Posibniki.com.ua Фінанси Фінансовий ринок Емітенти та позичальники


< Попередня  Змiст  Наступна >

Емітенти та позичальники


Емітентами та позичальниками на фінансовому ринку є ті його учасники, яким потрібні кошти чи то для поповнення свого обігового капіталу, чи то для довгострокових інвестицій, чи то для рефінансування наявних боргів. Прикладом останнього є ситуація, коли компанія бере позику на умовах, що є вигіднішими порівняно з наявними у неї борговими зобов’язаннями. Позичені кошти компанія використає для розрахунку за попередніми боргами, при цьому термін нової позики нерідко є довшим за попередню.

Позичати або купувати капітал на фінансовому ринку можна в обмін на цінні папери. Для запозичення капіталу емітують (випускають) різноманітні боргові зобов’язання: кооперативні облігації, облігації державних та місцевих органів влади. Для купівлі капіталу у власність випускають пайові цінні папери та акції. Інституції, що емітують цінні папери, і є емітентами.

На фінансовому ринку позичати кошти можна шляхом укладання сторонами кредитних угод. Наприклад, комерційні банки надають позики своїм клієнтам, укладаючи з ними кредитні договори. Кожен такий кредит банк надає конкретному позичальникові на певних умовах, що залежать від мети використання позичених коштів, тривалості кредиту, надійності позичальника та інших обставин. Такі угоди є персоніфікованими і не можуть передаватися іншим особам.

Емітентами або позичальниками можуть виступати всі учасники фінансового ринку: домогосподарства, корпорації фінансового сектору (в тому числі ті,

що виступають у ролі фінансових посередників на цьому ж фінансовому ринку), корпорації нефінансового (реального) сектору, держава та місцеві органи влади, а також міжнародні фінансові організації.

Фінансові посередники

Фінансові посередники є юридичними особами, діяльність яких підлягає ліцензуванню з боку регулятора фінансового ринку країни; види такої діяльності встановлюються законодавством. Діяльність фінансових посередників для ринку конче важлива і значною мірою визначає його ефективність.

Роль фінансових посередників полягає в такому:

• вони сприяють зниженню вартості операцій на ринку за одночасного зростання їхньої кількості, тобто забезпечують ефект масштабу;

• об’єднують заощадження та інший капітал своїх клієнтів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку. Зазвичай окремих фінансових ресурсів клієнтів, переважно фізичних осіб, недостатньо для масштабних інвестицій, але, розміщуючи їх у кредитних установах та інших фінансових інституціях, власники невеликих заощаджень можуть реалізувати значні за обсягом інвестиції;

• диверсифікують ризики, пов’язані із розміщенням фінансових ресурсів, що досить важко зробити окремим власникам заощаджень самостійно;

• трансформують термін первинного цінного папера в різні терміни погашення посередніх зобов’язань. Останні можуть виявитися привабливішими для кінцевого кредитора.

Посередники трансформують прямі вимоги інвесторів у посередні шляхом придбання первинних цінних паперів (первинної емісії) та випуску власних цінних паперів. Наприклад, страхові компанії та пенсійні фонди, інвестуючи акумульовані ними грошові кошти в боргові цінні папери підприємств реального (нефінансового) сектору, разом із тим випускають страхові поліси. Випускаючи власні цінні папери для потреб власників заощаджень, фінансові посередники формують їхню ціну й тип папера. Звісно, посередники працюють для отримання доходу шляхом придбання первинних цінних паперів, що дають більший дохід, ніж той, котрий посередник має віддати за випущеними ним посередніми зобов’язаннями та його накладними витратами.

Важливе місце на фінансовому ринку належить банкам. Хоча в останні десятиліття розвиток фінансового ринку, особливо в західних країнах, супроводжується структурними змінами, і частка банків у загальному обсязі всіх фінансових інституцій меншає, супроводжуючись зростанням фондового ринку, банки, як і раніше відіграють особливу роль на фінансовому ринку та в економіці загалом.

На ринку цінних паперів, що є лише одним із сегментів фінансового ринку, важливою є роль його професійних учасників. Вони надають послуги в таких сферах ринку цінних паперів, як: розміщення та обіг цінних паперів, облік прав за цінними паперами, а також управління активами інституціональних інвесторів. Така діяльність є виключним видом діяльності, тобто не може суміщатися з іншими видами професійної діяльності, окрім банківської. Здійснюють таку діяльність професійні брокери, дилери, андерайтери, торговці, що управляють цінними паперами, компанії з управління активами, депозитарії, фондова біржа.

Фонди прямого інвестування являють собою спеціалізовані компанії, що мають зобов’язання своїх передплатників переказувати до фонду наперед узгоджені грошові суми у разі схвалення фондом тих чи інших інвестиційних проектів. Вигода передплатника полягає в отриманні прибутку після закриття такого фонду за 3—5 років після створення, коли ринкова вартість проінвестованих проектів збільшиться в рази. Прибуток формується внаслідок продажу проінвестованих фондом проектів стратегічному інвесторові або іншим фондам.

Приватний капітал (private equity) є капіталом, що не бере участі в котируваннях на публічному ринку. Його представляють інвестори та фонди, що інвестують у приватні компанії безпосередньо, або викуповують публічні (державні) компанії, що підлягають приватизації. Приватний капітал представлений коштами фізичних осіб та інституційних інвесторів і може використовуватися для фінансування нових технологій, збільшення працюючого капіталу компанії, реалізації програм злиття й поглинання (make acquisitions) та посилення фінансової стійкості компанії.

Більшість приватного капіталу представлена інституційними та акредитованими інвесторами, котрі можуть інвестувати на тривалий період великі суми грошей. Прямі приватні інвестиції потребують тривалого періоду, щоб забезпечити перелом у діяльності проблемної компанії або здійснення таких подій як первинне публічне розміщення акцій (public initial offering, IPO — «ай-пі-о») чи продаж публічній компанії.

Обсяг ринку прямого приватного інвестування невпинно зростає від 1970 року. Фірми, що надають приватні прямі інвестиції, іноді об’єднують фонди для приватизації дуже великих державних компаній. Багато приватних фірм з приватного інвестування здійснюють так звані викупи акціонерами (leveraged buyouts, LBOs), де значна сума боргових зобов’язань (цінних паперів) випускається (емітується) для фінансування великого за обсягом придбання. Після цього фірми прямого інвестування намагаються поліпшити фінансовий стан і перспективи компанії, яку придбали, в надії перепродати цю компанію іншій фірмі або виручити більшу суму грошей через механізм IPO (cashing out via an IPO).


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.3. Сегменти фінансового ринку
Сегментація фінансового ринку за тривалістю операцій з його фінансовими інструментами
Первинний та вторинний ринки
РОЗДІЛ 3 РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ Зміст розділу
Цілі та завдання регулювання фінансового ринку
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)