Posibniki.com.uaПолітологіяЄвропейська інтеграційна політика3.3.2. Еволюція спільної конкурентної політики ЄС


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.3.2. Еволюція спільної конкурентної політики ЄС


 

Еволюція механізму регулювання антиконкурентних угод та обмежувальної ділової практики

 

Першим нормативним актом Ради ЄС, що імплементував у правове середовище ЄС конкурентні правила, зазначені у Договорі, був Регламент Ради ЄС «Про застосування статей 85, 86 Договору про Європейське Економічне Співтовариство»* від 6 лютого 1962 р. за № 17, яким було встановлено централізовану систему надання дозволів стосовно всіх обмежувальних угод, зазначених у відповідних статтях Договору*.

 

Така система була дієвою, коли до Європейського Союзу входила невелика кількість країн, проте, коли їх кількість зросла, виявилися значні недоліки системи, а саме: обмеженість національних конкурентних органів у ефективному захисті правил конкуренції, обтяжливість системи попереднього повідомлення для розвитку підприємництва, особливо для малого та середнього бізнесу, недостатність ресурсів Комісії для детального й ефективного опрацювання дедалі більшої кількості повідомлень про угоди щодо злиття. Ці та інші чинники зумовили значне спрощення системи контролю за антиконкурентними угодами компаній із прийняттям Регламенту «Про застосування статей 81, 82** Договору про Європейське Співтовариство» № 1/2003 (зі змінами та доповненнями, внесеними Регламентом 1419/2006).

 

На відміну від Регламенту 17/62, який базувався на системі попереднього повідомлення компаніями Комісії про антиконкурентні угоди та централізованій системі надання дозволів Комісією на реалізацію таких угод, новий Регламент 1/2003 запровадив систему контролю після (а не до) укладення угоди та децентралізований порядок застосування статей 81(1), 81(3) та 82 ДЄСп національними судами й антимонопольними органами. Основоположним принципом нового порядку застосування конкурентних правил ЄС є застосування універсальних принципів і правил регуляторними органами всіх рівнів у разі, коли порушення має вплив на торгівлю між країнами ЄС.

 

Ліквідація системи попереднього повідомлення Комісії дозволяє їй сконцентрувати свою діяльність на боротьбі з найзначнішими порушеннями та зловживаннями, розширюючи інструментарій Комісії щодо виявлення та переслідування таємних змов, картелів та інших видів обмежувальної практики. Відтепер Комісія ЄС і національні антимонопольні органи співпрацюють у межах Європейської конкурентної мережі.

 

З 1 січня 1994 р. конкурентне законодавство ЄС поширене на Єдиний економічний простір (тобто діє у Швейцарії, Ліхтенштейні, Норвегії та Ісландії). Дещо менш вимогливими є норми та правила регулювання конкуренції, визначені в угодах про співробітництво та асоціацію з пострадянськими країнами.

 

Еволюція механізму регулювання злиттів і поглинань

 

До 1989 року існував певний вакуум у питанні регулювання злиттів і поглинань на рівні Європейських співтовариств. Хоча у ст. 66. Договору про ЄОВС Комісії прямо надавалося право контролювати угоди щодо злиття у відповідних секторах, проте у договорі про ЄЕС у цій сфері нічого не було зазначено. Своєрідний правовий вакуум у цьому питанні заповнювався рішеннями Суду ЄС, який надавав тлумачення Установчих Договорів, а також сформулював визначення зловживання домінуванням у результаті угод про злиття. Так, у 1973 році Суд визнав, що зловживання домінування виникає у разі, коли компанія, яка вже володіє таким положенням, ще більше зміцнює цю позицію за допомогою поглинання конкурента. Пізніше, у 1987му році, під час розгляду справи Філіп Моріс — Бі Ей Ті суд пішов навіть далі, визнавши, що навіть за відсутності домінування злиття такого масштабу може вважатися антиконкурентною угодою і має переслідуватися згідно з відомою ст. 85 Римського Договору про Європейське Економічне Співтовариство (ст. 81 чинного Договору про Європейське Співтовариство).

 

Виходячи із цих тлумачень, Комісія запровадила неформальну систему контролю за злиттями, яка дозволяла здійснювати розслідування лише після укладання такої угоди. У 1973 р. Європейська Комісія запропонувала формальне регулювання злиттів. Водночас Рада ЄС не узаконювала формального контролю за злиттями аж до 1989 року . Саме тоді сформувалося правове підґрунтя для розслідування угод про злиття — 21 грудня 1989 р. прийнято Регламент 4064/89, пізніше він був доповнений Регламентом 1310/97 від 30 червня 1997 р., та введений у дію імплементаційним Регламентом Комісії ЄС від 1 березня 1998 р.

 

Еволюція механізму регулювання системи надання державної допомоги в ЄС

 

До 1970 року питання державної допомоги не мало великої значущості. Проте рецесія 1974—75 рр. та період після 1980 р. спонукали країни до інтенсивного застосування цього інструмента регулювання економіки, що й призвело до зростання кількості звернень до Комісії . Намагаючись урегулювати дедалі значнішу кількість звернень, Комісія виробила загальну позицію щодо принципів і процедурних аспектів надання державної допомоги. Ці принципи доводилися до суспільства через низку офіційних документів (послання, рамкові документи, керівні принципи, іноді навіть просто листи), а також через директиви та регламенти. Проте такий дискретний, суто адміністративний підхід до регулювання цієї сфери не давав ні достатньої надійності, ні ефективного адміністративного управління. Виникла необхідність створення законодавчої бази, яка почала формуватися лише у 1998—99 роках.

 

Усі вищенаведені сфери конкурентного законодавства набули нових якостей у процесі розвитку європейської інтеграції. У наступному параграфі йтиметься про сучасну модель конкурентної політики Європейського Союзу. 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.3.4. Перспективи реформування конкурентної політики ЄС
3.4. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
3.4.2. Податкова конвергенція в ЄС (2000—2006 рр.)
3.4.3. Напрями подальшого вдосконалення податкових систем (2007-2013 рр.)
РОЗДІЛ 4. СЕКТОРАЛЬНІ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. ПРОМИСЛОВА ТА ТЕХНОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki