Економічні перетворення вимагають створення розвинутої системи функціонування фінансових ринків, що забезпечують механізм перерозподілу фінансових ресурсів серед фінансового та виробничого секторів економіки. Таким чином, фінансовий ринок забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загальногосподарських процесів нагромадження та інвестування як за обсягами, так і за структурою.
Фінансовий ринок являє собою систему еко номічних та правових відносин, пов’язаних з випуском, купівлею-продажем та обігом фінансових активів. На цьому ринку формується попит, пропозиція та ціна на різні фінансові інструменти (банківські кредити, депозити цінні папери тощо).
Сучасний фінансовий ринок повинен забезпечувати рівнодоступність до його активів усіх учасників (держави, підприємств, корпоративних стру ктур, інституційних інвесторів та домогосподарств). Він відіграє важливу роль в інвестиційній діяльності підприємства (компанії). У найбільш узагальненому вигляді взаємозв’язок між підприємством та фінансовим ринком зображено на рис. 10.1.
Фінансова стратегія підприємства ґрунтується на організації грошових відносин і розробляється з метою управління процесами інвестування та фінансування підприємницької діяльності. Інвестиці йні рішення пов’язані з формуванням і використанням активів і дають відповідь на запитання: «Куди вкласти?». Рішення фінансування пов’язані зі створенням і використанням пасивів і дають відповідь на запитання: «Де отримати кошти?».
Стратегія управління фінансами компанії складається з обґрунтування:
1) інвестиційних рішень (виявлення, відбір і напрям використання активів);
2) рішення фінансування (визначення оптимального складу ресурсів);
3) рішення про розподіл доходів (визначення питомої ваги доходу, який спрямовується на виплати акціонерам, інвестування виробництва, соціальні програми).
Рис. 10.1. Схема функціонування підприємства на фінансовому ринку: А — компанія здійснює емісію цінних паперів і запозичення (залучення) коштів інвесторів; Б — інвестування фінансових ресурсів в основний та оборотний капітал; В — діяльність компанії генерує грошовий потік; Г — сплата податків та інших обов’язкових платежів; Д — виплати інвесторам і кредиторам дивідендів та відсотків; Е — після сплати обов’язкових платежів і зобов’язань частина прибутку реінвестується в активи компанії; Є — спрямування на фінансовий ринок частини прибутку у вигляді фінансових інвестицій Інвестиційні рішення є визначальними з трьох основних сфер прийняття рішень з точки зору створення і зростання вартості компанії. Прийняття цих рішень починається з визначення сумарної величини та структури активів, які необхідні даній фірмі. Інвестиційна стратегія ґрунтується на:
• загальному аналізі майнового і фінансового стану підприємства (оцінка платоспроможності, ліквідності, рентабельності, використання капіталу);
• визначенні джерела фінансових ресурсів (оцінювання обсягів, форм, рівня доступності, вартості та ризику мобілізації ресурсів);
• плануванні розподілу фінансових ресурсів (трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів, визначенні структури вкладень в основний та оборотний капітал, фінансові резерви тощо).
Таким чином, стратегія управління фінансами підприємства та інвестиційна стратегія розробляються з метою найкращого використання реальних та фінансових активів і наочно може бути інтерпретована за допомогою баланс у компанії: активи балансу показують куди інвестовані кошти, пасиви — які джерела цих коштів (рис. 10.2).
Рис. 10.2. Стратегія управління фінансами підприємства
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» інвестиційна діяльність дає можливість підприємству отримувати грошові надходження від:
• продажу акцій або боргових зобов’язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств;
• продажу основних засобів;
• реалізації нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій);
• продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць;
• відсотків за позичками, наданими іншим підприємствам, за фінансову оренду необоротних активів;
• доходів за фінансовими інвестиціями у боргові цінні папери;
• одержання дивідендів;
• повернення позичок, наданих іншим господарським суб’єктам;
• ф’ючерсних, форвардних контрактів, опціонів тощо.
Підприємства, які стабільно працюють, намагаються розширити і модернізувати виробничі потужності, тобто впроваджувати інвестиційні проекти, тому фінансове інвестування підпорядковується саме цьому напряму діяльності компанії.
Управління інвестиціями на рівні підприємства передбачає виконання таких функцій: аналіз і прогнозування розвитку інвестиційного ринку; розроблення стратегічних напрям ів інвестиційної діяльності підприємства; формування та оптимізація інвестиційного портфеля; поточне планування і управління реалізацією конкретних інвестиційних проектів і програм у складі інвестиційного портфеля; моніторинг і реалізація конкретних заходів регулювання інвестиційної діяльності всіх об’єктів інвестиційного портфеля; підготовка рішень про своєчасне закриття неефективних інвестиційних проектів, продаж окре мих фінансових інструментів і реінвестування капіталу.
Відмінність інвестиційного портфеля підприємства полягає у тому, що до його складу включаються не тільки фінансові активи, а й реальні, тобто інвестиційні проекти, пов’язані з модернізацією, реструктуризацією та розширенням виробництва.
Таким чином інвестиційний портфель підприємства являє собою цілеспрямовану сукупність об’єк тів реального і фінансового інвестування, призначених для реалізації інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії. Інвестиційний портфель є цілісним об’єктом управління незалежно від різноманітності його складових, в той же час він включає відносно самостійні портфелі, які відрізняються видами об’єктів і методами управління, до них належать: портфель реальних і нвестиційних проектів; портфель фінансових інвестицій у цінні папери; портфель інших фінансових інвестицій (банківські
депозити тощо); портфель інвестицій в оборотний капітал підприємства. Інвестиційні вкладення підприємства в реальні проекти, як правило, спрямовані на його розвиток, на зростання ефективності його виробничої діяльності та освоєння нових видів діяльності.
Фінансові інвестиції орієнтовані в основному на отримання доходу, на зміцнення місця підприємства на ринку, на участь підприємства в управлінні діяльніст ю інших підприємств.
Визначення співвідношення різних форм інвестування відбувається в процесі розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства залежно від таких чинників: ? життєвого циклу підприємства — на різних стадіях циклу використовуються різні форми інвестування. На стадіях «дитинства» та «юності» більша частина інвестицій здійснюється в реальній формі, ця форма переважає також на стадії «ранньої зрілості», тільки на стадії «кінцевої зрілості» підприємства можуть собі дозволити широкомасштабні фінансові інвестиції; ? розміру підприємства за обсягом операційної діяльності, що впливає на співвідношення форм інвестування опосередковано через можливий обсяг формування інвестиційних ресурсів, тобто стратегічні зміни операційної діяльності є передумовою циклічності формування і викор истання інвестиційних ресурсів підприємства; ? кон’юнктури фінансового ринку, яка впливає на реальне інвестування через коливання кредитної ставки, що напряму пов’язано з нормою чистого інвестиційного доходу. Фінансове інвестування також залежить від коливань на ринку цінних паперів (котировок інструментів), що впливає на залучення до інвестування фінансового капіталу.
