Всю історію розвитку управлінського обліку можна звести до чотирьох етапів, якщо починати з моменту його виникнення у вигляді обліку витрат з метою калькулювання собівартості продукції і контролю витрат. Воно відбулося в середині ХІХ ст., для якого був характерний швидкий розвиток мануфактурного виробництва. На цьому етапі облік починають розглядати як функцію управління.
На другому етапі (початок ХХ ст. — середина 50х років ХХ ст.), для якого було характерно становлення капіталістичної системи господарювання, відбувається виділення управлінського обліку як окремої системи і паралельне функціонування двох бухгалтерій — «обов’язкової» фінансової та «факультативної» управлінської. Управлінський облік починає здійснювати калькулювання за системою стандарткост, облік витрат і результатів за центрами відповідальності.
На третьому етапі (50—80ті роки ХХ ст.), для якого характерний розвиток транснаціональних корпорацій, відбувається впровадження директкостингу. Управлінський обік формується як самостійна система, перетворюється в «учасника» і «виконавця» управлінської політики підприємства.
На четвертому етапі (з 80х років ХХ ст.), для якого характерна глобалізація економіки й інтеграція національних економік країн у єдиний світовий ринок, управлінський облік набуває стратегічного характеру. Даний етап розвитку управлінського обліку пов’ язаний передусім з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології виробництва та системах управління. Це сприяло значному вдосконаленню існуючої системи управлінського обліку з позицій підвищення якості й продуктивності інформації, яка надавалася менеджерам різних рівнів управління. Як наслідок була розроблена і впроваджена в практику система управлінського обліку на основі діяльності, що передбачала управління видами діяльності.
Упровадження нової системи управлінського обліку (системи АВС) дало можливість його переорієнтації від управління суто виробничими процесами до управління іншими функціями бізнесу.
Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, а також принципи бюджетування, здійснює аналіз діяльності підприємства з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, тобто дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік, в основу якого покладено стратегічне управління витратами, яке передбачає використання даних про витрати на розробку і визначення кращих стратегій, що забезпечать стійку конкурентну перевагу. Зокрема Дж. Шанк і В. Говіндараджен (18, с. 12) підкреслювали, що одним з найважливіших досягнень за минулі 30 років був перехід від обліку витрат до їх управлінського аналізу, але основним завданням на майбутнє є перехід від управлінського аналізу до стратегічного управління витратами. Заінтересованість у стратегічному управлінні витратами виникла у зв’язку зі зростанням ролі стратегії за останні 20 років.
