У попередній підпунктах описувались переважно прості опціони. Одначе процес фінансового інжинірингу не стоїть на місці. Для розуміння того, наскільки гнучким і потужним інструментом є опціони, наведемо кілька прикладів:

• азійські опціони — ґрунтуються на середніх значеннях ціни базового активу за період існування опціону;

• бермудські опціони — в яких можливість виконання обмежена кількома датами впродовж періоду існування опціону;

• бар’єрні опціони — залежать від того, чи досягне ціна базового активу обумовленого рівня впродовж встановленого періоду;

• бінарні опціони — опціони, що приносять фіксований наперед визначений дохід або нічого;

• опціони з вибором — дають держателю право визначити вид опціону (на купівлю чи на продаж);

• опціони з кількома активами — за ними сторона в короткій позиції обирає актив, що буде поставлений, з кількох можливих варіантів;

1

Ф. Блек помер у 1995 р.

2

Цікавим є той факт, що Р. Мертон та М. Шоулз були партнерами хедж-фонду Long-Term Capital Management, який зазнав краху в 1998 р., понісши збитки на суму понад 2 млрд дол.

3

Розроблення та комбінування фінансових інструментів з різними параметрами ризику та дохідності.• варанти — довгострокові опціони на купівлю, які компанія випускає на власні акції або облігації; як правило, можуть виконуватися впродовж певного проміжку часу, а ціна виконання збільшується із часом і є вищою за поточну ринкову;

• райти — опціони на купівлю акцій нового випуску, які компанія розподіляє серед акціонерів; зазвичай мають короткий термін обігу.

Досить поширеними також є свопи з властивостями опціонів. До них можна віднести:

• кеп (cap) — це інструмент, власник якого отримує платежі наприкінці кожного періоду, в якому плаваюча відсоткова ставка перевищує певний наперед узгоджений рівень; він використовується для захисту від зростання відсоткової ставки;

• флор (floor) — це інструмент, власник якого отримує платежі наприкінці кожного періоду, в якому плаваюча відсоткова ставка є нижчою за певний наперед узгоджений рівень; він використовується для захисту від падіння відсоткової ставки;

• колар (collar) — комбінація кепа та флора;

• свопціон — це опціон на своп, який дає право укласти своп на певну дату в майбутньому.

Це далеко не вичерпний перелік екзотичних опціонів. Крім того, процес створення нових контрактів триває. Це дає змогу підібрати або сформувати інструмент, який максимально відповідатиме потребам конкретного учасника ринку.

9.4. Система клірингу та гарантування виконання зобов’язань на ринку похідних фінансових інструментів

Кліринг на ринку деривативів

Коли на ринку починає працювати значна кількість учасників, а обіги стають суттєвими, виникає потреба у здійсненні взаємозаліку зустрічних зобов’язань, який називають клірингом. Існує дві принципові схеми клірингу. Історично першою з них є двосторонній взаємозалік, за якого обраховуються взаємні зобов’язання між двома учасниками торгів (рис. 9.20). Така схема застосовується на позабіржовому ринку, але може використовуватися й на низьколіквідних організованих торговельних майданчиках з малою кількістю учасників та угод.

Рис. 9.20. Схема організації двостороннього взаємозалікуЗі збільшенням кількості контрагентів і угод застосування двостороннього взаємозаліку в процесі клірингу стає дедалі складнішим, а його ефективність знижується. Тому на розвинених торговельних майданчиках зазвичай використовується багатосторонній взаємозалік. У його процесі здійснюється обрахунок чистої позиції кожного контрагента за всіма угодами, які він укладає. При цьому іншою стороною для нього може бути сама клірингова установа (рис. 9.21). У такому разі вона виступає в ролі центрального контрагента (ССР).

Рис. 9.21. Схема організації багатостороннього взаємозаліку із центральним контрагентом Є два підходи до укладання угод через центрального контрагента. Перший передбачає новацію — заміну угоди між двома контрагентами на дві нові, стороною в кожній з яких виступатиме ССР. Другий варіант — застосування відкритої позиції. При цьому заявка кожного учасника вважається офертою центральному контрагенту, який акцептує її тільки тоді, коли в черзі заявок є зустрічна з такою самою або з кращою ціною.

Останнім етапом виконання угоди є здійснення розрахунку. Він полягає, з одного боку, в передаванні прав власності на цінні папери чи інші фінансові інструменти, з другого — в переказі коштів від покупця до продавця. Метою розрахунку є закриття угоди шляхом трансферту фінансових інструментів і грошових засобів між рахунками сторін договору.