Адміністративні (урядові, інституційні) бар’єри являють собою обмеження у вигляді законодавчих або підзаконних актів на здійснення певних видів діяльності, які представлені ліцензуванням, сертифікацією продукції (обладнання), квотами, нормами контролю, обмеженнями на ввезення або вивезення ресурсів тощо.

Нестратегічні бар’єри входу на галузевий ринок

Різновидами адміністративних бар’єрів виступають організаційно-економічні, які представлені законодавчими актами, що визначають інвестиційну, митну, податкову, економічну політику в тій чи іншій сфері діяльності фірми.

Більшість видів адміністративного контролю може бути заміщена громадським. Громадські бар’єри входу на галузевий ринок виступають результатом свідомої діяльності суспільства. Вони, у свою чергу, поділяються на дві групи: законні (наприклад, діяльність галузевих об’єднань) та кримінальні.

До числа нестратегічних бар’єрів входу соціально-економічного характеру відносять такі.

1. Місткість галузевого ринку та характеристики попиту. Значний рівень пропозиції продукції та низька платоспроможність покупців є перешкодами для освоєння галузевого ринку потенційними конкурентами, оскільки ринок є малоприбутковим і передбачає підвищений інвестиційний ризик. Характеристики попиту (рівень концентрації споживачів, темпи росту попиту, рівень його цінової еластичності) перебувають поза контролем з боку фірм, проте справляють вплив на їхню поведінку, в першу чергу обмежуючи їх ступінь свободи у призначенні ціни. Цінова еластичність попиту обмежує перевищення ціни над граничними витратами, доступне для фірм, які функціонують на недосконало конкурентних ринках. Якщо попит є нееластичним, фірми можуть підвищувати ціну у порівнянні із витратами у більшій мірі, ніж в умовах еластичного попиту. Крім того, чим нижчою є еластичність попиту, тим простіше для активної (домінуючої) фірми одночасно обмежувати вхід у галузь та отримувати економічний прибуток.

2. Рівень іноземної конкуренції. В умовах відкритої економіки та лібералізації зовнішньої торгівлі іноземна конкуренція відіграє роль фактора, що знижує рівень монопольної влади ринкових операторів і ступінь недосконалості галузевого ринку.

3. Переваги за витратами. Істотним бар’єром входу на галузевий ринок виступають переваги за витратами вже діючих на ринку фірм. При цьому розглядаються абсолютні та відносні переваги. Абсолютні переваги за витратами мають місце, якщо функція довгострокових середніх витрат діючих на ринку підприємств у всіх точках нижче значень функцій витрат можливих фірм-конкурентів. Причинами таких відмінностей у витратах можуть бути:

— нерівність початкових умов функціонування на галузевому ринку, передусім майнова;

— кращі умови доступу діючих фірм до виробничих факторів (зокрема, до передової технології, дешевших сировинних джерел, капіталу за нижчою відсотковою ставкою, кваліфікованого менеджменту), зручніше місце розташування;

— ефект досвіду (навчання).

Ефект досвіду має місце при скороченні питомих витрат по мірі накопичення фірмою досвіду виробництва (за рахунок підвищення продуктивності праці, ефективності використання обладнання, контролю та ін.). Таке скорочення витрат пов’язане не з усією діяльністю фірми, а виникає в її окремих підрозділах або виконуваних функціях. Виключно наявність ефекту досвіду не забезпечує бар’єру входу на галузевий ринок. Іншою важливою умовою його існування виступає захищеність, тобто неможливість запозичення конкурентами шляхом копіювання, найму працівників конкурента, придбання сучасного обладнання або ноухау тощо.

Існують певні обмеження використання ефекту досвіду як бар’єру входу. Інші фірми, що функціонують у галузі, здатні акумулювати досвід швидше за першопрохідників, оскільки можуть досліджувати їхню практику. Скорочення витрат за допомогою ефекту досвіду виключає можливість створення інших видів ринкових бар’єрів входу, зокрема, диференціації продукту, передових позицій у сфері технологічного розвитку.

Відносні переваги за витратами спостерігаються при порівнянні витрат діючих на ринку операторів. Фірма володіє відносними перевагами за витратами, якщо вона здатна випускати продукцію з нижчими альтернативними витратами у порівнянні з іншими діючими фірмами. Відносні переваги за витратами є наслідком, як правило, позитивної віддачі від масштабу.

4. Позитивна віддача від масштабу (ефект масштабу, економія на масштабі). Нагадаємо, ефект масштабу існує, якщо довгострокові середні витрати фірми спадають по мірі росту обсягів виробництва. Ефект масштабу створює бар’єр входу, якщо на галузевому ринку має місце незадоволений попит в обсязі, що дорівнює обсягу випуску тільки невеликої кількості фірм, кожна із яких випускає достатній для мінімізації середніх витрат обсяг продукції. Наявність позитивної віддачі від масштабу завжди дає великій фірмі, яка володіє найпродуктивнішим обладнанням, найрозгалуженішою системою збуту, ефективною організацією виробництва або іншими ефективними функціональними підрозділами, переваги за витратами у порівнянні із дрібнішими фірмами. Існують фактори, що обмежують ефект масштабу як бар’єр входу на галузевий ринок. Великі розміри та нижчі витрати можуть являти собою альтернативу іншим потенційно діючим ринковим бар’єрам, таким, як диференціація продукту, здатність розробки власної прогресивної технології. До того ж, використання існуючої технології ускладнює сприйняття нових технологічних можливостей. Фактори обмеження прояву ефекту масштабу наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

ФАКТОРИ ОБМЕЖЕННЯ ТА МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЇ НА МАСШТАБІ

5. Капітальні витрати, які означають мінімальний рівень початкових інвестицій, які необхідні фірмі для входу на галузевий ринок. Капітальні витрати тісно пов’язані з ефектом масштабу та мінімально ефективним обсягом випуску продукції. Чим вищим є мінімально ефективний випуск, тим вищою є потреба у фінансових ресурсах. При входженні на ринок нові фірми, як правило, потребують позикового капіталу і сплачують за нього вищі відсотки у порівнянні з ринковими операторами.

6. Стан розвитку ринкової інфраструктури. Факторами висоти такого ринкового бар’єру входу виступають: наявність надійної системи взаєморозрахунків, рівень страхових послуг, рівень розвитку мережі складського господарства, надійність функціонування транспортних комунікацій тощо.

7. Диференціація продукту. Диференціація продукту означає різноманітність товарів, які задовольняють одну й ту саму потребу та володіють однаковими базовими характеристи-ками. Покупці розглядають продукти як недосконалі замінювачі, враховуючі відмінності в якості, функціонуванні, репутації тощо. Диференціація продукту виступає фактором послаблення цінової боротьби між фірмами та основою їхньої монопольної влади, адже окрема фірма може в певній мірі підвищувати ціну продукції, не приваблюючи тим самим нові фірми на ринок.

Стратегічні (суб’єктивні) бар’єри входу на галузевий ринок створюються в результаті стратегічної поведінки діючих операторів, що володіють ринковою владою. При виборі стратегії формування ринкових бар’єрів входу діючі фірми приймають до уваги відповідні дії ринкових учасників. Стратегічні бар’єри входу на галузевий ринок пов’язані з ціновими та неціновими стратегіями фірм.