У сучасній міжнародній торговій системі визначення субсидій наведено в Угоді про субсидії і компенсаційні заходи (Угода СКЗ), яка уточнює Статтю XVI ГАТТ. Згідно із Статтею 1 даної Угоди, субсидією є фінансове сприяння, що надається на території члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, тобто коли уряд практикує прямий переказ грошо вих коштів (наприклад, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов’язань (наприклад, гарантій за позиками), відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи як податкові кредити), надає товари та послуги крім загальної інфраструктури або закуповує товари чи пос луги, здійснює платежі до механізму фінансування, або доручає чи наказує приватній установі виконувати одну або більше функцій, означених вище, які б за звичайних умов виконувались урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку здебільшого вів би уряд, тобто надає таким чином вигоду
11 .
Оскільки дана праця насамперед стосується використання субсидій у сільському господарстві, то передусім слід звернути увагу на положення угоди СОТ, що регулює саме ці питання. Сільське господарство в багатьох країнах є чутливим сектором народного господарства та найбільше підлягає захисту і різноманітним заходам підтримки та допомоги. Від
9
Шнипко О. С. Національна конкурентоспроможність: сутність, проблеми, механізми реалізації. — К.:Наукова думка, 2003. — С. 91—93.
10
Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. — К.:КНЕУ, 2001. — С. 328.
11
Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / Кер. авт. кол. і наук.ред. Т. М. Циганкова. — К.:КНЕУ, 2003. — 660 с., с. 226—227. значаючи таку особливість сільського господарства, питання, пов’язані з його субсидуванням, регулюються окремими положеннями Угоди про сільське господарство. У даній Угоді виокремлено три основні види субсидій: «зелені» (не спотворюють торгівлю, дозволені); «сині» (не спотворюють торгівлю, дозволені); «жовті» (негативно впливають на торгівлю, підлягають скороченню) [8, с. 205].
Можливість використання країнами
—членами СОТ заходів, віднесених до «зе леної скрині», регулює Стаття 6 «Зобов’язання щодо внутрішньої підтримки» та Додаток 2 «Внутрішня підтримка: підстава для звільнення від зобов’язань щодо зменшення підтримки». Відповідно до Угоди такі заходи звільняються від обов’язкового зменшення та «не повинні справляти спотворювального впливу на торгівлю чи на виробництво або такий вплив повинен бути зведений до мінімум у» .
Субсидії, включені до «зеленої скрині», мають відповідати двом основним критеріям: підтримка повинна надаватися через урядові програми, що фінансуються за державний кошт (включаючи відмову уряду від отримання доходів), але не коштом споживачів; наслідком підтримки не має бути надання цінової підтримки виробникам. «Зелені» субсидії надаються в межах урядових програм надання послуг, до яких мож на віднести загальні послуги; створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки; внутрішню продовольчу допомогу; прямі виплати виробникам; підтримку доходу, не пов’язану з виробництвом; фінансову участь уряду в програмах страхування доходів і гарантування безпеки доходів; виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь уряду в програмах страхування вр ожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих; допомогу на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників із сільськогосподарського виробництва; допомогу на структурну перебудову, що надається через інвестиції; виплати за програмами охорони навколишнього середовища; виплати за регіональними програмами надання допомоги
13 .
Крім названих вище до заходів «зеленої скрині» також відносять заходи di minimus, тобто такі, які мінімально впливають на виробництво та торгівлю сількогосподарськими товарами — це внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, якщо вони не перевищують 5% вартості сільськогосподарського виробництва і 10% для країн, що розвиваються. Такі заходи не є об’єктом скоро чення. Іншим видом субсидій, застосування яких певною мірою спотворює міжнародну торгівлю сільськогосподарською продукцією, проте їх використання країнами
—членами СОТ є дозволеним, є заходи, віднесені
12
Система світової торгівлі: Практичний посібник / Пер. З англ. — К.: К.І.С., 2002.
— xxiv,
348с.
13
Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія /
Кер. авт. кол. і наук. ред. Т. М. Циганкова. — К.: КНЕУ, 2003. — 660 с., с. 154—155. до «синьої скриньки». Угодою про сільське господарство визначено, що до субсидій «синьої скриньки» можуть бути віднесені прямі виплати за «програмами обмеження виробництва» сільськогосподарської продукції, якщо такі виплати прив’язані до конкретних площ і врожаїв, здійснюються на 85 або менше відсотків від базового рівня виробництва, виплати на худобу здійснюються на чітко ви значену кількість голів.
Заходи «синьої скриньки» мають бути частиною програми та обмежувати виробництво шляхом встановлення максимальних обсягів випуску чи примушення фермерів залишати незасіяною частину їхньої землі.
Усі інші заходи, які не підпадають під визначення двох вищенаведених категорій, віднесені Угодою до «жовтої скриньки» і підлягають скороченню.
Так, до дан ого виду субсидій відносять заходи дотації на продукцію тваринництва та рослинництва, на племінне тваринництво, не елітне насінництво, на комбікорми тощо; компенсації частини витрат на придбання мінеральних добрив і засобів хімічного захисту рослин, на енергоносії, на витрати з підвищення родючості земель, а також компенсації вартості техніки, що була при дбана шляхом зустрічного продажу сільгосппродукції; витрати лізингового фонду, витрати на ремонт і поточне утримання меліоративних систем, на створення сезонних запасів запчастин і матеріально-технічних ресурсів; капіталовкладення виробничого призначення крім витрат на меліорацію та водне господарство; цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною та ринковою цінами на сільськогосподарську продукцію; надання виробник у товарів (послуг) за цінами, нижчими від ринкових; закупівля у виробників товарів (послуг) за цінами, вищими від ринкових; пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджетів різних рівнів, включаючи списання та пролонгацію боргів; пільги на транспортування продукції сільського господарства
14 .
У відповідності до Угоди про сільське господарство уряди можуть застосовувати деякі види підтримки національного господарства, проте рівень даної підтримки має бути обмежений певною величиною. Така межа вимірюється показником СВП — сукупний вимір підтримки, який «розраховується на індивідуальній потоварній основі як різниця між фіксованою зовнішньою довідковою та застосовуваною регульованою ціною, по множена на обсяг виробництва продукції. Щоб отримати значення СВП, всі внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, додаються до загальної суми субсидій, розрахованої на індивідуальній основі для кожного товару»
15 .
14
Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. — К.: Вимір, Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ, 1998. — 520 с.
15
Там само. Субсидії віднесені до заходів «зеленої та жовтої скрині», а також субсидії de minimus не включаються до СВП. Також, країни, що розвиваються, можуть виключити із СВП: «інвестиційні субсидії, які здебільшого надаються сільському господарству; субсидії на сільськогосподарську сировину, які звичайно надаються виробникам з низьким рівнем доходів та бідною сировинною базою; субсидії для сп рияння відмові від вирощування наркотичних культур» .
Оскільки експортні субсидії вважаються найбільш руйнівними для міжнародної торгівлі, їх скорочення є однією з основних умов ефективного розвитку торгівлі між країнами. Відповідно до Угоди про сільське господарство під скорочення країнами
—членами СОТ підпадають такі категорії експортних субсидій: надання урядом прямих субсидій, які залежать від показників експорту; — продаж урядами некомерційних запасів (що перебувають у дер жавній власності) сільськогосподарської продукції за ціною, нижчою за порівнянну, що призначається на аналогічний товар, коли він продається покупцям на внутрішньому ринку; виплати при експорті певного сільськогосподарського товару, які фінансуються за підтримки уряду незалежно від того, чи має місце витрата державних коштів, чи ні, зокрема витра ти, які фінансуються за рахунок надходжень від зборів, стягнутих із такого самого сільськогосподарського товару або з якого виробляється експортний товар; надання субсидії на скорочення витрат, пов’язаних зі збутом та експортом сільськогосподарської продукції (за винятком широкодоступних послуг зі сприяння експорту та консультаційних послуг), зокрема витрати на наванта ження і розвантаження товару, підвищення якості та інші витрати на переробку, а також на міжнародні перевезення та фрахт; витрати на внутрішні перевезення та фрахт за експортних поставок, які надаються або встановлюються урядом на умовах, сприятливіших, ніж для поставок на внутрішній ринок; субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її вклю чення до виробництва товарів на експорт .
