Фінансові установи та фінансові інституції
Поняття «фінансові посередники» тісно пов’язане з дефініціями «фінансові установи» та «фінансові інституції». Зазначимо, що перша з дефініцій ідентифікується в законодавстві України та чітко прив’язується до тих економічних агентів, які надають фінансові послуги.Зокрема, законодавством визначено, що фінансова установа — це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи кілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг .
Поняття «фінансові інституції» є дещо ширшим, однак це можна пояснити відсутністю чіткого законодавчого визначення цього терміна та переліку фінансових посередників, що належать до фінансових інституцій. Зазначимо, що до фінансових інституцій належать і суб’єкти інфраструктури, хоча у переважній більшості вони не можуть надавати фінансових послуг.
Отже, фінансові інституції — це юридичні особи, які згідно з ліцензіями і відповідними дозволами держави надають фінансові послуги або організаційно й технічно обслуговують процес обігу фінансових інструментів. До фінансових інституцій належать: банки; біржі (фондові і валютні); довірчі товариства; зберігачі; інвестиційні компанії і фонди; інноваційні установи; кредитно-гарантійні установи; кредитні спілки; лізингові компанії; ломбарди; реєстратори; страхові компанії; пенсійні фонди; торгівці цінними паперами.
Доволі часто вказані поняття ототожнюють, що є цілком природним з огляду на функції названих суб’єктів у процесі трансформації заощаджень в інвестиції на фінансовому ринку. Поява та розвиток фінансового посередництва як напряму діяльності пов’язані із диспропорціями в розподілі фінансових фондів у масштабах економічної системи, які зумовлюють попит одних суб’єктів на фінансові ресурси, а інших — на їх ефективне розміщення. Сучасну економіку неможливо уявити без фінансових посередників, утім сучасна економічна наука не містить однозначних концепцій щодо їх функціонування.
Класифікація фінансових інституцій за напрямами діяльності
Класифікацію фінансових інституцій можна здійснити за різними ознаками. Так, залежно від основних напрямів діяльності фінансові інституції поділяють на: І. Депозитні:
— банківські (комерційні банки);
— небанківські (кредитні спілки тощо). ІІ. Контрактні:
— страхові компанії;
— автономні пенсійні фонди. ІІІ. Інвестиційні:
— інвестиційні компанії (у США — інвестиційні банки);
— інститути спільного інвестування.
1
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ.
ІV. Агентські:
— брокери або ті фінансові інститути, що здійснюють брокерську діяльність (за рахунок клієнта від імені клієнта або від власного імені);
— дилери (фінансові посередники, що здійснюють операції від свого імені та за свій рахунок);
— біржі;
— позабіржові торгово-інформаційні системи. V. Інші, наприклад, фінансові компанії у США.
Слід розуміти, що ускладнення, притаманні сучасному фінансовому ринку, фактично унеможливлюють віднесення тієї чи іншої фінансової інституцій винятково до однієї класифікаційної групи, виокремленої вище. До того ж історичні особливості розвитку фінансового законодавства на окремих національних ринках зумовлюють появу фінансових інституцій зі спільними характеристиками.
