У виробничих сільськогосподарських підприємствах завждиприсутня побічна продукція від утримання великої рогатої худо-би (ВРХ), свиней, птиці, а також відходи рослинного походження. За сталого розвитку діяльності підприємства постійно зростаючі об’єми таких відходів створюють цілий ряд проблем щодозбору, транспортування, зберігання та їх переробки. Наявністьпобічної продукції створює несприятливу екологічну обстановку,пов’язану із забрудненням навколишнього середовища, ґрунтових вод і ґрунту. Одним із найперспективніших напрямів вирішення цієї проблеми є утилізація сільськогосподарських відходівв біогазових установках (БГУ).
Біогазова установка — це установка, яка дає змогу переробляти різні види органічної сировини в енергію (у вигляді біогазу)та в високоефективні органічні добрива, одночасно розв’язуючинизку екологічних проблем (ерозія ґрунтів, забруднення водоймищ, викиди вуглекислого газу в атмосферу тощо).
В Європі налічується близько 11 тис. діючих біогазових установок, зокрема 7,2 тис. у Німеччині. Разом з цим, в Україні, станом на 01.04.2014 року, функціонують БГУ в таких підприємствах, як: свиноферма комбінату «Запоріжсталь» (Запоріжжя, рікзапуску БКГ — 1993 рік), свиноферма корпорації «Агро-овен»(Оленівка, Дніпропетровська область, 2003 рік), Аграрна компанія «Еліта» (Терезине, Київська область, 2009 рік), ферма ВРХ«УМК» (В. Крупіль, Київська, 2009 рік), птахофабрика «Орільлідер» (Дніпропетровська область, 2012 рік), агрохолдинг «Астарта-Київ» (Глобино, Полтавська область, 2013 рік) [1].
При переробці органічних відходів у БГУ отримують біогаз ітверді біодобрива, які є дуже цінними. Біогаз складається з 50–70% метану (CH4), що утвориться з органічних субстанцій у результаті анаеробного і мікробіологічного процесів. Також доскладу біогазу входять 12–40 % вуглекислого газу (CO2), невеликі кількості сірководню (Н2S), аміаку (NH3), водню (H2) і оксидивуглецю (CO). При цьому переробка біомаси в БГУ забезпечуєзменшення викидів СО2 та метану в атмосферу.
Основною сировиною для виробництва біогазу здебільшогослугують відходи рослинного та тваринного походження. Найчастіше використовується: гній великої рогатої худоби, гній свинячий, кінський гній із соломою, бадилля картопляне, стебла кукурудзи, солома пшенична, лузга соняшникова, силос, трава свіжа,буряк, твердий осад стічних вод, фекальний осад тощо. При цьому отримуємо різний вихід біогазу з різним містом у ньому метану. Найвищий вміст метану у біогазі отриманого з силосу та цукрового буряку — 84 % [2].При цьому слід відмітити, що мінералізація такої побічноїпродукції, як гній складає приблизно 40 %, тобто мінерализв’язані з органікою засвоюються рослинами гірше. В той же час,у перебродженій масі, після переробки гною, мінералізація становить 60 % і мінерали переходять у форму, доступну рослинам.При використанні таких збалансованих біодобрив врожайністьпідвищується на 30–50 %. Мінеральних добрив потрібно вноситибагато, їх вартість дуже висока, а значна їх кількість залишаєтьсяв ґрунті, засолюючи його. При звичайному зберіганні гною протягом тривалого часу відбувається значна втрата корисних мінеральних елементів, наприклад, азоту. До того ж біодобрива покращують структуру ґрунту, збільшуючи в ньому вміст гумусу, іцим самим підвищується родючість самого ґрунту [3].
Біогаз використовують як паливо для виробництва електроенергії, тепла або в якості автомобільного палива. Крім цього,тепло отримане від охолодження теплообмінника силової установки, можна використовувати для обігріву ферми, будинків,сушіння насіння, підігріву води для утримання худоби. Поряд збіогазовими установками можна відроджувати і встановлюватинові теплиці. Тепло також може використовуватись для приведення в дію рефрижераторів або охолоджувальних танкерів, які,наприклад, працюють на охолодження свіжого молока на молочних фермах або для зберігання свіжого м’яса чи яєць [4].
При цьому, існують різні біогазові установки, залежно від їхпотужності: індивідуальна (потужність 0,25 т/добу), середня (6,5т/добу) та господарська (50 т/добу). Вартість БГУ, вихід біогазута біодобрив залежить саме від її потужності.
Перевагами використання біогазових установок є: зменшеннязалежності від імпорту газу; зменшення викидів СО2; можливістьпродажу біометану до країн Європи; утилізація відходів; створення робочих місць; інтерес інвесторів, швидка інтеграціяУкраїни в Європейське співтовариство [5].
Виробництво біоенергетики на базі біогазових установок зогляду утилізації відходів і забезпечення енергетичними ресурсами є досить перспективним. Проте в Україні цей напрям слаборозвинений, що насамперед пов’язано з відсутністю державноїпідтримки. Даний процес є досить капіталомістким, тому аграрніпідприємства не готові вкладати великі кошти в біогазові установки. Ще одна проблема — відсутність ринків збуту продукції,особливо коли виникає питання швидкої окупності проекту. Так,наприклад, в Української молочної компанії з усієї виробленоїбіоенергетики фермою споживається лише 1/5 частина.
5. Скорук О. П., Здор І. А. Розвиток ринку біопалива в Україні тасвіті: стан та перспективи, №1 (56) 2012 р. [Електрон-ний ресурс]. Режим доступу: http://econjournal.vsau.org/files/Кірпаньова А. Г.,науковий керівник — Шквиря Н. О., к.е.н., доцент,Таврійський державний агротехнологічний університет,м. Мелітополь
Список використаних джерел
1. Гелетуха Г. Перспективы биогаза в Украине / Економічна правда,2013 р., [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.epravda.-com.ua/rus/columns/2013/07/3/383399/.
2. Виробництво і використання біогазу в Україні, відповідальний:Рейнхард Шуль / Рада з питань біогазу з.т. / Biogasrat e.V., 2012 р.,[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ua-energy.org/upload/-files/Biogas_ukr.pdf
3. Горбик Л. Переходимо на біодобрива / Вінницька газета, 2013 р.,[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.vin-gazeta.net-/suspilstvo/1396-perekhodimo-na-biodobri
4. Калетнік Г. М. Економіка виробництва біопалива в Україні та забезпечення продовольчої безпеки / Г. М. Калетнік // Економіка АПК. —2010. — № 1.
— С. 30–35.
