Posibniki.com.uaМенеджментПсихологія діяльності та навчальний менеджмент7.2. Фактори ефективного управління навчанням


< Попередня  Змiст  Наступна >

7.2. Фактори ефективного управління навчанням


 

Поняття дидактичного фактору

Ефективність навчання залежить від багатьох причин. Навчитися управляти навчальним процесом означає навчитися досягати заданого рівня навченості у визначені терміни. А відтак той, хто навчає, має знати причини, від яких залежить кінцевий результат.

 

В даному випадку причини, що впливають на перебіг і результати дидактичного процесу, прийнято називати факторами. Але не кожна причина може виступати фактором.

 

Наприклад, до 5-го класу школи ІІ—ІІІ ступенів прийняли учнів з різних початкових класів і шкіл. Деякі раніше навчалися разом, а деякі нікого в класі не знають. Ті, які були знайомі раніше, виявили більшу успішність у навчанні. Чи можна стверджувати, що ці результати пов’язані винятково з якістю освіти, здобутої у початковій школі, або ж причиною виступає пришвидшена адаптація до нових умов, яку продемонстрували колишні однокласники? І яка з цих причин основна, яка другорядна?

 

Щоб визначити поняття дидактичного фактору, його значущість, необхідно мати загальну основу (базис) для порівняння всіх причин, які виокремлюються стосовно неї. Таким поняттям є продуктивність дидактичного процесу. Продуктивність — результат навчання, що виражається в продуктах процесу навчання, характеризується зміною (набуванням) навчуваності. Ті причини, що впливають на продуктивність навчання, породжують цю продуктивність, І.П.Подласий називає продуктогенними1.

 

Причина виступає своєрідним «атомом» продуктивності навчання. Якщо її «поділити» на складові, вона втратить смисл, тому і розглядається як елементарна причина.

 

Отже, фактор — це значуща причина, утворена принаймні з двох продуктогенних причин однієї групи. З об’єднань одиничних факторів утворюються загальні. Загальний дидактичний фактор, як правило, всотує в себе значну кількість продуктогенних причин і може містити кілька дидактичних факторів. Надалі загальні фактори, об’єднуючись, утворюють комплексні фактори, що об’єднують значну кількість продуктогенних причин, а також факторів і загальних факторів. На вершині ієрархії стоять генеральні фактори, що об’єднують усі без винятку продуктогенні причини певної групи, попередньо зведені у комплексні, загальні й одиничні фактори. Існують ще й специфічні фактори. Це ті, які з якоїсь причини не можна звести до жодної з продуктогенних причин або включити до складу загального або комплексного фактору (рис. 7.1).

Продуктивність дидактичного процесу

 

 

Виокремленням продуктогенних причин і факторів досягається одночасне й ефективне розв’язання багатьох дидактичних проблем. Проте головний сенс їх виокремлення полягає у забезпеченні перспективної можливості пізнання зв’язку кожного фактору з продуктивністю навчання. Це відкриває шлях до створення наукової теорії навчання, здатної забезпечувати діагностування, прогнозування дидактичного процесу на основі знань про вплив кожної окремої причини і їхніх комплексних об’єднань.

 

Завдання факторного аналізу в дидактиці


Дослідження причин певного явища, конструювання з них факторів називається факторним аналізом. Сучасний факторний аналіз — це розвинута математичний метод.

 

Завдання факторного аналізу полягає в тому, щоб, по-перше, розробити способи несуперечливого виокремлення продуктогенних причин, по-друге, розкрити механізм конструювання з них факторів, і, по-третє, об’єктивно досліджувати ці фактори, визначити внесок кожного у кінцевий продукт, встановити ієрархію між ними. Із накопиченням нових знань за допомогою факторного аналізу в дидактиці можна братися до розв’язання більш складних завдань— встановлення міжфакторних взаємозв’язків, уточнення галузей і меж дії педагогічних закономірностей.

 

Про те, що між усіма дидактичними причинами існують зв’ язки, відомо давно. Але таке знання мало що дає і спираючись на нього, неможливо ані передбачити, ані прогнозувати подальші події. Необхідно мати точну характеристику взаємозв’язку — його кількісне значення і характер. Кількісний вираз зв’язку між різними причинами називають коефіцієнтом кореляції, а характер взаємозв’язку ілюструють за допомогою кривої. Якщо базисним фактором виступає продуктивність навчання,  то коефіцієнт кореляції показує, як пов’язані всі інші причини з цим базисом (тобто як вони впливають на продуктивність навчального процесу) . На основі встановлених коефіцієнтів кореляції , власне, і здійснюється факторний аналіз, який визначає, як причини одного порядку, місця і часу дії об’єднуються в групи факторів.

 

Взаємозв’язок між двома причинами, виражений у кількісній формі, називають кореляцією. Вона показує, як змінюється один фактор стосовно іншого, а також як вони пов’язані між собою. Для визначення кореляції у практиці застосовують кореляції Пірсона та інші коефіцієнти.

 

Якщо, наприклад, ми захочемо дізнатися, як темп викладу лекції викладачем впливає на засвоєння матеріалу студентами, нам буде необхідно зафіксувати зміну одного показника стосовно іншого. Коли буде зібрано необхідну кількість пар спостережень, можна обчислювати коефіцієнт кореляції. Наявність позитивного зв’язку — коефіцієнт зі знаком «плюс», буде свідчити, що обидва фактори змінюються в одному напрямі. Негативний зв’язок буде тоді, коли коефіцієнт буде зі знаком «мінус». Якщо коефіцієнт в межах від –1 до +1, то це означатиме, що обидва фактори змінюються незалежно один від одного — кореляція відсутня.

 

Застосування методів факторного аналізу в педагогіці досить трудомістке, хоча й дещо полегшується завдяки електронному обробленню даних. Проте, перш ніж обробляти ці дані, необхідно їх зібрати, дотримуючись певних правил:

 

1) Необхідно, щоб кількість тестів (запитань в анкетах, альтернативних пунктів тощо) перевищувала як мінімум утричі кількість можливих причин (факторів). Лише в такому разі можна бути впевненим, що виокремлені причини будуть достатньо обґрунтованими.

 

2) Золоте правило здійснення факторного аналізу полягає в тому, що група досліджуваних учнів (так само, як і група педагогів, адміністраторів) має бути репрезентативною стосовно генеральної вибірки. Встановлено, що при вивченні коефіцієнтів кореляції за формулою Пірсона кількість досліджуваних у групі або кількість спостережень не має бути меншою за 300.

 

3) Процедура формування й аналізу факторів, обчислення кореляцій між ними має бути описана ретельно і настільки повно, щоб можна було повторити проведене дослідження.

 

Треба чітко вирізнити й описати: а) інструкції досліджуваним; б)використані методи; в)шкали оцінок, способи підрахунку результатів; г )час виконання завдань, якщо він обмежувався; д)коефіцієнт надійності тестів, метод, за допомогою якого він обчислювався; е)статистичні показники — характер розподілу результатів, середнє арифметичне або стандартне відхилення (для коефіцієнта кореляції Пірсона не обов ’язково); ж)характеристика вибірки і способи її формування; з)метод обчислення коефіцієнтів кореляції; и)аргументи використання саме цього, а не якогось іншого методу; і)інтерпретація факторів; ї)посилання на ідентичні або близькі дослідження; к)пояснення, у чому саме виконане дослідження просуває вперед теорію навчання.

 

Генеральні фактори навчання та їхні складові


У результаті досліджень І.П.Подласий виокремив чотири генеральні фактори, що визначають у комплексі формування продуктів дидактичного процесу1:

  1. навчальний матеріал;
  2. організаційно-педагогічний вплив;
  3. навчуваність учнів;
  4. час.

 

Генеральний фактор «Навчальний матеріал» містить загальні причини інформаційного походження. Навчальна інформація поділяється на інформацію когнітивну (пізнавальну) та керівну інформацію — сигнали про те, як засвоювати когнітивну інформацію. Когнітивна інформація піддається обробленню тим, хто навчає, задля ефективного засвоєння навчуваними, в чому й полягає сенс управління дидактичним процесом. Іншими словами, в генеральному факторі «навчальний матеріал» об’єднуються два комплексні фактори — об’єктивна інформація і дидактичне оброблення її.

 

Генеральний фактор «Організаційно-педагогічний вплив» об’єднує велику групу продуктогенних причин, що характеризують діяльність педагогів. Два комплексні фактори, які становлять основу всього загалу, що утворює цей генеральний фактор, такі: організаційно-педагогічний вплив на заняттях та вплив поза заняттями, що відображає навчальні цілі.

 

До загальних факторів, які утворюють комплексні, І.П.Подласий відносить такі: методи викладання і навчання, форми, працездатність педагога, контроль навчання, соціально-психологічний клімат в учнівському й педагогічному колективах, взаємини між педагогами та батьками тощо. Загалом виокремлюється 20 загальних і 150 продуктогенних факторів у цьому генеральному факторі.

 

Генеральний фактор «Навчуваність учнів» — це здатність до навчання і можливість досягнення ними запроектованих результатів у встановлений час. Доцільно розрізняти індивідуальну і групову навчуваність. У цьому генеральному факторі вирізняють два комплексні: навчуваність на заняттях і навчуваність поза заняттями.

 

Серед причин, що характеризують навчуваність на занятті і поза заняттями, вирізняють низку тих, що пов’язані здебільшого з індивідуально-психологічними, соціально-психологічними особливостями. Загалом І.П.Подласий наводить близько 60 загальних факторів даної групи, що утворюють цей генеральний фактор.

 

І нарешті, четвертий генеральний фактор — це «Час». Він, своєю чергою, об’єднує комплексні фактори:

1)часові витрати на заняттях;

2)поза заняттями.

 

У цьому генеральному факторі об’єднано 20 загальних факторів. А загалом на заняттях на перебіг і результат навчання впливає близько 150 загальних факторів, а кількість продуктогенних причин сягає 400—450, і, певно, цей перелік не є повним (!). Проведені дослідження свідчать, що в ієрархії факторів найзначущішим виступає організаційно-педагогічний вплив — 32 %, що обґрунтовує надзвичайну значущість вміння педагога управляти дидактичним процесом, далі йдуть «навчуваність учнів» — 28%, «навчальний матеріал» — 25% і «час» — 16%. Наведені дані, мабуть переконали вас, що зробити навчання продуктивним, результативним хоча й вельми складне завдання в управлінні навчанням, але якщо підійти до його розв’язання, використовуючи всі досягнення теорії управління і новітні дослідження у сфері дидактики, результати навчання можна проектувати і перевіряти за допомогою сучасних методів дослідження, зокрема таких, як факторний аналіз.

 

Перелік генеральних факторів, наведений вище, не є універсальним. Залежно від мети дослідника можна залучати й інші фактори в якості генеральних, наприклад «соціально-психологічні умови навчання», «індивідуально-технологічні особливості групи» тощо. Дослідження причин і факторів, що впливають на ефективність управління навчанням, триває.

 

Утім, скільки існуватиме педагогіка як наука, стільки ж її будуть порівнювати з мистецтвом, адже для вирішення конкретних проблемно-педагогічних ситуацій педагог повинен мати високий рівень володіння професією, до того ж мати талант і прагнути самовдосконалення, залишатися самому «вічним учнем», що, зрештою, і робить його неповторною особистістю, а його досвід — гідним наслідування і водночас важковідтворюваним, як кожне мистецьке діяння.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.7. Дорослий вік
6.6. Студентський вік
6.5. Старший шкільний вік
6.4. Середній шкільний вік
6.3. Молодший шкільний вік
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki