Як уже зазначалося, одна з функцій інституту банкрутства полягає в сприянні реабілітації підприємств, які опинились у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. У законодавстві мають бути закладені механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме такі механізми містяться в законодавстві про фінансову неспроможність підприємств у більшості кр аїн світу. Не є винятком і вітчизняне законодавство.
Підставою для прийняття рішення господарським судом про проведення санації боржника після порушення справи про банкрутство може бути:
1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність обґрунтованої санаційної концепції.
2. Наявність реальних можливостей виконання плану санації, тобто відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його наступної ус пішної виробничо-господарської діяльності.
3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника. Ініціатива щодо санації може походити від самого підприємства-боржника з причин, що були пояснені раніше.
Кредитори можуть увійти з клопотанням про проведення санації, коли після опублікування в засобах масової інформації оголошення щодо порушення справи про ба нкрутство підприємства надійшли пропозиції від осіб, які бажають узяти участь у санації боржника. Фізичні та юридичні особи, які
515
Фінансова санація та банкрутство підприємств виявили бажання стати санаторами, мають, як було вже сказано, подати заяву до господарського суду з письмовою гарантією погашення боргів боржника. До заяви додаються: а) план фінансової санації (реорганізації) боржника; б) відомості про фінансовий стан та платоспроможність санатора; в) дані про характер майнових відносин між боржником та потенційним санатором.
Для санатора мотиваційними стимулами мо жуть бути такі:
• здобуття контролю над підприємством-боржником;
• ефект синергізму, пов’язаний з новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів;
• збереження надійного постачальника сировини та матеріалів чи споживача своєї продукції тощо;
• приватизація підприємства, якщо воно належить до державної форми власності.
Особа, яка бажає взяти участь у санації боржника, має право ознайомитися з його майновим і фінансовим станом безпосередньо на підприємстві. Потенційний санатор може також дати доручення аудиторській чи консалтинговій фірмі провести санаційний аудит боржника з метою визначення його санаційної спроможності.
Санація запроваджується на ст рок не більший за дванадцять місяців. З клопотання комітету кредиторів, керуючого санацією чи інвесторів цей строк можна або подовжити ще на шість місяців, або скоротити. Комітет кредиторів затверджує кандидатуру керуючого санацією, вибір інвестора (санатора) та план санації боржника.
Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд призначає керуючого санацією. Керу ючим санацією може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або)інвесторів. З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до керуючого санацією, який має право:
• самостійно розпоряджатися майном боржника;
• укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільноправові угоди;
• за відповідних підстав відмовлятися від виконання договорів боржника.
Останнє полягає в тому, що керуючий санацією в тримісячний строк із дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до початку провадження справи про банкрутство, у тому разі, коли: Фінансова санація та банкрутство підприємств 516
517 ? виконання договору завдає збитків боржнику як порівняти з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов; ? договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі (крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника); ? виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника .
До основних обов’язків керуючого санацією слід віднести такі:
• приймання в господарське відання майна боржника та проведення його інвентаризації;
• відкриття спеціального рахунка для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
• розроблення плану санації боржника;
• забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
• здійснення заходів зі стягнення дебіторської заборгованості боржника;
• звітування перед комітетом кредиторів про хід реалізації плану санації.
План санації (реорганізації) боржника. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати комітету кредиторів для затвердження план санації (реорганізації). В іншому разі господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної проце дури. За наявності санаторів план санації розробляється з їхньою участю.
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликає керуючий санацією в чотиримісячний строк із дня винесення господарським судом ухвали про санацію. План уважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було подано понад половину голосів кредиторів — членів комітету.
Схвалений комітетом план сана ції та протокол засідання комітету керуючий санацією подає до господарського суду на затвердження не пізніше ніж через п’ять днів із дня проведення засідання комітету. Господарський суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути розроблені у формі:
1
Сторона договору, що від його виконання відмовився керуючий санацією, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття такого рішення вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв’язку з відмовою контрагента від виконання договору.
Фінансова санація та банкрутство підприємств а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника); б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).
План реорганізації розробляється в тому разі, коли фінансування санації здійснюється зовнішнім інвестором. Це означає, що головна мета провадження справи про банкрутство
— задоволення претензій кредиторів — досягається (здебільшого) за рахунок коштів санатора. Саме тому обов’яз ковими складовими частинами плану реорганізації мають бути:
1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;
2) умови та порядок реорганізації юридичної особи боржника;
3) механізм виплати санатором боргу кредиторам.
Перший пункт — це угода між боржником і санатором про надання фінансових ресурсів або про переведення боргу на санатора (що можливе ли ше за згодою кредиторів).
Участь санатора у фінансуванні боржника може відбуватися через залучення його до складу учасників (власників) підприємства: або зі збереженням юридичного статусу та правової форми організації бізнесу боржника, або в ході його реорганізації. Саме тому другим елементом плану реорганізації є узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника.
Су ть такої реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного капіталу юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб’єкт банкрутства — господарське товариство, умови реструктуризації статутного капіталу узгоджуються між його учасниками та санаторами. Включення санатора в склад учасників (власників) підприємства може відбуватися такими основними способами: а) збільшенням статутного капіталу боржника, коли всі або бі льшу частину корпоративних прав нової емісії викуповує санатор; б) перевідступленням частини корпоративних прав на користь санатора власниками підприємства, що підлягає санації; в) через злиття, поглинання чи приєднання.
Третім елементом санаційної реорганізації є погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу (строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо).
По ряд із цими особливими умовами плану реорганізації, він має включати і стандартні позиції звичайного плану санації (див. п.11.2.1).
План фінансової санації. У разі визнання боржника санаційно спроможним ухвалюється рішення про реалізацію плану фінансової санації, який розроблено або боржником (на
518
Фінансова санація та банкрутство підприємств замовлення боржника), або керуючим санацією. Головна ідея плану санації — створення умов для задоволення претензій кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості, оскільки він базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації план у треба на певний час звільнити підприємство від обов’язків виконання своїх платіжних зобов’язань. Цього можна досягти через укладення мирової угоди.
План санації, який акцептується в ході провадження справи про банкрутство, також відрізняється від такого, що реалізується в досудовому порядку. Він має містити таку інформацію:
1) аналіз причин фінансової кризи;
2) оцінк у фінансового стану боржника до початку санації;
3) заходи з нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості);
4) узгоджений із кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов’язань;
5) інформацію про те, наскільки реалізація плану санації поліпшує шанси задоволення претензій кредиторів;
6) порівняльні розрахунки повноти задоволення претензій кредиторів у разі реалі зації плану санації та в разі задоволення вимог через проведення ліквідаційних процедур;
7) прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів;
8) механізми контролю за ходом реалізації плану.
За заявою будь-кого з кредиторів або самого бор жника господарський суд може відхилити план санації, якщо будуть подані обґрунтовані докази того, що внаслідок санації становище однієї із заінтересованих сторін буде гіршим, ніж за здійснення ліквідаційних процедур.
Функції контролю та нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду виявляється, що вимоги кредиторів не ви конуються або не можуть бути виконані відповідно до передбачених планом санації умов, керуючий повідомляє про це господарський суд та комітет кредиторів. Останні ухвалюють щодо цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.
За п’ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації ке руючий санацією зобов’язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт з Фінансова санація та банкрутство підприємств
519реєстром вимог кредиторів. Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:
1) прийняти рішення про припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;
2) звернутися до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;
3) звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкр утом і відкриття ліквідаційної процедури.
Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів надсилаються до господарського суду для затвердження не пізніше ніж через п’ять днів після дати проведення зборів. Затвердження господарським судом звіту є підставою для винесення ухвали про припинення провадження справи про банкрутство.
Зазначимо, що процедура санації у справах пр о банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. На нове законодавство про банкрутство покладаються значні надії щодо його спроможності суттєво стимулювати процеси фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання, які опинилися на межі банкрутства.
