Умови входу на ринок та виходу із нього виступають важливими характеристиками структури товарного ринку.

Ринкові бар’єри як перешкоди здійснення прибуткового виробництва

Бар’єри входу на ринок являють собою фактори об’єктивного або суб’єктивного характеру, через які новим фірмам складно, а іноді і неможливо розпочати власну справу в обраній сфері діяльності. Наявність бар’єрів входу на галузевий ринок у сполученні із високим рівнем ринкової концентрації дає можливість фірмам встановлювати ціни вище граничних витрат та отримувати економічний прибуток не тільки в короткостроковому, але і в довгостроковому періоді, що й обумовлює ринкову владу фірм. У випадку, коли вхідні ринкові бар’єри відсутні або є слабкими, фірми навіть за низького рівня ринкової концентрації змушені враховувати конкуренцію з боку фактичних або потенційних конкурентів.

Умови входу фірм на галузевий ринок безпосередньо впливають на процес ефективності використання ресурсів, викликають прагнення діючих фірм відповідати на досягнення потенційних конкурентів у сфері розвитку нових технологій, впровадження ними нових видів продукції. Фірми, які прагнуть увійти на ринок, намагаючись реалізувати наявні в них конкурентні переваги, стикаються з необхідністю пошуку форм модернізації та розвитку галузевого ринку.

Основними характеристиками вхідних ринкових бар’єрів виступають: їх склад, висота, ступінь подоланності, ефективність. Такі характеристики істотно різняться по конкретних галузях. Ринкові бар’єри входу виявляються досить потужними на короткостроковому часовому інтервалі і, як правило, незначні в довготривалому періоді. Склад, висота ринкових бар’єрів входу можуть змінюватись під впливом певних факторів, які знаходяться як поза

контролем фірм, так і підлягають їхньому впливу в результаті здійснення стратегічної поведінки. Якщо фірми мають необхідні ресурси, вони можуть долати бар’єри з меншими витратами у порівнянні із більшістю інших фірм.

Американський економіст Джо Бейн запропонував класифікувати галузеві ринки за висотою та ефективністю вхідних бар’єрів таким чином:

1. Галузеві ринки з вільним входом, функціонування яких передбачає відсутність фактичного або потенційного конкурента на ринку, який має переваги за витратами. Будь-яка спроба діючих фірм підвищити ціну вище мінімальних середніх витрат тягне за собою входження на ринок нових конкурентів. На таких ринках спостерігається висока мобільність капіталів, порівняльна свобода у придбанні ресурсів, і ціна на продукцію встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат;

2. Галузеві ринки з неефективними вхідними бар’єрами. На ринках такого типу окремі фірми мають незначні переваги за витратами, що проявляються в мінімальному підвищенні цін в порівнянні з граничними витратами. Ринкові оператори можуть за допомогою цінових та нецінових методів перешкоджати входу новачків на галузевий ринок. Проте в довгостроковому періоді таким фірмам вигідніше допускати на ринок нові підприємства, ніж здійснювати витрати по створенню вхідних ринкових бар’єрів;

3. Галузеві ринки з ефективними вхідними бар’єрами. На таких ринках діючим фірмам вигідніше підвищувати вхідні бар’єри та стояти на перешкоді вторгненню нових підприємств, здійснюючи стратегічну поведінку. Діючі фірми отримують економічний прибуток у довгостроковому періоді, оскільки ціна на продукцію вища за граничні витрати;

4. Ринки з блокованим входом, які характеризуються тим, що ціна, яка максимізує прибуток діючих фірм у короткостроковому періоді, є недостатньою для стимулювання входження новачків на галузевий ринок. Вхід нових учасників повністю блокується старими фірмами як у коротко-, так і в довгостроковому періоді. Кількість учасників ринку такого типу є стабільною, і в більшості випадків на ньому функціонує природний монополіст.

Перешкодами вторгнення новачків на галузевий ринок і здійснення ними прибуткового виробництва виступають також бар’єри виходу із галузевого ринку. Якщо вихід фірми у разі невдачі на ринку споріднений із значними витратами, високим є ризик входу на ринок та імовірність вторгнення є невисокою.

Бар’єри виходу із галузевого ринку являють собою економічні, стратегічні, психологічні та інституційні фактори, що утримують фірми на конкурентному полі навіть за умови низьких доходів і збитковості. Економічні фактори — це, головним чином, незворотні витрати, які мають місце в результаті інвестування у довгострокові або специфічні активи фірми або продукти. До них передусім відносять:

— витрати у спеціалізовані активи. Високий рівень спеціалізації активів для даного бізнесу або місцезнаходження фірми передбачає низьку ліквідаційну вартість, високі витрати на передачу іншому власнику, конверсію;

— постійні витрати, пов’язані із виходом. До таких витрат належать трудові угоди, витрати на переміщення, підтримку потужностей для виробництва запчастин та ін.

Стратегічними факторами виступають стратегічні взаємозв’язки, тобто зв’язки між фірмою та іншими підрозділами компанії або контрагентами з точки зору іміджу, маркетингового потенціалу, доступу до фінансових ресурсів, сумісного використання потужностей тощо.

Психологічні бар’єри представлені небажанням менеджменту приймати економічно обґрунтовані рішення про вихід із галузевого ринку, що обумовлюється такими факторами, як ідентифікація з конкретним видом діяльності, лояльність по відношенню до співробітників, побоювання перервати власну кар’єру, гордість тощо.

До інституційних факторів відносяться, по-перше, витрати, пов’язані для власників фірми із процедурою припинення діяльності та банкрутства; по-друге, державні та соціальні обмеження. Заборона або дії уряду проти виходу фірми із галузі обумовлені його турботою із приводу втрати робочих місць і негативного впливу на регіональну економіку.

Хоча концептуально бар’єри входу на галузевий ринок і бар’єри виходу із галузі являють собою різні поняття, вони є взаємопов’язаними, і між їхніми рівнями існує високий ступінь кореляції. Як правило, висока активність входу фірм супроводжується високими темпами їхнього виходу із тих галузевих ринків, де рівень бар’єрів невисокий. Взаємозалежність між рівнями бар’єрів входу, виходу та прибутковістю галузевого ринку наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Взаємозалежність ринкових бар’єрів входу, виходу та прибутковості галузевого ринку

Найкращим варіантом з точки зору галузевої прибутковості є сполучення високого рівня бар’єрів входу та низького рівня бар’єрів виходу. Якщо обидва типи бар’єрів є високими, потенціал прибутковості є значним, проте супроводжується підвищеним ризиком. Ситуація із низьким рівнем обох видів бар’єрів обумовлює низький рівень доходності галузевого ринку. Найгіршим варіантом прибутковості і ризикованості виступає сполучення низьких бар’єрів входу та високих бар’єрів виходу із галузевого ринку.