Posibniki.com.ua Інформатика Прикладні системи штучного інтелекту 6.5. Фреймові моделі та їх реалізація


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.5. Фреймові моделі та їх реалізація


х

1 ? x

поділу

2

імплікація х 1 ? x 2 , х 1 ? x 2 11   0 1 якщо х 1 , то x 2 ; х 1 тягне x 2 ; х 1 імплікує x 2
Еквівалентність, функція рівнозначності х 1 ? x 2 , х 1 ~ x 2 , х 1 ? x 2 10   0 1 х 1 тоді і тільки тоді, коли x 2 ; х 1 еквівалентний x 2
Сума за модулем 2, розділова диз’юнкція, заперечення еквівалентності, функція нерівнозначності х 1 ? x 2 , х 1 ? & x 2 01   1 0 або х 1 , або x 2 ; х 1 не еквівалентний x 2
             

Матеріальна

Штрих Шефера, заперечення кон’юнкції, антикон’юнкція х

1 та x

2 несумісні; неправильно, що х

1 / x

1110 х

1 та x

2

2

Стрілка Пірса, заперечення диз’юнкції, антидиз’юнкція, функція Вебба х 1 ? x 2 10   0 0 ні х 1 , ні x 2
Заперечення матеріальної імплікації, матеріальна антиімплікація х 1 ? / x 2 , х 1 ? / x 2 00   1 0 х 1 , але не x 2 ; неправильно, що х 1 тягне x 2
             

Зворотна імплікація х

1 , якщо x

2 ; якщо x

1 ? x

2 , х

1010 х

2 , то х

1 ; x

1 ? x

2

2 тягне х

1

Заперечення зворотної імплікації, зворотна антиімплікація х 1 ? / x 2 , х 1 ? / x 2 01   0 0 не х 1 , але x 2 ; неправильно, що x 2 тягне х 1

У даному записі будь-яке ім’я в кутових дужках (див. с. 139) являє собою тип синтаксичного об’єкта. Визначення кожного типу починається з появи його імені в лівій частині кожного запису, тоб-

Функції, як і предикати, задають деякий зв’язок між змінними або константами. Проте цей зв’язок або відношення не характеризуються істиннісним значенням. Функції можуть бути аргументами предикатів (тобто термами), а предикати — ні.

Для визначення межі дії змінних у логіці предикатів використовують квантори.

Квантори — логічні оператори, що переводять одну висловлювальну форму в іншу і дозволяють вказувати обсяг тих значень предметних змінних, для яких ця висловлювальна форма є істинною. У формалізованих логіко-математичних мовах для вираження зазначених кількісних характеристик найчастіше використовують квантори, наведені у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

ЛОГІЧНІ КВАНТОРИ

Квантор спільності x?, (x), (Ax), x ?, x ?, x ?

Пов’язані змінні — змінні в логічних формулах, що знаходяться в зоні дії кванторів.

Вільні змінні — змінні в логічних формулах, що знаходяться поза зоною дії кванторів.

Для того щоб можна було говорити про істинність якогонебудь твердження без підстановки значень у змінні, усі вхідні в нього змінні мають бути зв’язані кванторами.

Якщо в логічну формулу входить кілька кванторів, слід ураховувати їх взаємне розташування. Для усунення цієї невизначеності введемо дужки і порядок застосування кванторів — зліванаправо.

Операції і квантори в логіці предикатів мають неоднакові пріоритети. У порядку зменшення пріоритету: ?х, ?х, ¬, ?, ?, ?, ?.

то ліворуч від знака ?. У правій частині кожного запису наводяться можливі способи організації синтаксично коректних об’єктів обумовленого типу. Альтернативні варіанти розділені знаком |, який можна інтерпретувати як «або». Номери ідентифікаторів варто трактувати в тому розумінні, що ідентифікатори, використовувані для позначення об’єктів різних типів, мають бути помітними.

В одній логічній формулі не допускається застосування різних кванторів до однієї змінної.

У логіці предикатів першого порядку не дозволяється застосування кванторів до предикатів (більш високі порядки це дозволяють).

Речення — формула, у якій усі змінні зв’язані. Кожному реченню можна поставити у відповідність визначене значення — істина або хибність.

Складні формули в логіці предикатів отримують шляхом комбінування атомарних формул за допомогою логічних операцій.

Правильно побудовані логічні формули — отримані з атомарних формул за допомогою логічних операцій.

Область інтерпретації формули — множина усіх можливих значень термів, що входять у формулу. Інтерпретація правильно побудованих формул (ППФ) можлива тільки з урахуванням конкретної області інтерпретації. Для подання знань конкретної ПРГ у вигляді правильно побудованої формули необхідно насамперед визначити область інтерпретації, тобто вибрати константи, що визначають об’єкти в даній області, а також функції і предикати, що визначають залежності й відношення між об’єктами. Після цього можна побудувати логічні формули, що описують закономірності даної ПРГ.

Розглянемо логічну мову, що називається багатосортним численням предикатів першого ступеня (багатосортною логікою першого порядку).

У логічних моделях, заснованих на численні предикатів, класам сутностей ПРГ відповідають так звані сорти (типи). Точніше, у логічних моделях беруть участь імена сортів, що інтерпретуються як класи сутностей.

У загальному випадку сигнатурою називається множина виразів вигляду p: A

1 ?A

2 ?...?A n ? B, де A j , B — сорти, a p — функція або предикат.

Ім’я p є ім’ям предиката у виразі, якщо B = T, де T — особливий сорт у тому значенні, що він завжди інтерпретується як множина логічних значень {0,1}, чи {«істина», «хибність»}. Сорти сигнатури інтерпретуються як множини. Отже, предикат розглядається як функція, задана на об’єктах (такби мовити, різних сортів) і котра набуває значення «істина» або «хибність».

Предикат можна розглядати також як багатомісне відношення між об’єктами (різних) сортів: об’єкти е

1 , е

2 , ..., е n знаходяться у відношенні р, що записується як р

1 , е

2 , ..., е n ) тоді і тільки тоді, колиІм’я p є ім’ям предиката у виразі, якщо B = T, де T — особливий сорт у тому значенні, що він завжди інтерпретується як множина логічних значень {0,1}, чи {«істина», «хибність»}. Сорти сигнатури інтерпретуються як множини. Отже, предикат розглядається як функція, задана на об’єктах (такби мовити, різних сортів) і котра набуває значення «істина» або «хибність».

Предикат можна розглядати також як багатомісне відношення між об’єктами (різних) сортів: об’єкти е

1 , е

2 , ..., е n знаходяться у відношенні р, що записується як р

1 , е

2 , ..., е n ) тоді і тільки тоді, коли

р

1 , е

2 , ..., е n ) = 1. Зауважимо, що для двомісних предикатів часто використовується інфіксний запис: замість р

1 , е

2 ) пишуть е

1 ре

2 .

Сигнатура задає структурні зв’язки між поняттями ПРГ, поданими предикатами і функціями. Логічні зв’язки між цими поняттями задаються формулами, що записуються в сигнатурі. Структурні й логічні зв’язки виражають деяке знання про ПРГ. Тож, сигнатура формально подає одну частину знання про ПРГ, а формули, записані в цій сигнатурі, подають іншу частину знання.

Перевагами логічного підходу є:

— наявність логічних формалізмів — головним чином, числення предикатів, що має чітку формальну семантику й операційну підтримку в тому сенсі, що для нього розроблені механізми виведення. Тому числення предикатів було першою логічною мовою, яку застосували для формального опису ПРГ, пов’язаних з розв’язанням прикладних задач;

— забезпечення простої та зрозумілої нотації для запису фактів, що має чітко визначену семантику (принаймні для методів, заснованих на традиційній логіці першого порядку). Кожний факт подається в базі знань тільки один раз, незалежно від того, як він буде використовуватися надалі. База знань, розроблена із застосуванням логічних методів, як правило, є досить простою для розуміння;

— високий рівень модульності знань і водночас можливість одержання єдиної системи подання, у якій логічно роз’ясняються властивості знань як єдиного цілого. Отже, за допомогою логіки предикатів можна, визначаючи довільним чином знання, з’ясувати, чи є або відсутні протиріччя між новими і вже існуючими знаннями.

Недоліками логічного підходу є:

— неможливість використання природної мови в системах машинного подання знань через брак формальної семантики природної мови, що мала б досить ефективну операційну підтримку, а також властивих їй нерегулярностей, двозначностей і пресупозицій;

— брак чітких принципів організації фактів у базі знань. Без виділення і послідовного проведення таких принципів велика модель перетворюється на погано оглядовий конгломерат незалежних фактів, що важко піддаються аналізу й обробці;

— надмірний рівень формалізації подання знань унаслідок збереження властивості цілісності, труднощі прочитування їх, не досить ефективна продуктивність обробки.р

1 , е

2 , ..., е n ) = 1. Зауважимо, що для двомісних предикатів часто використовується інфіксний запис: замість р

1 , е

2 ) пишуть е

1 ре

2 .

Сигнатура задає структурні зв’язки між поняттями ПРГ, поданими предикатами і функціями. Логічні зв’язки між цими поняттями задаються формулами, що записуються в сигнатурі. Структурні й логічні зв’язки виражають деяке знання про ПРГ. Тож, сигнатура формально подає одну частину знання про ПРГ, а формули, записані в цій сигнатурі, подають іншу частину знання.

Перевагами логічного підходу є:

— наявність логічних формалізмів — головним чином, числення предикатів, що має чітку формальну семантику й операційну підтримку в тому сенсі, що для нього розроблені механізми виведення. Тому числення предикатів було першою логічною мовою, яку застосували для формального опису ПРГ, пов’язаних з розв’язанням прикладних задач;

— забезпечення простої та зрозумілої нотації для запису фактів, що має чітко визначену семантику (принаймні для методів, заснованих на традиційній логіці першого порядку). Кожний факт подається в базі знань тільки один раз, незалежно від того, як він буде використовуватися надалі. База знань, розроблена із застосуванням логічних методів, як правило, є досить простою для розуміння;

— високий рівень модульності знань і водночас можливість одержання єдиної системи подання, у якій логічно роз’ясняються властивості знань як єдиного цілого. Отже, за допомогою логіки предикатів можна, визначаючи довільним чином знання, з’ясувати, чи є або відсутні протиріччя між новими і вже існуючими знаннями.

Недоліками логічного підходу є:

— неможливість використання природної мови в системах машинного подання знань через брак формальної семантики природної мови, що мала б досить ефективну операційну підтримку, а також властивих їй нерегулярностей, двозначностей і пресупозицій;

— брак чітких принципів організації фактів у базі знань. Без виділення і послідовного проведення таких принципів велика модель перетворюється на погано оглядовий конгломерат незалежних фактів, що важко піддаються аналізу й обробці;

— надмірний рівень формалізації подання знань унаслідок збереження властивості цілісності, труднощі прочитування їх, не досить ефективна продуктивність обробки.

Відмітними рисами логічних моделей є єдність теоретичного обґрунтування і можливість реалізації системи формально точних визначень і висновків. Основними завданнями, що вирішуються на логічних моделях, є такі:

— установити або спростувати можливість виведення деякої формули (у загальному випадку — це завдання алгоритмічно нерозв’язне);

— доказ повноти/неповноти деякої формально логічної системи, представленої безліччю логічних формул;

— установлення здійсненності системи логічних формул (знаходження функції інтерпретування) або відшукання контрприкладу, який би спростовував їх;

— визначення наслідків із заданої системи формул;

— доказ еквівалентності двох формально-логічних систем;

— пошук розв’язку задачі на основі доведення теореми існування рішення й ін.

6.4. Приклад логічної моделі вибору постачальників обладнання

Отже, завдання полягає у проектуванні та побудові логічної моделі вибору постачальників обладнання, в якій би вся інформація, необхідна для розв’язання цієї прикладної задачі, розглядалась як сукупність фактів і тверджень, які представляються як формули в деякій логіці.

Отже, ми подамо всі відомі факти та твердження у логічну модель за допомогою певного алфавіту та логічних операцій.

Для початку розглянемо критерії, за якими робиться вибір стосовно постачальників обладнання:

1 — низька ціна, С

• Ціновий аспект, а саме ціна обладнання: С

2 — середня ціна, С

3 — висока ціна.

• Доставка обладнання: D — доставка є, ¬D — доставки немає.

1 — миттєва, Т

2 — до 1 місяця, Т

3 більше 1 місяця.

• Термін доставки: Т

—І рівень, R

2 — ІІ рівень, R

3 — ІІІ рівень.

• Рівень постачальника: R

1

1 — найкраща, У

2 — середня, У

3 — погана, У

• Якість обладнання: У

4 — незадовільна.

У результаті отримуємо такі результативні дані:

В

1 — найкращий постачальник (допустима індексація), В

2 — альтернативний постачальник (можливі варіанти індек-

3 — постачальник не задовольняє вимогам (з варіантами індексації).

Тоді можна визначити формули логічної моделі для встановлення рівня кожного постачальника і відповідно обрати найкращого за його показниками:

В

1 = С

1 ? D ? T

1 ? R

1 ? Y

1 — це найкращий постачальник обладнання з найкращими показниками.

Також до найкращого можна віднести постачальника, коли один з його критеріїв вибору буде мати не найкращу оцінку. Отже, до таких можна віднести:

1

1 YRTDCB????= (середня ціна)

1 B

1112

1 YRTDCB????=(термін доставки до 1 місяця)

1121 2

1 YRTDCB????=(ІІ рівень постачальника)

1211

1 YRTDCB????=(середня якість обладнання)

2111

Далі розглянемо випадки, коли постачальник не є найкращим, але він є альтернативним постачальником В

2 . Отже, для цього випадку задовольняють такі формули:

1321

2

2222

2 YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB YRTDCB ???¬?= ???¬?= ????= ????= ????= ????= ????= ????= ????= ????=

1131

2

3222 2

2

3112

2

1113

2

1311

2

1231

2

1131

2

1111

2

Останнім є варіант, коли постачальник нас зовсім не влаштовує. Цей випадок можливий, коли більше двох критеріїв нижчі 2 рівня, чи більше трьох критеріїв мають 2 і нижчий рівень показників. Наведемо їх перелік:

В

3 = С

3 ? ¬D ? T

3 ? R

3 ? Y

8

3 B = С

2 ? D ? T

2 ? R

2 ? Y

4

2

— (найгірший варіант)

9

3 B = С

2 ? D ? T

2 ? R

2 ? Y

1

3

3 B = С

3 ? ¬D ? T

2 ? R

1 ? Y

1

10

3 B = С

2 ? D ? T

2 ? R

2 ? Y

2

4

3 B = С

3 ? ¬D ? T

1 ? R

2 ? Y

1

11

3 B = С

2 ? ¬D ? T

1 ? R

1 ? Y

3

4

3 B = С

3 ? ¬D ? T

1 ? R

1 ? Y

2

12

3 B = С

3 ? ¬D ? T

3 ? R

3 ? Y

4

3

3 B = С

3 ? ¬D ? T

1 ? R

1 ? Y

3

13

3 B = С

3 ? ¬D ? T

3 ? R

2 ? Y

5

4

3 B = С

3 ? ¬D ? T

1 ? R

1 ? Y

4

14

3 B = С

3 ? ¬D ? T

2 ? R

3 ? Y

6

4

3 B = С

2 ? D ? T

3 ? R

2 ? Y

1

15

3 B = С

3 ? D ? T

3 ? R

3 ? Y

7

4

3 B = С

2 ? D ? T

2 ? R

3 ? Y

1

16

3 B = С

2 ? ¬D ? T

3 ? R

3 ? Y

4

сації), В

Загалом так можна представити різноманітні варіанти постачальників з відповідними критеріями і відповідними показниками.

6.5. Фреймові моделі та їх реалізація

Певною незручністю у використанні семантичних мереж є довільність їхньої структури та наявність різних типів вершин і зв’язків. Ця розмаїтість потребує великої кількості процедур обробки інформації, яка міститься в семантичній мережі, що приводить до ускладнення програмного забезпечення і зниження швидкості обробки.

Одним з можливих нових шляхів організації машинної моделі реального світу є підхід, що розвивається М. Мінським. Відповідно до цього підходу знання про світ — машинна модель реального світу — мають бути представлені в пам’яті ЕОМ у вигляді досить великої сукупності певним чином структурованих даних, що є стереотипними ситуаціями. Ці структури даних, що їх запам’ятали, дістали назву «фрейми». У разі виникнення конкретної ситуації, наприклад зробити роботом, керованим ЕОМ, певну дію, — сприйняти за допомогою сенсорів зоровий образ і т. п., з пам’яті ЕОМ має бути вибраний фрейм, відповідний даному класу ситуацій та узгоджений з певною конкретною ситуацією з цього класу шляхом зміни подробиць, тобто шляхом конкретизації даних з набору, які можуть задовольнити вибраний фрейм.

Оскільки фрейм можна уявити собі у вигляді мережі, що складається з вузлів і зв’язків між ними, то кожен вузол має бути заповнений своїм «завданням», що є тими або іншими характерними рисами ситуації, якій він відповідає. Загалом у фреймі можна виділити декілька рівнів, ієрархічно пов’язаних один з одним. Вузли фрейму, що належать до верхніх рівнів, є більш загальними, які завжди справедливі стосовно до передбачуваної ситуації. Ці вузли вже заповнені своїми завданнями. Наприклад, вузол найвищого рівня фрейму зазвичай заповнений назвою ситуації, тобто назвою зорового образу (це може бути, наприклад, «кімната»), назвою дії (наприклад, «прибирання кімнати»). Вузли нижніх рівнів здебільшого не заповнені своїми завданнями. Такі незаповнені вузли називають терміналами. Вони мають бути заповнені конкретними даними, що є їх можливими завданнями в процесі пристосування фрейму до конкретної ситуації, з того класу ситуацій, який представляє даний фрейм. Кожен термінал може встановлювати умови, яким мають відповідати його завдання. Прості умови встановлю-

Група фреймів може об’єднуватися в систему фреймів. Результати характерних дій відображаються за допомогою трансформацій між фреймами системи. Вони використовуються, щоби прискорити обчислення певних видів за представлення типових змін однієї й тієї самої ситуації.

У разі зорового образу різні фрейми системи описують картину з різних точок спостереження, а трансформація одного фрейму в інший відображають результати переміщення з одного місця в інше. Для фреймів невізуальних видів відмінності між фреймами системи можуть відображати дії, причинно-наслідкові зв’язки і зміни понятійної точки зору. Різні фрейми системи використовують одні й ті самі термінали. Ця важлива обставина, завдяки якій, зокрема, економиться обсяг пам’яті ЕОМ, використовуваної для побудови моделі реального світу. Характерною рисою описуваного підходу є можливість використання різних видів прогнозів, очікувань, припущень. Відповідно до цього термінали фрейму, вибраного для представлення ситуації, зазвичай уже заповнені завданнями, які найбільш вірогідні в даній ситуації. Ці завдання називаються «завданнями відсутності».

Отже, фрейм може містити велике число деталей, які можуть і не підтвердитися даною ситуацією. Завдання відсутності «не міцно» пов’язані зі своїми терміналами, тому вони можуть бути легко «витіснені» іншими завданнями, які краще підходять до поточної ситуації.

Після того, як вибрано фрейм для представлення ситуації, процес узгодження фрейму з даною конкретною ситуацією полягає в знаходженні таких завдань для терміналів фрейму, які сумісні з маркерами терміналів. Процес узгодження частково контролюється інформацією, пов’язаною з фреймом (до якої входить і інформація щодо того, як діяти у разі появи незвичайних ситуацій, «сюрпризів»), а частково знанням поточних цілей.

Якщо вибраний фрейм не вдається погоджувати з реальністю, тобто якщо неможливо знайти завдання для терміналів, які відповідним чином узгоджуються з умовами маркера, то відбувається звернення до так званої мережі пошуку інформації, за допомогою якої з’єднуються між собою системи фреймів. Ця мережа

ються «маркерами», які можуть зажадати, наприклад, щоб завданням терміналу було якесь обличчя, якийсь предмет достатньої величини, якась елементарна дія або «покажчик» на якийсь інший фрейм, що вказує зазвичай на більш часткову ситуацію і званий субфреймом. Складніші умови можуть установлювати зв’язки між завданнями для кількох терміналів.

Зазначені властивості, що дозволяють економити пам’ять і час сприйняття, очевидно, можуть виявлятись і при уявленні невізуальних знань про світ. Дійсно, системи невізуальних фреймів, наприклад описуваних нижче фреймів-сценаріїв, можна представити як одне з можливих розумінь предмета обговорення; наприклад, електрогенератор можна представити як механічну і як електричну системи. Будь-які знання про світ можна уявити собі у вигляді деяких загальних універсальних фрагментів, яким відповідають свої системи фреймів і з яких можна формувати нові системи фреймів, відповідні деяким новим уявленням.

У разі фреймів-сценаріїв маркери терміналів фрейму стають складнішими, ніж це було у разі фреймів візуальних образів, і визначають рекомендації щодо того, яким чином треба відповідати на питання, тобто заповнювати термінал завданням. Кожен термінал має містити рекомендації щодо того, як знайти його завдання — відповідь на запитання.

Відповідно до підходу М. Мінського повне і всебічне представлення кожної ситуації типу подія, дія, міркування тощо подібне до представлення візуального образу і здійснюється за допомогою не одного, а системи фреймів. Кожен фрейм системи відповідає одному з можливих поглядів на ситуацію, що представляється системою фреймів, подібно тому, як один з візуальних фреймів системи представляє візуальний образ з деякої однієї точки спостереження. Різні фрейми системи представляють різні шляхи використання однієї й тієї самої інформації, що знаходиться на загальних терміналах. Як і у «візуальній ситуації», людина, розуміючи або передаючи думку, «вибирає» один із фреймів. Цей вибір, по суті полягає у виборі питань, які потрібно задати стосовно даної ситуації.

Оскільки відповідно до висловленого раніше положення процес розуміння людиною реальної ситуації є вибір з пам’яті та пристосування до цієї ситуації відповідного фрейму, виникає питання про можливий механізм цього акту.

Так, у системі аналізу обсягів продажу та закупівлі визначаються товари, що користуються найбільшою популярністю серед покупців та які приносять найбільший прибуток порівняно з іншими товарами.

1. Зменшення вірогідності похибки персоналу у вирішенні закупівлі того чи іншого товару та їх кількості.

дозволяє знайти інші способи представлення знань про факти, аналогії та іншу інформацію, яку можна використовувати для узгодження з реальністю.

2. Досить повільна реакція рішення, щодо закупівлі, оскільки існує величезний обсяг різних товарів, який дуже важко контролювати.

3. Допускається великий обсяг втрат товару через псування товару в результаті надмірної закупівлі товарів певної категорії.

Реалізація даного процесу відбуватиметься за рахунок визначення різниці обсягу, який у даний момент знаходиться на складі магазину і який обсяг було продано, та заданням мінімального запасу товарів.

Для розв’язання даної задачі система має включати базу знань, яка б містила довідники, котрі відображали б усю інформацію про товари, постачальників, містили інформацію про сам супермаркет.

Для отримання необхідної інформації в системі має бути передбачена функція пошуку, що дозволяє вводити дані й отримувати необхідні для користувача результати.

Щоби користувач міг у потрібний час переглянути необхідні йому дані та роздрукувати їх, система має містити звіти, які висвітлять усю інформацію. Так само слід передбачити довідку, що допомагає працювати з даною інформаційною системою і пояснює призначення всіх довідників, журналів та звітів.

Фрейм — це структура даних, призначена для подання стереотипних (стандартних) ситуацій. Фрейм є системноструктурним описом ПРГ (події, явища, ситуації, стану тощо), що містить на підставі її семантичних ознак порожні рольові позиції (слоти), які після заповнення конкретними даними перетворюють фрейм на носій конкретного знання про ПРГ.

У загальному випадку фрейми являють собою сукупність знань про досить складні об’єкти і ситуації. Модель подання знань на основі фреймів використовує концепцію організації пам’яті, розуміння і навчання людини (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Структурна схема процесу світосприйняття людиною

Рис. 2.10. Структурна схема процесу світосприйняття людиною

Фрейм (рамка) — це одиниця подання знань, деталі якої можуть змінюватися відповідно до поточної ситуації. Фрейм у будь-

В основі фреймової моделі подання знань систем ШІ лежать два основні припущення:

1. Відчуття, подання, моделювання і мислення людини приводяться в рух очікуванням. При назві визначення в мозку людини виробляються асоціації про подання та властивості названого об’єкта.

2. Існує ієрархія, відповідно до якої властивості можуть успадковуватися. Властивості апріорі приписуються об’єкту. Тільки специфічні й аномальні властивості потребують окремого розгляду.

Варто також звернути увагу на зв’язок синтезованих вирішальних правил із фреймами. При цьому під фреймом слід розуміти, перш за все, ту мінімально необхідну структуровану інформацію, яка однозначно визначає даний клас об’єктів. Наявність фрейму дозволяє відносити об’єкт до того класу, який ним визначається. Дане визначення вельми точно виражає суть синтезованих адаптивних логічних вирішальних правил мінімальної складності. Тому самі ці правила і визначувані ними описи класів можна умовно назвати логічними фреймами.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 4. ЗАСОБИ ДЛЯ ПОДАННЯ Й ОБРОБКИ МОДЕЛЕЙ ЗНАНЬ У ПСШІ
Тема 7. ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ
7.3. Пошук асоціативних та секвенціальних закономірностей між пов’язаними подіями в базах знань
7.4. Різновиди алгоритму Apriori
Тема 8. МЕТОДИ КЛАСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)