Постановка проблеми. Економічний контроль є однією із функцій управління виробництвом і проявляється в тому, що він не обмежується лише констатацією допущених відхилень від вимог управлінських рішень. Його дані використовуються для підтримання динамічної рівноваги всієї системи управління, прийняття найбільш обґрунтованих управлінських рішень. Формально об’єктом економічного контролю є економічні показники діяльності підприємства, але, оскільки, вони регламентують процес формування, розподілу, перерозподілу і використання матеріальних, фінансових ресурсів, то фактично об’єктом економічного контролю виступає весь процес виробничо-фінансової діяльності. Цим і визначається роль економічного контролю в системі управління.
Постановка завдання. В процесі реформування аграрного сектору АПК контроль у новостворених сільськогосподарських підприємствах втратив свою роль, а тому питання його реанімації і кардинального поліпшення, враховуючи нові тенденції організаційного і методичного розвитку є актуальними і вони можуть позитивно вплинути на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва.
Аналіз досліджень і публікацій. В економічній літературі немає єдиної точки зору про економічний контроль, як функцію управління суспільним виробництвом. Більшість вчених-економістів вважають, що контроль являє собою таку систему дій суб’єктів управління, яка спрямована на постійне виявлення відповідності функціонування об’єктів управління заданим параметрам, ідеальному (плановому) його стану; виявлення відхилень від запланованих параметрів, їх оцінку, і прийняття необхідних ефективних управлінських рішень.
М. Я. Штейнман під економічним контролем розуміє «постійне спостереження з боку держави, громадських організацій і трудящих за виробничою, фінансовою і господарською діяльністю підприємств і організацій, посадових осіб з метою дотримання ними діючих законодавчих актів і правових норм, що регулюють їх діяльність, виконання планів і зобов’язань по виробництву і реалізації продукції, нагромадженню і росту продуктивності праці»[7, с. 8].
М. Ф. Базась наголошує, що «поняття «економічний» підкреслює сферу поширення контрольних функцій лише на галузь економіки як сукупність продуктивних сил і виробничих відносин суспільства, його базис»[1, с. 11].
Деякі автори економічний контроль обмежують контролем господарювання підприємців, розглядаючи економічний контроль як системуконкретних заходів, спрямованих на раціональне господарювання підприємців з різними формами власності в умовах ринкових відносин, інші — відстеження реальної економіки, тобто створення руху потоків товарів, робіт, послуг, треті — вивчення фактів втрат від нераціонального використання ресурсів, незаконних витрат засобів та умов, що сприяли цим явищам.
М.Ф. Базась пропонує розглядати економічний контроль «як об’єктивну економічну категорію і функцію управління суспільним виробництвом»[1, с. 11].
Більшість авторів, у тому числі І. А. Бєлобжецький [2], Л. В. Нападовська [5], Є. В. Калюга [4], В. О Шевчук [6] сутність економічного контролю розглядають як невід’ємну функцію управління.
У зв’язку з цим, ми вважаємо правомірним розглядати сутність і перспективи розвитку контролю в максимальному зв’язку з управлінням.
Виклад основного матеріалу. Контроль подається як систематична і конструктивна діяльність органів управління:
— процес прийняття управлінських рішень;
— механізм зворотного зв’язку;
— виявлення порушень і дотримання господарського законодавства.
Акцентуючи увагу на останньому, необхідно відмітити, що правова форма економічних відносин сама по собі вже містить відповідний контрольний елемент. Вона дає критерій, що дозволяє проводити оцінку отриманої інформації. Тому при розробці правової форми економічних відносин необхідно враховувати можливість отримання достовірної інформації про стан об’єкту контролю і можливість проведення необхідних корегувальних дій. При цьому випливає логічний висновок: чим правильніше прийняте управлінське рішення, тим мінімізується можливість виникнення помилок і порушень.
Однак така характеристика контролю виявляє і його основні протиріччя. З одного боку, він виступає необхідним елементом здійснення і оптимізації процесу управління, з другого, саме оптимізація управління передбачає скорочення діяльності контролю, якщо мати на увазі що контроль як перевірку виконання, виправлення помилок і порушень.
В економічній літературі управлінський цикл подається в наступній логічній послідовності: економічний аналіз; прогнозування; планування; організація; регулювання; стимулювання; облік; контроль.
Як видно, контроль належить до заключної фази процесу управління. Але сам процес управління має замкнутий контур, де суб’єкт управління впливає на об’єкт управління, а від об’єкту управління до суб’єкту йде зворотній зв’язок. Він необхідний для виконання управлінських рішень. Зворотній зв’язок —це і є інструмент контролю з боку суб’єкту управління за поведінкою об’єкту управління. Основне призначення економічного контролю полягає в своєчасному виявленні можливих відхилень від завданої програми реалізації рішень, а також прийняття своєчасних заходів про їх ліквідації. В процесі контролю первинні цілі підприємства можуть модифікуватися, уточнюватися та мінятися з врахуванням отриманої додаткової інформації про виконанняприйнятих рішень. При цьому вже на перших етапах управлінської діяльності при плануванні і організації виникає потреба в контролі за їх правильністю і обґрунтованістю.
Можлива інша послідовність контролю в управлінському процесі. В такому випадку видозмінюється і роль контролю. Зокрема, на стадії планування контроль використовується як інформаційна база, критерій напруженості плану; на стадії регулювання
— як критерій обґрунтованості регламентів (договорів, наказів, постанов, розпоряджень тощо), на стадії обліку — виступає як засіб перевірки достовірності даних.
Тому ми вважаємо, що контроль є постійно діючим фактором на відміну від функцій управління, які міняють одна одну і слідують одна за одною. Без контролю неможлива жодна з них. У процесі контролю перевіряється і саме завдання і його практичне виконання. Зрозуміло, що при контролі конкретної функції управління можуть використовуватися різноманітні, специфічні для даної функції управління форми і методи контролю, однак жодна функція управління не може бути ізольована від контрольних дій.
Одночасно організація контролю потребує управлінських рішень. Необхідна постановка умов, створення передумов, які зроблять цей контроль можливим, потім проводиться оцінка контролю і на ній здійснюється регулювання і корегування умов і передумов контролю. І тому навряд чи можливо розглядати процес управління як механічне поєднання цих елементів.
У сільському господарстві України за останні роки відбулися радикальні зміни, які викликані переходом до ринкової економіки. В результаті аграрних перетворень розширились права і повноваження сільськогосподарських товаровиробників.
Особливість сьогоднішніх змін в АПК полягає в тому, що проводити їх потрібно в період, коли економіка держави не є стабільною, зростають ціни на енергоносії, необґрунтовано занижені ціни на сільгосппродукцію, що ставить село ще в більш скрутніше економічне становище.
Аграрні і земельні перетворення на протязі усіх років реформи проводились в несприятливих умовах, серед яких можна виділити:
— дефіцит бюджету;
— здороження кредитних ресурсів;
— скорочення державної ресурсної підтримки АПК;
— диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію та енергоносії, техніку;
— недостатнє законодавче забезпечення реформ;
— інфляція;
— нестійкість виробничо-господарських зв’язків;
— ріст неплатежів між підприємствами.
В результаті цих обставин в аграрному секторі почали формуватися тенденції скорочення агропромислового потенціалу, погіршення соціального становища сільського населення.
За роки реформи в Україні були порушені натурально-вартісні пропорції обміну продуктів сільського господарства на засоби виробництва і послуги через безконтрольність цін, що зумовило різке зниження платіжоспроможного попиту на матеріальні засоби виробництва і поглиблення інвестиційної кризи.
Перехід до ринкової економіки потребує суттєвої перебудови економічного контролю. Завдання полягає в тому, щоби створити таку систему контролю, яка б забезпечила прискорення соціальноекономічного розвитку країни, зміцнення законності, створення раціональної і ефективної системи господарювання. Але поки не створена нова система контролю, необхідно удосконалювати діючу.
Стримуючим фактором поліпшення управління економічним контролем, на нашу думку, є недостатня послідовність в реалізації принципів системного підходу, що проявляється в наступному:
— відсутність єдиного правового регулювання організації і управління економічним контролем;
— відсутність єдиної системи планування економічного контролю;
— відсутність в управлінні економічним контролем по окремих організаційних ланках важливого елементу управління — аналіз результатів і ефективності здійснюваного контролю (це характерно для відомчого і внутрішньогосподарського контролю);
— неналежному рівні зв’язків в існуючій системі управління економічним контролем;
— недостатнім фінансуванням діяльності органів, що здійснюють економічний контроль на рівні позавідомчого і відомчого контролю;
— відсутність фінансування діяльності органів контролю на рівні економічних суб’єктів, наприклад, ревізійних комісій, (відсутність служб внутрішнього аудиту, які б фінансувалися у відповідності зі встановленими посадовими ставками в штатному розписі підприємства.
В системі управління сільськогосподарським виробництвом контроль відіграє подвійну роль: функцію управління і елементу управлінської економічної роботи. Контроль в широкому — за темпами виробництва, ростом продуктивності праці, її оплати, рентабельності, використанням ресурсів, потужностей і т. д. — виступає переважно як функція управління. Контроль за дотриманням норм виробітку, витрачанням матеріальних ресурсів, вимог якості, виконанням обсягів виробництва продукції, робі, послуг і т. д. є елементом управлінської економічної роботи. Він здійснюється на стику нормативних і фактичних параметрів господарських процесів.
Спрямування загальноекономічного контролю — виконання планів економічного і соціального розвитку держави, регіону; зміна ціноутворення; кон’юнктура ринку; використання ресурсів держави і т. д.
Фінансово-господарський контроль досліджує фінансово-господарську діяльність підприємств, фірм, компаній, банків та інших суб’єктів господарювання з різними формами власності в сфері виробництва, обміну і споживання суспільно необхідного продукту.
Таким чином, можна зробити висновок, що фінансовий і господарський контроль є складовими частинами економічного контролю.
Висновки. Виходячи із наведеного вище, можна констатувати, що суть економічного контролю можна визначити як фактор впливу на функції управління економічними процесами, що здійснюється через системи контрольних дій з метою забезпечення подальшого розвитку суспільства при ефективному використанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. На нашу думку, економічний контроль є самостійною функцією управління економікою, не поглинає інші функції і не може бути допоміжною, «похідною» функцією, взаємно проникає в них, активно впливаючи на ефективність їх використання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Базась М. Ф. Методика та організація фінансового контролю: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. — К.: МАУП. 2004. — 440 с
2. Бєлобжецкий И. А. Финансово-хозяйственный контроль и новый хозяйственный механизм.
— М.: Финансы и статистика, 1989.
— 256 с.
3. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. —К.: Влада і Влад, 1996. —364 с.
4. Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль в системі управління: Монографія. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. — 360 с
5. Нападовська Л. В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. — 224 с.
6. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. —К.: КДТЕУ, 1998. — 374 c. С. П. Самохвал, ассистент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
