Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 22.2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції


< Попередня  Змiст  Наступна >

22.2. Економічна концентрація та захист економічної конкуренції


Для ринкової економіки, крім ресурсної, притаманна й економічна концентрація, під якою розуміють реальну можливість здійснення вирішального впливу однієї або кількох пов’язаних юридичних (фізичних) осіб на господарську діяльність інших суб’єктів господарювання чи їх частин.

Економічна концентрація суб’єктів господарювання може здійснюватися такими шляхами:

— безпосереднім або опосередкованим придбанням чи набуттям у власність часток акцій (паїв), що забезпечує одержання або перевищення 25 чи 50 % голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання;

— безпосереднім або опосередкованим придбанням чи набуттям у власність у інших суб’єктів господарювання цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу;

— одержанням в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуттям в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу іншого суб’єкта господарювання;

— отриманням двома або більше суб’єктами господарювання нового суб’єкта господарювання, який тривалий час самостійно здійснюватиме господарську діяльність під їх контролем; спостережної ради, правління, іншого виконавчого чи наглядового органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька названих посад в інших суб’єктах господарювання;

— створенням такої управлінської колізії, за якої більша половина посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових або виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні і ті ж особи;

— створенням і діяльністю об’єднань суб’єктів господарювання, що призводять до антиконкурентних узгоджувальних дій.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» (січень 2001 р.) передбачено здійснення контролю за концентрацією суб’єктів господарювання, яка формується, крім зазначених шляхів економічної концентрації, і завдяки злиттю суб’єктів господарювання та приєднання одного суб’єкта господарювання іншим. Як бачимо, тут концентрація трактується в більш широкому плані, ніж розглянуті нами ресурсна концентрація та економічна концентрація.

За своєю суттю це ресурсно-економічна концентрація, цільова функція якої полягає в означенні таких суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до згаданого Закону суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, визнається такий суб’єкт, у якого на цьому ринку немає жодного конкурента або який не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу на ринок інших суб’єктів господарювання.

У результаті здійснення ресурсно-економічної концентрації окремі суб’єкти господарювання можуть займати значну частку в ринку певного товару. В цьому разі з метою захисту економічної конкуренції монопольним вважається становище і такого суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товарів перевищує 35 % (за умови, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції).

Суб’єкт господарювання може бути визнаним як такий, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку навіть тоді, коли його частка на ринку товару становить 35 % і менше, але якщо він не зазнає значної конкуренції через невеликі частки в ринку, які займають інші конкуренти.

Монопольне (домінуюче) становище на ринку може бути визнано і стосовно кожного з кількох суб’єктів господарювання за умови, що сукупна частка на ринку товару не більше, ніж трьох таких суб’єктів перевищує 50 % і при цьому вони займають перші три місця на ринку цього товару за їх індивідуальною часткою, Це ж стосується і випадку, коли сукупна частка в ринку не більше п’яти суб’єктів господарювання перевищує 70 % і при цьому вони не доведуть, що між ними існує конкуренція.

Проти суб’єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, порушується справа про недотримання законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами її розгляду Антимонопольним комітетом України може бути прийняте рішення про примусовий поділ такого суб’єкта господарювання, накладання штрафів, блокування цінних паперів тощо. ня зобов’язані брати дозвіл в Антимонопольному комітеті на здійснення ресурсно-економічної концентрації. Зокрема, це стосується випадку, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації за останній фінансовий рік, у тому числі і за кордоном, перевищує суму 12 млн євро і при цьому вартість активів (сукупна вартість) або обсяг реалізації продукції, у тому числі за кордоном, не менше як у двох учасників концентрації перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро.

Це ж стосується випадку, коли вартість активів або обсяг реалізації товарів в Україні хоча б в одного учасника концентрації перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

Економічна концентрація в агропромисловому комплексі стала розвиватися за останнє десятиріччя головним чином за напрямом придбання контрольних пакетів акцій або в поєднанні з іншими важелями набуття контролю над господарською діяльністю суб’єктів господарювання.

Причому економічною концентрацією охоплюються переробні підприємства і чимало аграрних підприємств. У результаті все більше і більше, зокрема переробних підприємств, перестають бути самостійними гравцями на продовольчому ринку, перетворюючись на економічно залежні структури.

Так, за неповними даними, більше 60 цукрових заводів із числа працюючих втратили самостійність і стали дочірніми підприємствами великих компанійхолдингів. Наприклад, до складу компанії «Астарта» (Astarta Holding N-V), зокрема, до її асоційованого ТОВ «Астарта-Київ» входить сім цукрових заводів, у ТОВ «Українська продовольча компанія» — шість заводів, до групи компаній «Дакор» — шість заводів, групи компаній «Мрія» — шість заводів і т. д.

Слід зауважити, що процес економічної концентрації цукрової промисловості й далі продовжує розвиватися. Такі ж тенденції щодо розвитку економічної концентрації характерні й для інших галузей переробної промисловості. Достатньо сказати, що із 30-ти великих олійно-жирових та олійно-екстракційних комбінатів 23 (за неповними даними) стали асоційованими підприємствами і перебувають у складі великих компаній. Наприклад, до ТОВ «Кернер-Трейд» входить три олійноекстракційних заводи, до американської компанії «Cargill»

— два заводи, до ТОВ «Холдинг зерноторгова компанія «Олсідж-Україна» — два заводи і т. д.

Економічна концентрація здійснюється на фоні експансії іноземного капіталу в переробну промисловість, а тепер і безпосередньо в сільське господарство. Так, на українському ринку вже розширює свою діяльність датська компанія «Trigor Agri», яка придбала 8 аграрних підприємств і 2 елеватори, орендує близько 20 тис. га землі (станом на початок 2010 р.) терміном на 25 років, планує розширити свій агробізнес, значно збільшивши власний «земельний» банк.

Масштабна економічна концентрація, як правило, супроводжується монополізацією окремих товарних ринків. У зв’язку з цим важливо дослідити питання концентрації окремих товарних ринків з точки зору ступеня їх монополізованості. Чим вищий він, тим важче виробникові увійти на даний ринок із власним товаром, тим складніше здійснювати власну цінову політику, і навпаки. робництва зростає і ступінь монополізації ринку. Скажімо, на вітчизняному ринку фасованої олії найпотужнішими гравцями є група компаній «Кернел», що володіє портфелем брендів «Щедрий дар», «Стожар», «Чумак Золота», «Чумак Домашня», «Любонька» (продукцію під цими брендами виготовляють ЗАТ «Приколотнянський ОЕЗ», ЗАТ Міловський ЗРО «Стрілецький степ», ЗАТ «Чумак», ЗАТ «Креатив», ЗАТ «ПОЕЗ-Кернел Груп»), ЗАТ «Дніпропетровський ОЕС» (ТМ «Олейна»), ЗАТ «Пологівський ОЕЗ». Частка цих гравців на ринку фасованої олії становила в 2009 р. 41, 39 і 13 % відповідно.

У світовій практиці рівень концентрації відповідного товарного ринку визначається за кількома показниками: коефіцієнт концентрації, коефіцієнт Херфінделя — Хіршмана, коефіцієнтами Джині і Розенблюта.

Найбільш доступними для розрахунку серед них є коефіцієнт концентрації і коефіцієнт Херфінделя — Хіршмана. Перший з них характеризує частку сукупних продаж певного товару, що припадає на 4, 8, 20, 50 підприємств-лідерів. Існують також рекомендації, щоб таку частку визначати в іншій послідовності, наприклад, 3, 6, 10 і т. д.

Так, рівень концентрації ринку за чотиричастковим показником концентрації CR

4 , визначається за формулою Q QQQQ CR

4 ??? ?, де

4321

4321 — обсяг реалізації продукції відповідного асортименту підприємствами, що займають перші чотири місця в загальному обсязі реалізації цієї продукції по галузі в цілому. За інформацією Л. М. Бутенко, показник

4 для олії фасованої становив у 2009 р. 0,88; по маргариновій продукції — 0,47, по майонезу — 0,52. Отже, ринок олії фасованої є висококонцентрованим і найбільш монополізованим порівняно з ринками іншої продукції. ,,,QQQQ CR

Слід зазначити, що даний показник недостатньо чутливий до різних співвідношень часток у ринку між конкурентами. З цієї причини зміна ринкової ситуації може не відобразитись на його величині. Тому для повноти аналізу концентрації виробництва і монополізації ринку доцільно визначати такий показник, як коефіцієнт Херфінделя — Хіршмана К

ХХ , використовуючи формулу ? ? ? n i ai SК

2

ХХ , де — частка в ринку i-го суб’єкта господарювання; n — кількість суб’єктів господарювання.

1

2 ai S

За умов чистої монополії даний коефіцієнт дорівнює 1, або 10 тис., коли вказана частка береться у відсотках. Чим більше абсолютне значення даного коефіцієнта, тим монополізованішим є ринок, і навпаки. В умовах мінімальної концентрації значення коефіцієнта становить 1/п, або 10 000/п. Із методики визначення коефіцієнта Херфінделя — Хіршмана випливає, що в ньому відображаються відмінності між підприємствами в обсягах продажу товару, аналіз динаміки концентрації ринку товару, визначати її тенденцію і робити більш обґрунтовані висновки щодо перспектив зміцнення позиції підприємством на даному ринку.

Показник Херфінделя — Хіршмана для зазначених видів продукції становив 3384; 1656 і 974, що свідчить про високу інтенсивність конкуренції в олійножировій галузі.

Ринок фасованої олії є більш концентрованим і за цим показником, проте ринок маргаринової продукції та майонезу за рівнем монополізованості помінялись місцями. Стало очевидним, що жорсткіша конкуренція відбувається на ринку майонезу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
22.4. Переваги і загрози диверсифікації виробництва та методичні підходи до оцінювання доцільності її здійснення
22.5. Методика визначення рівня диверсифікації та оцінка ситуацій щодо її впливу на економіку підприємств
Тема 23. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА: СУЧАСНІ МОДЕЛІ, ТИПИ РОЗВИТКУ, ТРАНСФОРМАЦІЯ І РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ
23.2. Чинники розвитку підприємства і форми його вияву
23.3. Економічний тип розвитку, методика його визначення і напрями формування
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)