10.1. Мета, завдання та зміст фінансового планування.
10.2. Порядок формування фінансової стратегії.
10.3. Поточне фінансове планування .
10.4. Цільове планування прибутку та аналіз беззбитковості (CVP-аналіз).
10.5. Фінансовий контролінг. Після опанування матеріалів теми студенти повинні знати: зміст фінансового планування; етапи формування фінансової стратегії; порядок підготовки поточного й оперативного фінансових планів; метод цільового планування прибутку та аналізу беззбитковості; призначення та функції фінансового контролінгу.
10.1. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ
Фінансове планування є чи не найбільш інтегрованою складовою системи планування і контролю на підприємстві, яка за своєю специфікою спирається на результати всіх інших видів планування.
Фінансове планування визначають як процес підготовки фінансових планів і планових нормативних показників. Його завданнями є:
— розроблення та прийняття цільових фінансових орієнтирів кількісного і якісного характеру;
— формалізація способів досягнення фінансових цілей підприємства та оптимізація доходів і витрат;
— гарантування постійної платоспроможності підприємства під час провадження операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;
— обґрунтування розширення діяльності підприємства прийнятними за критерієм фінансової стійкості темпами;
— забезпечення розвитку підприємства необхідними обсягами фінансових ресурсів та ефективності їх використання.
Необхідність у фінансовому плануванні обумовлена, в першу чергу, значним ступенем невизначеності стану фінансово-господарської діяльності підприємства в майбутньому, реалізацією координуючої та дисциплінуючої функцій фінансових планів та оптимізацією за їх допомогою фінансово-економічних результатів діяльності.
Фінансовий план є невід’ємною складовою стратегічного плану підприємства. Так, типовими цільовими установками стратегічного планування [1] є:
1. Ринкові (сегмент ринку товарів, робіт і послуг, пріоритети операційної діяльності).
Також студенти повинні вміти: планувати фінансовий блок зведеного бюджету підприємства; обчислювати обсяги діяльності, що забезпечують підприємству стан беззбитковості та цільовий рівень прибутку; визначати діапазон рентабельних обсягів діяльності, коефіцієнт операційної безпеки, оцінювати вплив операційного левериджу тощо.
2. Виробничі (технологія, рівень якості та структура виробництва, забезпечення необхідних обсягів випуску).
3. Фінансово-економічні (основні джерела фінансування, прогнозування результатів реалізації певної стратегії та інші).
Стратегічний план підприємства не обмежується лише встановленням цілей, містить обґрунтування їх досягнення, в тому числі ресурсне. Цим пояснюються важливість і невід’ємність фінансової складової для стратегічного плану підприємства, структуру якого подано в табл. 10.1.
Таблиця 10.1
ФІНАНСОВИЙ ПЛАН
У СТРУКТУРІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУ ПІДПРИЄМСТВА [1]
| Розділ стратегічного плану |
Зміст |
| Розділ 1. Зміст і цільові установки діяльності підприємства |
Призначення і стратегічна мета діяльності підприємства, масштаби та сфера діяльності, тактичні цілі й завдання |
| Розділ 2. Прогнози й орієн |
Прогноз економічної ситуації на ринках капі |
| |
|
талів, продукції та праці, накреслені перспективні орієнтири за основними показниками
тири
| Розділ 3. Спеціалізовані плани та прогнози |
Маркетинг Виробництво Фінансовий план Кадрова політика Інноваційна політика (науково-дослідні й конструкторські розробки) Нова продукція та ринки збуту |
За критерієм змістового наповнення фінансове планування реалізують на стратегічному, тактичному й оперативному рівнях. За строками, на які розробляють план, та за ступенем деталізації фінансові плани поділяють на довгострокові, середньострокові (планування «на кілька років») та короткострокові (поточні). Короткострокові, чи поточні фінансові плани є тактичними за змістом, довгострокові — переважно стратегічними.
Мета підготовки фінансового плану залежить від його спрямованості. Основною метою складання довгострокового фінансового плану є забезпечення необхідними обсягами фінансових ресурсів процесів розвитку підприємства з урахуванням заданого рівня вартості їх залучення, фінансової стійкості та ризику. Водночас підготовка короткострокового фінансового плану спрямована на оцінювання й гарантування поточної платоспроможності підприємства.
Систему фінансового планування на підприємстві формують, як правило, на трьох рівнях, що за критерієм змістового наповнення та ступенем деталізації планів є такими:
1) стратегічне фінансове планування;
2) поточне планування фінансової діяльності;
3) оперативне фінансове планування.
Фінансові плани кожного з рівнів взаємопов’язані та взаємообумовлені, тому повинні розроблятися послідовно: стратегічний, поточний, оперативний.
На рівні стратегічного фінансового планування відбувається прогнозування стану розвитку основних напрямів і параметрів фінансової діяльності, визначення та встановлення її цілей та способів їх досягнення. Результатом діяльності цього рівня є розроблення загальної фінансової стратегії підприємства. У свою чергу, поточне фінансове планування створює передумови для реалізації цілей, завдань і цільових параметрів стратегічного планування фінансової діяльності. Результатом є підготовка поточних фінансових планів, які визначають структуру доходів і витрат підприємства, обсяги надходжень та виплат (платежів) грошових коштів, джерела фінансування його поточної діяльності, оцінюють ступінь забезпеченості постійної платоспроможності підприємства та оптимальність структури його активів і капіталу у плановому періоді.
Результати поточного фінансового планування є основою для розроблення форм оперативного фінансового планування. У межах цієї підсистеми опрацьовують сукупність детальних короткострокових планових завдань для безпосередніх виконавців з фінансового забезпечення основних напрямів операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.
Рівні фінансового планування різняться тривалістю періодів, на які розраховано реалізацію відповідних планів, та формами реалізації результатів планування. Так, у підсистемі розробки фінансової стратегії підприємства передбачають такі форми реалізації результатів: розробку загальної фінансової стратегії та аспектних фінансових стратегій за основними напрямами фінансової діяльності підприємства. Період планування — до 3—5 років.
Підсистемою поточного планування фінансової діяльності передбачено розроблення поточних фінансових планів за окремими аспектами фінансової діяльності. Період планування — до 1 року. У підсистемі оперативного фінансового планування формами реалізації результатів є — платіжний календар та касовий план. Період планування: квартал або місяць, декада.
Процес фінансового планування забезпечується послідовністю таких основних його етапів:
— ідентифікація фінансових цілей та орієнтирів підприємства;
— аналіз і оцінювання фінансового становища підприємства;
— встановлення ступеня відповідності зазначених цілей поточному фінансовому стану підприємства;
— формулювання послідовності дій для досягнення встановлених цілей;
— складання планових бюджетів;
— визначення загальної потреби підприємства у фінансових ресурсах;
— планування структури джерел фінансування;
— процедура уточнення та внесення змін у сформовану систему планів;
— фінансовий контролінг.
Під час здійснення фінансового планування слід ураховувати:
— наявність обмежень, із якими стикається підприємство (вимоги щодо охорони навколишнього середовища, вимоги ринку до структури та якості продукції; технічні, технологічні, кадрові галузеві й ринкові особливості діяльності);
— дисциплінуючу роль фінансового плану в роботі фінансового менеджера;
— умовність будь-яких планів у зв’язку з природною невизначеністю динаміки економічної кон’юнктури у глобальних та локальних масштабах.
Мінливі умови діяльності підприємств викликають необхідність підготовки кількох варіантів фінансового плану: оптимістичного, песимістичного та найбільш вірогідного.
У разі розгляду на підприємстві кількох стратегічних альтернатив розвитку господарської діяльності прогнозна фінансова звітність може бути підготовлена за кожним із варіантів. Це дозволяє оцінити й порівняти рентабельність, ліквідність і фінансове становище підприємства за розробленими сценаріями розвитку.
Розроблення прогнозних фінансових звітів, як правило, здійснюється заради внутрішніх користувачів на підприємстві. Але іноді з результатами такого прогнозування знайомлять зовнішні зацікавлені сторони, наприклад, за необхідності пошуку додаткових фінансових джерел. Від публікації підготовленої прогнозної фінансової звітності підприємства стримують побоювання щодо підриву конкурентних позицій або непорозумінь з інвесторами. Винятком є успішна практика великих транснаціональних ком-
