Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка підприємства: теорія і практикаГребешкова Олена Миколаївна, к.е.н., доцент,


< Попередня  Змiст  Наступна >

Гребешкова Олена Миколаївна, к.е.н., доцент,


ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима

Гетьмана», Україна Grebeshkova Olena, PhD, Associate Professor KyivNational Economic Universi tynamed after Vadym Hetman, Ukraine

ЕМПІРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛЯЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ EMPIRICAL RELATIONAL SPACE DESCRIPTION OF UKRAINIAN BUSINESS

Анотація. Запропоновано визначення реляційного простору підприємства. Наведено хараSummary. The definition of en-terprise relational space. Char-acteristics of relational space

тору українського бізнесу на основі результатів опитування вітчизняних підприємств різof a survey of domestprises various businesKey words: ReКлючові слова: ресурсний підхід, реляційна концепція, партнерські відносини, стейкхолдери Ukrainian business on the basis ic enter-s. source-based view, relational concept, part-nerships, stakeholders

З позицій традиційної (ортодоксальної) теорії стратегічного управління підприємство з моменту свого створення прагне до досягнення конкурентних переваг, що дозволяють йому бути неповторним і відмінним від інших у ринковому просторі. Російський дослідник Г. Б. Клейнер відзначає [1, с. 9], що ресурси в економічній системі мають бути спрямовані на досягнення не конкурентних переваг (забезпечення перемоги у змаганні за споживчий попит), а партнерських переваг (умов, що забезпечують включення даного суб’єкта у взаємовигідні відносини з іншими суб’єктами).

У розвиненій економіці однією з основних концепцій підприємства є стейкхолдерська (або теорія зацікавлених сторін), згідно якої дії організації залежать від широкого кола її зацікавлених сторін, при цьому кожен з стейкхолдерів має свої інтереси і певні права на контроль над організацією. Концепція передбачає прийняття рішень, виходячи з необхідності задоволення множинних і часто конфліктуючих вимог цих стейкхолдерів. Зацікавлені сторони (стейкхолдери) поставляють організації необхідні для її діяльності ресурси тому, що її діяльність дозволяє задовольняти їхні запити. При цьому задоволення запитів стейкхолдерів є не що інше, як отримання ними від організації ресурсів (у найширшому сенсі цього поняття). Таким чином, відносини між організацією та її стейкхолдерами вибудовуються навколо ресурсного обміну, оскільки кожна зацікавлена сторона прагне створити власну ресурсну базу, яка найкращим чином сприятиме досягненню її стратегічних цілей [2].

Ураховуючи термінологічну невизначеність, вважаємо за доцільне ввести і уточнити поняття «реляційний простір підприємства», під яким пропонується розуміти простір, утворений мережею двосторонніх відносин між підприємством та іншими господарюючими та / або владними суб’єктами з метою створення «зони безпеки» діяльності внаслідок колективної дії партнерів. Головною ознакою реляційного простору є підвищений (порівняно з іншими сферами і напрямами діяльності) рівень «комфортності» для підприємства внаслідок відсутності в діях прямого зі-

ктеристики реляційного просних бізнес-профілів.

Аналізуючи результати проведеного нами опитування представників українських підприємств та організацій за різними видами діяльності (енергетика, машинобудування та металургія, хімічна промисловість та фармацевтика, будівництво, харчова промисловість, страхування та банківські послуги, торгівля та комунікації, туристичні послуги), можемо зробити кілька висновків щодо характеристики реляційного простору українського бізнесу.

Практично незалежно від сфери діяльності переважна більшість досліджених підприємств визнає найвпливовішими стейкхолдерами своїх власників і клієнтів (1 місце з загальному рейтингу стейкхолдерів), топ-менеджерів (2 місце), керівників середньої ланки управління (3 місце), працівників підприємства (4 місце) та його постачальників (5 місце). Серед зазначених груп зацікавлених сторін тільки клієнти та постачальники відносяться до «зовнішніх» стекхолдерів. Отже, можна робити висновок про переважну зорієнтованість вітчизняного бізнесу на задоволення запитів «внутрішніх» стейкхолдерів.

При оформленні партнерських відносин зі своїми стейкхолдерами українські підприємства прагнуть до їх формалізації; неформальні зв’язки підтримуються переважно з конкурентами, урядовими структурами (міністерствами, комітетами, агентствами тощо), ЗМІ, місцевими громадами та іншими соціально активними групами (захисниками довкілля, асоціаціями споживачів, захисниками пам’яток архітектури тощо).

У партнерських відносинах найбільшою довірою з боку підприємств користуються групи «внутрішніх» стейкхолдерів (власники та керівники підприємств усіх рівнів), про що заявили понад 50 % опитаних. З недовірою український бізнес ставиться до партнерських відносин з контролюючими та регулюючими органами (податкова, пожежна, санепідемстанції тощо), органами місцевої влади та урядовими структурами, а також ЗМІ.

Характеризуючи вплив різних груп стейкхолдерів у процесі взаємодії, респонденти відзначають, що власники, клієнти, інвестори, органи місцевої влади та урядові структури переважно диктують підприємству свої умови. На рівноправних засадах найчастіше вибудовуються відносини з постачальниками (про що

ткнення інтересів між його суб’єктами. В рамках свого реляційного простору підприємство переслідує дві основні мети — реалізацію завдань розвитку і зниження гостроти конкурентної напруги шляхом дотримання принципів партнерської взаємодії. Конкретизація інших цільових установок відбувається для кожного підприємства ситуаційно [3].

Протягом останніх двох років у сфері управління взаємовідносинами підприємствами найчастіше реалізуються такі заходи: підвищення інформаційної відкритості (створення офіційного сайту, присутність у соціальних мережах, публікації у ЗМІ тощо); проведення та участь у виставках, конференціях, бізнес-форумах тощо; підвищення відкритості у відносинах підприємства з персоналом, про що заявили понад 50 % респондентів. Логічне припустити, що визначальним принципом партнерської взаємодії українських підприємств є інформаційна відкритість (прозорість) відносин. Але ж в ході опитування виявилося, що принципу інформаційної відкритості у відносинах з партнерами дотримуються тільки 16 % досліджених підприємств; 56 % респондентів віддають перевагу принципу взаємної вигідності, 53 %

— принципу довіри, 47 %

— принципу гнучкості відносин.

Переважна більшість респондентів (понад 90 %) покладають відповідальність за управління взаємовідносинами зі стейкхолдерами безпосередньо на керівника організації. Майже третина опитаних (28 %) стверджують, що в їх організаціях відносинами з різними групами стейкхолдерів управляють окремі працівники на основі особистих зв’язків. І тільки 16 % респондентів назвали центрами відповідальності за партнерські зв’язки спеціалізовані підрозділи (зокрема, департаменти розвитку партнерських відносин). На цій підставі можемо констатувати, що на сучасному етапі в українському бізнес-середовищі відсутнє чітке усвідомлення цінності партнерських відносин як потенціалу зміцнення конкурентоспроможності економічної організації.

У цьому контексті цікавими виявилися дані про те, які результати партнерських відносин із стейкхолдерами є найважливішими для підприємств, до яких віднесено: зростання прибутковості (про що зазначили 69 % опитаних), збільшення продажів (відповідно 63 %), формування позитивної ділової репутації (59 %), скорочення витрат (50 %).

Виявлено, що досягнення зазначених результатів партнерських відносин відбувається переважно завдяки впливу окремих груп стейкхолдерів. Зокрема, на думку 63 % респондентів найпозитивніший вплив на скорочення витрат здійснює топменеджмент. Ця ж саме група стейкхолдерів є визначальною у зростанні прибутковості підприємства, у чому переконані 84 % опитаних. На переконання 78 % респондентів позитивна ділова

заявили 50 % опитаних), кредиторами (44 %), іншими бізнеспартнерами (38 %) та професійними об’єднаннями (41 %), а також з місцевими громадами (47 %).

Щодо перспектив свідомого (керованого) розвитку взаємодії з різними групами стейкхолдерів протягом наступних 2

—3 років, маємо зазначити, що увага представників досліджуваних підприємств буде зосереджена на активізації партнерських відносин, у першу чергу, з такими групами зацікавлених сторін як власники та клієнти (про що зазначили 78 % опитаних), топ-менеджери (75 %), керівники середньої ланки та працівники (66 %). Отже, у короткостроковій перспективі очікувати значних зрушень у формуванні та здійсненні проривних стратегій управління партнерськими відносинами в контексті підвищення конкурентоспроможності українського бізнесу не приходиться.

Література

1. Клейнер Г. Б. Ресурсная теория системной организации экономики // Российский журнал менеджмента. — 2011. — № 3. — Т. 9.

— С. 3—28.

2. Петров М. А. Теория заинтересованных сторон: пути практического применения // Вестник СПбГУ. Серия 8. — 2004.

— № 16. — Вып. 2. — С. 51

—68.

3. Гребешкова О. М. Базові положення стратегічного управління підприємством в його реляційному просторі / О. М. Гребешкова // Вісник Хмельницького національного УДК: 339.138 e-mail: grigorievaproba@gmail.com


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Гусєва І. Ю., к.е.н., старший викладач кафедри економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна Guseva Iryna, PhD, Senior Lecturer of the
Давидова К. В.,Davydova Кaterina, аспірантка кафедри корпоративних фінансів та контролінгу, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», Україна Postgraduate student at department
Долгова Людмила Іванівна, к.е.н., доцент кафедри економіки підприємств ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» Україна, Dolgova Lyudmila, Master of Economic Science Associate Professor of
ВПЛИВ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИРОБНИЦТВА КОСМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА РАКЕТНОКОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF SMALL ENTREPRENEURSHIP IN THE AGRICULTURAL SECTOR OF UKRAINE
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki