Питання про предмет філософії тісно пов’язане з питанням про її функції. Під функціями філософії розуміють головні напрями використання філософії в суспільній (матеріальній і духовній) практиці, у результаті чого реалізується її мета, завдання та призначення.
Назвемо найважливіші функції філософії.
1. Світоглядна функція сприяє формуванню цілісної картини світу, уявлень про будову світу і Всесвіту, визначенню мі сця людини в них, окреслює принципи взаємодії людини й довколишнього світу.
2. Методологічна функція філософії виробляє основні методи пізнання довколишнього світу (дійсності).
123. Гносеологічна (розумово-теоретична) функція має на меті правильне й істинне пізнання навколишньої дійсності (інакше кажучи, філософія дає механізми істинного пізнання).
4. Аксіологічна функція (ціннісна) дає можливість адекватно оцінювати предмети, явища й процеси об’єктивної дійсності з погляду цінностей (етичних, естетичних, соціальних, ідеологічних тощо) конкретного історичного періоду. Мета аксіологічної функції філософі ї — селекція, відбір найконструктивніших цінностей, що сприяють прогресивному розвитку сучасної цивілізації й уникненню псевдоцінностей, артефактів культури, які зумовлюють регресивний розвиток.
5. Критична функція спрямована на критику різноманітних систем знань про світ, пошуки нових істин через розв’язання суперечностей між тим, що вже пізнане, і тим, що ще не пізнане, на відмі ну від догматики й суб’єктивізму.
6. Виховна, гуманітарна, функція філософії сприяє генеруванню гуманістичних цінностей та ідеалів сучасної цивілізації, створенню соціальних умов для їх реалізації на рівні окремої особи, розвитку гуманітарної культури, а також допомагає окремій особі знайти сенс життя й визначити своє місце в довколишньому світі.
7. Пр огностична функція осмислює перспективу розвитку світу.
Зауважимо, що функцій філософії набагато більше, ніж ми назвали. У той чи той історичний період розвитку суспільства домінантними стають одні або інші функції. Зазначені функції актуальні саме в умовах сучасної цивілізації. Загалом усі функції філософії є результатом натхненності розвитку людського існування, наповнення людського життя вищим сенсом, вищими ідеями та неминущими цінностями.
Реалізуючи свою гносеологічну функцію, філософія поєднується з наукою і є її методологією. Відомо, що метод є одночасно і способом, і засобом пізнання, а також практикою використання здобутих знань і прогнозуванням можливих змін в об’єкті пізнання. Мет од відповідає на питання — як пізнати світ? Будь-яке достовірне знання про світ — це єдність теорії та методу. Теорія є системою ідей, поглядів, спрямованих на пояснення (пізнання) довколишнього світу, вона відповідає на питання: яким є предмет? або чим він є? Відповіді на ці запитання розкривають природу, сутність і всебічні зв’язк и предметів, явищ і процесів об’єктивної дійсності. Головні характеристики, що їх повинні мати знання, це їх істинність і практична цінність. Як найвища форма теоретич
13ного світогляду, філософія стає водночас і методом пізнання світу, саме тому вона є методологією для всіх конкретних наук.
Найвищим рівнем філософської методології є діалектика, яка дає змогу аналізувати світ, зокрема духовний, через його постійний саморозвиток, а джерело руху шукати у внутрішніх суперечностях предмета.
До протилежних діалектиці належать такі мето ди:
Метафізика, яка дає змогу аналізувати об’єкт пізнання окремо, у відриві, без взаємозв’язку з іншими об’єктами, статично, без саморозвитку. Основою цього методу є абсолютизація істини, за якою суперечності та їх єдність не фіксуються.
Догматизм як спосіб сприйняття довколишнього світу через призму догм, засвоєних у результаті інтуїтивного прозріння або божественного одкровення. Догми є абсолютними істинами. Цей метод був характ ерним для середньовічної теологічної філософії.
Еклектика — метод, заснований на нелогічному об’єднанні різноманітних фактів, понять, концепцій, у результаті чого виникають поверхневі, зовні правдоподібні, але хибні висновки.
Софістика — метод, який ґрунтується на виведенні з помилкових тверджень но вого висновку, що видається за істину.
Герменевтика — метод правильного прочитання й тлумачення змісту текстів, доволі поширений у сучасній західній філософії.
Крім основних методів філософії виокремлюють також методи, що є водночас і сучасними філософськими напрямами. До них належать:
— Матеріалістичний метод, який орієнтує на сприйняття дійсності, в якій первинним є матерія, а вторинн им — духовне, ідеальне. Цей метод панував у радянській філософії.
— Ідеалістичний метод, сутність якого — визнання як першопричини духовного, нематеріального, а матерії як вторинної. Ідеалістичний метод особливого поширення набув у сучасній західній філософії. Матеріалістичний та ідеалістичний методи намагаються дати відповідь на основне питання філософії
1 .
1
Основним питанням філософії традиційно вважають питання про відношення свідомості до буття і духовного до матеріального. Це відношення має два аспекти: 1) онтологічний — відповідь на питання: «що первинне?»; 2) гносеологічний — «чи можна пізнати світ?» Залежно від відповіді на перше питання виокремлюють головні філософські напрями — об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, матеріалізм, вульгарний матеріалізм, дуалізм, деїзм. Залежно від відповіді на друге запитання виділяють такі філософські напрями, як гностицизм, агностицизм, емпіризм (сенсуалізм) і раціоналізм.
14— Емпіризм — це метод і напрям теорії пізнання, згідно з яким в основі пізнавального процесу лежить досвід, здобутий у результаті чуттєвого пізнання.
— Раціоналізм — філософський метод і напрям філософії, який вважає, що істинне, достовірне знання може бути досягнуте лише за допомогою розуму, без впливу досвіду та відчуття людини.
Сучасна філософія — яскравий пр иклад того, як змінюється домінування в ній тих чи тих функцій, методів, предметного поля філософських досліджень. Було доведено неможливість дати відповідь на основне питання філософії — воно є вічним і відкритим для дальших філософських роздумів, утім у ХХ і ХХІ ст. його актуальність різко знизилася. Натомість у філософії стала переважа ти антропологія — проблема людини в її взаємодії з природою та суспільством.
Філософія стала сприйматись як система найбільш узагальнених теоретичних поглядів на світ з метою визначення в ній місця людини та аналізу різноманітних форм ставлення людини до цього світу. До того ж важливою є орієнтація філософії на б езпосередню сучасну практику на основі знання про людські можливості. Філософія повинна стати практичним інструментом, який дасть змогу людині, окремій особистості, визначити свою життєву позицію щодо світу, людей, які її оточують, і власного «Я».
