Економічні функції держави здійснюються за двома напрямками: підтримка та розвиток ринкового механізму, посилення та модифікація ринкової системи у відповідності до змін умов розвитку. Функції держави по підтримці ринкового механізму полягають у забезпеченні правової бази ринкової економіки та захисті від конкуренції. Функції держави по посиленню ринкового механізму проявляються у перерозподільчій політиці через податкову систему, коригування цін, трансфертні платежі, макроекономічне регулювання економіки, здійснення зовнішньоекономічної діяльності тощо. Інструменти державного регулювання застосовуються у методах прямого і непрямого впливу на економіку. Прямі методи не пов’язані із створенням додаткового матеріального стимулу або загрозою фінансового ущербу і базуються на силі державної влади. До них відносяться: визначення стратегічних цілей розвитку економіки та їх вираження в індикативних і інших планах, цільових програмах; державні замовлення та контракти на поставку продукції або послуг; державна підтримка програм, замовлень і контрактів; нормативні вимоги до якості та сертифікації технології і продукції; правові та адміністративні заборони на обмеження на випуск певних видів продукції; ліцензування зовнішньоторговельних операцій. Методи непрямого державного регулювання економічних процесів спираються в основному на товарно-грошові важелі і впливають на економічні інтереси суб’єктів господарювання. До них відносяться: оподаткування та система податкових пільг; регулювання цін; платежі за ресурси, процентні ставки за кредит, кредитні пільги; митне регулювання експорту та імпорту, валютні курси, умови обміну валют.
Загальною метою державної галузевої політики виступає розв’язання проблем, пов’язаних із неспроможністю (провалами) ринку, для підвищення рівня суспільного добробуту.
Поняття, типи і напрямки державної галузевої політики
Державна галузева політика здійснюється із різним ступенем безпосереднього залучення держави до прийняття економічних рішень. Виділяються такі типи державної галузевої політики залежності від її цілей та використовуваних методів:
1. Державна політика, що переслідує захисні цілі та передбачає використання пасивних методів. Така галузева політика передбачає контроль над активними (домінуючими) фірмами і ставить на меті боротьбу з монополіями. Її напрямками виступають антимонопольне регулювання, контроль над злиттями і поглинаннями. Захисний характер такого типу державної політики полягає в тому, що держава лише протидіє виникненню та використанню монопольної влади, і не викликає ніякої виробничої активності.
2. Державна політика, яка переслідує наступальні цілі та використовує пасивні методи. Такий тип державної галузевої політики передбачає не просто обмеження та боротьбу з монопольною владою, але й сприяє конкретним типам економічної активності шляхом використання методів фіскальної, фінансової, монетарної та правової політик. Пасивна наступальна галузева політика лише покращує умови прийняття рішень фірмами і не має на меті впливати на їх конкретні рішення.
3. Активна захисна галузева політика передбачає сполучення антимонопольного регулювання з протекціоністськими методами. Такий тип державної галузевої політики передбачає використання заходів, які мають конкретну спрямованість на попередження тих чи тих рішень фірм.
4. Активна наступальна державна галузева політика характеризується сполученням конкретних (поряд із загальними) цілей і спрямованого впливу держави на рішення економічних агентів. Такий тип державної політики передбачає розробку системи координації економічних рішень, контроль потоків капіталу в економіці, і, як правило, характерний для реформованої економіки.
Напрямками державної галузевої політики виступають:
1. Антимонопольна державна політика, в т.ч. антимонопольне регулювання.
2. Усунення асиметрії (неповноти) інформації. Для цього державою вживаються різноманітні заходи, зокрема, встановлення законодавчо затверджених звітностей фірм, створення певних законів та інституцій.
3. Забезпечення ефективного виробництва суспільних благ, які без втручання держави або взагалі не будуть випущені, або будуть, проте в недостатній кількості.
4. Усунення зовнішніх ефектів. Трансформація зовнішніх ефектів на внутрішні може бути досягнута шляхом наближення граничних приватних витрат (вигод) до граничних суспільних витрат (вигод). Держава для рішення даної проблеми може використовувати коригуючі податки, обмежуючи діяльність фірм із негативними зовнішніми ефектами, і коригуючі субсидії, стимулюючи виробництво та споживання продукції з позитивними зовнішніми ефектами.
Коригуючий податок — це податок на випуск продукції, яка характеризується негативними зовнішніми ефектами, що підвищує граничні приватні витрати до рівня граничних суспільних, тобто дорівнює граничним зовнішнім витратам. У такому випадку досягається ефективна рівновага, коли граничні суспільні вигоди дорівнюють граничним суспільним витратам.
Коригуюча субсидія — це субсидія виробникам або споживачам продукції, яка характеризується позитивними зовнішніми ефектами. Вона дозволяє наблизити граничні приватні вигоди до граничних суспільних, і дорівнює граничним зовнішнім вигодам. У такому разі, знову ж таки, забезпечуються ефективні обсяг випуску продукції та її ціна.
В основу державної галузевої політики можуть покладатись різні критерії результативності функціонування ринкових структур. Основними концепціями, які складають базис державної галузевої політики, виступають:
