Posibniki.com.ua Мікроекономіка Стратегія підприємства 5.2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ОСНОВІ ФІНАНСОВОЇ


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ОСНОВІ ФІНАНСОВОЇ


245

ЗВІТНОСТІ (ДОСВІД ПОЛЬЩІ) (Хлюска І.)

Суб’єкти господарювання в Польщі зобов’язані вести бухгалтерський облік відповідно до Закону про бухгалтерський облік і підзаконних нормативних актів. Ґрунтуючись на інформації, отриманій із системи бухгалтерського обліку, вони готують фінансові звіти. Користувачами (або реципієнтами) фінансової звітності є широке коло акціонерів та інших зацікавлених сторін. Усі вони очікують, що інформація, яка міститься у фінансовому звіті, є надійною, прозорою та зіставною. Метою цієї статті є аналіз інформаційних аспектів фінансового обліку в Польщі в процесах прийняття рішень зовнішніми та внутрішніми користу

245

Переклад з англійської Гребешкова О. М.вачами, ураховуючи зміни до правових норм. Методологія дослідження включала порівняльний аналіз відповідних теоретичних положень, нормативних актів і практики управління.

У цьому дослідженні не аналізувалася діяльність організацій, які діють на основі специфічних принципів бухгалтерського обліку, таких як: банки та страхові компанії; ощадні та кредитні спілки; організації, які діють на основі положень про торгівлю цінними паперами та інвестиційні фонди; суб’єкти, які діють на основі правил з організації та функціонування пенсійних фондів.

Сутність і зміст фінансових звітів у Польщі. Одна з цілей ведення бухгалтерського обліку полягає в загальній підготовці даних для будь-яких типів звітів. Бухгалтерія компанії згідно із Законом про бухгалтерський облік забезпечує:

— відповідність ведення бухгалтерського обліку встановленим правилам (політикам);

— формування на підставі первинних бухгалтерських документів, бухгалтерських книг (реєстрів), у яких у хронологічному порядку систематизуються господарські операції;

— періодичну інвентаризацію та актуалізацію за допомогою критичного аналізу, фактичного стану активів і зобов’язань;

— оцінювання активів і зобов’язань і визначення фінансових результатів;

— підготовку фінансової звітності;

— збирання та архівацію первинних бухгалтерських документів та їх зберігання відповідно до вимог Закону;

— оприлюднення фінансових звітів у випадках, передбачених Законом [246].

Щоб інформація, яка надходить із системи бухгалтерського обліку, відповідала вимогам, вона повинна бути зрозумілою, корисною, достовірною та зіставною. Організації зобов’язані застосовувати встановлені правила (політики) для бухгалтерського обліку для адекватного та чіткого відображення в звітності майна, фінансового стану та фінансового результату (пункт 4, с. 1 Закону про бухгалтерський облік). Термін «адекватний» означає відповідність інформації фактичним реаліям бізнесу і в реєстрах обліку, і у фінансових звітах (п. 4, с. 1 Закону). Менеджмент організації, виконуючи вимоги закону про бухгалтерський облік, повинен установити правила бухгалтерського обліку,

246 The Accounting Act of 29-th September 1994, Journal of Laws 2013, Pos. 330, Art. 4, Section 3.які застосовуються бізнес-одиницею, і відобразити це в обліковій політиці підприємства. Реалізація першочергових вимог достовірного та об’єктивного подання інформації забезпечується фундаментальними принципами бухгалтерського обліку, а саме: безперервності, послідовності, нарахування, обачності, превалювання сутності над формою та періодичності. Фінансова операція бізнес-одиниці, відображена згідно з рішеннями щодо політики формування балансу, не порушує принцип достовірності та об’єктивності, якщо ця операція відповідає правовим нормам і слугує інтересам бізнес-одиниці й користувачів фінансової звітності.

Бухгалтерський облік суб’єктів господарювання надає інформацію для формування фінансової звітності в трьох основних аспектах: 1) фінансова звітність відповідно до закону про бухгалтерський баланс; 2) фінансова звітність для розрахунку податкових зобов’язань; 3) фінансова звітності для цілей прийняття управлінських рішень.

Узгоджені принципи фінансової звітності дають змогу сформулювати мету її складання в такий спосіб: «Мета фінансової звітності полягає в наданні фінансової інформації про підзвітний суб’єкт, яка буде корисна для потенційних інвесторів і кредиторів під час прийняття рішень щодо вкладення коштів у ресурси підприємства. Ці рішення стосуються купівлі-продажу, власного капіталу, боргових інструментів, процедур видачі та виплати позичок й інших форм кредитування» [247].

Зміст фінансової звітності господарюючих суб’єктів у Польщі залежить від низки факторів, зокрема: розміру суб’єкта господарювання; зобов’язань щодо підготовки фінансової звітності; організаційної та юридичної форми; присутності в секторі державних фінансів.

Ці фактори доповнюють один одного й комплексно визначають аспекти складання фінансової звітності. Компоненти фінансової звітності в Польщі подано в таблиці 1.

Реалізація нової поправки до Закону про бухгалтерський облік відокремить «мікросуб’єктів», фінансові звіти яких міститимуть бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки, додаткову інформацію до балансу.

247 Za?o?enia koncepcyjne sprawozdawczo?ci finansowej, MSSF 2011, SKwP, Warsaw 2011.

Таблиця 1

ЗМІСТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ В ПОЛЬЩІ

Критерії Компоненти фінансової звітності
Суб’єкти, які зобов’язані проводити аудит фінансових звітів (ст. 64 §1 Закону про бухгалтерський облік)
a) акціонерні товариства, за винятком підприємств у процесі створення на звітну дату б) інші суб’єкти, які, в попередньому році, за який фінансова звітність була підготовлена, відповідали принаймні двом з таких умов: — щорічна кількість зайнятих у перерахунку на повну зайнятість, більше 50 осіб — сума активів у балансі на кінець фінансового року, еквівалентна в польській валюті 2 500 000 євро — чиста виручка від реалізації продукції та фінансових операцій за результатами фінансового року становила понад 5000000 євро, в еквіваленті у польській валюті а) бухгалтерський баланс б) звіт про прибутки та збитки в)додаткова інформація, яка включає в себе вступ до фінансового звіту та роз’яснення г) звіт про зміни в капіталі, ґ) розрахунок грошового потоку
Суб’єкти, які не зобов’язані проводити аудит фінансових звітів (ст. 64 § 1 Закону про бухгалтерський облік)
1) комерційні юридичні компанії (товариства та корпорації, зокрема в процесі формування), партнерства та юридичні особи 2) фізичні особи, компанії, зареєстровані партнерства фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю, якщо їх чисті доходи від реалізації продукції та фінансових операцій за попередній фінансовий рік не перевищували 1 200 000 євро в еквіваленті в польській валюті 3) суб’єкти, які не відповідають умовам, що містяться в ст. 64, § 1 Закону про бухгалтерський облік а) бухгалтерський баланс б) звіт про прибутки та збитки в)додаткова інформація, яка включає в себе вступ до фінансового звіту та роз’яснення
Суб’єкти сектора державних фінансів (Розпорядження Міністра фінансів від

5 липня 2010 року щодо принципів бухгалтерського обліку, розділ 17). 1

a) бюджетні організації б) бюджетні установи самоврядування a) бухгалтерський баланс б) звіт про прибутки та збитки (порівняльний варіант) в) звіт про зміни в капіталі

Закінчення табл. 1

Критерії Компоненти фінансової звітності
Суб’єкти, цінні папери яких не котируються на фондовій біржі (ст. 55 Розділ 5 Закону про бухгалтерський облік)
Консолідовані фінансові звіти емітентів цінних паперів, підготовлені відповідно до IAS/IFRS а) звіт про фінансовий стан (баланс) б)звіт про прибутки і збитки та інші доходи в)додаткова інформація про політику бухгалтерського обліку та інші пояснення г) звіт про зміни в капіталі ґ) звіт про рух грошових коштів

Джерело: власна розробка автора на основі правових актів та IAS 1.

Баланс суб’єкта господарювання є комплексом ресурсів, що є в розпорядженні підприємства (активів) і джерел фінансування (зобов’язань). Активи оцінюються відповідно до балансової вартості, яка визначається згідно з обліковою політикою, прийнятою суб’єктом господарювання, що формується на основі законодавчо встановлених принципів бухгалтерського обліку. Баланс показує рівень активів і зобов’язань на звітну дату на початок і кінець звітного фінансового року. Якщо баланс готується на іншу звітну дату впродовж поточного фінансового року, він повинен представити активи та зобов’язання на початок звітного року та на кінець поточного звітного періоду.

Звіт про прибутки та збитки готується суб’єктами в порівняльному або розрахунковому варіанті. Вибір варіанта обліку прибутів і збитків залежить від вибору суб’єктом господарювання методу реєстрації витрат. Якщо господарюючий суб’єкт обирає спрощений варіант обліку з використанням рахунків витрат діяльності, вони мають право підготувати порівняльний варіант розрахунку прибутку та витрат. Якщо спрощений варіант обліку витрат включає в себе рахунки за елементами витрат, підприємство має право підготувати розрахунковий варіант звіту про прибутки й збитки. У разі обрання загальної системи обліку витрат, тобто із застосуванням рахунків витрат відповідно до природи та видів діяльності, підприємство має право підготувати порівняльний та розрахунковий варіанти звітів про прибутки та збитки. Однак підприємство обирає один з цих варіантів і готує звіт про фінансові результати в порівнянній формі в послідовних звітних періодах. Порівняльні та розрахункові варіанти звітів про прибутки й

збитки розрізняються за способом визначення показників прибутку. У розрахунковому варіанті від доходів від реалізації продукції віднімаються собівартість реалізованої продукції (витрати на виготовлення продукції, адміністративні та збутові витрати), собівартість реалізованих товарів і матеріалів. У порівняльній версії показники доходу від продажів отримуються як різниця між сумою чистої виручки від реалізації продукції, товарів, напівфабрикатів у порівнянні (зміна статусу продукції, витрати виробництва для внутрішнього споживання) і витратами операційної діяльності, що збільшуються залежно від темпу приросту вартості продажу продукції та матеріалів. Від показників продажів віднімають інші загальновиробничі та загальногосподарські витрати, отримуючи таким чином результат від операційної діяльності. Цей показник коригується на показники інших груп доходів і витрат, тобто доходів і витрат від фінансової діяльності, надзвичайних доходів і витрат, і одержують результат з ділової активності, а потім валовий результат. Валовий фінансовий результат зменшується на податок на прибуток підприємства. Остаточний фінансовий результат показує чистий прибуток / збиток.

Додаткова інформація є додатковою щодо статей бухгалтерського балансу, розрахунку прибутків і збитків, порівняння змін у капіталі та на рахунках грошових коштів за звітні періоди, що включені у фінансові звіти. Ця інформація стосується двох тематично розділених компонентів, а саме: вступ до фінансового звіту; додаткова інформація та роз’яснення.

Порівняння змін у капіталі містить інформацію про зміни в окремих компонентах капіталу за поточний і попередній фінансовий рік. Їх підготовка є обов’язковим у господарських товариствах, які зобов’язані здійснювати аудит фінансових звітів. Суб’єкти, які не мають цього зобов’язання, надають інформацію про зміни в капіталі в графі додаткової інформації (додаткової інформації та роз’яснень). Порівняння змін у капіталі надаються суб’єктами з різною структурою й масштабами капіталів. Таким чином, статутний капітал представлений фондовим капіталом, тоді як додатковий капітал компанії формується з джерела самофінансування (у результаті розподілу прибутку).

Звіт про грошовий потік надається господарюючими суб’єктами, зобов’язаними перевіряти свої фінансові звіти відповідно до ст. 64 Закону про бухгалтерський облік. Звіт про грошовий потік ураховує доходи та витрати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Звіт про грошовий потік включає транзакції, сформовані за касовим методом.

Закон про бухгалтерський облік визначає валідність бухгалтерських книг таким чином: «Бухгалтерські книги вважаються валідними, якщо вони дають змогу провести експертизу про доцільність записів, статей (залишків) і розрахункових процедур з особливим акцентом на хронологічній і систематичній організації пунктів відповідно до конкретних критеріїв класифікації, які дають можливість підготувати обов’язкову фінансову звітність та інші документи, зокрема податкові декларації, і здійснити фінансові розрахунки». (Стаття 4 Закону про бухгалтерський облік). Це означає, що бухгалтерські книги повинні являти собою записи та розрахунки, які дають змогу визначити рівень доходів для оподаткування та податкового розрахунку витрат. Поділ доходів, виключених для оподаткування та витрат, не включених до фіскальних розрахунків (витрати, на які не зменшується база оподаткування) стає також можливим. Зазначений вище поділ в бухгалтерських реєстрах для інформаційних цілей визначення податку на прибуток у господарських товариствах умовно називається «фінансовий бухгалтерський облік». Поділ інформації із системи бухгалтерського обліку з метою підтримки фіскальної діяльності здійснюється за допомогою докладних звітів з контрольних рахунків.

Операції суб’єкта господарювання та його розвиток в окремі періоди залежать від прийняття економічних і фінансових рішень як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу. Щоб ухвалювати подібні рішення, підприємство повинно мати відповідну інформаційну базу. Інформаційні потреби в процесах прийняття рішень. Однією з детермінант інформаційних потреб на підприємстві є процеси прийняття рішень. Облікова інформація використовується зовнішніми та внутрішніми одержувачами. Зовнішні одержувачі зацікавлені у фінансовому стані організації, тенденціях змін у його стані, рівнях фінансового та операційного ризику на підприємстві. Стан суб’єкта можна визначити на основі таких показників, як фінансові результати з особливим акцентом на результаті від реалізації продукції в разі повторюваних операцій; фінансова ліквідність, прибутковість, боргові відносини.

Додаткова інформація для фінансового звіту про фінансовий та майновий стан може бути отримана з таких джерел:

— список груп зобов’язань, забезпечених власністю суб’єкта (із зазначенням типів);

— умовні зобов’язання;

— рівень і пояснення причин амортизаційних відрахувань;

— характер та економічні цілі угод, укладених підприємством, не представлені в бухгалтерському балансі в обсязі, необхідному для оцінювання їх впливу на власність, фінансове становище та фінансовий результат [248];

— суттєві транзакції (їх вартості), проведені суб’єктом на умовах, що відрізняються від ринкових, з іншими суб’єктами;

— відомості про важливі події, що стосуються попередніх років, представлених у фінансовому звіті за фінансовий рік;

— відомості про важливі події, що відбулися після даних бухгалтерського балансу, які не були включені до фінансового звіту;

— подання змін в обліковій політиці, зроблених у фінансовому році, зокрема методом оцінювання та змін у методиці підготовки фінансового звіту, якщо вони мають суттєвий вплив на власність чи фінансовий стан і фінансові результати в організації;

— кількісна інформація, що забезпечує порівнянність даних, які містяться у фінансовому звіті за попередній рік, зі звітом на поточний фінансовий рік;

— у разі невизначеності щодо можливості продовження діяльності: характеристика цих невизначеностей з вказівкою на фінансовий звіт, який містить пов’язані коригування; опис запущених або планованих дій, спрямованих на усунення невизначеності.

Керівники підприємства використовують інформацію з облікових систем для управління підприємством у короткому та довгому періоді. Згідно із законом про бухгалтерський облік в Польщі організація бухгалтерії є обов’язковою для керівника господарюючого суб’єкта, який підлягає аудиту, і в деяких випадках ці функції може виконувати окрема людина, яка має право вести бухгалтерські реєстри. Компетенцією головного бухгалтера є:

— підготовка та оновлення документації за прийнятими принципами бухгалтерського обліку;

— розподіл і характеристика всіх основних областей оцінювання в обліковій політиці;

— відповідальність за фізичну інвентаризацію;

— визначення принципів оцінювання активів і зобов’язань, витрат і доходів у межах, які залишаються за вибором підприємства та не регулюються правовими актами;

— забезпечення того, щоб фінансовий і операційний звіти відповідали вимогам Закону про бухгалтерський облік та іншим правовим нормам;

248 More about non-balance sheet transactions see J. Chluska, Ustawa o rachunkowo?ci 2009 z wprowadzeniem, Wydawnictwo C. H. Beck. — Warsaw 2009, Pp. 26–29.

— забезпечення того, щоб річний звіт був підготовлений не пізніше трьох місяців з дати балансу, і подання його до відповідних органів;

— складання фінансового звіту;

— укладення договору аудиту або аналізу фінансового звіту з особою, яка має право на аудит фінансової звітності.

Велике значення для правильного визначення вартості компонентів активів і зобов’язань мають також додаткові параметри оцінювання, такі як:

— знецінення активів;

— курс валют;

— достовірність вартісної оцінки [249].

Головний бухгалтер організації, який визначає принципи облікової політики, має істотний вплив на вартість активів і зобов’язань, витрат і доходів у фінансовому звіті. Таким чином, він контролює фінансовий стан підприємства та має вплив на економічне рішення зовнішніх одержувачів бухгалтерської звітності. Існують двосторонні відносин у процесах прийняття рішень господарюючих суб’єктів: 1) керівники впливають на вартість активів і зобов’язань, витрати та доходи у фінансовому звіті; 2) на основі цих вартісних оцінок вони приймають поточні та періодичні рішення.

У деяких випадках у цих відносинах може виникнути конфлікт. Наприклад, головний бухгалтер приймає рішення про списання, що знижує цінність дебіторської заборгованості в бухгалтерському балансі та впливає на зниження оборотних активів. Коефіцієнти ліквідності погіршуються. На основі розрахованих коефіцієнтів ліквідності керівник ухвалює рішення про залучення нових джерел фінансування. Однак протилежна ситуація також можлива. Надмірно ліберальна політика щодо списань не змінює співвідношення фінансового аналізу та може бути причиною помилкових рішень на основі неправильної вартості оборотних активів. Подібне можна спостерігати в рентабельності та платоспроможності. Це буде представлено в прикладі, наведеному нижче.

Приклад. Компанія X, яка працює в будівельному секторі, подала свою фінансову звітність за 2009–2011 рр. Інформація про дебіторську заборгованість від робіт і послуг і фінансовий результат наведено в таблиці 2. Під час аудиту фінансового звіту

249 St?pie? M. Klasyfikacja i pomiar wybranych kategorii ekonomicznych w aspekcie prawa bilansowego i podatkowego, Prace Naukowe UE we Wroc?awiu No. 247. — Wroc?aw, 2012, P. 360.

виникла дискусія про легітимність списання на суму близько 300 000 злотих від партнера, який мав скрутне фінансове становище. Схематичне представлення процесу списання вказаної вище суми та наступні зміни в звітній інформації представлені в колонці 2 таблиці.

Таблиця 2 ІНФОРМАЦІЯ ПРО СТАНОВИЩЕ В КОМПАНІЇ Х (у тис. злотих)

Специфікація Дані після корекції на 2011 р. Дані до корекції на 2011 р. 2010 2009
12 3 4 5
Дебіторська заборгованість від контрагентів 30,906 31,206 6,851 8,395
Фінансовий результат 4,530 4,830 8,921 10,735
Коефіцієнт ліквідності 1,04 1,07 1,17 1,07
Коефіцієнт рентабельності 3,68 4,25 7,97 9,49

Джерело: власна розробка автора на підставі отриманих даних від компанії X.

Приклад показує, що після списання погіршилися ліквідність і рентабельність, що вплинуло на оцінювання потенційних змін.

За словами Е. Вислоської (Е. Wys?ocka), «види джерел фінансування в діяльності компанії... значною мірою визначають методи оцінювання інвестиційних ризиків. Однак основними фінансовими цілями переважно є рентабельність і платоспроможність. Основою для оцінювання ступеня досягнення цих цілей є фінансові звіти. З погляду управління ризиками, якість інформації, наданої системою бухгалтерського обліку на підприємстві, значною мірою залежить від прийнятих методів оцінювання балансової вартості на основі дискреційних рішень» [250].

Довіра до фінансової звітності. Важлива роль у підтвердженні достовірності фінансової звітності належить аудиту бухгалтер

250 Wys?ocka E. Rola informacji i sprawozdawczo?ci finansowej w ocenie ryzyka inwestycyjnego, [in:] Problemy wsp??czesnej rachunkowo?ci, vol. 2, Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Szczeci?skiego. No. 765, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Szczeci?skiego — Szczecin, 2013, P. 608. R. Biadacz emphasizes that the basis for an effective management system is access to credible, topical and transparent information, which is a precondition for managers making de-cisions based on rational grounds in order to eliminate errors in decision-making, see R. Bia-dacz, Mo?liwo?? implementacji procesu bud?etowania w MSP, Prace Naukowe UE we Wro-c?awiu No. 182. — Wroc?aw, 2011. — P. 24.ських книг і фінансових звітів аудиторів. Аудитор висловлює письмову думку про те, що фінансовий звіт складено відповідно до принципів (політики) бухгалтерського обліку і він достовірно та прозоро представляє капітал і фінансовий стан і фінансовий результат у конкретній організації. Аудит включає також оцінювання відповідності використовуваної системи бухгалтерського обліку. Невідповідності та можливості для підвищення результативності системи обліку в найкращому варіанті відображаються в інформаційних системах, які використовуються не тільки у фінансовій бухгалтерії, а й для цілей управління підприємством.

Керівники несуть відповідальність за незабезпечення належного ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Керівники, які (1) ведуть бухгалтерію з порушенням порядку бухгалтерського законодавства чи подають недостовірні відомості, (2) не готують фінансові звіти або готують їх непослідовно щодо Закону про бухгалтерський облік або подають недостовірні відомості в звітах, підлягають покаранню у вигляді штрафу або позбавлення волі терміном до двох років або зазнають обох покарань.

Аудитор несе відповідальність за правильність проведення аудиту. Аудитор готує висновок про фінансову звітність і бухгалтерський облік, які є основою підготовки звіту з майна та фінансового стану підприємства. Якщо ця інформація не відповідає фактичному стану, аудитор несе відповідальність аж до покарання у вигляді штрафу або тюремного ув’язнення до двох років або ж обох покарань.

Правильність бухгалтерського обліку та фінансової звітності також залежить і від якості внутрішнього аудиту, проведеного на підприємствах. Найбільш частою формою ефективного управління є функціональний контроль у межах завдань, що виконуються на підприємстві окремими працівниками.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5.4. ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА БІЗНЕС-АНАЛІЗУ ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
6.1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АУДИТ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО
6.2. РИНКОВІ АСПЕКТИ ПРОДУКТИВНОСТІ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
6.3. БАГАТОФАКТОРНА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ
6.4. МОНІТОРИНГ ПРИБУТКОВОСТІ ПРОЕКТНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА: ВИБІР МЕТОДИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)