У сучасних умовах господарювання виникає потреба в продукції (послугах), що вимагають інноваційного підходу до їх виробництва. При цьому підприємства не завжди мають змогу здійснити такі розробки, враховуючи специфічність проблем, високий рівень витрат на перебудову виробничого процесу чи складної ієрархії управління та прийняття рішень тощо. Тому під впливом процесів глобалізації та міжнародної інтеграції, з розвитком новітніх інформаційних технологій і посиленням конкуренції виникає необхідність у кооперації компаній, творчих колективів і окремих людей, пов’язаних спільною метою. Усе це створює потребу в нових формах ведення бізнесу, однією з яких є віртуальні підприємства, що набувають усе більшого розвитку [1, с. 205]. Віртуальна корпорація — це наступний крок у розвитку мереж ділової співпраці.
Документування забезпечує повне та зрозуміле відображення всіх фактів господарського життя у первинних документах. Сьогодні важливе місце у бухгалтерському обліку та аудиті займає електронний документообіг. Електронне документування — це процес формування документів суб’єктами підприємницької діяльності у вигляді, який не має фізичного підтвердження, тобто через мережу Інтернет. За допомогою Інтернет можуть встановлюватись партнерські стосунки, перебуваючи в будь-якому місці світу. Це, в свою чергу, дало змогу територіально віддаленим підприємцям або компаніям за допомогою комунікаційних технологій розробляти ефективні технологічні процеси виробництва товарів і послуг. Основною відмінністю віртуального та електронного документування є те, що через Інтернет-мережу в режимі онлайн підприємство формує інформаційну базу, доступ до якої має певне коло осіб — перш за все це внутрішні підрозділи самого підприємства, контролюючі органи держави, постачальники, замовники, кредитори, інвестори, за необхідністю прокуратура тощо, які у зручний для них час перевіряють наявність необхідних документів.
Світ, який раніше оточував підприємство, був більш-менш стабільним і передбачуваним. Реальності сучасного світу зовсім інші: у ньому виникають несподівані зрушення і зміни, які породжують, з одного боку, величезні можливості розвитку для одних організацій (які опинилися готовими до виниклих змін), а з іншого, породжують фатальні умови для інших. Реагуючи на ці зміни організації шукають нові форми співпраці, і нові форми управління. На основі сучасних інформаційних технологій, створюються системи реорганізації існуючих організацій і принципово нові типи організацій — віртуальні.
Віртуальне підприємство — основа сітьової економіки, воно не знає ні галузевих, ні відомчих бар’єрів, має відкриту організаційну структуру, прозорі кордони, внаслідок чого зростає значення партнерських відношень. Ідея створення віртуальних підприємств полягає у тому, щоб здійснити інтеграцію виробничих підприємств партнерів для реалізації проектів, які самотужки ні одне із підприємств реалізувати не може [2, с. 28].
Віртуальна корпорація, у свою чергу, представляє собою спільноту функціональних партнерів, керуючих проектуванням, виробництвом і реалізацією продуктів і послуг з використанням сучасних інформаційних технологій і системи контрактів, з неза-лежними робочими групами та структурами; мережу ділової
На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій досить поширеними є розробки, що відносяться до проблем створення віртуальних підприємств [4, с. 135]. А також важливими залишаються питання стосовно організації облікового процесу віртуальних підприємств, адже система віртуального документування забезпечує автоматичне ведення документів, протоколів (і захист цих протоколів від модифікації), передавання документів між аудитором і клієнтом та автоматичне архівування протоколів наприкінці дня, що в свою чергу має позитивний вплив на аудиторську діяльність.
Література
1. Бойченко К. С. Віртуальне підприємство як фактор підвищення результативності бізнес-проектування / К. С. Бойченко // Проблеми економіки. — 2013. — № 1.
— С. 205–209.
2. Подчасова П. Т. Віртуальні підприємства як сучасна форма організації виробництва / П. Т. Почасова // Збірник наукових праць мннц ІТІС. — 2009. — Вип. 14. — С. 24–45.
3. Резниченко Р. В. Оптимізація прийняття рішень для закупівель і поставок на віртуальному підприємстві / Р. В. Резниченко, Л. А. Тимашова // Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. — 2013. — Вип. 18.
— С. 200–211.
4. Устенко О. В. Використання віртуальних підходів у проектуванні систем і підприємств / О. В. Устенко // Збірник наукових праць УкрДАЗТ. — 2013. — Вип. 141. — С. 135–137.
співпраці, що включає базовий вид бізнесу, його постачальників і споживачів, діяльність яких інтегрується і контролюється за допомогою широкого застосування інформаційної телекомунікаційної технології (ІТТ). Віртуальні корпорації є перспективною формою організації будь-якої діяльності і бізнесу. Віртуальні підприємства створені для задоволення сьогоднішніх та очікуваних потреб ринку і конкретних замовників та економікоматематичне моделювання соціально-економічних систем об’єднують у собі високотехнологічні ресурси учасників-партнерів, використовуючи при цьому передові і сучасні організаційні, інформаційні та телекомунікаційні технології [3, с. 200]. Для віртуальної корпорації характерне виділення проектної групи (груп), що розробляє і просуває проекти в середовищі такої віртуальної корпорації (всі ці групи можуть мати свої завдання і свої стратегії).
Сучасне суспільство не можна уявити без інформаційних технологій, які міцно увійшли в наше життя. Суспільство наповнене і пронизане потоками інформації, які потребують обробки, тому воно не може функціонувати без інформаційних технологій. Інформаційні технології відкрили нові можливості для роботи, дозволили полегшити працю людини. Актуальними стали такі питання, як впровадження в господарську практику інформаційних технологій і програмних систем для автоматизації бухгалтерського обліку. Інформатизація суспільства охопила всі сфери суспільства: соціальну, економічну діяльність та управління господарськими процесами. Поширилася вона і на такі важливі функції, як облік, аналіз і аудит діяльності суб’єктів господарювання, що є основою інформаційної системи управління будь-якими господарськими утвореннями. В умовах глобалізації наукових, технічних і економічних процесів, що мають міжнародний характер, значно збільшилися обсяги інформації, які необхідні для управління процесами виробництва [1, c. 52].
На кожному етапі розвитку підприємства фахівцям потрібні відповідні інструменти для підтримки і забезпечення тих завдань, які стоять перед підприємством.
Основними можливостями впровадження автоматизованої системи обліку є:
— оперативне отримання інформації;
— обмін даними між відокремленими підрозділами підприємства;
— планування потреби в персоналі;
— автоматизація обліку у відповідності до вимог чинного законодавства;
— планування руху коштів підприємства;
— контроль та облік зберігання запасів в аналітичному роз різі;
— управління основними господарськими процесами підприємства;
Шпак Н.В., студентка ОЕФ, 4 курсу, напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит», ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», науковий керівник — Іванова Л.І., ст. викладач кафедри аудиту ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ В ОБЛІКУ
— оперативне отримання інформації про собівартість готової продукції;
— створення системи оперативної звітності.
Однією з істотних переваг використання інформаційних систем і технологій в обліку є саме технологічні можливості програмних продуктів, а зокрема їх інтеграція з іншими інформаційними «зовнішніми» системами (наприклад, технологічна підготовка виробництва, система «клієнт-банк») та обладнанням (наприклад, контрольно-вимірювальні прилади чи складські термінали збору даних) [2, c. 56].
Передумови впровадження автоматизованої системи можуть бути різними, але можна виділити завдання для підприємств: можливість підвищити якість і достовірність нормативно-довідкової інформації за рахунок усунення дублювання довідкових даних, оптимізації регламентів її ведення, скорочення рутинних операцій.
Для багатьох підприємств виявляється істотною можливість поетапного впровадження інформаційної системи з можливістю першочергової автоматизації найпроблемніших ділянок. Програмний продукт автоматизації обліку можливо швидко ввести в експлуатацію, а при зміні масштабів діяльності підприємства, підходів до управління чи організації облікових робіт переналаштувати з мінімальними затратами часу та фінансових ресурсів. Сучасний ергономічний інтерфейс автоматизованих програм обліку забезпечують доступність засвоєння інформації та високу швидкість роботи для фахівців.
Розвиток електронного документообігу потребує професійних підходів, чіткої взаємодії галузей знань. А це, як правило, впливає на результат від впровадження автоматизованої системи обліку, зокрема [3, c. 23]:
— підтримка ефективного накопичення, керування і доступу до інформації;
— економія ресурсів за рахунок скорочення витрат на керування потоками документів; усунення дублювання;
— забезпечення авторизації доступу до інформації за рахунок наданих повноважень;
— протоколювання діяльності підприємства;
— виключення необхідності збереження паперових документів.
У сучасних умовах господарювання необхідно орієнтуватися на істотні переваги, що можуть бути направлені на ефективне вирішення конкретних поточних завдань. Впровадження інформаційних систем і технологій в обліку підприємств може у резуль-
Література
1. Івахненков С.В. Сучасні інформаційні технології управління підприємством та бухгалтерія: проблеми і виклики // Бухгалтерський облік і аудит: Науково-практичний журнал — К., 2006. — № 4. — С. 52–58.
2. Івахненков С.В. Упровадження програмного забезпечення обліку і контролю // Бухгалтерський облік і аудит: Науково-практичний журнал
— К., 2007.
— № 2.
— С. 56–62.
3. Кузнєцова С.В. Методологічні засади трансформації бухгалтерського обліку, як напрям розвитку інформатизації суспільства // Бухгалтерський облік і аудит: Науково-практичний журнал — К., 2007.
— № 7. — С. 23–29.
таті не лише призвести до зниження витрат на здійснення інформаційного обміну даними, підвищення оперативності інформаційної системи та запобігання втратам від помилок у звітності, а й удосконалити організацію автоматизації бухгалтерського обліку та вирішувати поточні управлінські завдання.
