Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ АУДИТУ В КОНТЕКСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ АУДИТУ В КОНТЕКСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ


На основе критического анализа нормативно-правовых актов и специальной литературы в статье предпринят подход к раскрытию содержания понятия «аудит финансовохозяйственной деятельности», определению его предмета и объектов в контексте осуществления аудиторской деятельности органами государственного финансового контроля. On the basis of the critical analysis normative-legal documents and special literature in article is taken approach to discovering the contents of the notion «auditing financial and economic activi-ty», definition of his subject and objects in context of the realization to auditor activity organ development financial control.

Ключові слова:

282

Термін «аудит» для державного сектора економіки у законодавстві України вперше застосовано у Бюджетному кодексі. Хоча зміст цього терміну у Кодексі не розкрито, ним визначено контрольно-рахункові органи та їх повноваження щодо здійснення такого аудиту на всіх стадіях бюджетного процесу.

Аналізуючи зміст статей 19 і 26 Кодексу, в яких саме зустрічається термін аудиту, можна дійти висновків: по-перше, зовнішній контроль та аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ в Україні здійснюється Рахунковою палатою і Головним контрольно-ревізійним управлінням (ГоловКРУ); по-друге, як суб’єкти зовнішнього аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ Рахункова палата і ГоловКРУ мають повноваження щодо здійснення оцінки ефективності використання коштів державного і місцевих бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу; по-третє, відповідно зі статтею 2 Закону України «Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні» ГоловКРУ наділене правом на здійснення аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ у частині визначених цим законом повноважень, а саме повноважень, що розповсюджуються на: контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; правильність визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань; ефективність використання коштів і майна; стан і достовірність бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Із прийняттям низки нормативно-правових актів на виконання положень Бюджетного кодексу розкриття сутності терміну «аудит» у контексті фінансово-господарської діяльності суб’єктів державного сектора економіки отримало певний розвиток. Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ» від 31.12.2004 р. № 1777 введено поняття «аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ (фінансово-господарський аудит)», сутність якого визначено як форму державного фінансового контролю, що спрямована на запобігання фінансовим порушенням та забезпечення достовірності фінансової звітності. Тут же зазначено, що основним завданням фінансово-господарського аудиту є сприяння бюджетній установі у забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, держав-

Наведене визначення свідчить про те, що фінансово-господарський аудит принципово відрізняється від ревізій і перевірок — традиційних форм контролю суб’єктів господарювання державного сектора економіки. Відмінність фінансово-господарського аудиту від ревізій і перевірок ґрунтується на не рівнозначності мети, завдань і методології перевірки. Із визначення поняття, в якому акцент зроблено саме на меті здійснення фінансовогосподарського аудиту, випливає, що контроль у такій його формі має передбачати проведення заходів здебільшого попереджувального характеру і ґрунтуватись на партнерських стосунках із суб’єктами господарювання, на зацікавленості контролюючої і контрольованої сторін у недопущенні порушень та попередженні їх виникнення у майбутньому.

Очевидно, що фінансово-господарський аудит за суттю досліджуваних під час його проведення питань не відповідає аудиту, який здійснюється в Україні відповідно до вимог Закону «Про аудиторську діяльність».

Законом України «Про аудиторську діяльність» аудит визначено як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству. Крім того, Законом встановлено, що аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення [2, с. 46].

Таке тлумачення терміну «аудит» у законодавстві України сприяло поширенню серед вітчизняних вчених і практиків думки про те, що аудит — це підприємницька діяльність, яка здійснюється на замовлення суб’єктів господарювання незалежними аудиторськими організаціями на платній основі, і тому є несумісною з діяльністю державних органів фінансового контролю.

У результаті активної підтримки такої позиції з боку Аудиторської палати України та її функціонерів [16, с. 54; 20] постановою Верховної Ради України від 14.03.1995 р. № 90-а/95-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України»» введено заборону на вживання термінів «аудит» та «аудиторська діяль-

ного і комунального майна, складанні достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.

Аналіз змісту визначень аудиту у Глосарії термінів до Стандартів Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю (International Organization of Supreme Audit Institutions

— INTOSAI) та їх порівняння з офіційним трактуванням у Законі України «Про аудиторську діяльність» і Бюджетному кодексі дає підстави зробити висновок про те, що термін «аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ» більше узгоджується з його англомовним тлумаченням [18, с. 139]. Англомовний термін «audit» є синонімом контролю та означає не конкретну форму контролю достовірності фінансової звітності, а весь контроль, який передбачає оцінку ефективності систем внутрішнього управління і контролю, достовірності відображення в обліку й звітності операцій та показників, якості (відступів від встановлених стандартів або заявлених вимог) процедур і методів функціонування суб’єкта господарювання.

Певним кроком у закріпленні офіційного статусу такої форми фінансового контролю стало визначення терміну «державний фінансовий аудит» у Законі України від 15.12.2005 р. № 3202-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна». Відповідно до законодавчого визначення, державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю [3, с. 7]. Із прийняттям Закону № 3202-IV відбулося розмежування правового поля аудиту як діяльності суб’єктів підприємництва, що здійснюється з метою отримання прибутку, і аудиту як діяльності органів державного фінансового контролю, що спрямована на попередження фінансових порушень у державному секторі та забезпечення законного й ефективного використання державних ресурсів. Наведене законодавче визначення, по суті, розкриває кінцеву мету аудиту, що здійснюється у державному секторі, яка відповідає прийнятій у світі класифікації цілей і завдань, що вирішуються у рамках державного аудиту.

ність» для назв організацій, підприємств, їх структурних підрозділів, діяльність яких не відповідає вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність».

Так, відповідно з чинними міжнародними нормами, що закріплені у Стандартах INTOSAI, державний аудит має на меті виявлення шляхом збору доказів та надання оцінки: (1) відступів від прийнятих стандартів обліку; (2) порушень принципів обліку; (3) порушень законності; (4) неефективності використання людських, фінансових та інших ресурсів; (5) нерезультативності діяльності; (6) неекономічності фінансового управління [14, с. 6].

Досягнення перших трьох цілей, відповідно до класифікації INTOSAI [13, с. 10—11], є завданням аудиту законності та правомірності діяльності (фінансового аудиту), а трьох інших — аудиту результативності діяльності (аудиту ефективності).

Аудит законності та правомірності діяльності включає такі операції: (а) засвідчення фінансової відповідальності державних структур, які зобов’язані звітувати про свою діяльність, що передбачає перевірку та оцінку бухгалтерської документації і підготовку висновку стосовно фінансових звітів; (б) засвідчення фінансової відповідальності всього державного апарату в цілому; (в) аудит операцій та фінансових систем з метою оцінки їх відповідності чинним законодавчим та нормативним актам; (г) перевірку системи внутрішнього управління і контролю та функцій внутрішнього аудиту; (д) аудит правомірності та доцільності адміністративних рішень, які приймаються організацією — об’єктом аудиту.

Аудит результативності передбачає визначення обсягів економічності, результативності й ефективності та включає: (а) визначення обсягів економічності, досягнутої в управлінні завдяки застосуванню ефективних адміністративних принципів і практики та впровадженню ефективної управлінської політики; (б) аудит ефективності використання людських, фінансових та інших ресурсів, перевірку систем інформації, оцінку результатів та їх моніторинг; аналіз заходів, вжитих об’єктом аудиту для усунення виявлених недоліків; (в) аудит результативності діяльності щодо виконання об’єктом аудиту намічених цілей та аналіз фактичних наслідків діяльності у порівнянні із запланованими.

З огляду на норми міжнародного законодавства, наведене у Законі № 3202-IV визначення містить у собі елементи як фінансового аудиту, так і аудиту ефективності діяльності. Звідси, назва «державний фінансовий аудит» представляється не зовсім коректною, оскільки, по суті, відображає лише один із видів державного аудиту, у рамках якого вирішуються завдання фінансового аудиту.

Водночас, із урахуванням загальновизнаних світових досліджень у сфері термінології контролю й аудиту, потребує певного корегування і само законодавче визначення терміну «державний фінансовий аудит». Якщо ретельно вивчити світовий досвід, то можна дійти висновку, що державний фінансовий контроль є одною зі складових управління державними фінансами і може здійснюватися у різних формах, у тому числі у формі аудиту. Ґрунтуючись на твердженнях про те, що форма контролю — це сукупність засобів і прийомів дослідження певного явища, об’єкту чи процесу, а його вид (різновид) характеризує ракурс функціонування контролюючих суб’єктів, підконтрольних об’єктів та контрольних дій [11, с. 34; 19, с. 66—67], можна дійти висновку: державний фінансовий аудит є формою державного фінансового контролю, а не його різновидом.

Зважаючи на необхідність належного обґрунтованого визначення терміну «державний аудит фінансово-господарської діяльності» представляється доцільним викласти зміст його предмету й об’єктів.

Отже, предметом державного аудиту фінансово-господарської діяльності є: діяльність державних установ та інших організацій-одержувачів державних ресурсів, яка пов’язана з використанням державних фінансів, державного майна, інших активів і пасивів, що належать державі, отриманих на виконання покладених на них функцій або бюджетних програм.

Виходячи з того, що кожний предмет дослідження конкретизується через його об’єкти, об’єктами державного аудиту фінансово-господарської діяльності слід вважати комплекс чи окремі процеси, на які спрямовуються дії суб’єкта такого аудиту.

Відтак, до складу об’єктів державного аудиту фінансовогосподарської діяльності відносяться:

• діяльність і функції державних органів влади, бюджетних установ, організацій-одержувачів державних коштів, державного чи комунального майна та суб’єктів господарювання державного сектору економіки;

• кошти, що надані з державного бюджету та місцевих бюджетів та (або) цільових загальнодержавних фондів на реалізацію державних завдань, виконання загальнодержавних, бюджетних програм;

• державна і комунальна власність, природні та інші державні ресурси;

• державні кредити та позики, надані під гарантії Уряду України;

• планові документи і господарські договори;

• дані бухгалтерського обліку і звітності;

• система внутрішнього фінансового управління і контролю.

На основі проведеного дослідження сутності терміну «державний аудит фінансово-господарської діяльності» сформулюємо уточнене визначення цього поняття.

Державний аудит фінансово-господарської діяльності це форма державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі діяльності і функцій організацій-одержувачів державних коштів та суб’єктів господарювання державного сектора з метою встановлення законності та ефективності використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правомірності фінансового управління і функціонування системи внутрішнього контролю, достовірності бухгалтерського обліку і звітності.

Література

1. Бюджетний Кодекс України від 21.06.01 № 2542-ІІІ // Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 37.

— Ст. 189.

2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 № 3125-ХІІ (зі змінами і доповненнями) // Світ бухгалтерського обліку. — 1998. — № 7—8.

— С. 46

—51.

3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна» від 15.12.05 № 3202-ІV // Голос України. — 2006. — № 7.

— С. 7.

4. Закон України «Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 № 2939-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 13. — Ст. 110.

5. Закон України «Про Рахункову палату» від 11.07.96 № 315/96ВР // Закони України: В 11 т. — Верховна Рада України: Ін-т законодавства. — К., 1997.

— Т. 11. — С. 60

—76.

6. Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Затв. наказом ГоловКРУ від 19.12.05 № 451 // www.search.liga.kiev.ua.

7. Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.04 № 1777 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 1.

— Ст. 14.

8. Постанова Верховної Ради України від 14.03.95 № 90-а/95-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про внесення змін і до-

9. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит. — М.: Финансы и статистика, 1995.

— 560 с.

10. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика / Пер. з англ. В. Шульга. — К.: Основи, 2000.– 190 с.

11. Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ: проблеми та шляхи запровадження. Науково-практична конференція. Доповіді, виступи. / Стефанюк І. Б., Рубан Н. І. та інші. — К.: Піраміда, 2005.

— 144 с.

12. Бариніна-Закірова М. В. Запровадження державного аудиту в практику роботи органів ДКРС // Фінансовий контроль. — 2005. — № 6. — С. 9—13.

13. INTOSAI: Стандарти з аудиту / Новий переклад, підготовлений для Рахункової палати України Проектом Tacis «Аудит державних фінансів». — К., 2003.

— 48 с.

14. Концепції та методики державного аудиту. Вступний курс: Посіб. для самост. занять. — К.: Рахункова палата України, 2002. — 84 с.

15. Comparative International Auditing Standards / Editor: Belverd E. Needles, Jr. Chairman, Advisory Committee Felix Pomeranz. — N.Y.: AAA, 1985.

16. Редько О. Як нам облаштувати правове поле аудиторської практики // Бухгалтерський облік і аудит. — 2005. — № 6.

— С. 53

—64.

17. Robertson Jack C. Auditing. — 7 ed. — Homewood: IRWIN, 1993.

18. Стефанюк І. Б. Запровадження аудиту фінансово-господарської діяльності бюджетних установ // Фінанси України. — 2005. — № 6. — С. 138—144.

19. Шевчук В. О. Контроль господарських систем в суспільстві з перехідною економікою (Проблеми теорії, організації, методології): Монографія. — К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998. — 371 с.

20. Щодо вживання термінів «аудит» та «аудиторська діяльність» для назв суб’єктів, діяльність яких не відповідає вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність». Лист АПУ від 27.06.03 № 2-293 // Аудитор України. — 2003. — № 13.

Стаття надійшла до редакції 3 квітня 2006 р.

повнень до деяких законодавчих актів України»» // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 14. — Ст. 94.

Херсонський економічно-правовий інститут


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ — ОЦІНКА ЯКОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
Розділ І. ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ДЕПОЗИТНИХ ПОСЛУГ
МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
МІСТО КИЇВ — ГЕНЕРАТОР БЮДЖЕТНИХ НАДХОДЖЕНЬ ДЕРЖАВИ
ПРОЯВИ РЕГУЛЯТОРНОГО ЗАХОПЛЕННЯ НА СТРАХОВОМУ РИНКУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)