Т
Е
12
М
А
1. Економічне зростання: сутність, показники, типи та чинники.
2. Теорії економічного зростання.
3. Особливості моделей трансформації у перехідний період та їх вплив на макроекономічну динаміку у різних постсоціалістичних країнах.
4. Трансформація відносин власності у перехідний період та її вплив на економічне зростання.
5. Інвестиційні чинники економічного зростання в Україні.
1. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ: СУТНІСТЬ, ПОКАЗНИКИ, ТИПИ ТА ФАКТОРИ
Економічне зростання національного характеризується збільшенням валового внутрішнього продукту і національного доходу як джерел задоволення потреб суспільства. Економічне зростання може мати як фізичне, так і вартісне вираження. Проте, характеризуючи економічне зростання на рівні усього суспільства, використовують лише вартісні величини. А це потребує врахування тенденцій, які відбуваються у ціновій сфері, її інфляційної чи дефляційної складових. Для цього фізичний приріст вимірюють у поточних цінах, а потім вартісний приріст ділять на індекс зміни цін за цей період. Таким чином відбувається перехід
42
від номінальних до реальних величин, за допомогою яких обчислюється реальна величина економічного зростання.
У міжнародній практиці економічне зростання використовується як узагальнюючий показник функціонування народного господарства, а вимірюється воно темпами приросту реального національного доходу (НД), а також реального валового внутрішнього продукту (ВВП). При цьому вирізняються два види показників, що характеризують економічне зростання: 1) загальний показник; 2) показник збільшення обсягу НД чи ВВП на душу населення.
Загальний показник економічного зростання характеризує темп приросту чи збільшення обсягу виробленого НД або ВВП усієї економіки. Він дає уявлення про загальну зміну виробничих можливостей усього суспільства тієї чи іншої країни і визначається таким співвідношенням: Y t – 1 — національний дохід чи ВВП поточного і попереднього років відповідно.
?Y = (Y t – Y t – 1 ) : Y t – 1 , ?Y = (Y t – Y t – 1 ) : Y t – 1 , де ?Y
— темп приросту національного доходу (НД) чи ВВП; Y t і
Показник економічного зростання на душу населення характеризує темп приросту чи збільшення обсягу НД або ВВП у перерахунку на одну особу. Цей показник дає уявлення про зміну де ?Y L
?Y L = ?Y : ?L, виробничих можливостей кожного окремого члена суспільства і визначається співвідношенням: ?Y L = ?Y : ?L,
— темп приросту НД чи ВВП на одну особу; ?Y
— загальний темп приросту НД чи ВВП; ?L
— темп приросту населення країни.
Економічне зростання є однією з основних цілей суспільства, тому що забезпечує можливість збільшення добробуту громадян і розв’язання соціально-економічних проблем, що виникають у ході відтворювального процесу.
Про значення економічного зростання свідчить такий приклад. У 1870 р. реальний ВНП на душу населення у Великобританії був на 21 % більшим, ніж у США. За 1870
—1985 рр. середньорічний темп економічного зростання в США у розрахунку на одну особу становив 1,85 %, а у Великобританії — 1,24 %. За 115 років ця, здавалось би, мізерна різниця у темпах економічного зростання привела до того, що реальний ВНП у розрахунку на одну особу у США став на 62 % більшим за аналогічний показник Великобританії. Час подвоєння
продукту дорівнював для США 40-ка, а для Великобританії — 60-ти рокам. Тобто, на перший погляд, досить незначна різниця у темпах економічного зростання справила суттєвий вплив на соціальноекономічне становище населення відповідних країн.
Залежно від способу, завдяки якому було досягнуто збільшення обсягів виробництва, розрізняють два типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний.
Екстенсивний тип економічного зростання — це збільшення обсягів виробництва, яке досягається завдяки кількісному збільшенню застосовуваних факторів виробництва на незмінній технологічній основі. Інтенсивний тип економічного зростання — це збільшення обсягів виробництва, яке досягається завдяки якісній зміні технологічної основи виробництва, що викликає потребу змін у якості застосовуваних факторів виробництва. Саме тому цей тип економічного зростання характеризують як економічне зростання на якісно новій основі чи як економічний розвиток.
Чинниками економічного зростання є умови, які утворюють у певному сполученні органічну єдність, що дає можливість здійснювати розширення виробництва. Чинники економічного зростання поділяють на чинники попиту і чинники пропозиції. Чинники попиту створюють умови для безперешкодного збуту зробленої продукції. По суті, вони являють собою достатній для реалізації всієї зробленої продукції сукупний попит. А чинники пропозиції характеризують збільшення наявних у суспільстві можливостей виготовлення продукції.
Чинники пропозиції, у свою чергу, можна розділити на дві групи. До першої групи належать чинники, що забезпечують екстенсивний тип економічного зростання. А до другої — чинники, що забезпечують інтенсивний тип економічного зростання.
До чинників пропозиції, що забезпечують екстенсивний тип економічного зростання, належать збільшення величини таких класичних факторів виробництва, як праця, земля і капітал, що відомі ще з часів Ж. Б. Сея. До чинників пропозиції, що забезпечують інтенсивний тип економічного зростання, відноситься ще два фактори виробництва — підприємницькі здібності й науково-технічний прогрес (НТП).
Підприємницькі здібності як чинник економічного зростання виділив Й. Шумпетер, визначаючи їх як джерело нестандартних рішень, що забезпечують своєчасну, з урахуванням вимог ринку, реструктуризацію виробництва, коригування його масштабів, яке прискорює економічний розвиток.
НТП, поліпшуючи використовувані у виробництві технології, збільшує можливості виробництва зі створення нових товарів, поліпшує якість вже освоєної продукції, дозволяє зняти чи значно зменшити ресурсну обмеженість виробництва, вирішити багато інших виробничих проблем, що стримують економічне зростання.
