Posibniki.com.uaФілософіяМетодика викладання економічних дисциплін3.5. Етична сторона підприємницької діяльності


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.5. Етична сторона підприємницької діяльності


У нашій історії є чимало прикладів того, що можливими мотивами українського підприємництва в його вищому етичному розумінні були не тільки намагання одержати прибуток, а й творчий підхід, родинні почуття, прагнення до збереження свого діла, до суспільного визнання. Це, безумовно, картина ідеального підприємництва. У реальному житті все набагато складніше. На Методичний аспект

людину-підприємця впливають конкуренція, тіньова економіка, заздрість, спокуса «дирижизму», економічні проблеми тощо. Майбутньому вчителю дуже важливо з’ясувати для себе й для своїх учнів питання: «У чому етика бізнесу? Чи є сумісними «брутальні засоби» з принципами справжнього підприємництва

У традиціях українського підприємництва питання моральності посідали чільне місце. Ми вж е згадували про музей однієї вулиці. Там можна побачити багато фотографій київських підприємців, які залишили в рідному місті чимало споруд для громадських потреб. Можна провести екскурсію на цю тему: матеріалу вистачить!

З другого боку, для того щоб застрахуватися від банкрутства, в умовах конкурентної боротьби, можна розробити стратегію ви робництва, рекламу, асортимент продукції тощо, але можна також змовитися щодо монопольної ціни. Можна вкладати гроші у благодійні справи, а можна приховувати доходи, щоб не сплачувати податки. Ось чому таким важливим є законодавче підґрунтя — ризик схибити з правильного шляху в діяльності підприємця завжди досить значний.

Як каже Р. Панеро: «Менеджер за втрашнього дня — особа абсолютної чесності. З цього погляду, він не може бути гнучким... «Гнучка» чесність — це той випадок, коли людина відверта зі своїми керівниками й хитрує з «чужими». Така чесність нагадує бомбу сповільненої дії». !

Філософія сучасного підприємництва вимагає формування гуманітарної свідомості підприємця: поваги до самоцінності людського життя; дбайливого ста влення до природи, загальнолюдських цінностей, демократичних прав і свобод; законослухняності; віри в людей і в себе та ін. «Гуманістичні заповіді» цивілізованого підприємця В. Шепель сформулював так: ? особиста гідність кожного є недоторканною; ? постійне вивчення людей, знання їхніх потреб та інтересів — запорука успішного співробітництва; ? головне у спілкуванні з людьми — завоювати довіру; ? справедливість і сумління в поєднанні з волею — гаранти ділової порядності; ? уміння розкривати інтелектуальний потенціал людей — найвищий показник управлінської майстерності; ? неперервне духовне й моральне самовдосконалення — свідчення ресурсної перспективності керівника.

Дуже важливо, щоб ці категорії не тільки «об’єктивно визнавалися», а й стали особистими якостями підприємця.

Враховуючи, що економічна освіта має поєднуватися з формуванням морально-етичних цінностей та орієнтацій, у процесі викладання економіки (особливо для школярів) певну увагу слід приділяти етиці підприємницької діяльності. Ще в Євангелії від Марка записано: «Як а ж користь людині, що здобуде увесь світ, але душу свою занапастить?» Засновник Римського клубу Ауреліо Пeччeї писав, що саме в людині містяться джерела всіх наших проблем, на ній зосереджені всі наші прагнення і сподівання, в ній всі початки і всі кінці, в ній же основа всіх наши х надій.

Коли ми звертаємо увагу на необхідність розвивати творчий та інноваційних характер мислення студентів в економічному навчанні, можна згадати аксіоми Г.Б. Кессона для ділової людини: ? Щоб не пошкодувати про непорозуміння духу сучасності не забувайте, що майбутнє всіх справ залежить від комбінацій. І лише ті досягають успіху в бізнесі, хто вміє комбінувати впливи і здібності. ? Тільки ті можуть бути впевнені, що проживуть довго, хто має здатність організувати і хто вміє користуватися своїми вміннями, додаючи до цього компетентність, досвід і новітні методи, хто постійно вчиться в інших і продовжує вчитися. Той, хто не плутає владу і знання, хто розглядає всі справи з різних точок зору і вміє комбіну вати численні можливості для однієї кінцевої мети — воістину видатний. ? Ніколи спеціалізація не досягне своєї межі. Ніколи не буде надлишку експертів і інженерів. Не компетенція коштує дорого, а дурість і невігластво. Найбільше ризикують ті, хто намагається обійтися без компетентних людей. ? Тепер лише дрібнота б’ється за копійку, посилено бреше і обманює, щоб збути свій товар. Справжній бізнесмен зрештою став видатною людиною, він відкинув старі негідні прийоми, бо збагнув, що служити громадськості йому вигідно і це є його громадянським обов’язком. ? І якщо в минулому панував девіз «Ініціатива», а сьогодні «Спілка», то завтра з’явиться Велика Заповідь: «Служити іншим».

Грошима треба керувати, а не керуватися ними.

Ф. Бекон

Якість майбутнього українського підприємництва значною мірою залежить від системи цінностей, що в них виховується дитина в сім’ї, школі, вищому навчальному закладі. Водночас дитина відчуває вплив тієї системи цінностей, яка панує в суспільстві, тобто культури. До заздрощів з приводу чужого прибутку спричиняється низька культура та недостатня поінформованість обивателя.

Гельму т Шекк узагалі вважає заздрість джерелом усіх зрівняльних економічних теорій. Проте і прожити зовсім без заздрощів важко, оскільки вони притаманні людській природі. Як мінімізувати заздрість? Чому заздрість і жадібність не тільки біблійний гріх, а й певною мірою гальмо в розвитку підприємницької ініціативи та діяльності?

Справді, в особистості людини, в її поведінці, як і в цілому в механізмі людської цивілізації, тісно переплітаються такі риси, як почуття власності та прагне ння збагатитися, природний егоїзм і тяжіння до справедливості, заздрість, скнарість та гуманізм, дух суперництва та потяг до самовдосконалення; здатність до брехні та здатність до співчуття та каяття...

У зв’язку з тим, що заздрість та жадібність є гальмом у розвитку творчих та підприємницьких здібностей, під час обговорення проблеми «Як мі німізувати в нашому менталітеті заздрість та жадібність» студенти можуть за допомогою рисунків відобразити власне розуміння цих вад та пояснити школярам різного віку, чому це так заважає кожному в житті та в підприємницькій справі. Пам’ятаєте у Екклезіаста: «Ситість багатого спати йому не дає».

Заздрість

Щасливе сонячне життя

Рис. 3.11. Заздрість

Придумайте відповідний рисунок самі!

Кожній людині, крім певних професійних знань і бажання зробити якийсь бізнес, потрібен характер. Так і випускникові школи потрібні не тільки економічні знання, а й певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні настанови.

Ось чому важливо зупинитися на виховній функції економічних знань. Ми розглядаємо економічне навчання як пізнавальний процес не перервної зміни поведінки особистості. Тому що тільки вчинок є мірою економічних знань, економічного мислення та економічної поведінки. Але кожний зі мною погодиться, що виховати людину куди важче, ніж дати їй знання. Викладач (як і родина) в кращому разі може лише вказати напрям духовного та морально-е тичного розвитку людини. На заняттях з економіки учні мають переконатися, що економічний успіх та етика на високому рівні завжди крокують поруч. Економічне навчання як пізнавальний процес неперервної зміни поведінки особистості Існує поняття «культура підприємництва», до якого входять ділова етика та менеджмент як управління. У процесі вивчення економіки в школі дуже важливо довести, що етика бізнесу — це і моральна, і економічн а категорія. Діловий авторитет — це великий капітал для кожного підприємця. Вчити цьому наших дітей треба якомога раніше.

Отже, система економічного виховання має спиратися на етику підприємницької діяльності. Психологи стверджують, що морально-етичні цінності складаються в дитинстві. Провідну роль у

інтелект + чесність + характер. цьому відіграє сім’я. Але в процесі шкільного навчання теж слід створювати умови для виховання високих морально-етичних норм економічної поведінки як складової поведінки взагалі. На жаль, наше ділове життя дає дедалі більше прикладів нецивілізованих відносин між партнерами в бізнесі, прикладів обману, шахрайства, неприхованого розбою.

В економічному навчанні є акту альним виховання кожної людини за принципом (формулою): інтелект + чесність + характер.

Зрозуміло, що таке виховання дуже складне, але тільки воно сприяє перетворенню учня в підприємця (якщо, зрозуміло, це є бажанням учня).

Викладачу треба знати чимало відповідних ситуацій і прикладів (особливо з реального життя підприємців) й уміти методично правильно їх використовувати в процесі економічного навчання.

Викладач як носій економічної к ультури повинен:

1) мати глибоку професійну економічну підготовку. При цьому він має бути особистістю із розвиненим економічним мисленням і розуміти, що економічне навчання як процес зміни економічної поведінки людини передбачає глибокий зв’язок із розвитком та формуванням цивілізованої підприємницької етики;

2) уміти корисно й цікаво подати навчальний матеріал для кожної вікової аудиторії. Не треба забувати, що економіка як поведінкова наука вимагає широкого використання ігрових методик викладання;

3) постійно займатися самоосвітою та самовихованням.

Сучасна філософія підприємництва ґрунтується на демократичних методах управління, тому що в усьому світі зрозуміли: неможливо примусити працювати творчо. Є тільки один вихід: створювати умови для творчої роботи. В економічному навчанні ця тенденція також зберігається, бо вже доведено, що в творчих умовах навіть середня людина дивовижно багата на ідеї.

Підготовка сучасного викладача економіки ви магає справжнього розуміння ним процесу створення (формування) економічного мислення та методичних особливостей викладання. Учителю важливо для себе з’ясувати сучасну філософію освіти в сім’ї, школі, вищому навчальному закладі та на роботі, специфіку вирішення проблем економічної освіти.

Метою викладача економіки є створення умов (навчальних і творчих) для ро звитку економічного способу мислення та поведін

Що для цього потрібно? Насамперед кожний викладач сам має бути носієм економічної культури, мислення й поведінки, сам повинен мати бажання навчати інших, знати, які дати знання, в якій методичній формі. Зрозуміло, що для ць ого треба створити концепцію економічної освіти.

Висновки. Концепція неперервної економічної освіти ґрунтується на необхідності існування в суспільстві певного рівня загальної економічної культури та освіти. Якщо в загальноосвітній школі закладається база економічних знань, мислення та поведінки, то в системі спеціальної економічної освіти для молоді (ліцеї, коледжі, академії) фо рмується підприємець для ринкових відносин.

У системі вищих навчальних закладів здобувають економічну освіту і ті, хто зробить підприємництво сферою своєї професійної діяльності. У системі підготовки магістрів з економіки та підготовки менеджерів вищої кваліфікації створюються умови для неперервної економічної освіти.

Дуже важливо зрозуміти, що економічна освіта здобуває ться не для престижу, а для практичної економічної діяльності. Викладач економіки повинен усвідомлювати, що економіка як система існує не у вакуумі, а в культурній сфері нації. Ось чому у викладанні економіки дуже важливо користуватися елементами економічної психології.

Перехід до нових економічних відносин потребує не тільки розуміння, а й приско реного розвитку економічного мислення людей. У процесі викладання економіки в школі важливою проблемою є зміна економічної поведінки дитини в напрямі розвитку в неї підприємливості, діловитості, ощадливості, працьовитості та інших ціннісних орієнтацій, які ґрунтуються на економічному способі мислення. Слід повернутися до думки Адама Сміта: той, хто заробляє більше грошей для себе і своєї сім’ї, одночасно ст ворює умови для збагачення всього суспільства. Національний дохід і національне майно не є романтичними та загадковими явищами. Одержав більший прибуток — збільшив прибуток нації. Накопичив 1000 дол. — збільшив валютний запас нації і т. д. Діти мають розуміти, що власність — це і багатст во, і великий клопіт, а заздрість та жадібність — це і пороки, і чинники, згубні для економіки.

ки, що ґрунтується на конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього закладу (школа, технікум, вищий навчальний заклад, перекваліфікація). Універсальної методики викладання економіки не було, немає й ніколи не буде! Але «найперші заповіді» викладача такі: ? знай свій предмет; ? збуди інтерес до нього; ? створи умови для творчої діяльності того, хто вчиться.

На формування економічної культури й поведінки в суспільстві впливає наявність таких негативних явищ, як тіньова економіка, мафія, корупція, злочинність. Викладач не повинен заплющувати очі на ці явища. Учні й студенти бачать їх у реальному житті, тому треба вчити молодь розуміти як саме явище, так і те, що йог о породжує.

Наприклад, розглядаючи чорний ринок як породження тіньової економіки, треба роз’яснювати, що тіньова економіка — це економічна діяльність поза рамками закону й правопорядку, а причина її виникнення — високе оподаткування легальної діяльності, що пригнічує ініціативу, призводить до невикористання творчого потенціалу підприємців. Чорний ринок — це відповідь на існу вання малоефективної та несправедливої системи розподілу національного багатства на користь привілейованої еліти або могутніх політичних кланів. Тоді люди не звертають уваги на законність і роблять те, що вважають за потрібне.

Я. Корнаї слушно попереджав, що «псевдоринковий механізм» перетворює на безглуздя використання навіть найсучасніших інстру ментів ринку. Викладач має довести, що спекуляція не може стати двигуном прогресу, що підприємець не може слугувати не споживачу, а владі, бо це надає бізнесу мафіознономенклатурного характеру. Ось чому, коли Піночет казав, що існує тільки один спосіб допомагати бідним — це створювати для них нові робочі місця, він міркував як лю дина економічна.

Узагалі у викладанні економіки блоки етичний та правовий мають однакову увагу з понятійним економічним апаратом. Плавати в бурхливому морі ринку неможливо, не навчившись спочатку триматися на поверхні, не знаючи основних принципів, механізмів та інститутів ринкової економіки, не виробивши навичок ринкової поведінки.

Серйозною помилкою наш ої економічної освіти була і є орієнтація тільки на фундаментальні знання, а не на мислення та поведінку в реальному житті. Вивчення економіки вже в школі повинно формувати ядро мотиваційного механізму економічно розумної поведінки молодої людини в умовах ринку. Ось чому ми вважаємо важливим і принциповим обговорення про

блем економічної освіти у взаємозв’язку з проблемами економічної культури, мислення та поведінки. У процесі вивчення курсу МВЕД майбутній учитель повинен мати власну думку й форму її вираження в методиці викладання.

Україна, яка робить важливі кроки в реформуванні економіки, стикається з безліччю проблем, що треба вирішувати вперше. Нам необхідно засвоювати уроки ринк у, не повторюючи чужих помилок, не роблячи власних. Відомо, що японці, які вважають себе учнями американців, дуже уважно вивчали всі відомі концепції менеджменту і... створили свою. Так треба зробити й нам. Майбутньому вчителю необхідно продумати крок за кроком, як логічно, простою, зрозумілою мовою розповісти про найбільш важливі та складні економі чні категорії, розкрити дивовижний світ економіки.

Отже, метою економічної освіти як складової економічної культури суспільства можна вважати створення бази для достатнього рівня економічного мислення та економічної поведінки на різних стадіях підприємництва.

Завданням курсу «Методика викладання економічних дисциплін» є філософське осмислення економіки майбутнім викладачем (економістом) з метою формування в учнів еко номічного способу мислення через відбір матеріалу та форм його подання, розробку методики контролю навчання тощо.

Як вважав мудрий Монтень, «річ не в тому, щоб причепити до душі знання: вони повинні вкоренитися в ній; не в тому, щоб злегка помаcтити її ними, необхідно, щоб вони просякли її наскрізь, і якщо вона від того не зм іниться і не поліпшить свою недосконалу природу, то, безумовно, варто облишити цю справу». !

Отже, аналізуючи вимоги до економічної культури, до основних характеристик підприємця (власника) і менеджера (найманого службовця), а також власника і менеджера в одній особі, можна дійти справедливого висновку, що їхня економі чна освіта потребує різного рівня економічного мислення та поведінки. Але підготовка нижчого рівня завжди є підґрунтям економічної освіти вищого ґатунку. Інноваційні зміни в освіті, що відбуваються в контексті процесів загальної глобалізації, потребують створення нових підходів у загальній методиці викладання економічних дисциплін, а також суттєвого підвищення педагогічної компете нтності викладачів.

Зміни в економіці країни вимагають змін у внутрішньому стилі мислення, підвищення його креативного та інноваційного ха

рактеру. Креативний та інноваційний стиль економічного мислення створюється в процесі оволодіння навичками сучасних технологій розвитку мислення.

Таким чином, підвищення культури економічного мислення не може виникнути саме по собі. І якщо в освіті зарубіжних країн існує маса літератури з розвитку техніки мислення, в школах проводяться уроки мислення, у провідних фірмах проводяться семінари з розвитк у навичок творчого мислення, а з точки зору економічного виховання на людину впливає все навколишнє економічне середовище і спрацьовує ефект «солоного огірка», то стає зрозумілим, що в Україні треба розробляти свою систему економічної освіти й виховання молоді.

Для цього передусім необхідно навчати викладачів користуватись техніками сучасного мислення в пра ктиці викладання економічних дисциплін. Наш педагогічний експеримент є результатом поступового багаторічного пошуку форм використання найкращих технік мислення в підготовці економістів і викладачів економічних дисциплін.

Запитання та завдання

Рівень А

1.Із курсу «Педагогіка та психологія» ви знаєте цілі навчання. Назвіть ці цілі та конкретизуйте їх щодо курсу «Методика викладанняекономічних дисциплін».

2.Яке з визначень методики викладання вам більше подобається?

3.Виберіть у своїй групі партнера для виконання таких рольовихвправ: а) ви — викладач, що мотивує потребу вивчення курсу МВЕД; б) ви — студент, який не хоче бути ви кладачем економіки; в) ви — учень, який не хоче вивчати економіку; г) ви — викладач економіки.

Обміркуйте ваші аргументи. Розіграйте рольову вправу. Потім обміняйтесь з партнером ролями та обміркуйте контраргументи.

4.Поясніть, що таке економічна культура, економічне мислення йекономічна поведінка. Який між ними зв’язо к? Наведіть приклади.

5.У чому полягають особливості впливу національної економічноїкультури на економічну освіту?

Рівень В

1.Уявіть собі, що ви вирушили човном на прогулянку по озеру разом із матір’ю, жінкою й дитиною. Човен почав тонути. Плавати вмієте тільки ви і можете врятувати лише одну людину. Кого Ви виберете?

Коли це запитання поставили студентам американського коледжу, то 60% вирішили рятувати дитину, 40% — жінку. Нікому і на думку не спало рятувати матір. Така відповідь випливає із системи моральних цінностей, прийнятих в Європі та США. Докорінно відрізняється від неї етика східних народів. Студент-араб, наприклад, відповів: «Можна одружитись з іншою жінкою, дочекатись інших дітей, але мати — завжди одна: рятувати потрібно її». Що ви думаєте з цього приводу? Що таке етнопс ихологічні чинники культури та освіти?

2.Поясніть тезу: «Економіка як система зі своїми законами існує не у вакуумі, а в культурному середовищі».

3.Як ви пояснюватимете школярам 9

—11 класів такі питання: ? хто такий підприємець; ? чому дилетанти в бізнесі небезпечні; ? що таке підприємницька культура; ? висока етика — це, як пра вило, добрий бізнес; ? роль і відповідальність підприємця в розвитку економіки?

4.Спробуйте перевірити себе та обговорити такі ситуації в навчальній аудиторії.

В американських компаніях неабияку увагу приділяють етичним стандартам людей, котрі наймаються на роботу. Їм пропонують гіпотетичні ситуації, в яких головне — проблема етичного вибору.

Що зробили б ви в таких си туаціях.

А. Ви — керівник виробництва на кондитерській фабриці. Ваша компанія дотримується політики використання тільки свіжих інгредієнтів для виготовлення продукції. Якось ви помітили, що термін придатності борошна закінчився два місяці тому. Чи зупините ви виробничу лінію до отримання свіжого борошна, хоча це призведе до додаткових витрат, невиконання зоб ов’язань щодо поставок, чи «заплющите очі» й закінчите виробництво?

Б. Ви — комерційний директор посередницької компанії. Ваш дослідно-конструкторський відділ нещодавно вніс зміни до одного з фірмових товарів. Ви знаєте, що ця інновація не підвищила якість товару, але слово «новинка» на упаковці значно збільшить попит.

Чи рекомендуватимете ви вважати товар «новинкою» і використовувати це в рекламі товару?

5.Навіщо потрібно розвивати у школярів здатність до логічного мислення? Яке це має відношення до економіки? Наведіть приклад.

6.Складіть план дискусії на тему: «Як займатись бізнесом і при цьому не відриватись від концепції цінності особистості та людської гідності».

7. Опишіть ситуацію, в якій учень зможе на практиці використати свої знання: про власність; про безробіття; про інфляцію тощо.

8.Що ви вважаєте метою економічної освіти?

9.Спробуйте сформулювати особливості економічної освіти й виховання в Україні (можна окремо в місті й у селі).

10.Опишіть ситуацію, коли ви вперше зрозуміли, що треба поводити себе як людина економічна.

11.Чим відрізняється американська, європейська та японська системи виховання та системи економічної освіти? Наведіть приклади.

12.Яке місце економіки в житті суспільства в цілому?

13.Що дає економіка окремій людині?

14.Складіть методичну розробку уроку: «Економіка — це...».

15.У чому полягає виховна функція економічної освіти?

16.Чи можете ви навести приклад дитячої або юнацької підприємливості?

17.Яку назву ви дали б таким друкованим ЗМІ чи іншим засобам, які необхідні для економічної освіти молоді?

Газета

Журнал

Радіопрограма

Телепрограма

Клуб Інше

18.Як можна організаційно, юридично чи психологічно допомогти дітям та підліткам заробити гроші?

19.Як, на ваш погляд, можна вирішити проблему підготовки вчителів з економіки?

20.З урахуванням вікових особливостей аудиторії створіть колективно чи індивідуально уроки на теми «Економіка — це…»; «Що таке економічне мислення і як його розвивати»; «Підприємець та його успіх».

21.Дайте відповіді на тести П. Хейне.

22.Наведіть приклади успішної роботи українських підприємців і визначте, що при несло їм успіх.

23.Чим відрізняється мислення бізнесмена від мислення фінансиста?

24.Чим відрізняється економічне мислення від творчого?

25.Наведіть приклади, що характеризують основні риси мислення та поведінки сучасного підприємця.

26.Напишіть реферат на тему «Техніка розвитку мислення та її використання в економічному навчанні».

27.Яка півкуля мозку у вас переважає?

28.Які мо жливі форми організації навчання в майбутньому?

29.Наведіть приклади, що характеризують риси мислення бізнесменів. Виділіть із них ті, що прямо стосуються творчого мислення. Чи готові ви виховувати такі риси в процесі викладання економіки? Яким повинен стати навчальний процес для досягнення цієї мети?

30.Проведіть порівняльний аналіз особливостей економічного мислення та економічної поведінки в народів різних економічних культур: німців, французів, японців, американців, українців, росіян, фіннів. Визначте спільні риси та відмінності.

31.Студентка І. Ярмолай навела в своїй роботі десять заповідей економічного мислення: ? Минуле не підлягає оптимізації. ? Прибутки і витрати відрізняються між собою. ? Час — гроші. ? Власні сть обтяжлива. ? Податки — теж витрати. ? Вартість народжується на ринку. ? Усереднювання породжує химери. ? Ризики мають вартість. ? Остерігайтесь бухгалтерії. ? Без альтернативи немає економіки.

Ви можете доповнити заповіді?

Наведіть приклади ситуацій-ілюстрацій з повсякденного життя.

Рівень С

1. Інформація до дискусії «Особливості національного менталітету та його вплив на економічну поведінку людей».

Економіка як система зі своїми законами існує не у вакуумі, а в культурній сфері нації. Тому й вивчення економіки дуже тісно пов’язане із рівнем економічної культури та менталітетом нації. Соціологи вже давно визначили економічну культуру як регулятор функціонування і ро звитку економіки (Г.А. Пруденський, В.Д. Патрушев, Т.І. Заславська, Р. В. Ривкіна та ін., 1991 р.). У літературі вже зустрічаються такі поняття, як: економічні якості людини; економічні інтереси людини; особистий економічний інтерес; економічний інстинкт; економічна людина; егоїзм та гармонізація економічних інтересів; економічні мотиви; економічна культура; економічне ми слення; економічна свідомість; ринкове економічне мислення; економічна поведінка як сукупність вчинків людини у сфері економіки; раціональний тип економічної поведінки; українська економічна ментальність; національні економічні цінності; національний стиль економічного буття.

Як відомо, головними для економічної культури є вчинки та явища на рівні економічної поведінки людини. Порівняльний аналіз особливостей ек ономічного мислення та поведінки людей в економічних культурах різних країн наочно можна здійснити на прикладах прислів’їв, анекдотів, притч.

Наприклад, бельгійці вважають кращим анекдотом такий: «Людей можна поділити на три види: тих, хто вміє рахувати, і тих, хто не вміє». Французи люблять анекдот про економічне мислення та про підп риємливого адвоката. «Клієнт говорить: «Я знаю, що ваші послуги кош-

тують дорого. Якщо я заплачу вам 500 доларів, ви відповісте на два мої запитання?» «А яке — ваше друге запитання?» — відповідає юрист».

А ось анекдот про «нових українців». «Новий українець» прийшов у банк і каже: «Хочу взяти позику в 100 доларів під 3% річних». Йому пропонують внести задаток. Він залишає як задаток свій «Мерседес». Через рік пов ертає 100 доларів, сплативши ще 3 долари річних. Співробітник банку запитує: «Чому ви взяли таку позику?». А крутий українець пояснює: «Я від’їжджав за кордон. А де ще я знайду таку стоянку за 3 долари річних?».

Дуже добре можна зрозуміти менталітет іншої нації, вивчаючи іноземні анекдоти. Наприклад, шотландка домовилась зі своїм другом, що вноч і вона кине йому монетку, щоб хлопець прийшов до неї. Коли вона так зробила, то довго чекала хлопця, не втрималась і спитала: «Що ти там робиш?». А хлопець шукав монетку. Тоді вона каже: «Дурень, я її на нитці спускаю».

Як ви вважаєте, чи можливо це в укр аїнському селі?

Я завжди намагалася зрозуміти: «Чому ми не можемо працювати, як працюють у цивілізованих країнах? Чому в нас склалася звичка до низької якості праці? Чому повага до чужої і своєї праці, хазяйський підхід трапляється як виняток?». З другого боку, нам якось дико чути, що діти відвідують батьків зі своїми бутер бродами, а в ресторані на спільній вечірці кожний платить за себе, для нас є дивним укладання «шлюбного контракту». Це — інший менталітет, інше економічне мислення. Коріння його, безумовно, — в культурі, трудовій моралі, системі навчання й виховання.

Колись відомий економіст-реформатор академік Л.І. Абалкін в інтерв’ю «Місячний ландшафт, або що зрост е на нашому соціальному ґрунті» відзначив, що «соціальний гумус — це культура праці, побуту, спілкування, що накопичується десятками років, і він потребує тривалого якісного відновлення...». Коли почалася перебудова, реформатори гадали, що «відчиняться двері, й до економіки прийдуть економічно грамотні, ініціативні, діяльні та працелюбні підприємці, але .. . ми спочатку побачили місячний ландшафт. Тобто, як на Місяці, був знятий культурний прошарок...». Багато наших молодих бізнесменів нагадують або Остапа Бендера, або онуків лейтенанта Шмідта, або мільйонера Корейка, або Буратіно. Це випливає з низького рівня як економічних знань, так і культури. Але значною мірою — це наслідки адміністративно-командної системи, по ганого нормативноправового забезпечення підприємницької діяльності, хибної податкової політики тощо. Ну що ж, сподіватимемося, що економічна освіта незабаром «оживить» мертву пустелю і люди побачать перші пагінці справді цивілізованого ринку. Як вважав Песталоцці, країна може розвиватися тільки завдяки молоді. !

Виховання та культура (із релігією включно) — це материнське лоно економіки. Такою є концепція відомого американського спеціаліста професора Френсіса Фукуями.

ХХІ ст. прийнято вважати століттям азіатсько-тихоокеанського регіону. Фукуяма пояснює це тим, що в цьому регіоні населення може вільно слідувати матеріальним інтересам. Він пише: «Безумовно, вільні ринки і стабільність політичної системи — обов’язкові умови економічного зростання. Але також безсумнівно й те, що культурна спадщина далекосхідних суспільств, етика праці, сім ейного життя, ощадливість, релігія, котра, на відміну від ісламу, не накладає обмежень на форми економічної поведінки та інші моральні якості, що міцно сидять у людях, аж ніяк не менш значущі для пояснення економічної діяльності людей». Нині світ уражений стрімким економічним піднесенням Японії, Китаю та так званих малих драконів (Тайвань, Пів денна Корея, Сингапур і Гонконг). Сподіваючись зрозуміти витоки стабільного економічного зростання цих країн, американці та європейці були здивовані поясненнями «капітанів» економічного дива. Усі вони вказували на Конфуція та його ціннісні орієнтири (існує навіть поняття «конфуціанський культурний регіон»). Визначні політики південно-східного регіону неодноразово визнавали, що своїми екон омічними успіхами їхні країни зобов’язані конфуціанським цінностям, які вміло інтегровані як у сферу виховання особистості, так і в її господарську діяльність. Особливу увагу приділяють етичному аспекту підприємницької діяльності, що випливає з морального імперативу Конфуція.

Як відомо, сутність конфуціанського вчення полягає, за висловом Льва Толстого, у тому, що «істинне (вел ике) вчення навчає людей вищому добру — оновленню людей та перебуванню їх у цьому стані». Щоб опанувати це найвище благо, конче потрібні благоустрій народу, благоустрій у родині, благоустрій у самому собі (щоб серце було чисте). Треба мати вищі знання, вивчати самого себе. Цікавий факт, що першим до Конфуція в російській культурі зве рнувся О.С. Пушкін. У чернетках «Євгенія Онєгіна» були такі рядки: «Мудрец Китая нас учит юность уважать — от заблуждений охраняя, не торопиться осуждать...».

2.Інформація до дискусії «Яке суспільство ми будуємо».

Відомий мільярдер і меценат Дж. Сорос опублікував у журналі «The Atlantic Monthly» філософське есе «Капіталістична загроза».

Дж. Сорос вважає, що з розв итком ідей «відкритого суспільства» ринкова стихія почала захльостувати країни Східної Європи... Розгул грабіжницького капіталізму в країнах колишнього СРСР може привести велетенські території та масу зневірених людей до чергової диктатури з усіма негативними наслідками.

Ринкові механізми, на думку Дж. Сороса, сумнівні поза сферою економіки, оскільки вони підривають традиційні базові цінності, що глибок о вкоренилися в традиціях, релігії і культурі, а це неминуче породжує соціальні антагонізми й конфлікти в суспільстві. Культ успіху, що вимірюється грошима, стає причиною нестабільності у відкритому суспільстві, бо руйнує наші уявлення про соціальну справедливість.

Тоді, пише професор В. Свинцицький у статті «Яке суспільство ми будуємо, або про що говорять чужі пророки», постане питання: а чи можливе взагалі справедливе суспільство на засадах ринкової економіки. Дж. Гелбрейт у книжці «Сп раведливе суспільство: соціальна програма» вважає, що таке суспільство — не утопія. Воно практично досяжне. Ринкова економіка, за Гелбрейтом, може бути підґрунтям для соціально стабільного суспільства, якщо воно знаходить соціально прийнятні способи забезпечення людей товарами й послугами... А найбільш серйозним викликом є протиріччя між багатством і бідністю, нерівність у розпо ділі багатства і влади.

Ринкові механізми розподілу багатства, як за Дж. Гелбрейтом, так і за Дж. Соросом, є неповноцінними не стільки тому, що вони призводять до страшної майнової нерівності, а передовсім тому, що ця нерівність не має соціального виправдання, суперечить традиційним моральним і соціальним цінностям. Становище по силюється зловживаннями корпоративної і планової бюрократії, яка опосередковує відносини між капіталом і політичною владою.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.2. Проблема міжпредметних зв’язків та метод динамічного навчання
4.4.Яким повинен бути сучасний підручник з економічних дисциплін?
Методика підготовки і проведення теоретичних занять в економічному навчанні
5.2.Психологічні особливості розуміння економічної інформації та методичні прийоми її засвоєння студентами
Частина 2. 5.2.Психологічні особливості розуміння економічної інформації та методичні прийоми її засвоєння студентами
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki