Posibniki.com.ua Фінанси Фінанси підприємств 11.3. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.3. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств


11.3.1. Необхідність, функції та завдання інституту банкрутства підприємств Інститут банкрутства має виконувати три основні функції:

1. Служити механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому з адоволенні вимог кредиторів. Як показано на рис. 11.6, цього можна досягти: а) через продаж майна боржника та розподіл виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури; б) на основі реалізації плану санації (реорганізації) боржника; в) через укладення мирової угоди.

503

Фінансова санація та банкрутство підприємств

Рис. 11.6. Альтернативні варіанти розвитку справи про банкрутство

Отже, до боржника господарський суд може застосовувати такі типи процедур: ліквідаційні; реорганізаційні та санаційні; мирову угоду.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали господарського суду та добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів.

До реорганізаційних процедур належить фінансове оздоровлення підприємства на основі переведення боргу на санатора в обмін на повн у або часткову зміну власника. Вдало реалізувавши план санації, можна погасити претензії кредиторів за рахунок грошових надходжень від фінансово-господарської діяльності боржника. Мирова угода укладається між боржником і кредиторами на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство, якщо сторони дійшли компромісу щодо умов відстрочення сплати заборгованості.

У червні 1999 р. Верховна Рада Ук раїни схвалила Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 1.01.2000 р. Згаданий закон дає таке визначення банкрутства: банкрутство — це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом

504

Фінансова санація та банкрутство підприємств вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб’єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання підтверджено господарським судом.

11.3.2. Порядок оголошення підприємства банкрутом

Порядок провадження справи про банкрутство, передбачений новим законодавством, суттєво відрізняється від того, який діяв до 2000 р. На рис.11.7 показано етапи провадження справи відповідно до нового закону про банкрутство.

1.Підстави та порядок подання заяви щодо порушення справи про банкрутство боржника.

Справа про банкрутство підприємства порушується за письмовою заявою будь-кого з кр едиторів боржника, органів державної податкової або контрольно-ревізійної служб, працівників підприємства за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду зі спільною заявою. Боржник може звернутися до господарського суду з власної ініціативи в разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможно сті.

505

506 Справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцем перебування боржника. Справа порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і в тому разі, коли їх не було задоволено боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Згідно з р екомендаціями Міністерства економіки України законодавчому визначенню боржника, котрий неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх оплати, відповідає такий фінансовий стан боржника, за якого на початку і в кінці звітного кварталу наявні ознаки поточної неплатоспроможності. Поточна неплатоспроможність характеризується від’ємною різницею між су мою наявних у підприємства грошових коштів (їх еквівалентів, інших високоліквідних активів) і його поточними зобов’язаннями (загальна сума четвертого розділу пасиву балансу).

Принагідно зауважимо, що за колишнім законом кредитор міг звернутись із заявою щодо оголошення боржника банкрутом, якщо останній неспроможний був задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги. Тож, до о сновних нововведень у частині порушення справи слід віднести такі:

• визначення мінімальних розмірів незадоволених боржником вимог кредиторів;

• зміна строку, після закінчення якого в кредитора виникає право на звернення до господарського суду;

• зміна характеру події, від якої відлічується строк, після закінчення якого кредитор може звернутися до суду (три місяці з дня, установленого для виконання зобов’язань замість колишнього одного місяця після визнання претензійних вимог).

Порушення справи про банкрутство, як було вже сказано, здійснюється за наявності формальних ознак фінансової неспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дв і такі ознаки:

1.Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він не може виконати свої платіжні зобов’язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-яких платежів.

2.Загроза неплатоспроможності. Боржнику загрожує неплатоспроможність, якщо він передбачає неможливість виконання ним платіжних зобов’язань за настання строку їх погашення. З фо рмального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на

507

Фінансова санація та банкрутство підприємств підставі аналізу оперативного фінансового плану боржника (плану ліквідності).

Законодавства про банкрутство переважної більшості країн світу виокремлюють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності: перевищення заборгованості підприємства над вартість його активів (майна). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов’язань.

У першому випадку ми маємо справу з фактичною неплатоспроможністю. У другому та третьо му — з прогнозованою неплатоспроможністю.

Зрозуміло, що кредитор може звернутися до суду лише в разі фактичної неплатоспроможності боржника, оскільки прогнозовану неплатоспроможність може виявити тільки сам боржник. Кредиторами, яким надається право вчиняти позов, є будь-які фізичні або юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім тих, чиї майнові ви моги повністю забезпечені заставою.

Кредитор, вимога якого забезпечена заставою, може звернутись із заявою до суду тільки щодо вимог, не забезпечених заставою, або в тому разі, коли вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги, причому подати відповідні докази цього факту.

Боржник у разі неплатоспроможності або загрози неплатоспроможності та за наявності м айна, достатнього для покриття судових витрат, може звернутися до господарського суду з власної ініціативи із заявою про порушення справи про своє банкрутство здебільшого в таких випадках:

• якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами;

• якщо в разі ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства боржник не матиме можливості задовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

• за наявності ефективної концепції санації та браком необхідного часу для її реалізації (в даному разі необхідного відстрочення платежів можна домогтись у результаті укладення мирової угоди в ході провадження справи про банкрутство).

2. Ухвала щодо порушення справи про банкрутство.

Суддя, прийнявши заяву щодо порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п’ятий ден ь з дня її надходження виносить і направляє сторонам ухвалу щодо початку провадження справи про банкрутство. В ухвалі відображаються такі позиції:

• повідомляється про прийняття заяви до розгляду;

• установлюється процедура розпоряджання майном боржника;

508

Фінансова санація та банкрутство підприємств • призначається розпорядник майна (арбітражний керуючий);

• визначаються заходи із забезпечення грошових вимог кредиторів;

• повідомляється про запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів;

• повідомляється дата проведення підготовчого засідання суду.

Розпорядник майна призначається на строк не більше шести місяців. Цей строк може бути подовжений або скорочений судом із клопотання комітету кредиторів, самого розпорядника майна або власника підприємства-боржника. Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або л іквідатора.

У ході виконання своїх функцій розпорядник майна має право: а) скликати збори кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; б) проводити комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності боржника для опрацювання рекомендацій щодо його фінансового оздоровлення; в) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їхньої діяльно сті з коштів боржника.

Однак розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, а його призначення не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Такі повноваження можуть бути припинені, коли керівництво боржника не вживає заходів із забезпечення збереження майна боржника, намагається перешкоджати діям р озпорядника майна чи допускає інші порушення законодавства. У такому разі з клопотання комітету кредиторів виконання обов’язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення нового керівництва.

До головних обов’язків розпорядника майна належать: а) розгляд разом з посадовими особами боржника заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника; б) ве дення реєстру вимог кредиторів; в) повідомлення кредиторів про результати розгляду їхніх вимог боржником та внесення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів; г) ужиття заходів із захисту майна боржника; д) виявляння ознак фіктивного банкрутства чи свідомого доведення до банкрутства; е) звітування господарському суду та комітету кредиторів про свою діяльність, на дання відомостей про фінансове становище Фінансова санація та банкрутство підприємств

509боржника, підготовка пропозиції щодо відновлення платоспроможності боржника.

3. Підготовче засідання.

До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов’язаний подати до господарського суду та заявнику відгук на позов. Відгук боржника має містити таку інформацію:

• наявні в боржника заперечення щодо вимог заявника;

• загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати працівникам боржника, а також заборгованості за податками і зборами;

• відомості про наявне в боржника майно та грошові кошти.

Зрозуміло, що в тому разі, коли заявником є сам боржник, то він не подає відгуку на позов, оскільки основні відомості, які мають бути у відгуку, подаються ним разом із заявою про порушення справи.

На підготовчому засіданні, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцят ий день із дня прийняття заяви щодо порушення справи про банкрутство, суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та заяви кредитора про наявність і безперечність боргу та про неплатоспроможність боржника. У разі звернення до суду самого боржника на підготовчому засіданні встановлюються ознаки його фактичної або прогнозованої неплатоспроможності.

За результатами ро згляду заяви кредитора та відгуку боржника на позов на підготовчому засіданні виноситься ухвала, де визначаються:

• розмір вимог кредиторів, які подали заяву щодо порушення справи про банкрутство;

• дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів (має бути поданий до господарського суду на затвердження не пізніше ніж через два місяці й десять днів після дати проведення підготовчого засідання суду);

• дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж за три місяці після дати проведення підготовчого засідання суду;

• дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше ніж через три місяці й десять днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

• дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання його банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Виявляння всіх кредиторів та санаторів. Для виявляння всіх кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою

510

Фінансова санація та банкрутство підприємств зобов’язує заявника подати за свій рахунок в офіційний друкований орган Верховної Ради України або Кабінету

Міністрів України (газети «Голос України» чи «Урядовий кур’єр») оголошення щодо порушення справи про банкрутство.

Кредитори в місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі такого оголошення подають до господарського суду письмові заяви про гро шові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії цих заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику. Заяви з майновими вимогами до боржника можуть подавати всі кредитори незалежно від настання термінів виконання зобов’язань. Наприклад, фінансово-кредитні установи можуть подавати заяви про повернення кредитів, навіть у тому разі, коли те рмін їхнього погашення за кредитним договором іще не настав. Визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Заяви кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються господарським судом у процесі провадження справи про банкрутство.

Боржник має право пропорційно одночасно задовольнити вимоги всіх кредиторів відпов ідно до реєстру. Однак це дозволяється лише за згодою кредиторів та за погодженням з розпорядником майна.

Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника в той самий строк, що й кредитори, мають подати розпорядникові майна заяву про участь у санації.

4. Попереднє засідання господарського суду.

Попереднє засідання г осподарського суду відбувається не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні господарський суд проводить таку роботу:

• розглядає реєстр вимог кредиторів,

• вивчає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не було включено розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

• виносить ухвалу із зазначенням розміру визнаних судом вимог кредиторів, включених розпорядником майна до реєстру, та призначенням дати проведення зборів кредиторів.

Ухвала про затвердження реєстру вимог кредиторів є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредиторові за прийняття рішень на зборах (комітеті) кредиторів. Реєстр вимог кредиторів має включати: а) усі визнані судом вим оги кредиторів; б) відомості про кожного кредитора;

511

Фінансова санація та банкрутство підприємств в) розмір вимог за грошовими зобов’язаннями чи зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів у розрізі кожного кредитора; г) черговість задоволення кожної вимоги.

5.Проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів.

Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог про місце і час прове дення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Збори кредиторів на вимогу комітету або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. Вони проводяться за місцезнаходженням боржника.

Збори вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у з борах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів. Кредитори мають на зборах кількість голосів, пропорційну сумі їхніх вимог, включених до реєстру, кратній тисячі гривень. Рішення вважається схваленим за більшістю голосів кредиторів, присутніх на зборах.

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

• вибори голови комітету та скликання зборів кредиторів;

• підготовку та укладення мирової угоди;

• внесення пропозицій господарському суду щодо подовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

• звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого.

6.Визнання боржника банкрутом.

За браком пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами, а також у разі недосягнення домовленості про ук ладення мирової угоди господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. У певних випадках господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців. Постановою про визнання боржника банкрутом господарський суд призначає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію).

З моменту визнання бор жника банкрутом:

512

Фінансова санація та банкрутство підприємств • припиняється його підприємницька діяльність;

• до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута й усі його майнові права та обов’язки;

• уважаються такими, що настали, строки всіх боргових зобов’язань банкрута;

• припиняється нарахування пені та відсотків на всі види заборгованості банкрута;

• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Після визнання боржника банкрутом з рішення господарського суду або власників, або в інших, передбачених законодавством випадках, відкривається ліквідаційна процедура.

Ліквідаційна процедура — це застосування до підприємства, відносно якого схвалено рішення про визнання його банкрутом чи ліквідацію майна, заходів, пов’язаних із задоволе нням вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Ліквідаційні процедури проводить ліквідаційна комісія. Слід зазначити, що характер ліквідаційних заходів, які застосовуються в ході провадження справи про банкрутство, багато в чому ідентичний з тими, які здійснюються в разі ліквідації підприємств з інших причин, наприклад, з рішення його власників.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.3.4. Фінансова санація на ухвалу господарського суду
11.3.5. Мирова угода
11.3.6. Санація через реорганізацію (реструктуризацію)
11.3.7. Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство
11.2.6. Фінансова участь персоналу в санації підприємства
11.2.5. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
11.2.4. Санація із залученням коштів власників підприємства
11.2.3. Внутрішні фінансові джерела санації підприємств
11.2.2. Санаційна спроможність підприємства та її оцінка
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)