Posibniki.com.ua Менеджмент Планування і контроль на підприємстві 1.2. ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНОЇ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.2. ФОРМУВАННЯ ІНТЕГРОВАНОЇ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Планування, як уже зазначалося, є складним методично-організаційним процесом, за якого відбуваються безперервний пошук, оброблення й систематизація інформації та її перетворення на знання про становище підприємства та можливості досягнення ним встановлених цілей і окреслених завдань.

Планування можна розглядати як складну систему, на вході якої уявляється потік такої інформації, що у «процесорі» системи за допомогою інструментарію перетворюється на вихідний потік — обґрунтування й рекомендації щодо прийняття управлінських рішень. Порівнюючи фактичну інформацію з плановою, отримують контрольну інформацію та оцінюють виконання управлінських рішень. Об’єктами системи планування в цьому розумінні є процеси планування й контролю, а результатами — інформація, відображена у планах і звітах.

Відповідно до цього система планування може бути визначена як цілеорієнтована взаємопов’язана сукупність планів і звітів.

Поняття «система планування» іноді вживають у розумінні «система планів». Ці поняття, як зазначено вище, мають різне сутнісне наповнення.

Розроблення системи планування на підприємстві також є предметом планування (метапланування). У цьому процесі визначаються: різновиди підсистем і їхні кількість, розділи загального плану, їх змістові й часові взаємозв’язки тощо. Кожному підприємству, притаманна своя, особлива методологія планування, котра хоч і будується на спільних для всієї економічної системи теоретичних засадах, однак має відмінну систему показників, методику їх розроблення й оцінювання.

Методологія планування діяльності сучасного підприємства охоплює сукупність теоретичних засад, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень і визнаних передовою практикою методів розробки планів. Методика планування характеризує склад методів, способів і прийомів обґрунтування конкретних планових показників, зміст, форму, структуру розробки плану на підприємстві, а також порядок формування звітних (фактичних) показників та контролю й оцінки плану. Процес розроблення плану має проводитися відповідноі до чинної для даного підприємства технології планування. Вона регламентує усталений порядок, визначені терміни, необхідний зміст, потрібну послідовність процедур складання різних розділів плану й звіту, обґрунтування його планових і фактичних показників та методів контролю виконання планів, а також регулює механізм взаємодії виробничих підрозділів, функціональних органів управління та планово-економічних служб у їхній спільній планувальній діяльності.

Плани та звіти як відображення результатів планування й контролю повинні утворювати пірамідальну структуру, яка загалом віддзеркалює ієрархічну побудову системи управління підприємством.

План повинен бути комплексним, тому після розробки окремих частин плану проводиться їхнє взаємоузгодження і збалансування як за матеріальними, фінансовими, трудовими та іншими ресурсами, так і за часом виконання. Кожна частина загального плану стає безпосередньо пов’язаною і обумовленою іншими його частинами. Таким чином, створюється динамічна система взаємозв’язку виробничих, технічних, економічних, організаційноадміністративних і соціальних заходів, спрямованих на досягнення встановлених цілей.

Система планів і звітів має чітко розрізнятися щодо інформативності для кожного з рівнів управління і водночас бути достат-

ньою для прийняття управлінських рішень у межах певної компетенції. Система планів має утворювати інформаційну систему, яка б забезпечувала постійне зіставлення планових даних з фактичними.

Плануванням на підприємстві поетапно охоплюється робота людей та рух ресурсів (матеріальних і фінансових), націлених на отримання заданого кінцевого результату. Затверджений керівником план підприємства має силу наказу для відповідальних осіб і структурних підрозділів. Після затвердження плану персонал підприємства розпочинає його виконання. Слідом встановлюється повсюдний контроль відповідності фактичних результатів тим параметрам, які накреслено планом.

Планування діяльності підприємства має два аспекти: зовнішній і внутрішній [6, с. 59]. Вони тісно пов’язані, але мають специфічні завдання й особливості, передусім, на середніх і великих підприємствах з розвинутою внутрішньою структурою та внутрішньокоопераційними підрозділами. Зовнішній аспект планування стосується підприємства як юридичної особи і суб’єкта ринку, що функціонує у певному мікро- та макросередовищі. У цьому випадку підприємство розглядається як цілісний об’єкт, і за допомогою планування програмуються його цілі, поведінка на ринку, напрямки розвитку, результати.

Водночас (внутрішній аспект) підприємство постає як системний інтегратор різноманітних видів економічної діяльності: виробничої, інноваційної, комерційної, маркетингової, економічної, соціальної. Кожна з них має свій особливий предмет планування.

Так, для виробничої діяльності плануються номенклатура й асортимент продукції, відбувається збалансування виробничої програми та виробничої потужності, передбачається досягнення певного рівня якості продукції. Інноваційна діяльність потребує передбачень щодо науково-технічних досліджень і розробок, планування підготовки виробництва й освоєння нової продукції, формування інвестиційної політики. Комерційна діяльність передбачається через планування збуту готової продукції та постачання необхідних ресурсів для виробництва. У процесі маркетингової діяльності досліджується попит, стан ринку продукту і позиція підприємства щодо конкурентів. Планування економічної діяльності відбувається шляхом передбачення заходів щодо організації самого процесу планування, ціноутворення, обліку та звітності, фінансів. У напрямі здійснення соціальної діяльності передбачаються кадрова політика, розроблення та використання мотиваційного механізму та інше.

Внутрішнє планування на противагу зовнішньому стосується роботи структурних підрозділів підприємства, тобто виробничих одиниць, цехів, дільниць, бригад. Внутрішнє, або внутрішньофірмове, планування хоча й органічно поєднане із зовнішнім, є більш формалізованим, оскільки зазначені підрозділи утворюють єдину виробничу систему та мають між собою усталені технологічні зв’язки.

Внутрішнє планування на підприємстві умовно має два різновиди: техніко-економічне та оперативно-календарне. Техніко-економічне планування охоплює всі основні види діяльності підприємства, які своїми функціональними сферами утворюють його єдиний господарський комплекс. Оперативно-календарне планування стосується лише виробничої діяльності підприємства й передбачає календарну ув’язку виробничих процесів у всіх структурних підрозділах, які виконують ті чи інші стадії технологічного процесу виготовлення продукції. Ураховуючи зазначені відмінності, оперативно-календарне планування традиційно не включають до сфери планово-економічної діяльності, а відносять до виробничої, яка є об’єктом вивчення з боку операційного (виробничого) менеджменту.

Планування діяльності підприємства здійснюється на основі системи показників. Показники, які використовуються у плануванні, поділяють на кількісні та якісні, обсягові й питомі (частинні). Кількісні показники плану виражаються абсолютними величинами. До них відносять такі: обсяг товарної чи реалізованої продукції, чисельність працівників, фонд заробітної плати, сума прибутку, сума витрат ресурсів та інші. Якісні показники є величинами відносними. Вони відображають економічну ефективність виробництва, використання ресурсів. До них належать такі: продуктивність праці, собівартість продукції та інші. Сюди ж належать показники, які виражають співвідношення кількісних показників між собою, а саме: рентабельність виробництва, фондовіддача, якість продукції.

Обсягові показники встановлюють абсолютні величини виробництва в цілому, окремих процесів і ресурсів, наприклад: загальний обсяг виробництва; обсяг механічного оброблення, складання, обсяг трудових затрат, матеріальних ресурсів. Питомі (частинні) показники визначають співвідношення двох або кількох взаємозв’язаних показників, а саме: затрати металу на одиницю продукції, капітальні вкладення на одиницю виробничої потужності.

Для обчислення показників плану використовують натуральні, трудові й вартісні вимірники. Натуральні вимірники слугують

для планування обсягу виробництва та матеріальних ресурсів. Якщо ж однорідні вироби вирізняються своєю матеріалоємністю чи іншою ознакою, то для визначення загального обсягу виробництва таких виробів застосовують умовно-натуральні вимірники: погонний метр пряжі, умовну тонну палива, а також трактори за 15-сильним обрахунком, мило 40 %-ної жирності та інше.

Обсяг виробництва часто виражають у трудових вимірниках, як правило, в нормо-годинах. Трудові вимірники в поєднанні з натуральними використовуються для розрахунку продуктивності праці, розмірів оплати праці.

У вартісних (грошових) вимірниках планують обсяги реалізації продукції, товарну й валову продукцію. За допомогою вартісних вимірників також визначають динаміку виробництва, темпи та пропорції розвитку, взаємоузгоджують усі розділи планів.

Планові й фактичні показники, які відображають вхідну та вихідну інформацію про діяльність підприємства і підтверджені даними бухгалтерського й управлінського обліку, утворюють інтегровану систему планово-контрольних розрахунків підприємства. Система планово-контрольних розрахунків розповсюджується на всі цілеорієнтовані структури: як на необмежені в часі — підприємство в цілому, структурні підрозділи, так і на обмежені в часі — проекти.

Тому система планування на підприємстві включає:

• періодичне планування для організаційних одиниць;

• неперіодичне планування проектів.

У першому випадку система планування цілковито зорієнтована на організаційну структуру управління. Для всіх організаційних одиниць (підприємства в цілому, окремих структурних підрозділів) розробляються плани: формуються на плановий період цілі, визначається необхідний потенціал. У межах стійкої на певний час організаційної структури підприємства така сукупність планів і процесів їх розроблення утворює безперервну систему періодичного планування.

Планування проектів на підприємстві відносять до неперіодичного планування. Проекти можуть мати всеосяжний відносно підприємства характер — тоді система планів повністю відповідає організаційній структурі підприємства. Якщо проекти стосуються певної сфери діяльності чи окремого структурного підрозділу, то їх планування відбувається в рамках однієї або кількох підсистем підприємства.

Зведення періодичних та неперіодичних планів у єдину інтегровану систему планування і контролю відбувається за допомо-гою цільової орієнтації системи планово-контрольних розрахунків на базі єдиного комплексного техніко-економічного плану діяльності підприємства на певний період.

Система планування на підприємстві має формуватися й удосконалюватися з урахуванням таких основних принципів: єдність, цілеспрямованість, інтегрованість, цілісність, повнота, гнучкість, безперервність.

Принцип єдності означає, що планування мусить охоплювати всі сфери діяльності підприємства. Змістове поєднання планів має бути узгоджена з організаційною структурою підприємства, оскільки елементами планування є окремі частини процесу планування. Взаємозв’язок між підрозділами забезпечується як на горизонтальному рівні, так і по вертикалі, тобто в межах управлінської ієрархії.

Планування має цільову орієнтацію, тому система планів підприємства має формуватися як своєрідна модель перевірки можливостей досягнення цілей. За допомогою звітів виявляють фактичний рівень виконання поставлених завдань. Усі процеси планування та суб’єкти, що здійснюють їх, мають бути інтегрованими з орієнтацією на цілі.

Усі планові розрахунки мають бути також інтегрованими в певному часовому співвідношенні, незалежно від того, як саме розробляються ті чи інші плани: періодично, неперіодично чи одноразово. Найбільше ця риса притаманна періодичному плануванню, за якого планово-контрольні розрахунки побудовано у вигляді інформаційної системи, що має пірамідальну структуру й передбачає знизу-вгору систематично агреговані показники від одного рівня управління до іншого.

За допомогою системи планування і контролю керівництво підприємства отримує інформацію, що відображає економічні процеси та взаємозв’язки підприємства на ринку. Цілісне уявлення про ці явища і процеси створюється через системне подання їх за допомогою сукупності показників планів. Оскільки різні розділи плану розробляються взаємозалежно, система планів дасть можливість зробити справді змістовні висновки, якщо буде повною.

Принцип гнучкості полягає в наданні системі властивості своєчасно й без особливих зусиль змінювати свої параметри у зв’язку з виникненням непередбачених обставин. Плани, які розробляються за цим принципом, мають певні резерви, тобто запаси безпеки з боку ресурсного забезпечення плану. Однак надання планам гнучкості за допомогою ресурсних резервів економічно обмежено.

Безперервність означає необхідність дотримання неперервного планового періоду з урахуванням плинного горизонту планування, а також взаємоузгодженості довго-, середньо- й короткострокових планів.

Для створення та успішного функціонування системи планування на підприємстві має бути створено певні передумови організаційного, інформаційного й кадрового характеру. Оскільки змістова інтеграція планових завдань і суб’єктів планування, як уже зазначалося, здійснюється в межах організаційної структури підприємства, то основні контури планової та організаційної піраміди мають збігатися. Система планування потребує належного інформаційного забезпечення, а саме: розвиненої прогнозно-аналітичної системи з адекватною методичною базою, чіткої системи управлінського й фінансового обліку, ефективної системи електронного оброблення інформації та передавання даних.

Кадрове забезпечення дієвості системи полягає у здатності керівництва управляти підприємством, керуючись системою планування як складним інструментом, що вимагає глибоких знань, умінь і навичок. Адекватною має бути і кваліфікація професіоналів — економістів та управителів (менеджерів).


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.4. СУЧАСНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УПРАВЛІННЯ РЕАЛІЗАЦІЄЮ ПЛАНОВИХ РІШЕНЬ
ТЕМА 2 МЕТОДИ ОБРУНТУВАННЯ ПЛАНОВИХ РІШЕНЬ І МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ВИКОНАННЯ
2.2. ЕВОЛЮЦІЯ МЕТОДИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ОПТИМІЗАЦІЇ ПЛАНІВ ТА МЕХАНІЗМІВ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
2.3. ІНСТРУМЕНТАРІЙ РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНОВИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ТА РИЗИКУ
2.4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЮ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)