Відомо, що посівам сільськогосподарських культур і багаторічним культурним насадженням, тваринам завдають шкоди близько восьми тисяч різних комах, кліщів, гризунів, грибкових, вірусних, бактеріальних і нематодних захворювань. Вони істотно знижують урожайність культур і продуктивність тварин, погіршують якість продукції, а нерідко без необхідних заходів призводять до її повної втрати.
Це дає підстави для висновку, що сільськогосподарські шкідники і хвороби потрібно розглядати як один із найнегативніших факторів, який впливає на фінансовий стан аграрних підприємств і характер рішень, що ними приймаються.
Значних втрат врожаю зазнають сільськогосподарські товаровиробники від забур’яненості посівів. За даними ФАО, ці втрати становлять у середньому по озимій пшениці — 24 %, кукурудзі — 29, ячменю — 21, сої — 35, цукровому буряку — 37 %. У кількісному вимірі величина цих втрат у світовому масштабі така, що їх уникнення дало б змогу прогодувати мільярд населення планети.
Наука і сільськогосподарська практика виробили кілька напрямів боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і хворобами, серед яких в останні десятиріччя провідне місце почали займати хімічні засоби захисту рослин і тварин. Перш ніж прийняти рішення про вибір певного напряму, аграрні підприємства повинні мати повну інформацію про ефективність засобів і способів боротьби з шкідниками і хворобами, а також знати, які з них є найбільш економічно вигідними в конкретних умовах господарювання (вид шкідників, хвороб, характер і масштаби ураження: епідеміологічні чи неепідеміологічні, можливі втрати від такого ураження тощо).
З економічної точки зору проведення боротьби з шкідниками і хворобами є доцільним за умови, по-перше, коли заміна виробництва продукції, яка уражується шкідниками і хворобами, іншою галуззю принесе підприємству меншу економічну вигоду, ніж збереження існуючого виробництва. По-друге, коли витрати на женого врожаю. По-третє, коли невжиття превентивних і прямих методів боротьби призведе до істотних втрат грошових надходжень, визначених з урахуванням зниження врожайності (продуктивності) і падіння ціни на продукцію через погіршення її якості в поточному виробничому циклі або в майбутній період.
У даний час Україна вимушена імпортувати отрутохімікати, оскільки вітчизняне виробництво їх практично згорнуте через неконкурентоспроможність власних хімічних засобів боротьби в ланцюгу «ціна — якість».
При застосуванні хімічних засобів боротьби потрібно враховувати економічний поріг шкідливості. Під ним розуміють таку мінімальну щільність популяції шкідника, за якої витрати на боротьбу з ним окуповуються ціною збереженого врожаю. Науковими установами розроблені економічні пороги шкідливості для різних хвороб і шкідників за їх критичною кількістю на полях.
Дотримання підприємствами цих рекомендацій дасть змогу, з одного боку, уникнути невиправданих витрат на застосування пестицидів, коли поширення шкідників і хвороб не перевищило визначеного порогу, а з другого — своєчасно використати запобіжні й прямі методи боротьби з ними і цим самим зберегти врожай і якість продукції. Але щоб досягти цього, необхідно своєчасно та якісно здійснювати фітосанітарну оцінку посівів, за результатами якої приймається одне з наведених альтернативних рішень.
Економічна ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин та оцінка новацій серед них визначається за такою самою методикою, що й мінеральних добрив. Як переконують дослідні дані й практика, окупність витрат на застосування пестицидів досить висока і досягає за відповідними культурами 200 — 600 %, а в окремих випадках — і більше. Проте на практиці така економічна ефективність досягається не завжди. Однією з найбільш поширених причин цього є низька культура застосування, зберігання і транспортування пестицидів.
Важливим напрямом розвитку НТТП у галузі застосування пестицидів є підвищення якості препаратів. Нині в світі інтенсивно розробляються і в ряді країн на практиці використовуються пестициди п’ятого і навіть шостого поколінь, норми внесення яких становлять лише 15 — 20 г/га. Це дуже концентровані й високоактивні препарати, з якими потрібно кваліфіковано працювати. Слід виробляти лише гранульовані, мікрокапсульовані, з направленим електрозарядом пестициди, які істотно знижують забруднення навколишнього середовища і є значно безпечнішими для людей.
Національною академією аграрних наук України у 2010 р. успішно реалізований науковий проект «Розробка і впровадження екологічно безпечних технологій боротьби з бур’янами», завдяки чому знижено хімічне навантаження у посівах кукурудзи від 16 до 30 разів, цукрового буряку — 2,3 — 5,5 рази, пшениці озимої — 12 — 20 разів порівняно з попереднім. Важливо, що застосовувані гербіциди відповідно до даної програми в основному належать до четвертого класу токсичності (частково лише до третього). Тобто за токсичною дією не перевищують кухонну сіль, тоді як п’ятнадцять років тому вони переважно належали до другого і частково до третього класів. технологічного прогресу в напрямі розробки і застосування нової технології обробки посівів пестицидами завдяки використанню машин-обприскувачів нового покоління, що формують краплі в межах 80 — 300 мікрон. У світовій практиці такі машини вже є — це мало- й ультрамалооб’ємні обприскувачі, що дають змогу знизити дози внесення пестицидів на 25
— 50 %.
Нині через нестачу новітньої техніки отрутохімікати часто вносять нерівномірно, що значно знижує ефективність їх дії, підвищує вміст цих речовин у продукції. В розвинутих країнах, незважаючи на великі масштаби застосування пестицидів, їх вміст у харчових продуктах щорічно зменшується, насамперед завдяки використанню нової техніки і технології внесення.
В Україні надто гостро стоїть проблема кадрів, які були б здатні грамотно, з дотриманням усіх вимог застосовувати сучасні хімічні препарати. В багатьох розвинутих країнах прийняті національні програми застосування пестицидів, в яких особлива увага приділяється підготовці кадрів.
Наприклад, датський фермер повинен пройти відповідний курс підготовки протягом 200 год, скласти іспит і одержати диплом, без якого жоден банк не дасть цьому фермеру кредит.
Якщо в Україні в період функціонування лише двох типів підприємств — колгоспів і радгоспів, проблема спеціалістів, що мали певну підготовку в галузі застосування пестицидів, вирішувалась більш-менш задовільно. Нині, у зв’язку зі створенням фермерських господарств, інших приватних підприємств, виникає нагальна потреба в підготовці засновників або членів цих підприємств для роботи з даними отрутохімікатами. Адже згадані підприємства нерідко застосовують пестициди в значних масштабах і, не маючи необхідної професійної підготовки, можуть серйозно порушити правила внесення, і тим самим нанести велику шкоду довкіллю, істотно погіршити якість продукції. Тому необхідно організувати постійно діючі курси з підготовки фермерів, уповноважених осіб інших приватних підприємств з обов’язковою вимогою проходження цих курсів кожним, хто хоче самостійно господарювати на землі.
Слід зазначити, що застосування пестицидів повинне бути вкрай обережним. Їх використання виправдане лише тоді, коли інші методи боротьби зі шкідниками і хворобами не дають бажаного ефекту. Такий підхід до побудови системи захисту рослин і тварин є життєво необхідним, оскільки хімічні препарати сильно забруднюють навколишнє середовище, серйозно шкодять здоров’ю людей.
Відомо, що за недосконалої техніки, яка нерідко використовується нині в господарствах, близько 97 % інсектицидів і фунгіцидів і 60
— 90 % гербіцидів не досягають об’єктів пригнічення, а потрапляють у ґрунт, повітря, воду і уражають корисну флору, пригнічують біологічну активність ґрунту, гальмують природне відновлення його родючості.
Особливо загрозливим є той факт, що в багатьох видах комах виникає стійкість до отрутохімікатів, а це вимагає все більших і більших доз їх внесення, що призводить до збільшення витрат та інтенсивнішого забруднення довкілля. За повідомленням учених, уже багато видів комах стали стійкими до отрутохімікатів і що пристосовуваність до пестицидів виникає за 10 — 30 поколінь. Зрозу-кими до отрутохімікату з усіма негативними наслідками з цього.
Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних учених доведено, що пестицидам притаманна мутагенна активність, тобто здатність змінювати в неконтрольованому напрямі спадковість, тому вони можуть спричинювати масову появу мутацій, що порушують генетичну чистоту сортів. Нерідко пестициди змінюють вміст у рослинах макро- і мікроелементів і цим самим погіршують якість продукції.
Тому в кожному аграрному підприємстві повинна впроваджуватися інтегрована система захисту рослин, за якої перевага надається агротехнічним і біологічним методам боротьби з сільськогосподарськими шкідниками і хворобами та лише за неможливості досягти необхідного результату використовуються хімічні методи захисту.
