ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ— ПОКАЗНИК ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ

Вступ. Поняття ефективності — це загальна результативність людської діяльності. Матеріальні потреби суспільства практично безмежні і можливість їх найбільшого задоволення виникає лише за рахунок найефективнішого використання ресурсів, якими володіє це суспільство. Тобто — ефективність — ключова проблема економіки, яка відображає співвідношення одержаного корисного результату та обсягу витрачених на це ресурсів. Однак, ефективність стосується як економічних, так і соціальних процесів. І лише за умов покращення соціальних результатів стає можливим говорити про сенс підвищення економічної ефективності. Підвищення рівня життя людей — те, на що повинні бути направлені як процес виробництва, так і вироблена продукція і одержаний прибуток. Досягти поставленої мети першочергово важливо за рахунок ефективного використання всіх складових процесу виробництва, зокрема трудової діяльності людини, яка повинна бути ефективною, раціонально організованою.

Ефективна трудова діяльність, тобто праця людини, це процес, за умов фінансування якого збільшуються обсяг вироблених благ, а кількість затраченої при цьому праці залишається незмінною.

Ефективність праці — це її результативність, а її підвищення є постійне вдосконалення членами трудового процесу економічної діяльності, знаходження можливості працювати краще, отримувати вищі та якісніші результати незмінних, або і менших затратах праці.

Так, О. А. Грішнова наводить систему показників ефективності залежно від врахованих одержаних результатів та витрачених ресурсів (табл. 1) [2].

Таблиця 1

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД ВРАХОВАНИХ

ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ВИТРАЧЕНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Однак, і кількість показників ефективності може бути значно більшою, враховуючи як етапи та види економічної діяльності, так і способи вимірювання і результатів, і витрат. Необхідною умовою цієї різноманітності є забезпечення у кожному окремому випадку достовірності показників, дотримуючись умов порів-нюваності і точності їх розрахунку.

Визначення показників є першим етапом в оцінці ефективності праці за допомогою яких характеризується її рівень та динаміка. Поняття ефективності пов’язане з можливостями суспільства, тобто з об’єктивними умовами, які існують в ньому: наявність виробничих ресурсів і способів їх використання. Як суспільство, так і його суб’єкти формують і користуються своїм показником, який націлений на досягнення результату з мінімальними зусиллями, тобто використовується економічна закономірність суспільства, зумовлена зростанням потреб громадян у товарах, послугах та суспільних благах, та необхідністю їх постійного задоволення при обмежених виробничих ресурсах.

Фактори виробництва діють різноманітним чином. На думку вчених, зокрема Н. І. Єсінової [3], загальний результат виробництва слід відносити до праці такою, якою вона є:

• головним виробничим ресурсом суспільства, основним джерелом його багатства;

• вимірюється часом, який залишається незмінним (капітал, наприклад, оцінюється фінансово і підпадає під інфляційні коливання).

Важливою особливістю є те, що категорія «ефективність праці» характеризує результативність як живої праці, всієї сукупної праці суспільства, так і всіх її складових: складності, якості, кількості, інтенсивності, культури, продуктивної сили, продуктивності праці, працездатності. З іншої сторони, вона несе на собі і соціальний аспект, тобто як соціально-економічна категорія визначає ступінь досягнення тієї чи іншої цілі, співвіднесеної зі ступенем раціональності витрачання використаних при цьому ресурсів.

Постановка проблеми. В економіці ефективність праці можна розглядати як самостійну категорію, яка відповідає стану економічного розвитку суспільства.

Надання Україні статусу країни з ринковою економікою, вирішення стратегічних завдань зі створення національної економіки висуває вимоги відчутного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Тому вже зараз нагальним стає подолання негативних явищ, які існують у всіх сферах народного господарства та вироблення нових підходів до зростання ефективності праці як на макро-, так і на мікроекономічних рівнях.

Принцип оцінки рівня ефективності праці залишається незмінним. Нова економічна формація висуває свої підходи, свої вимоги, за допомогою яких досягаються нові цілі.

В ринковій економіці також існує певна система показників. Ці показники взаємопов’язані, а також доповнюють один одного, можуть бути як натуральними, так і в вартісній оцінці і кожен з них показує свою сторону результату праці. Для сфери матеріального виробництва орієнтовними показниками можуть бути: вид продукту, номенклатура і асортимент продукції, загальна кількість продукції в розрахунку на одиницю робочого часу, обсяг продукції в грошовому виразі, затрати праці на виробництво одиниці продукції тощо. У сфері нематеріального виробництва результативні показники трудової діяльності набувають дещо інших форм, так, наприклад, актуальність, цінність (наукова або художня), своєчасність тощо. Однак і в цій сфері присутні показники обсягу діяльності в грошовому виразі і затрати праці на одиницю обсягу діяльності. Отже, виміряти (оцінити) сукупну працю суспільства виявляється можливим валовим національним продуктом, який є ринковою вартістю усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними підприємствами упродовж певного періоду. Тобто валовий національний продукт — головний, найвагоміший, найбільш значущий показник ефективності праці.

Результати дослідження. Забезпечення стійких і високих темпів економічного зростання, яке визначається збільшенням реального вало-

вого національного продукту як в цілому, так і на душу населення, є головною метою підвищення ефективності праці. Економічне зростання, тобто збільшення товарів і послуг, забезпечує населенню країни більш високий рівень життя.

Показник ВВП на душу населення свідчить про багатство країни та її можливості забезпечити високий рівень життя. Рівень його в Україні у порівнянні до США (100,0 %) складає, в Росії — 18,0 %, Польщі — 27, Чехії — 40, Словакії — 33, Словенії — 47, Болгарії — 19, Угорщині — 34 %. У розвинених європейських країнах (Великобританії, Німеччині, Данії, Італії, Франції, Швейцарії та ін.) цей показник знаходиться в діапазоні 68 — 83 %. Очевидно, для України цей шлях буде складним і довгим. У табл. 2 наведені темпи основних соціальних макропоказників України за 1991—2004 рр.

Слід відзначити, що як ВВП, так і ВВП у розрахунку на одну особу мають тенденцію до зростання, при чому ВВП у розрахунку на одну особу росте швидшими темпами, ніж ВВП. Так, у 1995 р. темп зростання ВВП у розрахунку на одну особу перевищує темп зростання ВВП на 0,7 в.п., у 2002 — відповідно на 1,1 в.п., у 2004— на 1,6 в.п. Оплата праці як зменшувалась, так і зростала внаслідок існування заборгованості і зростання соціальних нарахувань.

Підвищувати ефективність праці, тобто забезпечувати економічне зростання, піднімати рівень життя населення слід за рахунок певних рушійних сил, які мають опосередкований вплив на ці економічні процеси. Так як ефективність праці категорія багатогранна, то і формується вона завдяки впливу багатьох факторів. Отже, забезпечити підвищення ефективності праці можливо шляхом вивчення суті та механізму дії кожного з цих факторів та впровадження важелів науково обґрунтованого управління цим процесом. Це дозволить цілеспрямовано впливати на досягнення запланованих результатів.

135

Важливо також постійно враховувати, що кожна країна має певні виробничі —чисельність населення, кількість підприємств, землі і природних ресурсів — і не завжди умови їх використання є достатньо високими.

Ринкова економіка це в першу чергу циклічність, тобто неповне використання трудових ресурсів і завантаження виробничих потужностей, періодичні спади виробництва — постійний вибір суспільства, що виробляти, в якій кількості, першочерговість виробництва того чи іншого продукту, як найповніше та найкраще використати ресурси. Відбувається постійний пошук найбільш ефективних шляхів досягнення стабільного економічного розвитку за рахунок або ж перенесення акценту впливу на діючі фактори, що забезпечують підвищення ефективності або ж виявлення нових, які суттєво змінять умови виробничого процесу. За таких умов пріоритетним стає прискорення технологічного прогресу, технічних нововведень, які стабільно можуть підтримувати безперервне зростання випуску продукції з розрахунку на одного працівника. Такі зміни ведуть і до змін в кількості залучених праці і капіталу і до змін у величині сукупної продуктивності факторів виробництва.

Ще однією, незмінною стороною дослідження факторів ефективності праці є залучення у виробничий процес працівників, тобто живої праці. На трудовий процес впливають працівники не лише кількісними характеристиками своєї участі у ньому, але й і якісними, такими, зокрема, як біологічні, психологічні та соціальні властивості. Також необхідно враховувати при цьому стать, вік, стан здоров’я, знання, уміння, досвід, винахідливість, свідомість, сумлінність, дисциплінованість і організованість, інтереси, потреби тощо. Важливими є і умови трудової діяльності: соціально-економічні, організаційні, правові, психологічні, санітарно-гігієнічні, природні, які впливають на рівень фізичних, інтелектуальних і моральних сил працівників, їх ставлення до праці.

Наведена сукупність факторів і складає ефективність праці, яка може мати в свою чергу як сталу так і зростаючу або спадну форму. Існуюча економічна система суспільства із складеними відповідними умовами, до певної міри реалізує природну суть праці і визначає ступінь її ефективності. Як правило (відповідно до економічних законів), вона являє собою єдність економічного життя суспільства, тобто поєднує форми власності, форми організації виробництва, форми господарювання, способи розподілу й обміну управління і регулювання економіки.

Висновки. Нова економічна система найперше повинна нести національну специфіку, враховуючи минуле і сучасне життя України, водночас ввібрати в себе найкращий, а головне прийнятний світовий досвід у досягненні окремих цілей розвитку суспільства.

Економічні закони обумовлюють, і за умов створення нових систем функціонування суспільства, дотримання необхідних співвідношень основних складових поняття ефективності витрат і результатів.

Виходячи з того, що є основним вимірником результатів, показники ефективності поділяються на дві групи і мають назву чи то продуктивності чи то рентабельності (прибутковості) праці.

У процесі створення нової промислово-інвестиційної політики слід обов’язково враховувати таку складову ефективності, як творча діяльність, необхідно розробити критерії оцінки такої діяльності, включити їх в систему показників ефективності праці. В більшості розвинутих країн світу існує такий досвід. Використання його елементів, перенесення їх у систему показників ефективності праці, враховуючи національну специфіку, дасть можливість здійснити певні кроки по реалізації поставлених завдань в досягненні високих темпів економічного зростання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» № 318 від 31.12.99.

2. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини — К. Підручник. 2004

3. Єсінова Н. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини — К.: Кондор, 2004. О. В. Ісай, канд. екон. наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана