3.4. Економічна інтеграція країн, що розвиваються

За сучасних умов дедалі значну роль відіграє регіональна співпраця країн, що розвиваються. Так, від початку 1960-х років було створено близько 20 різних регіональних угруповань країн, що розвиваються, діяльність яких спрямовано на їхню економічну інтеграцію. На сьогодні велика кількість цих об’єднань має форму асоціацій або зон вільної торгівлі, а також спільних ринків, уряди країн доходять згоди стосовно скасування митних зборів, усунення валютних обмежень, кількісних та інших локальних умов у взаємній торгівлі, укладають домовленості для безперешкодного руху капіталу і т.д.

Спільні ринки країн, що розвиваються, ґрунтуються на принципах вільної конкуренції. Хоча суперництво між підприємцями різних країн в умовах спільного ринку, з одного боку, і сприяє цивілізованому й рівномірному розподілові праці та збільшенню рівня взаємної торгівлі, з іншого — несе руйнівні наслідки для менш конкурентоспроможних виробників. Від створення спільних ринків виграють, як правило, економіки розвинених країн. У менш економічно потужних державах в умовах спільного ринку промисловий розвиток узагалі може гальмуватися, зважаючи на безперешкодний приплив промислових товарів ззовні.

ролі США. Також варто наголосити, якщо в ЄС діє система комунітарних органів з виконанням регулювальних функцій у різних сферах макроекономічної політики, то в НАФТА такі органи практично відсутні.

Усе це дає об’єктивні підстави для появи серйозних суперечностей між країнами, що розвиваються. Створення спільних ринків, як показує практика, спричинює глибокі кризи в діяльності таких угруповань і призводить навіть до їх розпаду. Так, наприклад, трапилося зі Східноафриканським економічним співтовариством, у якому рівень розвитку Кенії був суттєво вищим за економіки Уганди й Танзанії.

Головною проблемою для країн, що розвиваються, залишається однобокість структури їхніх економік, слабкість зовнішньоекономічних зв’язків, орієнтованість на постачання на світовий ринок сировини й деяких видів продовольства. За таких обставин ці країни не можуть бути одна для одної ринками збуту. Зняття бар’єрів не викликало значного ефекту в розвитку взаємної торгівлі. Створення спільних ринків на тій стадії економічного розвитку мало значення для формування у країнах, що розвиваються, більш містких ринків для промисловості, що тільки-но зароджувалася, коли нові підприємства могли б відразу розраховувати на вихід зі своєю продукцією на ринки ряду країн.

Регіональна інтеграція країн, що розвиваються, могла б дати реальні результати, якби ґрунтувалася на угодах, що сприяли цілеспрямованому розвитку спеціалізації та кооперації між країнами, спільне будівництво великих промислових і транспортних об’єктів і т.д. Однак варто наголосити, що країни з деяких угруповань, наприклад АСЕАН, досягли таких домовленостей.

Нині, коли рівень індустріального розвитку деяких країн зріс, з’явилася потреба в містких ринках, інтеграція в межах низки угруповань, особливо таких, що об’єднують економічно розвинені країни з країнами, що розвиваються (МЕРКОСУР, АСЕАН).

Сьогодні важливим фактором економічного прогресу країн є не тільки поглиблення зовнішньої торгівлі, а й приплив капіталу. Розширення ринку за рахунок інтеграції робить її учасників привабливішими для іноземних інвесторів. Деякі держави вважають за потрібне брати участь в інтеграційних угрупованнях навіть у тому випадку, коли змушені йти на поступки у відкритті своїх ринків, оскільки, беручи участь в об’єднувальних процесах, вони отримують переваги в конкуренції за прямі іноземні інвестиції з іншими країнами, що розвиваються.

На перших етапах інтеграції скасування зовнішньоторговельних бар’єрів сприяло піднесенню взаємної торгівлі країн-членів економічних угруповань (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

ЧАСТКА ВНУТРІШНЬОРЕГІОНАЛЬНОГО ЕКСПОРТУ

В ЗАГАЛЬНОМУ ОБСЯЗІ ЕКСПОРТУ

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ БЛОКІВ, %

НАФ

Західноафрикан

ЕК

*ЄС — 25 країн. **ЄС — 27 країн.

Джерело: UNCTAD. Handbook of Statistics 1990. — 2006—2007. — Table 1.4.; Handbook of Statistics 2011. — Table 1.4

Серед країн, що розвиваються, найзначніші темпи зростання продемонструвала взаємна торгівля в угрупованнях розвинених країн — АСЕАН, МЕРКОСУР, однак зросла вона і в деяких африканських угрупованнях, наприклад, УЕМОА, ЕКОВАС.

Створення міжнародних об’єднань виходило з концепції імпортозаміщення й розвитку регіональних економічних комплексів. Проте в міру розвитку економіки, зокрема оброблювальної промисловості, місцеві підприємства почали виходити зі своєю продукцією на ринки поза своїми угрупованнями. До того ж ТНК, особливо американські, почали залучати промисловість цих країн до своїх виробничих ланцюгів. Збут продукції таких підприємств орієнтувався на ринки розвинених країн. Частка внутрішньорегіональної торгівлі виявила тенденцію до зниження.

Що стосується об’єднань слабо розвинених країн, то хоча в деяких із них взаємна торгівля і зростає, однак її частка в їхній загальній торгівлі залишається на низькому рівні, а в деяких навіть падає. Головна перешкода на шляху піднесення взаємної торгівлі — слабкий розвиток промисловості, однотипність аграрносировинної структури економіки.