Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 3.7. Економічні засади функціонування фермерських господарств


< Попередня  Змiст  Наступна >

3.7. Економічні засади функціонування фермерських господарств


Фермерські господарства стали масово виникати на початку аграрної реформи. Світовий досвід переконує, що ці господарства спроможні вести виробництво високопродуктивно і повністю вирішувати продовольчу проблему. В фермерських господарствах реалізується одна з найрадикальніших форм приватної власності, завдяки чому в працівників найповніше відроджується почуття господаря.

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України зі створенням юридичної особи, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну продукцію сільського господарства, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Це підприємство як юридична особа має назву, печатку і штамп, працює на засадах самоокупності.

Економічні і соціально-правові засади створення і функціонування фермерських господарств регулюються Законами України «Про фермерське господарство» (2010 р.), Господарським кодексом України (2004 р.) і Земельним кодексом України. Фермерським господарствам гарантується рівність з іншими формами господарювання на селі і самостійність у виробничій та комерційній діяльності.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є членами сім’ї або родичами: подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, родичі. Діє це підприємство на основі статуту, в якому зазначається найменування і місцезнаходження господарства, предмет діяльності, порядок формування складеного капіталу (майна), органи управління, порядок прийняття ними рішень тощо.

Головою фермерського господарства є його засновник (або інша визначена в статуті особа). Він представляє це підприємство перед органами державної влади, партнерами та окремими громадянами, тобто укладає від імені господарства угоди, вчиняє й інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Забезпечити ефективне функціонування фермерського господарства — це складне завдання. Тому право створення цього господарства може отримати дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання і пройшов професійний відбір на одержання такого права. При цьому береться до уваги наявність у громадянина достатнього досвіду роботи в сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації. фермерського господарства його засновнику надається у власність або оренду земельна ділянка для ведення сільськогосподарського виробництва єдиним масивом із земель державної і комунальної власності.

Слід при цьому брати до уваги, що громадянам України — членам фермерського господарства передається безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельний пай.

Таким чином, землі фермерських господарств можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать членам фермерським господарством на праві приватної власності; орендованих фермерським господарством земельних ділянок.

Фермерські господарства згідно з законом можуть значно розширити приватне землекористування. Зокрема, передбачено, що громадяни України, які до 1 січня 2002 р. отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Загалом слід зазначити, що завдяки реалізації права на оренду землі багато фермерських господарств перетворилися на досить великі підприємства з площею сільськогосподарських земель від кількох сотень до 2 тис. га і більше.

Для забезпечення ефективного функціонування фермерських господарств важливо не допускати подрібнення їх земельних масивів. Тому законодавчо передбачено, що в разі коли фермерські господарства успадковуються двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті такого поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менша за мінімальний розмір, встановлений для даного регіону.

Для успішного становлення фермерства вкрай необхідна його державна підтримка. Вона здійснюється за кількома напрямами. Зокрема, новоствореним фермерським господарствам в період становлення (перші три роки після його створення, а в трудонедостатніх населених пунктах — п’ять років) і фермерським господарствам з відокремленими садибами надається допомога для облаштування за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерського господарства.

Крім того, на підтримку функціонуючих фермерських господарств Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти для підтримки фермерського господарства, які спрямовуються на меліорацію земель, консервацію та рекультивацію сільськогосподарських угідь, придбання сільськогосподарської техніки. Фермерським господарствам може надаватися допомога і за рахунок місцевих бюджетів у будівництві об’єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведення заходів щодо благоустрою. ється через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кошти цього фонду надаються фермерському господарству на безповоротній основі та на конкурсних засадах — на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на відшкодування частини витрат, пов’язаних зі сплатою відсотків за користування кредитами банків і часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень тощо. Поворотна допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності під гарантію повернення строком від 3 до 5 років.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. До складу майна (складеного капіталу) можуть входити будівлі, споруди, матеріальні цінності, земельні ділянки, цінні папери, вироблена продукція, одержані доходи, права інтелектуальної власності тощо. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Більше того, за рішенням членів фермерського господарства воно як цілісний майновий комплекс (майно, передане до складеного капіталу, н ерозподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання) може бути відчужене (продане) на підставі цивільно-правової угоди громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Фермерському господарству в межах чинного законодавства надається економічна свобода і воно діє на умовах са моокупності; самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію; на власний розсуд і ризик підбирає партнерів та канали збуту продукції, вирішує питання ціноутворення; самостійно приймає рішення щодо створення разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, спілок, інших об’єднань, а також щодо заснування господарських товариств чи набуття в ни х членства.

Фермерське господарство має право залучати за необхідності найману працю за трудовим договором згідно з законодавством України щодо умов праці і відпочинку. Тривалість щорічної відпустки і розмір оплати праці найманих за трудовим договором осіб не повинні бути меншими за встановлений державою їх мінімальний розмір. Члени фермерського господарства й особи, як і працюють в ньому за контрактом, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню.

Фермерське господарство має право відкривати в будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, одержувати у фінансово-кредитних установах довгострокові та короткострокові кредити під заставу майна — окремі товарно-матеріальні цінності і нав іть саме фермерське господарство як цілісний майновий комплекс.

Фермерське господарство може припинити свою діяльність за рішенням власника в разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства, або коли не бажає продовжити діяльність господарства, а також у разі банкрутства.

У 2010 р. в Україні налічувалося 41 726 ФГ, у користуванні яких було 4290,8 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4161,9 тис. га ріллі.

На рис. 3.3 наведена динаміка кількості ФГ і середні їх розміри за площею сільськогосподарських угідь.

Площа сільськогосподарських угідь на одне господарство, га

Кількість СВГ, тис. площа сільськогосподарських угідь на одне господарство, га кількість фермерських господарств, тис.

120

50

45

45

100

40

35

80

30

60

25

20

40

15

10

20

5

0

0

199319952000200520072010

Рис. 3.3. Кількість ФГ та їх розміри

Як видно з графіка на рис. 3.3, кількість фермерських господарств збільшувалася до 2007 р., а потім стала зменшуватися, хоча площа сільськогосподарських угідь на одне господарство має стійку тенденцію до зростання, що слід віднести до позитивних зрушень у розвитку фермерства.

Через недостатню забезпеченість технікою і нестачу стартового капіталу для придбання в необхідному обсязі матеріальних оборотних засобів ФГ ще не досягли вищої ефективності виробництва порівняно з іншими організаційними формами господарювання на селі. Займаючи 10,3 % сільськогосподарських угідь (12,8 % — ріллі), ці підприємства виробили лише 5 % валової продукції сільського господарства, у тому числі продукції рослинництва — 7,1 %, тваринництва

— 1,7 %. ловним чином розвивають рослинницькі галузі (86,6 % загального обсягу валової продукції) і лише частково — тваринницькі (13,4 %), які є більш трудомісткими, а через недоліки в ціновій політиці — нерідко і менш економічно вигідними або збитковими взагалі. Ця обставина негативно позначається на родючості ґрунтів через порушення системи удобрень — різке зменшення виробництва і внесення в ґрунт органічних добрив. Ускладнюється ситуація ще й тим, що в ФГ намітилася тенденція до зменшення поголів’я великої рогатої худоби. Якщо у 2005 р. ФГ утримувало 112,4 тис. голів великої рогатої худоби, у тому числі корів 38,2 тис. голів, то у 2010 р. відповідно 95,3 і 37,4 тис. голів.

Багато ФГ в гонитві за сьогоденною економічною вигодою перейшли на руйнівну для ґрунту структуру посівних площ, вирощуючи переважно високоліквідні рентабельні культури — зернові і соняшник. Так, у 2010 р. в структурі посівних зібраних площ цих господарств зернові займали 62,1 % і соняшник 26,0 %. При цьому треба врахувати, що соняшник вирощувало лише 12 421 фермерське господарство. Тому усереднена цифра питомої ваги цієї культури — 20,1 % не відображає реального стану справ. В окремих областях, де є сприятливі умови для вирощування соняшнику, ФГ довели його частку в структурі посівів до 40 % і більше. Тому не випадково 1888 ФГ одержали урожай соняшнику до 9 ц на 1 га, а з них 1532

— лише до 5 ц/га. Така не виважена організація виробництва, що здійснюється багатьма ФГ, наносить велику, інколи непоправну шкоду землі, а тому її не повинно бути в майбутньому.

Слід також очікувати, що ФГ почнуть розвивати товарне виробництво тваринницької продукції. Це зумовлено зростанням попиту на дану продукцію та істотним підвищенням цін на неї. Їх досягнутий рівень 2010 — 2011 рр. дозволяє за нормальних умов господарювання вести тваринницьку галузь рентабельно.

Стримуючим фактором у розвитку багатьох фермерських господарств є їх недостатня технічна оснащеність, особливо тракторами, комбайновим парком і вантажними автомобілями. Проте за належної економічної підтримки фермерства державою, утвердженням приватної власності на селі і поліпшенням кон’юнктури ринку сільськогосподарської продукції, з подальшим розвитком орендних відносин об’єктивно створюються сприятливі умови для зміцнення економіки цих господарств, а отже, і посилення їх ролі в нарощуванні масштабів сільськогосподарського виробництва і підвищенні його ефективності.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.9. Розвиток сільськогосподарської кооперації та її організаційні форми
Тема 4. ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
4.2. Мікросередовище діяльності підприємств агропромислового комплексу
4.3. Макросередовище функціонування підприємств агропромислового комплексу
4.4. Методичні підходи до аналізу та оцінювання зовнішнього середовища підприємств
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)