Завершуючи огляд концептуальних засад створення підсистеми управління розвитком компанії, наголосимо, що ефективність такої підсистеми визначається впливом багатьох чинників, серед яких необхідно вирізнити такі: тип організаційної структури компанії; склад її підрозділів; кількість ієрархічних рівнів; рівень централізації функції управління; різноманітність відповідальності, чіткість визначення діапазона відповідальності; масштаб і глибина управлінських видів робіт; склад і характеристика управлінських рішень; ефективність та економність управлінської праці; інформаційна підтримка процесу управління; рівень автоматизації управління; розподіл фактичних ресурсів за різними робочими місцями і підрозділами. Але одним із визначальних критеріїв результативності функціонування підсистеми управління розвитком слід визнати досягнення компанією сталої конкурентної позиції на ринку та забезпечення її неповторності в ринковому середовищі.
Культура та цінності в управлінні розвитком організації
Чинники, що визначають ефективність управління розвитком компанії На підставі огляду підходів до оцінювання ефективності управління розвитком компанії умовно можна вирізнити дві групи:
1) оцінювання на основі інтегрального показника ефективності;
2) оцінювання на основі системи критеріїв і показників, що передбачають надання якісних характеристик управлінських впливів.
Серед інтегральних показників розвитку, що пройшли апробацію в перебігу оцінювання розвитку промислових підприємств, український дослідник Д.В. Солоха [15] пропонує визначати ефективність виробничого, ринкового, фінансового, соціального й екологічного розвитку, а на підставі отриманих даних проводити оцінку управління розвитком. З таких позицій доцільно обчислювати агрегований індекс ефективності розвитку промислового підприємства за формулою: Iиэр = Iфпэ · Iффэ · Iфрэ · Iфсэ · Iфээ, (10.2) де Iфпэ — індекс функціональної промислової ефективності; Iффэ — індекс функціональної фінансової ефективності; Iфрэ — індекс функціональної ринкової ефективності; Iфсэ — індекс функціональної соціальної ефективності; Iфээ — індекс функціональної екологічної ефективності. Інший спосіб оцінювання ефективності управління розвитком компанії полягає в урахуванні позицій різних стейхолдерів [1], для чого запроваджують трирівневу систему критеріїв: 1) на рівні власників підприємства — ринкова вартість бізнесу; 2) на рівні підприємства — обсяг виробництва (технічна продуктивність); 3) на рівні ринку — обсяги реалізації (ринкова позиція). Значення цих показників використовують для обчислення інтегрального показника розвитку підприємства (Кd) за фор- мулою: ?=???=niRiidktpK
1)1()(, (10.3) де рі — значення порівняльних коефіцієнтів показників системи оцінювання; ti — середньорічні темпи зміни показника за останні 3 роки; kR — коефіцієнт ризику, оцінений у відсотках або частках одиниці.
Способи оцінювання ефективності управління розвитком компанії Утім, наголосимо, що інтегральні показники (хоч би за якими алгоритмами їх визначали) мають більше недоліків, ніж переваг. І передусім це їхня неінформативність з позиції визначення результатів управлінської діяльності та обмеженість у практичному застосуванні через невиправдано високу вимогливість (як за обсягами, так й за імовірністю) до вихідної інформації для їх розрахунку.
На практиці оцінювання ефективності діяльності управління розвитком компанії, як правило, зводиться до визначення рівня досягнення системою цільових установок, що можуть бути або суто фінансовими, або формуватися за окремими проекціями (рис. 10.5).
Рис. 10.5. Приклад системи індикаторів ефективності управління розвитком компанії
Серед показників, що дають можливість визначати розвиток як результат якісного управління, використовують показники динаміки різних результативних параметрів діяльності компанії для оцінювання сталої тенденції якісних поліпшень, серед яких можуть бути:
• показники результатів діяльності компанії в концепції ціннісно-орієнтованого менеджменту (VBM);
