Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка підприємств агропромислового комплексу23.3. Економічний тип розвитку, методика його визначення і напрями формування


< Попередня  Змiст  Наступна >

23.3. Економічний тип розвитку, методика його визначення і напрями формування


З економічної точки зору збільшувати обсяг виробництва валової (товарної) продукції і прибутку можна нарощуванням до оптимального розміру авансового капіталу і поліпшенням ефективності його використання. Залежно від конкретних умов можливе різне поєднання цих двох факторів, що є визначальним у формуванні економічного типу розвитку підприємства.

Економічний тип розвитку — це поняття, що відображає певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу і обсягу виробництва валової (товарної) продукції, що безпосередньо позначається на кінцевих результатах виробництва.

Залежно від ступеня впливу кожного із названих факторів на приріст валової (товарної) продукції розрізняють такі економічні типи розвитку підприємств: інтенсивний, екстенсивний, зрівноважений, переважно-інтенсивний (інтенсивно-екстенсивний) і переважно екстенсивний (екстенсивно-інтенсивний).

Якщо приріст продукції одержують лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованою капіталу, в підприємстві сформувався інтенсивний тип розвитку як найефективніший серед інших названих типів. З насиченням ресурсів до оптимального рівня — це єдино можливий тип розвитку, якому розумної альтернативи немає. Проте, як буде з’ясовано далі, за певних обставин пріоритетним може бути інший тип розвитку як необхідний щабель для переходу підприємства до найефективнішого — інтенсивного типу.

Екстенсивний тип розвитку має місце тоді, коли підприємства отримують приріст продукції лише за рахунок приросту ресурсів. За недостатньої забезпеченості підприємства ресурсами найчастіше спостерігається переплетіння інтенсивного і екстенсивного типів розвитку. Це об’єктивний процес формування вищої результативності виробництва. У цьому разі істотного підвищення ефективності можна досягти за умови, коли інтенсивний тип розвитку переважає над якого частка приросту продукції за рахунок поліпшення використання авансованого капіталу перевищує частку її приросту, одержану завдяки збільшенню його розміру.

Переважно екстенсивний тип розвитку формується в тих підприємствах, в яких має місце зворотне співвідношення ступеня впливу цих факторів. Такий тип розвитку виправданий, коли підприємству необхідно в короткі строки нарощувати виробничі ресурси, насамперед за рахунок розширення пасивної частини основних виробничих засобів, віддача від яких настає з певним запізненням (лагом). За умови, що приріст продукції досягається однаковою мірою за рахунок приросту авансованого капіталу і підвищення ефективності його використання, виникає зрівноважений тип розвитку.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб обчислити частку приросту продукції за рахунок кожного із названих факторів і тим самим визначити економічний тип розвитку підприємств, оцінити результати господарювання, окреслити пріоритети їх розвитку на перспективу. Суть механізму такого визначення зводиться до такого.

Показник продуктивності авансованого капіталу, що є одним із важливих показників ефективності його використання, визначається за відомою формулою: ??

ТПВП ?? , де ВП (ТП) — валова або товарна продукція (далі будемо користуватися символом ТП); АКавансований капітал.

АК

З економічної точки зору обсяг виробництва товарної продукції ТП можна виразити як добуток розміру авансованого капіталу на досягнутий рівень ефективності його використання, тобто ???АКТП.

Звідси темп приросту продукції можна визначити з виразу

ШАК

11 тп

Т ? ? ?, а абсолютний приріст її — через різницю між чисельником і знаменником наведеної формули:

ШАК

00

ШАКШАКДТ????? , де

0011

1 ,

0величина авансованого капіталу відповідно у звітний і базовий періоди;

АКАК ??

1 ,

0 — показник продуктивності (ефективності) використання авансованого капіталу відповідно у звітний і базовий періоди.

Для визначення впливу факторів — розміру авансованого капіталу і досягнутого рівня ефективності його використання — на приріст валової (товарної) розчленувати на два часткові:

11

01

11

ШАК

ШАК

ШАК ? ? ?

ШАК

ШАК

ШАК ? ? ? ? ? .

01

00

00

Перший частковий індекс показує відносний приріст продукції в результаті збільшення розміру авансованого капіталу, а другий — завдяки підвищенню ефективності його використання.

Абсолютний вплив цих факторів на приріст продукції визначається відніманням від чисельників часткових індексів їх знаменників. Розрахунок зроблено правильно, якщо витримується рівність ????

ШАКШАКШАКШАКШАКШАК??????????? . Цей вираз скорочено можна записати так: .

011100010011

ДТДТДТ?????

ШАК

Звідси питому вагу першого (екстенсивного) і другого (інтенсивного) факторів можна визначити за формулами

100)Д:(ДД

АКАК ?????? ;

100)Д:(ДД

ШШ ?????? .

Якщо в підприємстві не досягнуто оптимальної величини авансованого капіталу, найефективнішим є переважно інтенсивний тип розвитку. Переважно екстенсивний тип економічно є прийнятним, але все ж він менш ефективний порівняно з інтенсивно-екстенсивним типом. Серед підприємств, яким притаманний цей тип відтворення, в ліпшому стані перебувають ті з них, в яких розрив між частками екстенсивного та інтенсивного факторів мінімальний.

Найменш ефективним типом розвитку є екстенсивний, що має чотири різновиди: перший — виробництво продукції збільшується пропорційно зростанню авансованих ресурсів за незмінного рівня ефективності їх використання; другий — виробництво продукції зростає меншими темпами, ніж збільшується авансований капітал, що призводить до зниження ефективності його використання; третій — зростання авансованого капіталу відбувається за сталого обсягу виробництва продукції, внаслідок чого істотно знижується рівень ефективності його використання; четвертий, найбільш загрозливий, — збільшення розміру авансованого капіталу супроводжується зменшенням виробництва продукції.

Сформований у підприємствах тип розвитку впливає на результати виробництва і найважливіші характеристики відтворювального процесу, отже, і на можливості подальшого прискорення темпів економічного зростання. Тому на кожному підприємстві, враховуючи стан його економіки і специфічні умови функціонування, повинна бути обґрунтована і реалізована система заходів, що забезпечує найбільш прийнятний на найближчу перспективу економічний тип розвитку господарства з орієнтацією, врешті-решт, на інтенсивний тип. складним і багатогранним, оскільки залежить від багатьох факторів — зовнішніх, що притаманні мікро- і макросередовищу функціонування підприємств, і внутрішніх, які діють і регулюються самим підприємством.

У реальному житті спостерігається тісне переплетіння зовнішніх і внутрішніх факторів, а тому сформувати інтенсивний тип розвитку можуть лише ті підприємства, що раціонально і швидко впроваджують у виробництво сучасні досягнення науково техніко-технологічного прогресу, які є результатом змін у макросередовищі. Тому кардинальне прискорення НТТП і впровадження його досягнень у практику розглядається як один із найважливіших напрямів формування інтенсивного типу розвитку підприємств.

Зауважимо, що напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку стосовно аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Інтенсифікація — це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації й автоматизації виробництва, його хімізації та електрифікації, впровадження енерго-, водо- і ресурсоощадних технологій і біотехнологій, меліорації землі, удосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнення раціональної його концентрації (рис. 23.5).

Рис. 23.5. Напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Рис. 23.5. Напрями інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

При інтенсифікації виробництва слід брати до уваги її двоїстий характер. Майже кожний напрям інтенсифікації, насамперед механізація і автоматизація, екологічну систему, особливо за необґрунтованого їх використання.

Цей негативний вплив виявляється в погіршенні кругообігу органічних речовин, руйнуванні родючості ґрунту, зменшенні в ньому гумусу і підвищенні щільності, нагромадженні нітратів, нітритів і залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції, зменшенні біологічної активності рослин та тварин і зниженні їх стійкості до різних хвороб, порушенні біологічної рівноваги, водного балансу тощо. Якщо взяти до уваги й наслідки Чорнобильської катастрофи, стає очевидним, наскільки може негативно позначитись на здоров’ї людей і тривалості їхнього життя не продумана і не виважена інтенсифікація виробництва.

При формуванні інтенсивного типу розвитку необхідно обов’язково враховувати ту об’єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему. Тому мову потрібно вести про екологічно допустимий рівень того чи іншого фактора інтенсифікації. Цей рівень можна розглядати як граничний. Наприклад, застосування азотних добрив призводить, як відомо, до підвищення в біомасі рослин вмісту нітратів. Максимальний рівень внесення цих добрив повинен перебувати на межі, за якою забруднення продукції нітратами переходить через гранично допустимий рівень, передбачений стандартами.

Отже, підприємства, формуючи інтенсивний тип розвитку, повинні забезпечити його екологічність, основними ознаками якого є: забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту, яке супроводжується збереженням і підвищенням вмісту в ньому гумусу і забезпеченням оптимального рівня розораності земельних угідь; виробництво екологічно чистої продукції, недопущення перевищення встановлених рівнів її забрудненості; додержання встановлених правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив з тим, щоб не допустити забруднення ними навколишнього природного середовища і продуктів харчування; максимальне використання природних засобів боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур і тварин, а також з бур’янами та ін.

На формування інтенсивного типу розвитку підприємств, масштаби і ефективність виробництва істотний вплив справляє швидкість обороту виробничих ресурсів.

Для здійснення процесу виробництва підприємства авансують кошти на основні виробничі засоби, предмети праці й на оплату праці. Кругообіг авансованих підприємствами ресурсів схематично можна зобразити так: де Г — авансовані грошові кошти; — вартість придбаних знарядь праці і предметів праці, ОП — авансові кошти на оплату праці; ПВ — процес виробни

Г – Т

ЗП

ПП... ПВ... Т – Г

ОП

ЗП

Т?

ПП ’ — грошові кошти, одержані підприємствами в результаті реалізації продукції.

З трьох стадій кругообігу перша і остання належать до сфери обігу, а друга, в якій відбувається створення споживних вартостей, — до сфери виробництва.

Саме тому друга стадія кругообігу є головною, визначальною. Але оскільки кругообіг засобів відбувається безупинно, цим зумовлюється необхідність одночасного перебування авансованих ресурсів в усіх трьох функціональних формах. Отже, час обороту ресурсів залежить від часу їх проходження через сфери виробництва й обігу.

Саме тому друга стадія кругообігу є головною, визначальною. Але оскільки кругообіг засобів відбувається безупинно, цим зумовлюється необхідність одночасного перебування авансованих ресурсів в усіх трьох функціональних формах. Отже, час обороту ресурсів залежить від часу їх проходження через сфери виробництва й обігу.

Але оскільки маса річного продукту дорівнює його обсягу, виробленому протягом одного обороту ресурсів, помноженому на кількість таких оборотів, зменшення швидкості їх руху означає, що для досягнення одного й того самого результату необхідно залучати до процесу виробництва за інших однакових умов більшу кількість ресурсів. Це негативно позначається на його економічній ефективності.

За незмінного обсягу ресурсів уповільнення їх руху за стадіями кругообігу зменшує обсяг виробництва продукції і водночас погіршує економічні результати за рахунок зростання її собівартості. Як бачимо, скорочення часу обороту авансованих ресурсів є важливою економічною проблемою, вирішення якої дасть змогу за одного й того самого обсягу виробничих ресурсів істотно збільшити приріст продукції і нагромаджень, тобто перейти на інтенсивний тип розвитку.

Слід зазначити, що для сільського господарства можливості прискорення кругообігу ресурсів порівняно з іншими галузями значною мірою обмежені біологічними факторами, що зумовлено залученням у відтворювальний процес живих організмів як засобів виробництва.

Водночас аграрні підприємства через суб’єктивні й об’єктивні причини істотно відрізняються між собою за швидкістю ресурсообороту, що безпосередньо відбивається на результатах виробництва. Це ж стосується і переробних підприємств. Показник швидкості обороту авансованих підприємством ресурсів можна визначити за формулою

ФОПМBА

К ар ?? ?? ?, де ФОП — фактичний фонд оплати праці підприємства за рік; ОСК, ОБК — середньорічна вартість відповідно основного виробничого капіталу й оборотного капіталу сфери виробництва; АОП — авансований фонд оплати праці.

АОПОБКОСК ар залежить від швидкості обороту кожного з ресурсів (крім землі, яка не бере участі в кругообігу засобів). Зі специфіки обороту основного й оборотного виробничого капіталу, розглянутої в темах 10 і 12, випливає, що амортизація А є функцією від добутку задіяних у виробництві основних виробничих засобів на швидкість їх обороту, а матеріальні витрати МВ — функцією від добутку коефіцієнта обороту оборотних фондів на їх середньорічну величину.

Але оскільки матеріальні витрати й амортизація формують вартість продукції, зі збільшенням їх величини за інших однакових умов підприємство в змозі виробляти і більший обсяг споживних вартостей.

Стає очевидним, що один і той самий результат можна одержати за меншої кількості ресурсів, але за більшого коефіцієнта їх обороту, і навпаки —за більшого обсягу ресурсів, але за меншої швидкості їх руху. Сказане дає підстави розглядати величину згаданих видів витрат у розрахунку на одиницю площі або одиницю потужності як важливі фактори, що впливають на кінцеві результати виробництва.

Для процесу виробництва частину грошових коштів підприємство авансує на оплату праці. Ці кошти уречевлено не входять до створюваної продукції, але, будучи виплаченими працівникам за їх продуктивну працю, вони обертаються в складі цих споживних вартостей і відшкодовуються в результаті метаморфози Т – Г.

Потім кошти на оплату праці знову відновлюють свій кругообіг, перебуваючи протягом усіх його стадій у грошовій формі. Як і авансовані предмети праці, авансований фонд оплати праці також перебуває у формі запасу, який необхідний у зв’язку із сезонністю агропромислового виробництва. Однак цей запас носить грошову форму, а тому є прихованим і перебуває з іншими грошовими ресурсами на поточних рахунках підприємств у банку.

Характер обороту авансованого фонду оплати праці по суті ідентичний характеру обороту предметів праці. Це зумовлено тим, що авансований фонд оплати праці не може обертатися швидше або повільніше за оборотні фонди, оскільки нова вартість завжди втілена в новоствореній споживній вартості, матеріально-речову оболонку якої створюють предмети праці.

Ураховуючи спільність обороту предметів праці з авансованим фондом оплати праці, розмір останнього можна визначити діленням фактично виплачених працівникам коштів на оплату праці на коефіцієнт обороту оборотного капіталу сфери виробництва.

Важливою особливістю обороту авансованого фонду оплати праці є те, що він органічно пов’язаний із процесом створення додаткового продукту, а отже, із рухом знову створеної вартості.

Додатковий продукт, що на рівні підприємств набуває форму прибутку, створюється, за трудовою теорією, живою працею, тому чим вища швидкість руху авансованого фонду оплати праці, тим більша за інших однакових умов маса додаткового продукту і вища річна норма цього продукту. Остання визначається діленням його абсолютної величини на вартість необхідного продукту. женням норми додаткового продукту, розрахованій за один відтворюваний цикл, на кількість оборотів авансованого фонду оплати праці. З прискоренням швидкості його руху закономірно зростає й обсяг виробництва продукції і маса чистої продукції та прибутку.

За інших однакових умов витрати на оплату праці в розрахунку на одиницю площі аграрних підприємств або одиницю потужностей переробних зростатимуть у тих підприємствах, в яких вища швидкість руху і цього ресурсу. Таке зростання неминуче супроводжується підвищенням ефективності виробництва завдяки збільшенню матеріальних витрат та амортизації в розрахунку на одиницю площі або одиницю потужностей, особливо коли це досягається прискоренням обороту матеріальних ресурсів.

Така залежність має закономірний характер і може бути доведена на основі теоретичного аналізу впливу швидкості ресурсообороту на важливі параметри розвитку економіки.

Так, валовий продукт можна подати у вигляді такої залежності: ?? паопобос

АОПОБКОСКВПКККК???????, де К ос,

К об і К аоп

— коефіцієнти обороту відповідно основного і оборотного виробничого капіталу та авансованого фонду оплати праці; К п — коефіцієнт прибутковості.

Аналіз цієї залежності дозволяє зробити висновок, що ресурсовіддача (продуктивність сукупних ресурсів) буде зростати за інших однакових умов прямо пропорційно швидкості обороту сукупних авансованих ресурсів. Таке зростання є свідченням формування інтенсивного типу розвитку підприємств, бо на одиницю тієї ж величини цих ресурсів підприємство одержуватиме більше продукції.

Проте слід пам’ятати, що витрати виробництва, а отже, і валовий продукт, залежать не лише від швидкості обороту ресурсів, а й від їх величини на одиницю площі чи одиницю потужності. Тому при пошуку резервів зростання виробництва продукції до уваги треба брати і ресурсозабезпеченість підприємств, а для аграрних — також інтенсивність використання земельних ресурсів.

Для визначення приросту продукції, який одержують, скажімо, аграрні підприємства завдяки підвищенню швидкості обороту ресурсів, потрібно за сукупністю підприємств (регіонів) побудувати дві кореляційні моделі. Одна з них — ресурсна кореляційна модель, що використовується для визначення виробничої потужності підприємств.

Якщо при будівництві цієї моделі результативний показник і ресурси обчислити на 1 га угідь, створюється можливість визначити нормативний обсяг виробництва валової продукції на цю площу nj y ~ за кожним із підприємств. Відношенням цього показника до середнього за сукупністю підприємств обсягу виробництва продукції на 1 га угідь визначають індекс виробничої потужності , який коливається навколо одиниці і вказує, наскільки виробнича потужність j

Рчої потужності інших аграрних підприємств.

Для того щоб врахувати вплив швидкості обороту ресурсів на обсяг виробництва продукції, будується друга кореляційна модель інтенсивності використання виробничих ресурсів, в якій результативним показником у береться вихід продукції з 1 га угідь.

Фактори цієї моделі: х

1 індекс виробничої потужності підприємства; х

2матеріальні витрати й амортизаційні відрахування на 1 га угідь, що відбивають швидкість обороту авансованого виробничого основного і оборотного капіталу; х

3 — фактичний фонд оплати праці, що відбиває розмір і швидкість обороту авансованого фонду оплати праці; х

4 — інтегральний показник інтенсивності використання землі.

Якщо за допомогою першої ресурсної кореляційної моделі визначається, скільки підприємства повинні виробляти продукції з одиниці площі за наявної кількості авансованих ресурсів і середній за досліджуваною сукупністю швидкості їх обороту, то за допомогою кореляційної моделі інтенсивності — скільки підприємство може виробити продукції з тієї самої площі за того самого розміру ресурсів, але за різної швидкості їх обороту.

Якщо в кореляційну модель інтенсивності використання виробничих ресурсів підставити фактичні по підприємству значення факторів, можна визначити нормативний вихід продукції ij y ~ . Інтегральний відносний показник інтенсивності використання ресурсів I j визначається діленням ij y ~ на середній за сукупністю вихід валової продукції з 1 га угідь. Щоб встановити роль кожного фактора у формуванні показника I j , можна скористатися розгорнутою формулою k k kj n k j E X X EІ??? ? ?1

0 , де коефіцієнт еластичності при к-му факторі, що визначається за формулою k E y x aE k kk ?, де k x — середнє за сукупністю значення к-го фактора в розрахунку на 1 га угідь; — значення к-го фактора інтенсивності по j-му підприємству; kj X y a E

0

0 ?; — коефіцієнт регресії кореляційної моделі інтенсивності при k-му факторі; а k a

0 — вільний член цієї моделі.

Підприємства формують інтенсивний тип розвитку в тому разі, коли I j : Р j > 1. За зворотного співвідношення цих показників фактичне виробництво валової продукції з одиниці площі у фj буде меншим за нормативне, розраховане за ресурсною моделлю потужності nj y ~ , що засвідчує про екстенсивний тип розвитку.

Підприємства формують інтенсивний тип розвитку в тому разі, коли I j : Р j > 1. За зворотного співвідношення цих показників фактичне виробництво валової продукції з одиниці площі у фj буде меншим за нормативне, розраховане за ресурсною моделлю потужності nj y ~ , що засвідчує про екстенсивний тип розвитку.

Щоб визначити той ефект, який одержують підприємства завдяки підвищенню швидкості обороту ресурсів, можна скористатися такою методикою. У загальному вигляді розмір цього ефекту (додатковий обсяг виробництва валової продукції) можна визначити так: nii yyE ~~ ????. ф і нормативного її обсягу, визначеного за допомогою розглянутих кореляційних моделей, можливі три варіанти такого розрахунку.

. За умови, що ni yyy ~~ ф ??, можна так: i E? ???? фф ~~~~ yyyE ii ???y i ?yy nn ???n y ~ являє собою реально одержаний~

Перший варіант розчленувати на дві частини і зобразити.

При цьому у ф підприємством додатковий ефект ф ,yE ip ?y?

потенційний ефект інтенсивності , який можуть одержати підприємства за умови досягнення середнього рівня використання факторів інтенсивності. n E?

Другий варіант. За умови, що nii yyyy ~~ , ~ ф ??зберігає свій економічний зміст і повністю є результатом вищої швидкості обороту виробничих ресурсів, а i yy ~ ф ? являє собою додатковий ефект , який одержують підприємства завдяки ефективнішому використанню факторів порівняно з середнім рівнем їх використання за сукупністю. За такої економічної ситуації досягається найвищий рівень ефективності використання ресурсів, за якого забезпечується інтенсивний тип розвитку підприємства. q E?

Третій варіант. Якщо, ф ~ yyy ni ??, різниця між n y ~ і вказує на величину реальних втрат, які несуть підприємства від низького рівня інтенсивності використання виробничих ресурсів. За таких умов підприємству притаманний екстенсивний тип розвитку в найгіршому його варіанті. ф y


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
23.5. Трансформація підприємств
23.6. Вартість підприємства як результат його розвитку та методичні підходи до її визначення
23.7. Реструктуризація і реорганізація підприємств
Тема 24. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ТА АНТИКРИЗОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВТ
24.2. Поняття «загроза» у контексті економічної безпеки та класифікація загроз. Рейдерство
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki