Стримує інноваційний розвиток в Україні дефіцит фінансових ресурсів, зниження платоспроможного попиту на науково-технічну продукцію з боку держави й підприємницького сектора, погіршення якісних характеристик наукових кадрів і матеріально-технічної бази досліджень та інші чинники. Несприятливий інформаційний клімат позначається на показниках експорту інноваційної продукції.
На сучасному етапі регіонально-просторового розвитку господарства потужним джерелом створення довгострокових конкурентних переваг є здатність економіки до інновацій. Активізація інноваційного процесу неможлива без заохочення та ефективного використання новаторської розумової праці, що створює нові знання й новітні технології. Механічне застосування чужих, запозичених «ноу-хау» нині є не таким цінним, як раніше. Зі сфери ощадливішого використання часу та обмежених матеріальних ресурсів, що знижує собівартість і ціну продукції, світова конкуренція перемістилась у сферу технологічного прогресу, технікотехнологічного вдосконалення. На жаль, з плином часу Україна дедалі більше залежить від інтелектуальної наукомісткої продукції інших країн. Матеріали, обладнання, машини, технічний досвід і «ноу-хау» вітчизняні підприємства часто купують за кордоном. І буває, що через брак коштів купується далеко не найкраще. Проте, хоча в такій залежності й прихована певна небезпека, однак рішення відмовитися від залучення зарубіжних технологічних знань було б помилковим.
Прикладом для України має стати практика країн, що розвиваються. Їх економічні дії були приречені на поразку передусім тому, що через гострий брак людського капіталу, відсутність господарської інфраструктури та економічних рішень, необхідних для реалізації наявних можливостей, проводилася політика наздоганяючого розвитку, уживалися заходи до разового імпорту машин та обладнання. Такі ін’єкції виявилися марними, адже без пошуку власної ніші в загальноцивілізаційному процесі, без створення умов для самостійного технічного розвитку, без удосконалення та модернізації всього технічного парку не можна створити конкурентоспроможне виробництво. Ринковий механізм треба використовувати на повну потужність не для наздогоняючого розвитку, а для здійснення радикальних структурних перетворень, здатних поставити країну в один ряд з державами постіндустріального рівня.
Досягти такого рівня неможливо без посилення мотиваційних стимулів до праці, інноваційної діяльності, підвищення уваги до людського фактора. Інноваційні, технологічні, інноваційно-технологічні центри (ІТЦ) опікуються малими інноваційними підприємствами (МІП), що вже стабільно працюють і в змозі реалізувати як розробку нових технологій, так і забезпечити дослідне виробництво. ІТЦ створювалися відповідно до Міжвідомчої програми активізації інноваційної діяльності в науково-технічній сфері. Головний же результат діяльності ІТЦ — створення прошарку середнього класу, розвиток цивілізованих підприємств, зорієнтованих на високотехнологічний бізнес.
Слід зазначити, що в багатьох країнах світу створено низку фондів, реалізуються спеціальні державні програми щодо підтримки малого інноваційного бізнесу не лише в рамках технопарків, БІ та ІТЦ.
У межах рамкової програми Європейського Союзу започатковано спеціальний проект підтримки малого й середнього бізнесу «Іннопайп». Конкурс проводиться за поданими проектами, від загалу яких щорічно надається фінансова підтримка 80—100 розробкам з терміном виконання від 3 до 12 місяців. З фондів Євросоюзу субсидується до 100 % видатків компаній на створення інноваційного продукту (процес, послуги).
Крім того, за сприяння Комісії ЄС у 2002 році прийнято до реалізації 24 регіональні проекти, спрямовані на підтримку МІБ. До співпраці планується також залучити країни — нові члени Євроспільноти. Особливе значення надається спеціальній програмі Євросоюзу з обміну досвідом у сфері інноваційності малих і середніх фірм, якою об’єднуються зусилля понад 100 єврорегіонів.
З 2000 року в країнах Європейського Союзу реалізується програма підтримки процесів комерціалізації інновацій малих і середніх підприємств в аерокосмічній галузі економіки. У 2002 році було профінансовано 25 проектів загальним обсягом понад 30 млн євро. До виконання робіт залучено понад 40 аерокосмічних компаній і майже 100 компаній — потенційних реципієнтів інноваційних технологій і продукції з інших секторів. Інноваційна інфраструктура України представлена технопарками, інноваційними центрами, бізнес-інкубаторами, інноваційними фінансово-кредитними установами, консалтинговими фірмами, підприємствами малого й середнього бізнесу, інноваційними компаніями, державними інститутами тощо.
Поширеним типом інноваційної структури є інноваційні центри. Це інноваційні структури, що являють собою асоціацію підприємств і фірм, об’єднаних загальним прагненням досягнення високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок і винаходів.
Бізнес-центри, або інноваційні центри, є сучасними технологіями підтримки підприємства та розвитку інноваційної економіки. На терені України функціонують бізнес-центр Технологічного університету Поділля, Житомирський бізнес-центр, бізнес-центр «Фаворит» і багато інших. Метою діяльності бізнес-центрів є реалізація державної політики з питань розвитку й фінансової підтримки підприємництва та ефективне використання його можливостей у соціально-економічному розвитку; об’єднання фінансово-економічного та науково-технічного потенціалу для розробки й здійснення програм і проектів; створення на основі залучення інвестицій сучасної інфраструктури виробництва в різних секторах економіки.
Найбільш пристосованим елементом до змін інноваційної кон’юнктури є інноваційні підприємства малого бізнесу. Для оцінювання закономірностей розвитку інноваційної активності підприємств в Україні, необхідно зіставити частки інноваційно-активних підприємств різних країн.
Проте загалом інфраструктура інноваційного розвитку в Україні перебуває в початковому стані. У ній представлені лише окремі типи інноваційних структур, зокрема технопарки, бізнес-інкубатори. Причому діяльність лише незначної їх частини відповідає завданням, які мають вирішуватися. Тобто в Україні не тільки обмежена кількість інноваційних структур, а й склалася їх структурна та функціональна неповнота.
