Posibniki.com.uaМакроекономікаБюджетні пріоритети України у контексті суспільного вибору1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ БЮДЖЕТУ ТА ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ. Частина 2.


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ БЮДЖЕТУ ТА ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ. Частина 2.


 

Обов ’ язкова відкритіст ь для су спіль ства і засобів ма сової інформації всіх б ю джетних процесів і їх етапів , ре зу льтатів виконання бюдже т у Усі бюд ж етн і кошти виділяються конкретним розпорядникам з виз н а ч е нням чіткої мети використання та ких коштів Ці принци пи ду блюють принц ипи ефективності , ре з у льтативності , збалансованос т і , оскільки п р инци п ефективності не може бу ти д о держаний , якщо бю джет є необґ р унтованим і несправед л ивим
Інформу в ання громадськості з питань склад а ння , р озгляд у , затв е р д ж ення , виконання де р жавного бю джет у та місцевих бюдж етів , а також контро лю за виконанням державн о го бю джету та місцевих бюд ж етів Бюджетні кошти вико р истов у ються тільки на цілі , визначені бюдже т н и м и приз нач е ннями та б ю джетними асиг нуван н ями Бюджетна система України бу ду ється на заса дах справе дливого й не упере дженого ро зподілу су спільного ба гатства між грома д янами і територіа льними громадами Бюджет ф о р м у ється на р еалісти чних макропоказниках економі ч ного і со ціального розвитку України та розра ху нках над ход жень бю дж ету і витрат бюд ж ету , що здійснюються відпов ід но до зат в ерджених метод и к та прав ил
Пу блічності та прозо рості Цільового викори с тання бю дж е т н и х ко ш т ів Справед ливості і неу п ере дж е н о с ті Обґру н то ваності

Тож вважаємо, що принципи повноти і субсидіарності (ст. 7.1.7 БКУ), які передбачають більше рух бюджетних коштів і випускають сам процес функціонування бюджетної системи, варто замінити принципом розмежування доходів і витрат між бюджетами різних рівнів системи, який полягає в розподілі повноважень між органами влади всіх рівнів із закріпленням зобов’язань та реальних джерел їх фінансування.

Принцип самостійності має не декларувати самостійність «визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України» (ст. 7.1.3 БКУ), а відображати зобов’язання відповідних органів влади забезпечувати бюджетний процес і ефективність використання бюджетних коштів даного рівня бюджетної системи для самозабезпечення і саморозвитку окремих територій. Додержання принципу самостійності передбачає, що доходи і видатки окремих бюджетів не підлягають необґрунтованому перерозподілу на користь інших бюджетів.

Дискусійним, на наш погляд, є декларування принципу збалансованості. Вважаємо обґрунтованою позицію В. Опаріна , який зауважує, що бюджет не може бути незбалансованим, а наявність дефіциту показує лише, наскільки витрати перевищують власні доходи.

Принципи ефективності та результативності (ст. 7.1.6 БКУ) доцільно конкретизувати в плані цілей, яких мають досягти учасники бюджетного процесу, виходячи з розуміння бюджету як суспільного надбання — соціально значущих цілей бюджету. Тезу забезпечення якісного надання гарантованих послуг «за залучення мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимальних результатів за використання визначеного бюджетом обсягу коштів» слід конкретизувати в такий спосіб: «з мінімальним відтягненням коштів на непродуктивні витрати» (утримання бюрократичного апарату, трансакційні витрати тощо). Додержання даного принципу передбачає досягнення найбільш ефективного управління обмеженими фінансовими ресурсами.

Принцип публічності та прозорості (ст. 7.1.10 БКУ) має полягати не в інформуванні громадськості, а в обов’язковій відкритості для суспільства і засобів масової інформації всіх бюджетних процесів і їх етапів. Реалізація цього принципу передбачає не тільки публікацію у пресі звітів про виконання бюджету, але й відкритість для громадськості процесу розроблення та ухвалення бюджету, доступність оперативної інформації про надходження і витрачання бюджетних коштів.

Принцип цільового використання бюджетних коштів країни (ст. 7.1.8 БКУ) треба назвати «принцип адресності і цільового характеру використання бюджетних коштів». Зміст його полягає в тому, що всі бюджетні кошти мають виділятись у розпорядження конкретних бюджетоодержувачів з зазначенням мети їх використання.

Маємо зауважити, що наведені в Бюджетному кодексі принципи побудови бюджетної системи України не враховують основної умови ефективного функціонування інститутів влади — мінімальних витрат на управління, в інституціональній теорії — так званих трансакційних витрат. Виходячи з інституціонального підходу розбудови її організаційної структури має бути передбачений принцип мінімізації витрат управління, позаяк витрати на розроблення та виконання бюджету мають бути зведені до мінімальних трансакційних витрат.

Решта перелічених у БКУ принципів (повноти, обґрунтованості, справедливості й неупередженості) або надумані, або мають просто технічний характер і не стосуються бюджетної системи як суспільного надбання. Зазначена нами декларативність принципів бюджетної системи посилює її бюрократичну складову, замість того, щоб послаблювати останню. Адже бюрократія — це система фактичної влади, яка ґрунтується на сукупності формальних і неформальних зв’язків чиновництва в політичній, економічній і соціально-культурній галузях діяльності держави і суспільства. Ці зв’язки формує всесильний, замкнутий, діючий за законами ієрархії жорсткий механізм влади, який стоїть над законом і волею членів суспільства, який керує методом категоричних команд . Нинішня бюджетна система України більше спрямована на забезпечення субординації бюрократичної номенклатури по вертикалі законодавчої і виконавчої гілок влади, ніж на створення суспільних благ. Про це свідчать характерні риси їх функціонування: формування без урахування макроекономічних пропорцій, а також економічних інтересів усіх учасників відтворювального процесу в першу чергу фонду утримання бюрократичної номенклатури, решта напрямів фінансуються жорстко за залишковим принципом (витрати на утримання Президента, Верховної Ради, прокуратури, тощо). Власне такий підхід вписується в закон Паркінсона. Бюрократична ієрархія (як система) працює не на результат, а на свій організаційний розвиток, її масштабність, створює ілюзію її значущості й успіху. Тобто автоматичне збільшення масштабів бюрократичної праці і відповідної винагороди за рахунок присвоєння чимраз більшої частини суспільних ресурсів стає однією з цілей бюрократичної системи. Разом з тим вона стає гальмом соціально-економічного розвитку. Такий підхід до розподілу бюджетних коштів у бюджетній системі негативно впливає на якість державних послуг і загалом на соціально-економічний розвиток країни ;

2) суб’єктивізм під час вирішення питання про обсяги бюджетних коштів, які передаються конкретному нижчому бюджету (незалежно від методики розрахунків трансфертів, дотацій і субвенцій вони відіграють роль «бюрократичної цукерки» для лояльних регіонів і міст, збільшуючи їх можливості щодо підвищення грошового утримання номенклатури, і «батога» — для «незручних» територій, позбавляючи їх бюджетних ресурсів);

3) створення умов утриманства і стійкого переконання управлінських структур бюджетної системи нижчого рівня у своїй залежності від вищих рівнів влади (підпорядкованість принципам «бюрократичної піраміди» по вертикалі бюджетної системи).

Переконані, що небажання змінити структуру бюджетної системи України на основі децентралізації дохідної бази централізованих і місцевих бюджетів пояснюється чиновницьким непрофесіоналізмом і страхом втратити набуті з радянських часів важелі управління. Адже будь-яке реформування пов’язане з високою невизначеністю нових інститутів, збільшеними витратами на досягнення їх ефективності, безповоротними втратами через відмову від попередніх інститутів, можливістю незадоволення з боку груп за інтересами і зміни політичного рейтингу уряду. Ефект залежності від попереднього розвитку під час ухвалення політичних рішень, як назвали цей стан Е. Фуроботн і Р. Ріхтер , схиляє урядовців здійснювати фінансування галузей, яким планується надати підтримку, не за допомогою скорочення інших витрат, а через збільшення присутності держави в економіці, а в гіршому разі, що ми спостерігаємо в Україні, — за рахунок зростання бюджетного дефіциту. Крім «репутації» у політиків і урядовців ще існує, за твердженням Дж. Бюкенена, «особистий комерційний інтерес» . Бюджетна система, як суспільне надбання, може впливати на суспільний добробут за умови зміни правил усередині системи, які створюють умови для досягнення виявлених суспільних переваг. Правила суспільного вибору є певною ієрархією, в якій існують базові (за Дж. Бюкененом, конституційні) і допоміжні інститути. Неефективність правил полягає в невідповідності досягнення виявлених переваг цілям суспільного вибору. Ця неефективність виявляється як на етапі акумуляції, так і на етапі розподілу бюджетних коштів. У кінцевому підсумку вона призводить до розтрат бюджетних ресурсів, а значить, знижує ефективність функціонування державних фінансів. Цим обумовлюється необхідність зміни теоретичного і практичного фундаменту формування бюджетної системи — її принципів. Принципи, закріплені в сучасній редакції Бюджетного кодексу України, більше відповідають правилам бюрократизації бюджетного процесу, ніж демократичним засадам та принципам суспільного вибору.

Окреслені нами характерні особливості розвитку бюджетної системи України посилюються присвоєнням центральним органам бюрократичної влади повноважень з формування і розподілу дохідної бази бюджету (стрижневий елемент організації бюджетного процесу) та наявною системою бюджетного регулювання (механізм виділення фінансової допомоги вищим бюджетам, який закріплює залежність місцевої номенклатури від центральної бюрократії).

За сучасних умов бюджетна система України є централізованою, жорстко керованою моделлю унітарного бюджетного устрою, в якій місцеві бюджети мають підлегле становище стосовно до централізованого. Місцева номенклатура, поставлена в повну фінансову залежність від бюрократичного центру і позбавлена власних джерел формування дохідної частини відповідних бюджетів, перетворилася на пасивного виконавця політики, яку провадить бюрократична еліта. Тож зазначені нами принципи мають посилити контроль за витратами коштів з бюджетів усіх рівнів, підвищити ефективність діяльності держави, яка виступає в ролі сукупного суб’єкта господарювання. Настав час змінити не тільки уявлення, але й підходи до формування бюджету та функціонування бюджетної системи. Домінантна сьогодні ознака бюджету як кошторису доходів і видатків панівної еліти, яка дбає тільки про власні інтереси, має трансформуватися в ознаку бюджету як результату суспільного вибору в демократичному суспільстві, який забезпечує реалізацію інтересів останнього.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.2. СУТНІСНІ ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ ВИЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ПРІОРИТЕТІВ. Часть 2.
1.3. ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Розділ 2. Методологічні основи дослідження бюджету та бюджетних пріоритетів. 2.1. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ЩОДО СУТНОСТІ І РОЛІ БЮДЖЕТУ
2.1. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ЩОДО СУТНОСТІ І РОЛІ БЮДЖЕТУ. Частина 2
2.2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ ТА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki