США і 150 тис. — у Канаді. Діставши вільний доступ до американського ринку, канадські виробники могли розраховувати на 20-відсоткове зниження витрат у зв’язку зі збільшенням масштабів виробництва.

Розширення двох ринків мало забезпечити створення ринку, більш місткого за ЄС (на 15 %). Угода передбачала усунення до 1998 р. всіх обмежень зі взаємної торгівлі, хоча 73 % американського експорту до Канади і до підписання Угоди не обкладалися митом. Однак зовнішні тарифи кожна країна встановлює самостійно. В Угоді закріплено правила безмитного надходження на ринки двох держав товарів із третіх країн. Також передбачено подальшу взаємну лібералізацію інвестиційного процесу. Угодою прописано і механізм вирішення спорів та засновано Комісію з торгівлі, уповноважену розглядати такі суперечності.

У листопаді 1993 р. США, Канада й Мексика підписали Угоду про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі

ли США шукати шляхи розширення ринку збуту своєї продукції, подібного до внутрішнього ринку. Хоча потенціал внутрішнього ринку США значно вищий, ніж національні ринки будьяких країн Західної Європи, проблема місткості ринку для окремих галузей американської промисловості існує, тим більше що зовнішні бар’єри ЄС реально обмежили постачання американської продукції, і частка США в імпорті Західної Європи помітно знизилася.

Підписання угод ФТА, а згодом і НАФТА, сприяло піднесенню ролі взаємної торгівлі і в Канаді, і в США. З 1989 р. (рік набуття чинності ФТА) до 2003 р. обіг двосторонньої торгівлі збільшився втричі, а з 1994 р. (рік набуття чинності НАФТА) — удвічі. Частка США в канадському експорті зросла з 61 % у 1980 р. до 75,02 % у 2009 р., а в імпорті дещо знизилася відповідно з 68 до 51,1 %. Частка Канади в експорті США за вказаний період піднялася з 16 до 20,1 %, а в імпорті знизилася з 16 до 15,7 %. Майже половина промислової продукції Канади вивозилася до США. П’ять із 11 галузей канадської промисловості збували на американському ринку продукції більше, ніж на внутрішньому. Водночас у цих галузях, особливо в машинобудуванні, електроніці, електротехніці збільшилася частка імпорту із США у внутрішньому споживанні. Зросла питома вага імпортних матеріалів і компонентів в експортних відвантаженнях. Усе це свідчить про зростання спеціалізації та кооперації між канадською й американською промисловістю. Також помітно інтенсифікувався взаємний рух капіталу між США та Канадою.

Після заснування НАФТА значно розширились економічні відносини між США та Мексикою. За перше десятиліття діяльності НАФТА помітно виросли показники експорту США до Мексики — з 18 млрд до 146,88 млрд дол. у 2009 році. Щорічний потік американських прямих інвестицій до Мексики збільшився з 2 млрд дол. у 1994 р. до 16 млрд у 2000 р. Швидке зростання обсягів взаємної торгівлі в рамках НАФТА пояснюється усуненням різних торгових бар’єрів у багатьох галузях, за винятком торгівлі овочами, цукром і програмним забезпеченням.

Значно збільшився транскордонний рух людей. У 2000 р., за даними національного перепису, у США мешкало 22 мільйони вихідців із Мексики, в тому числі 5 мільйонів нелегалів. Не менше двох третин вихідців із Мексики різними шляхами потрапили до США за останні 20 років.

Активна співпраця між США та Мексикою розвивається на основі діяльності підприємств, створених американськими великими концернами в північних районах Мексики, що межують із США (так звані макіладорас). Макіладорас виникли в Мексиці ще в середині 1960-х років і спочатку були представлені склада-

(НАФТА), яка набула чинності 1 січня 1994 р. і дозволяла вільну торгівлю товарами й послугами по всьому Північноамериканському регіону. Завдяки досягнутим за Угодою домовленостям було усунено такі торгові бар’єри, як імпортні квоти, і знято інвестиційні бар’єри між трьома країнами.

Активне створення американськими компаніями підприємств у Мексиці пояснюється вкрай низькою порівняно з американською заробітною платою (у 1989 р. вона була нижчою, ніж у США, у 6,2 раза). Імпорт трудомістких компонентів із Мексики дозволяє американським компаніям ефективніше конкурувати з продукцією інших країн, зокрема Південної Кореї, Тайваню, Гонконга та Сингапуру, у яких рівень заробітної плати приблизно дорівнює мексиканському.

Мексика, як одна з найбільших країн Латинської Америки за кількістю населення (у 2000 р. — 98,9 мільйона осіб), є надвеликим потенційним ринком споживчих товарів. Тому розширення економічних відносин із Мексикою становить для США значний інтерес. У той же час Мексика зацікавлена у великих іноземних інвестиціях, які будуть сприяти підвищенню національного виробництва й відповідно збільшенню заробітної плати. Як передбачалося, створення зони вільної торгівлі сприятиме поверненню до країни мексиканського капіталу. Так, на початок 2000-х років на США припадало близько 80 % загального мексиканського експорту.

Після вступу Мексики до НАФТА її економіка пережила справжній індустріальний бум. У першу чергу це торкнулося обробної промисловості, яка багато в чому ґрунтувалася на макіладорас — підприємствах, звільнених від податків на сировину й комплектуючі для виробництва експортних товарів.

НАФТА перевищує Євросоюз за показниками кількості населення й розміром території. Сукупний ВВП країн-членів НАФТА становить 11,4 трлн дол. (третина світового ВВП), що більше від ВВП Євросоюзу навіть після його розширення. Частка внутрішньорегіонального експорту в загальному експорті країн НАФТА збільшилася з 30 % у 1982 р. до 56 % у 2010 р. (показник ЄС — 61 %). Інтеграційна модель НАФТА багато в чому відрізняється від моделі ЄС. У рамках НАФТА співробітництво між країнамичленами розвивається не на тристоронній, а переважно на двосторонній основі: США

—Мексика, США

—Канада, за провідної

льними цехами першого покоління, з трудомістким виробництвом і низькою технічною оснащеністю. Згодом з’явилися макіладорас, що спеціалізувалися на випуску технологічно складніших видів продукції (електротехніка, автомобілі, електроніка). Швидке поширення та стрімкий розвиток підприємств-макіладорас потребувало формування нової міждержавної системи регулювання відносин між США й Мексикою.

Як і ЄС, НАФТА, і перш за все США, вживають заходів із поглиблення свого впливу на інші країни. Головна ідея США — розширити зону вільної торгівлі на територію Латинської Америки. Але країни Південної Америки не виявляють інтересу до такого роду співпраці зі Штатами, побоюючись відкривати свої ринки для американських товарів. На зустрічі міністрів торгівлі 34 держав у квітні 2001 р. спроба США домогтися рішення про прискорення створення американської зони вільної торгівлі до 1 січня 2003 р., а потім до 2005 р., зазнала поразки. Однак у 2004

— 2005 рр. США після тривалих переговорів підписали договір про зону вільної торгівлі в Центральній Америці з Гватемалою, Гондурасом, Домініканскою Республікою, Коста-Рикою, Нікарагуа та Сальвадором.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.4.1. Інтеграція в Латинській Америці
3.4.3. Економічна інтеграція в Африці
3.4.4. Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
РОЗДІЛ 4 БАГАТОСТОРОННІ МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ З ПИТАНЬ ТОРГОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
4.2. Світова організація торгівлі (COT) у системі регулювання міжнародної торгівлі
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)