Найрозвинутішими країнами Античності, які залишили потомкам величезну наукову та культурну спадщину, є Древня Греція та Рим.
Філософія, наука та мистецтво Античної Греції досягли небувалого розвитку та вплинули на подальший розвиток інших країн світу. Древньогрецькі літературні твори та витвори мистецтва і в наш час дивують досконалістю.
Розквіту ремесел і торгівлі сприяло розташування країни між трьох морів.
Було досить розвинутим кораблебудування, будівництво, ткацтво та гончарство.
Більша частина населення проживала у великих містах.
Гроші у вигляді монет на початку відігравали роль самостійного об’єкта обліку, потім — засобу розрахунку, і наостанок — міри вартості. Через те, що кожен поліс (місто) карбувало свою монету виникла потреба у грошообмінних установах. Так виникли перші у світі банки («трапези» — так вони називаються і в сучасній грецькій мові). Найбільшою банківською установою був Дельфійський храм.
Саме у банківських конторах облікове мистецтво розвивалось і відшліфовувалось. Трапезити (банкіри) в обов’язковому порядку вели облікові та торговельні книги, до яких заносились ім’я вкладника та сума внеску. Записи велись у хронологічному порядку, або за кожним окремим клієнтом. Приблизно із IV століття банки у Стародавній Греції почали робити розрахунки взаємозаліком у своїх книгах, це початок безготівкових розрахунків. Для оформлення операцій з коштами оформлювались платіжні доручення, які називались у той час «діаграфе».
Звітність банків і храмів оприлюднювалась. Звіти вибивали на дощечках або плитах і розміщували у загальнодоступному місці.
Слід відмітити досить високий рівень розвитку державного обліку, для якого наймались чиновники. Законодавство Афін — найбільшого полісу, регламентувало порядок ведення книг поточного обліку та звітності державних установ.
На матеріально-відповідальні посади древні греки не дарма призначали заможних громадян. Адже всі нестачі покривала відповідальна особа за свій рахунок. Причому, зловживання стягувались у десятикратному розмірі, отже у інвентаризації була зацікавлений той, хто вів облік, щоб довести правдивість інформації.
Щоб контролювати витрачання грошей для окремого виду доходів, ставився глечик із відповідною позначкою. Кошти можна було брати лише із визначеного глечика і витрачати за цільовим призначенням.
Не так давно вченими було розшифровано документи Зенона, особистого секретаря й управителя маєтків міністра фінансів Аполлонія, що датуються III ст. до н.е. Вони містять інформацію про будівництво, землеробство та торгівлю. Папіруси також регламентують ведення обліку. Його ведення зводиться до такого:
• збереження майна рабовласника;
• систематичний облік матеріальних цінностей, облік дебіторської та кредиторської заборгованості;
• аналіз господарської діяльності.
Був період, коли держава вимагала від кожного громадянина складати опис свого майна. Виходячи з цього, все населення ділили на класи, для кожного з яких визначали окрему ставку податку.
Облік вівся в спеціальних конторах — логістеріях. Обов’язки розподілялись між чиновниками за ієрархією та ділянками.
Якщо оцінити облік за архівом Зенона, то можна відмітити значні розходження між натуральним і грошовим обліком і досить вільне оформлення первинних документів і звітності.
Рахунки були трьох видів: матеріальні (каса, запаси), особові (боржники) та фінансові (податки). Отже, інформація на рахунках групувалась за походженням предмета. Записи господарських подій на рахунках вели в хронологічному порядку, після кожного такого запису виводилося сальдо, котре заносили у зведений документ, після чого робили відмітку.
