Posibniki.com.ua Менеджмент Психологія діяльності та навчальний менеджмент 1.2. Індивідуально-типологічні особливості субєктів навчальної діяльності та врахування їх в управлінні навчанням


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.2. Індивідуально-типологічні особливості субєктів навчальної діяльності та врахування їх в управлінні навчанням


Індивідуально-типологічні особливості особистості за К. Г. Юнгом


А.Маслоу зауважував, що людина і діяльність мають взаємодіяти як ключ і замок. Стосовно професійної діяльності американські психологи О.Крегер і Дж.М.Тьюсон рекомендують розглядати її через «відповідність до типу». Це вияскравлюється через індивідуально-типологічні особливості особистості. Відповідно до відомої в усьому світі типології, запровадженої К.Юнгом, виокремлюють чотири пари протилежних індивідуально-типологічних особливостей (ІТО): екстравертний (Е)/інтровертний (І), сенсорний (S)/інтуїтивний (N), розумовий (T)/чуттєвий (F), раціональний (J)/ірраціональний (P). Комбінація їх утворює 16 типів особистості1. Перша типологічна пара визначається за джерелом енергії: екстраверти черпають енергію у зовнішньому світі, а інтроверти — в собі; друга — на основі специфіки збирання інформації про світ: сенсорні збирають інформацію дослівно й послідовно, аінтуїтивні — довільним шляхом; третя — за основним критерієм прийняття рішень: розумові висувають рішення об’єктивно і неупереджено, а чуттєві — суб’єктивно, спираючись на міжособистісні стосунки; остання пара представляє спосіб життя: раціональні віддають перевагу спланованості, рішучості й методичності, а ірраціональні — експромту, поступливості й безпосередності.


Розглянемо, як типологічні особливості можуть бути пов’язані з професійною діяльністю. За статистикою серед бухгалтерів переважають люди інтровертовані, сенсорні, розумові, раціональні (ISTJ). І справді, коли справа пов’язана з грошима, кращі якості важко собі уявити, оскільки представники цього типу є відповідальними, бережливими, точними. Хоча внаслідок переважання людей раціональних (J) існує небезпека створення в цьому підрозділі організації дуже консервативного середовища, з яким важко взаємодіяти представникам дослідницького, маркетингового відділів, коли вони пропонують невиправдані з точки зору бухгалтерії витрати.


Своєю чергою, відділ досліджень представлений, як правило, людьми інтровертованими, інтуїтивними, розумовими, раціональними (INTJ). Їхня сила у винахідливості, здатності бачити неявне і не задовольнятися наявним станом речей. Вони добре працюють самостійно і люблять досліджувати невивчені царини, але при роботі в команді у них можуть виникати певні проблеми. З їх точки зору, наука не має себе обтяжувати питаннями прибутків і витрат, і до досліджень звичайні вимоги бухгалтерської звітності не можна застосовувати.
Серед представників відділу маркетингу зазвичай переважають екстраверти, сенсорні, розумові, раціональні (ESTJ). Люди з такими типологічними ознаками добре працюють у команді, вирішуючи питання конкурентоспроможності організації. Але в структурі, де домінують ці особливості, часто формується агресивний стиль маркетингу — «захопити клієнта за будь-яку ціну». Для певної категорії клієнтів це є необхідним, вони ніби чекають, щоб їх змусили щось придбати. Але для решти населення такий стиль є неприпустимим. Сьогодні в маркетингу необхідна здатність почути, що необхідно покупцям, і розроблення відповідної стратегії. Типологічно це зумовлює більшу кількість інтровертів (вміння слухати), чуттєвих (розуміння потреб покупців), ірраціональних (можливість здійснювати зміни в перебігу справи).


Психологи радять керівникам долати стереотипну кадрову модель (коли у певних підрозділах працюють люди з подібними типологічними особливостями), тобто створювати типологічний баланс в організації, а суб’єктам діяльності рекомендують аналізувати, які аспекти діяльності відповідають їхнім типологічними особливостям, а які можуть виступати чинниками стресу.


Аналіз навчальної діяльності на основі індивідуально-типологічних особливостей


Навчальну діяльність також можна проаналізувати з точки зору типології, і тоді ми переконаємося, що вона є універсальною для реалізації особистості, оскільки поєднує ознаки всіх типологічних особливостей.


Отже, навчання має такі складові: екстравертну (наприклад, робота в малих групах, активні методи навчання) та інтровертну (індивідуальна робота, домашні завдання, реферати, курсові, дослідницька діяльність); сенсорну (послідовне збирання інформації, розв’язання практичних задач, наведення реальних прикладів, фактів) та інтуїтивну (визначення закономірностей, концептуальні, творчі завдання); розумову (об’єктивний контроль, логічність, структурованість) та чуттєву (співпраця, емоційний контакт, мотивація); раціональну (чітка система вимог, визначені терміни виконання завдань, орієнтація на результат діяльності) та ірраціональну (завдання з невизначеними умовами, увага до процесу діяльності, гнучкість щодо адаптації до мінливих умов).


Унаочнити співвідношення між типологічними компонентами у навчанні можна у вигляді кола (назвемо його «типологічне коло навчання»), що складається з восьми відповідних рівноправних сегментів (рис. 1.4).

Типологічне коло навчання



Отже, у навчальній діяльності поєднуються всі типологічні ознаки, тому завданням викладача є забезпечення балансу між типологічними компонентами у навчанні. Для цього можна порекомендувати аналіз дидактичних умов різних видів та форм навчальної діяльності з точки зору типологічних компонентів.


Наприклад, пропонуючи учням, студентам певну роботу чи завдання, доречно враховувати таке:

  • Наскільки робота екстравертна — пов’язана зі спілкуванням, взаємодією, чи інтровертна — вимагає самозаглиблення, власної відповідальності за результати?
  • Наскільки робота належить до сенсорного типу — потребує практичних навичок, має справу з конкретними, негайними результатами; та наскільки вона відповідає інтуїтивному типу, тобто вимагає цілісного погляду на ситуацію, завдання, проект, і систематизації даних, встановлення зв’язків між ними?
  • Наскільки робота пов’язана з розумовим типом — включає об’єктивне прийняття рішень, аналітичний підхід, або належить до 17
  • Наскільки робота відповідає раціональному типу, тобто вимагає організованості, пунктуальності, дотримання термінів, а наскільки — ірраціональному типу, що передбачає незаплановані обставини, гнучку реакцію на зміни умов?


Відповіді на ці запитання, котрі можна вважати певним алгоритмом типологічного аналізу навчальної діяльності, допоможуть схарактеризувати навчальну діяльність тих, хто навчається, з точки зору типологічних компонентів, і дотриматися правила «золотого перетину» у навчанні, тобто гармонійного поєднання різноманітних форм, методів, завдань та співвідношення їх з типологічними особливостями.


Вплив індивідуально-типологічних особливостей на стиль навчальної й педагогічної діяльності


Педагогічну професію часто обирають люди з такими типологічними ознаками, як інтуїтивний, чуттєвий. «Педагог» — одна з назв типу ENFJ, але треба зауважити, що серед педагогів багато представників з іншими типологічними ознаками. Індивідуально-типологічні особливості викладача впливають на стиль його діяльності, на домінування одних функцій управління над іншими.


Стиль діяльності формується під впливом як внутрішніх, психологічних чинників, так і зовнішніх — умов та особливостей діяльності. Під стилем діяльності розуміють характеристику системи операцій, до яких люди мають нахил унаслідок своїх індивідуальних властивостей. З огляду на учасників педагогічного процесу визначають стилі навчальної діяльності та стилі педагогічної діяльності. Існують різноманітні підходи як до визначення навчальних стилів, так і до стилів педагогічної діяльності.


Так, за провідною системою сприйняття визначають такі навчальні стилі, як візуальний (зоровий), аудіальний (слуховий), кінестетичний (руховий). Стосовно розумових дій дослідники запозичили з диференціальної психології поняття когнітивного (пізнавального) стилю. За визначенням Г.Клауса, когнітивні стилі — це гіпотетичні конструкти для позначення способів сприйняття, мислення та дії, що їх переважно використовує людина1. Психологи визначають різні когнітивні стилі та їхні параметри залежно від того, які особливості беруть за основу типології. За ознакою навчаємості як готовності до засвоєння знань індивідуальні стилі схематично представляють двома полюсами: «позитивний» — «негативний» (табл. 1.2).


Таблиця 1.2


ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ СУБ’ЄКТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ЗА Г. КЛАУСОМ)

Параметр порівняння Позитивний тип Негативний тип
Швидкість Швидко Повільно
Легко, без зусиль Із зусиллями, напружено, важко
Міцно, усталено в часі Поверхово, короткочасно, швидко забувається
Легко перенавчається Важко перенавчаєтьсяХарактеризується ригідністю, сталістю
Має гнучкість Характеризується ригідністю, сталістю
Ретельність Сумлінно Недбало
Охайно Неохайно
Ґрунтовно Поверхово
Мотивація Охоче Неохоче
Добровільно За обов’язком
За власним бажанням Під тиском
Активно,включено, захоплено Пасивно, в’яло, байдуже
Старанно, завзято, докладаючи усіх зусиль З лінощами, аби як
Регуляція дії Самостійно Несамостійно
Автономно, незалежно Наслідуючи
Планомірно, цілеспрямовано Безцільно, безсистемно, без плану
Наполегливо, постійно Періодично, нестабільно
Когнітивна організація Усвідомлено, із розумінням Механічно, не розуміючи, методом спроб і помилок
Спрямовано, передбачаючи наслідки Випадково, непередбачувано
Раціонально, економно Нераціонально, неефективно
Загальна оцінка Добре Погано


Педагогічна діяльність конкретного вчителя чи викладача також характеризується певним стилем. Стилі педагогічного керівництва розглядатимуться у темі 7 даного посібника.


Схарактеризуємо індивідуальні стилі педагогічної діяльності, пов’язані з орієнтацією на процес та результат.


1.Емоційно-імпровізаційний. Педагог орієнтується переважно на процес навчання, безпосереднє спілкування з учнями, тому кінцеві результати у нього відходять на другий план. Він обирає для лекцій найцікавіший матеріал, залишаючи «чорнову» роботу для самостійного опрацювання студентів. Орієнтується на сильних студентів, перед якими ставить незвичайні проблеми. Діяльність високооперативна: різноманітні види роботи, обговорення, швидкий темп. Але низька методичність: часто нехтує закріпленням і повторенням навчального матеріалу, контролем знань. Інтуїтивність, чутливість, особистісна тривожність, гнучкість, імпульсивність, можливе самомилування. У ставленні до студентів, як правило, чутливий і проникливий.


2.Емоційно-методичний. Педагог зорієнтований як на процес, так і на результат навчання. Тому він адекватно планує навчальний процес, поетапно відпрацьовує навчальний матеріал, закріплює, повторює, контролює якість знань учнів. Діяльність високооперативна, інтуїтивність переважає над рефлексивністю. Чутливий до змін ситуації на занятті, особистісно тривожний, але разом із тим чутливий і проникливий у ставленні до студентів.


3.Розмірковувально-імпровізаційний. Орієнтація на процес та результат навчання, адекватне планування, оперативність, поєднання інтуїтивності й рефлексивності. Консервативний при відборі методів навчання, віддає перевагу помірному темпу проведення занять, не любить колективних обговорень. Заохочує самостійність. Менш чутливий до змін ситуації на занятті.


4.Розмірковувально-методичний. Орієнтується переважно на результати навчання, виходячи з яких і планує навчальний процес. Висока методичність поєднується з обмеженим, стандартним набором методів навчання, домінуванням репродуктивної діяльності. Не любить колективних обговорень, вважає їх марнуванням часу. Вирізняється рефлексивністю, слабкою чутливістю до змін в аудиторії, обережністю у власних діях.
Аналізуючи назви цих стилів та їхні характеристики, можна встановити певні паралелі з розглянутою вище типологією, запропонованою К.Юнгом, а саме з такими типологічними парами, як «розумовий — чуттєвий» (можна зіставити з ознаками «емоційний — розважливий»), та «раціональний — ірраціональний» (можна зіставити з ознаками «методичний — імпровізаційний»).


Чи можна якось співвіднести стилі педагогічної діяльності як управлінської за своєю сутністю зі стилями навчальної діяльності, щоб визначити можливі шляхи формування здатності тих, хто навчається, до самоуправління та управління? Так, якщо взяти за основу такі індивідуальні особливості, які визначають специфіку і викладання, і учіння. Доречно прислухатися до такої думки: «Головні діючі особи будь-якої школи, зокрема й вищої, — ті, хто навчаються, та викладачі. І у тих, і у тих ефективність навчального процесу визначають такі властивості: індивідуальні психологічні особливості (темперамент, характер тощо), спрямованість здібностей, рівень та якість наявних знань. Гармонійність цієї тріади властивостей відкриває можливості для розвитку й реалізації творчості. Сполучення їх визначає характер сприйняття, оброблення й реалізації інформації у творчому процесі. Для розгляду психологічних характеристик, пов’язаних зі сприйняттям інформації, найприйнятнішою є типологія К. Юнга. Важливо зрозуміти, що має бути не роз’єднання, а розпізнання людей, не конфронтація між ними, а співпраця за принципом доповнення»1. Наведемо деякі властивості навчальної діяльності студентів та педагогічної діяльності викладачів із різними індивідуально-типологічними особливостями (табл. 1.3).


З метою ефективного управління навчальною діяльністю з урахуванням індивідуально-типологічних особливостей тих, хто навчається, викладачам доречно дотримуватися таких рекомендацій:


1.Долати обмеження власного типу, що має вияв як застосування одноманітних, звичних методів і форм роботи.


2.Не допускати дискримінації учнів (студентів), які потрапляють до групи ризику внаслідок незначного виявлення своїх типів порівняно з іншими.


3.Прогнозувати розвиток взаємодії, співпраці з учнями (студентами) на підставі аналізу типологічного розподілу в навчальних групах.


4.Застосовувати при оцінюванні комплекс пов’язаних з індивідуально-типологічними особливостями показників результативності та відповідних критеріїв оцінювання.


5.Використовувати рейтингову систему оцінювання.


6.Залучати учнів (студентів) до управління навчанням.


7.Здійснювати спільні проекти, де індивідуальні результати є основою спільного результату.


8.Створювати баланс між типологічними компонентами у навчанні, тобто гармонійно поєднувати різні форми навчальної діяльності, різноманітні за змістом і призначенням навчальні завдання.


Таблиця 1.3


ВИЯВЛЕННЯ ТИПОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ У НАВЧАЛЬНІЙ ТА ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Типологічні особливості Навчальна діяльність Педагогічна діяльність
Ектравертний Віддають перевагу усним відповідям. Вдаються до конкретизації й деталізації. Мають проблеми з дотриманням терміну виконання, що можуть компенсувати відмінним рівнем оформлення. Схильні нехтувати деякими завданнями, що втілюється у неповному обсязі продуктів їхньої самостійної навчальної діяльності. Інформацію намагаються впорядковувати за методичними вказівками. Мають переваги щодо результативності в аудиторній роботі, їх приваблюють такі види завдань, як «діагностика», «звіт» Активні, дієві, легко розуміють учнів, студентів. Оцінюють себе через інших, отже, потребують постійного зворотного зв’язку від аудиторії. Пристосовують аудиторію під себе, змінюють, виховують, встановлюють свої правила. Обробляють великі обсяги інформації, мислять масштабно. Мають широкі пізнавальні інтереси в різних царинах людського досвіду, вміло використовують це у викладанні. Не бояться протиставляти себе групі
Інтровертний Краще виконують письмові завдання, ніж усні. Схильні до абстракції та цілісності. Намагаються виконувати роботи в повному обсязі й дотримуватися термінів виконання завдань. Менше звертають уваги на рівень оформлення робіт, віддаючи перевагу змісту. Мають тенденцію до довільності впорядкування інформації. Краще за екстравертів складають письмові іспити й демонструють вищу успішність у самостійній роботі, прагнуть планування діяльності Самодостатні, їм непросто впливати на тих, хто навчається, схильні пристосовуватися до аудиторії. Прагнуть постійного професійного самовдосконалення. Мислять глибоко, інформацію проробляють ґрунтовно, але повільно порівняно з екстравертами. Під час прийняття рішень уникають крайнощів. Їхній спокій, урівноваженість позитивно діють на аудиторію
Сенсорний Загальна орієнтація на конкретну інформацію, факти, деталі. Віддають перевагу своєчасному виконанню завдань. Тяжіють до наукового стилю. Інформацію впорядковують за методичними вказівками. Мають тенденцію до виконання самостійних робіт у повному обсязі та до відмінного рівня оформлення. Зорієнтовані на підсумковий контроль, де мають вищу успішність, ніж інтуїтивні. Серед завдань вони виділяють звіти, де необхідно чітко представити результати Спираються на практичну користь знань і підкреслюють її при викладанні. Довіряють лише добре перевіреній досвідом інформації. Орієнтуються на найближчу перспективу, добрі тактики. Ставлять конкретні навчальні цілі, досягнення яких легко можна перевірити. Вдосконалюють наявні методики й навчальні технології. Терплячі, реалістично ставляться до проблем і розв’язують їх з огляду на потреби сьогодення
Інтуїтивний Концептуальні, прагнуть цілісності. Термін виконання є для них чинником ризику у навчанні, отже, вони схильні до невчасного виконання завдань. Дотримуються публіцистичного стилю. Інформацію впорядковують довільно. Можуть віддавати перевагу виконанню привабливих для себе завдань, не встигаючи виконати інші, що має вияв у неповному обсязі виконання самостійних робіт. На рівень оформлення звертають менше уваги, ніж протилежні до них представники сенсорного типу. Мають значно вищу успішність за результатами поточного контролю, ніж підсумкового, не уникають трудомістких завдань. Відповідно, коло привабливих для них завдань є ширшим («планування», «вправа», «спостереження», «узагальнення») До навчання привносять духовність, піднесення. При оцінюванні зміст цінують вище форми. Розвивають творчі здібності, розкривають кращі риси особистості учнів (студентів). У постановці навчальних цілей враховують далеке майбутнє, орієнтуючись на формування особистісних і професійних якостей тих, хто навчається. Пропонують і підтримують інновації. Добре прогнозують та планують діяльність. Ентузіасти, надихають на пошуки нових, нестандартних рішень
Розумовий Схильність дотримуватися вимог утілюється у повному обсязі продуктів самостійної навчальної діяльності та в тенденції до впорядкування інформації за методичними вказівками, а прагнення до об’єктивності, неупередженості — в деталізації відповідей і в науковому стилі письмової мови. Не ухиляються від трудомістких завдань, мають вищу успішність в аудиторній роботі та на письмових іспитах, ніж студенти чуттєвого типу Вправні організатори, послідовні у дотриманні вимог. Уміють закликати до порядку, викликати почуття відповідальності, протистояти скептично налаштованій аудиторії. Чітко встановлюють критерії оцінювання і прагнуть об’єктивно дотримуватися їх. Під час пояснення здійснюють всебічний аналіз інформації, акцентують увагу на загальних закономірностях, принципах. Не люблять бездіяльності
Чуттєвий Характерні ознаки вияву їх пов’язані із суб’єктивним світосприйняттям. Неповний обсяг свідчить про вибірковість у ставленні до завдань, цілісна організація змісту та тенденція довільно впорядковувати інформацію — про власну логіку викладення, публіцистичний стиль — про прагнення висловити свою думку. Демонструють кращі результати у самостійній роботі, ніж в аудиторній. Для них важливим є особистісний сенс виконання завдань Легко прихиляють до себе, емпатійні, передбачають почуття тих, хто навчається. Вміють яскраво переконувати, активізовувати й мотивувати аудиторію. Їм подобається самопрезентація, реклама своїх переваг. Конфліктні ситуації та напружені стосунки з кимось можуть паралізувати їхню активність, позбути можливості нормально працювати. Стежать за психологічною атмосферою в навчальних групах, гармонізують спілкування
Раціональний Значно виражений зв’язок із науковим стилем. Перевага надається постійним, сталим, незмінним засобам самовираження. При оформленні робіт дотримуються достатнього рівня, що можна пояснити тенденцією до вчасного й навіть передчасного виконання самостійних робіт. Отже, вони віддають перевагу швидкості, за рахунок чого можуть страждати якість та оформлення. Але роботи, як правило, виконуються в повному обсязі. Схильні до конкретизації й деталізації інформації. Віддають перевагу таким завданням, як «планування», «вправа», орієнтуються на результати навчальної діяльності, отже, мають кращу підсумкову успішність, ніж ірраціональні Швидко реагують на вчинки й ситуації. Рішучі, переконливі. Мають певні сформовані установки щодо учнів (студентів). Дотримуються систематичності. Встановлюють дисципліну і порядок. Зв’язано викладають думки, чітко будують фрази, послідовні у висловах. Спрямовані на виконання функцій контролю в процесі навчання. Емоційно стабільні, мають гарну саморегуляцію
Ірраціональний Більше спрямовані на процес навчання, тому вище за раціональних оцінюють аудиторну роботу. Їх приваблюють творчі завдання, завдання з невизначеними умовами. Засобом самовираження їх є публіцистичний стиль, але взагалі їм важко дотримуватися певного стилю, отже, характерними ознаками для них є гнучкість і невизначеність. Можуть виконувати роботи невчасно чи здавати їх не в повному обсязі, але здатні компенсувати ці недоліки відмінним рівнем оформлення та глибиною змісту. Схильні до абстракції та цілісності Легко встановлюють контакти з аудиторією. Схильні до коливань настрою та самопочуття, періоди творчого піднесення чергуються у них із періодами спаду, коли ефективність діяльності знижується. Гнучкі, захоплюються інноваціями, реформами. Більшою мірою зорієнтовані на процес навчання, ніж на його результати

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Тема 2. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАННЯ
2.2. Проектування змісту навчання
2.3. Складання планів навчання
2.4. Вибір методів навчання
Тема 3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)