Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка аграрних підприємств - Андрійчук В. Г.14.6. Ефективність використання авансованого капіталу


< Попередня  Змiст  Наступна >

14.6. Ефективність використання авансованого капіталу


Для оцінки ефективності використання авансованого капіталу доцільно використовувати часткові й узагальнюючі (інтегральні) показники. Часткові показники характеризують ефективність використання окремих виробничих ресурсів — як застосовуваних, так і спожитих. Водночас за їх допомогою визначають ефективність додаткових вкладень у збільшення відповідного ресурсу з метою нарощування масштабів виробництва.

 

Залежно від економічного змісту та цільового призначення часткових показників ефективності використання окремих виробничих ресурсів при об’єктивному вимірі її рівня доцільно згадані показники об’єднати в чотири групи.

 

1. Показники абсолютної ефективності виробництва. Вони характеризують ефективність використання головного ресурсу підприємства — землі і визначаються окремим діленням валової продукції, чистої продукції, товарної продукції та прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

2. Відносні показники ефективності використання застосовуваних ресурсів. До них відносять фондовіддачу основних виробничих фондів, фондовіддачу оборотного капіталу, річну продуктивність праці і землевіддачу, що визначається відношенням вартості валової продукції до вартості землі, на якій вироблена дана продукція.

3. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресурсів. Як і друга група показників, вони також характеризують економічність виробництва. Серед них найважливіше значення мають такі показники, як зарплатовіддача (валова продукція, поділена на фактичний фонд оплати праці), амортвіддача (відношення валової продукції до амортизації), матеріаловіддача (валова продукція, поділена на матеріальні витрати , сформовані за рахунок спожитих оборотних фондів), коефіцієнт прибутковості як відношення прибутку до суми всіх поточних витрат, віднесених на реалізовану продукцію.

4. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси. Характеризуючи також економічність виробництва, вони водночас дають можливість визначити, наскільки вигідними підприємству були додаткові вкладення у збільшення окремих складових авансованого капіталу. Ці показники доцільно розраховувати за середньорічними даними на основі приростних величин. Серед можливих показників цієї групи практичний інтерес мають насамперед такі:

 

коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал (Как):

 

Коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал


де ВП1  і ВП0  — середньорічні обсяги виробництва валової продукції з 1 га сільськогосподарських угідь відповідно у звітному і базовому періодах (середньорічні дані доцільно обчислювати за періодами 3—5 років); АК1 і АКо — середньорічна величина авансованого капіталу на 1 га сільськогосподарських угідь у зазначених періодах. За аналогічною методикою визначається ефективність додаткових вкладень в основний і оборотний капітал;

коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат обчислюється відношенням приросту валової продукції до приросту поточних витрат у сільськогосподарському виробництві;

коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат визначається як відношення приросту прибутку у звітний період до приросту витрат на реалізовану продукцію в даний період.

 

Розглянуті часткові показники можуть бути визначені у разі необхідності не лише за валовою продукцією і прибутком, а й за іншими видами загального ефекту — чистою, кінцевою і товарною продукцією. Їх економічний зміст дає підстави стверджувати, що вони, з одного боку, характеризують окремі аспекти результативності виробництва, з різним ступенем виражаючи ефективність функціонування складної економічної системи, а з другого — розглянуті показники взаємозв’язані між собою. Так, обсяг виробництва товарної і кінцевої продукції, чистої продукції, прибутку залежить від обсягу виробництва валової продукції. Крім того, величина останньої впливає на відносні показники ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів авансованого капіталу — фондо, земле, аморт, матеріаловіддачу тощо, оскільки при їх розрахунку в чисельнику беруть обсяг валової продукції.

 

Водночас, оскільки виробничі витрати являють собою добуток величини авансованих виробничих ресурсів на коефіцієнт їх обороту, то за високого рівня показників ефективності використання застосовуваних виробничих ресурсів слід чекати, за інших однакових умов, і вищої ефективності використання спожитих ресурсів і додаткових вкладень у збільшення розміру авансованого капіталу.

 

Сказане дає змогу визначити узагальнюючий показник ефективності — норму прибутку на авансований капітал , в якому відображаються всі розглянуті часткові показники. Цей показник називають ще рентабельністю авансованого капіталу (активів). Його доцільно розраховувати за чотирма варіантами.

 

Перший варіант:  Норма прибутку на авансований капітал

 

де ОП — операційний прибуток; АК — авансований капітал. Цей показник характеризує ефективність операційної діяльності підприємства, яка не включає в себе інвестиційну та фінансову діяльність. Отже, на його основі можна судити про ступінь раціональності використання виробничих ресурсів, задіяних в основну діяльність підприємства, яка забезпечує найбільшу частку доходу і є метою створення суб’єкта господарювання1.

 

Другий варіант:  Основна діяльність підприємства

 

де ПО — прибуток до оподаткування. В цьому прибутку, як нам уже відомо, находить відображення дохід не лише від операційної, а й від інших видів діяльності — інвестиційної та фінансової (дохід від участі в капіталі, дивіденди, дохід від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства тощо). Отже, даний показник дає змогу судити про ефективність звичайної діяльності підприємства, яка включає в себе операційну, інвестиційну та фінансову діяльність.

 

Третій варіантЕфективність звичайної діяльності підприємства

 

де ЛП — лізингові платежі; ОБ — основний борг у складі лізингових платежів або річна сума амортизації, якщо фінансова оренда укладена на строк корисного використання об’єкта лізингу; ПР — виплачені проценти за кредит та інші виплати за користування позичковим капіталом, наприклад виплачені проценти за випущені облігації; СП — страхові платежі.

 

Цей показник характеризує потенційну норму прибутку, яку може одержати підприємство за умови, що воно поверне кредити і йому не потрібно буде сплачувати відсотки за них, не стане виплачувати лізингові платежі по завершенню строку фінансового лізингу і коли ризик втрати майна братиме на себе. Як бачимо, показник Н(3)ак має велике значення для аналізу ефективності виробництва.

 

Четвертий варіант: Аналіз ефективності виробництва

 

де ЧП — чистий прибуток підприємства. Даний показник вказує, скільки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, воно одержує на кожну гривню авансованого капіталу. В кінцевому рахунку показник Нак(4) характеризує ефективність функціонування підприємства за всіма видами діяльності, здатність його адаптуватися до змін зовнішнього середовища, дає змогу судити про рівень менеджменту та конкурентоспроможність підприємства на ринку. Не менш важливою є та обставина, що даний показник служить одним з головних критеріїв котирування акцій підприємства на біржі.

 

Інформативність показника норми прибутку на авансований капітал зростає за умови відображення в активах аграрних підприємств вартості землі. Водночас зазначимо, що даний показник має чітку інтерпретацію, конкретний економічний зміст і порівнянність у динаміці, що важливо для виявлення тенденцій зміни ефективності виробництва в умовах підвищення його ресурсозабезпеченості і для оцінки ринкової позиції підприємства.

 

Зазначимо також, що в умовах ринку і конкуренції кожний товаровиробник намагається одержати норму прибутку на авансований капітал не нижчу за середню. В іншому разі, коли віддача від вкладених ресурсів низька, підприємство втрачає конкурентоспроможність, не виключається можливість його банкрутства. І навпаки, з підвищенням норми прибутку на авансований капітал підприємство може прискорено розвивати виробництво, своєчасно здійснювати його переозброєння, довгострокові інвестиції в докорінне поліпшення землі тощо.

 

Другим узагальнюючим показником є норма прибутку на власний капітал, що визначається відношенням чистого прибутку до власного капіталу. Кожне підприємство намагається максимізувати даний показник як за рахунок поліпшення використання ресурсів і ефективного менеджменту, так і завдяки залученню позичкового капіталу при сприятливій для нього кон’юнктурі ринку капіталів.

 

Для поглибленого вивчення причин, що впливають на підвищення ефективності виробництва, важливо виявити ступінь впливу кожного з ресурсів авансованого капіталу на прискорення темпів економічного зростання підприємства. Ця задача розв’язується через дослідження співвідношення в ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів, якщо виразити її через показник зростання в динаміці загальної відносної ефективності використання цих ресурсів (F):

 

Співвідношення в ефективності використання застосовуваних і спожитих ресурсів

 

де Ппр1 і Ппр0 — річна продуктивність праці працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, відповідно у звітний і базовий періоди; Зв1 і Зв0 — зарплатовіддача у названі періоди; Фвід1 і Фвід0 — фондовіддача основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у звітний і базовий періоди; Ав1 і Ав0 — амортвіддача в дані періоди; Фоб1 і Фоб0 — фондовіддача оборотних фондів у звітний і базовий періоди; М1 і М0 — матеріаловіддача у зазначені періоди; Воб1 і Воб0 — віддача валовою продукцією витрат з обслуговування сільськогосподарських підприємств сторонніми організаціями; Чз, Ча, Чм, Чоп — частка у сукупних витратах виробництва звітного періоду відповідно заробітної плати, амортизації, матеріальних витрат оборотних фондів і витрат на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями.

 

Віддачу цих витрат за валовою продукцією (Воб) розраховують за формулою:

 

Віддача витрат за валовою продукцією

 

де ВПі — обсяг виробництва валової продукції підприємства в ій період; ВТопі — витрати на оплату послуг, наданих сторонніми організаціями в ій період.

 

Показник зростання загальної відносної ефективності використання виробничих ресурсів побудований так, що є можливість визначити їх внесок у формування її рівня. Цей внесок прямо пропорційний частці відповідного спожитого ресурсу в сукупних витратах виробництва, а також ступеню ефективності використання застосовуваних ресурсів. Водночас рівень даного показника обернено пропорційний зростанню питомих спожитих ресурсів у розрахунку на одиницю вартості валової продукції.

 

Таким чином, підвищення загальної відносної ефективності виробництва забезпечується лише тоді, коли темпи зростання показників ефективності використання застосовуваних ресурсів будуть вищими за темпи збільшення витрат цих ресурсів на виробництво одиниці продукції. Логіка побудови показника F така, що залежно від економічної ситуації він варіює навколо одиниці.

 

Зростання ефективності виробництва має місце лише в тому разі, коли F>1. При F<1 відбувається її зниження, що свідчить про переважаючу роль екстенсивних факторів виробництва. Наприклад, розрахований за вказаною методикою показник F по групі господарств адміністративного району, що допустили у звітному періоді в середньому за останні три роки зниження ефективності використання авансованого капіталу, порівняно з останніми даними за три роки базового періоду дав такі результати:

 

F = 0,356 + 0,059 + 0,291 + 0,027 = 0,733.

 

Отже, загальна відносна ефективність виробництва знизилася на 26,7 % (0,733 – 1 = 0,267). Найбільший внесок у формування показника F у цих господарствах вносять трудові ресурси і матеріальні оборотні фонди (відповідно 35,6 і 29,1%) і меншою мірою —основні виробничі фонди і послуга сторонніх організацій (5,9 і 2,7 % відповідно). Сукупний внесок усіх ресурсів через нераціональність їх використання є недостатнім, що призвело до зниження загальної ефективності виробництва.

 

Які саме ресурси і якою мірою вплинули на зростання (у нашому випадку зниження) показника загальної відносної ефективності виробництва, визначають за формулою:

 

Показник загальної відносної ефективності виробництва

 

де ПВі — питома вага іго ресурсу в збільшенні (зменшенні) показника F порівняно з його базовим рівнем (1 або 100 %); Ві — внесок іго ресурсу у формування показника F, Чі — частка спожитого іго ресурсу в сукупних витратах виробництва.

 

У нашому прикладі визначення впливу факторів на темпи зниження показника F дало такі результати:

 

– 0,267 = 0,356 – 0,362 + 0,059 – 0,103 + 0,291 – 0,504 + 0,027 – 0,031 = –0,006 – 0,044 – 0,213 – 0,004.

 

Як бачимо, найбільший вплив на зниження загальної відносної ефективності виробництва справили оборотні (21,3 %) та основні виробничі фонди (4,4 %). Очевидно, поліпшенню використання саме цих ресурсів потрібно приділити особливу увагу в даних підприємствах.

 

Для підвищення ефективності використання авансованого капіталу особливо велике значення має його раціональне цілеспрямоване формування, внаслідок якого встановлюється оптимальне співвідношення між його структурними елементами. Важливо також прискорити швидкість обороту ресурсів та повною мірою задіяти соціальні й організаційні фактори.

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
15.2. Капіталовкладення аграрних підприємств
15.3. Методи зіставлення інвестицій у часі
15.4. Оцінка ефективності інвестицій за недисконтованими фінансовоекономічними показниками
15.5. Оцінка ефективності проекту за методом чистої поточної (теперішньої) вартості
Частина 4. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВАЖЕЛІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ І ПІДВИЩЕННЯ
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki