Одну з найважливіших ролей сьогодення у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит
— головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання.
Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Історичний розвиток товарно-грошових відносин створив об’єктивні передумови виникнення установ із специфічними функціями фінансових посередників грошового обігу. Об’єктивною характеристикою фінансової сфери в сучасних умовах є тимчасове вивільнення грошових коштів у одних суб’єктів та виникнення тимчасової потреби в додаткових коштах у інших.
Встановлений обов’язковий порядок зберігання коштів на рахунках усіма підприємствами (установами, організаціями) дає можливість банкам використовувати їх при кредитуванні.
Кредитування є одним із найважливіших напрямів здійснюваних банком активних операцій.
Визначення поняття кредиту наведено в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. та Положенні НБУ «Про кредитування», затвердженому постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. Так, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено (п. 1.11), що кредит — це грошові кошти та матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк під відсоток. У відповідності до Положення НБУ «Про кредитування» кредит — це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. (ст. 49) визначає основні засади проведення кредитних операцій банками України. Так, до таких операцій відносять операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також лізинг, факторинг, надання гарантій та поручительств і інших зобов’язань від третіх сторін, операції з цінними паперами, зокрема організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, а також здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені, у т.ч. андеррайтинг.
Перелік банківських операцій, які визначаються як кредитні, наведена в Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, що затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279: «кредитні операції — вид активних операцій, пов’язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо». Отже, кредитними є активні операції з розміщення банками залучених ресурсів, а також операції з цінними паперами (врахування векселів та операції репо), які за економічною суттю є кредитними операціями.
Сьогодення вимагає вдосконалення, з одного боку, методик проведення традиційних видів банківських послуг, а з іншого — впровадження принципово нових банківських операцій.
Одним із нових видів банківських послуг на сучасному етапі розвитку вітчизняної банківської системи є кредитування у формі овердрафту.
В листі НБУ «Роз’яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів «овердрафт» № 12-111/1355-6569 від 31.10.2001 р. овердрафт розглядається як короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, у якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою.
Автори сучасного фінансово — кредитного словника [7] вважають, що овердрафт — це вид короткострокової позики, механізм якої полягає в праві клієнта здійснювати платежі з поточного або кореспондентського рахунку понад кредитові надходження (понад залишок коштів), тобто мати дебетове сальдо в межах встановленого строку та ліміту.
В. Г. Золотогоров [5] визначає овердрафт банківською операцією, що дає право власнику поточного рахунку виписувати чеки або давати доручення в інших формах на визначену суму понад кредитного на ньому залишку; короткостроковий кредит, який надається банком клієнту понад залишок на поточному рахунку в межах раніше визначеної суми. Право користування овердрафтом надається банком клієнтам з найбільш стійким фінансовим станом.
В. М. Усоскин [8] характеризує овердрафт як основну форму короткострокового кредитування підприємств Великобританії. Він пов’язаний з поточним рахунком : при наявності відповідної угоди банк дозволяє власнику рахунку виписувати чеки на суми, що перевищують кредитовий залишок на рахунку, в межах встановленого ліміту. H. Грачова [4] дає таке визначення овердрафту — це форма короткострокового кредитування, яка застосовується щодо найбільш благонадійних клієнтів банку у випадках, коли сума платежу клієнта перевищує залишок коштів на його рахунку. Це не окремий кредитний договір, а довір’я банку своїм клієнтам, чиї рахунки характеризуються стабільними оборотами. Під видачу кредитів по лінії овердрафту, внаслідок їх короткотерміновості, не обов’язково мати кредитні ресурси — у цих випадках банки використовують поточні кошти.
Як видно з проведеного літературного огляду, визначення сутності операцій овердрафту суттєво різняться одне від одного.
За своїм економічним змістом овердрафт є однією з банківських операцій. Банківська діяльність може проявлятися у різних формах, однією з яких є надання послуг своїм клієнтам. Призначення овердрафту — задовольнити короткострокову потребу клієнта у грошах. Отже, сутність овердрафту можна розглядати з двох сторін. З одного боку овердрафт — це банківська послуга, а з іншого — банківська операція.
Серед вітчизняних та зарубіжних вчених зустрічається думка, що овердрафт є одним із видів контокорентного кредиту [2, 3]. Контокорентний кредит — це особливий вид рахунку, на якому, з одного боку, відображаються надходження, а з іншого — позики і платежі. На ньому може бути як кредитове, так і дебетове сальдо [3]. Контокорент — це єдиний активно — пасивний рахунок, який органічно поєднує кредитне і розрахунково — касове обслуговування клієнта на основі відкриття єдиного рахунку [6].
Контокорентний кредит надається клієнтам, що мають в банку поточний рахунок [2]. У відповідності до змін, внесених до Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування [1], з метою спрощення відображення в бухгалтерському обліку кредитів овердрафт було змінено характеристики поточних та карткових рахунків фізичних і юридичних осіб з пасивних на активно-пасивні. Отже, з’явилась можливість кредитування клієнтів за контокорентом. Але у випадку кредитних взаємовідносин між банками розмежування кореспондентських рахунків на активні та пасивні залишилося. Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 визначено, що клієнт — особа, яка має рахунок у банку або користується його послугами. Власник рахунку є особою, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому. Враховуючи вище зазначене, можна зробити висновок, що власник рахунку завжди є клієнтом банку, а клієнту банка мати рахунок не обов’язково.
Овердрафт може надаватися по декілька разів на день, тому з позиції позичальника його можна вважати кредитом до запитання. Корисним він є для тих, у кого на поточному (кореспондентському) рахунку відбувається активний рух грошей, тобто гроші постійно знаходяться в обороті. У разі затримки надходжень від одного контрагента його діяльність не зупиниться — скориставшись овердрафтом, він може вчасно розрахуватися із своїми партнерами.
Оскільки овердрафт надається «під чесне слово», то відсотки за ним є дещо більшими (плата за ризик видачі кредиту без забезпечення).
З точки зору бухгалтерського обліку особливість овердрафту полягає в тому, що: кредит видається і погашається багаторазово в межах встановленого ліміту; сума кредиту, на яку нараховуються відсотки, є непостійною.
Овердрафт не надають, а відкривають [4]. Вікритий овердрафт означає, що клієнт щоразу, відправляючи платіжне доручення, може не переживати, чи достатньо на його рахунку коштів для виконання своїх зобов’зань перед контрагентами.
Кредит за овердрафтом становить не всю суму, яка зазначена в документі, а лише ту, якої не вистачає на рахунку клієнта для своєчасного розрахунку по зобов’язаннях (за винятком випадку, коли на рахунку нульовий залишок).
На обслуговування за овердрафтом укладають договір, що діє протягом певного часу (на звичайні кредити — кожний раз укладають окремий договір). Свого роду це є своєрідною кредитною лінією без заздалегідь встановлених розмірів та суворого цільового спрямування, оскільки обумовлюються лише ліміти за овердрафтом (у відповідності до величини середньоденних оборотів на рахунку клієнта).
Якщо дебетове сальдо на рахунку платника не буде погашено за рахунок поточних надходжень (оборотів по кредиту) до закінчення операційного дня, то:
• коли сальдо утворилося на кореспондентському рахунку — при закритті операційного дня автоматично переноситься на окремий аналітичний кредитний рахунок, який відкривається клієнту при укладанні угоди про надання овердрафту;
• у випадку функціонування поточного рахунку дебетове сальдо на рахунку утворюється за рахунок кредитних коштів банку.
Припустимо, що підприємство 31 грудня поточного року використало можливість одержати кредит за овердрафтом, а погашення боргу відбулося 1 січня наступного року. В річному звіті мінусове сальдо по статті грошових коштів підприємство покаже контрактивом (в дужках).
Щоб відрізнити звичайний кредит від овердрафту, треба уважно вивчити виписку банку. У разі, коли виписка з поточного рахунку містить операцію надходження на суму кредиту і з’явився окремий кредитний рахунок (окремо виписка) — це звичайний кредит. Він має бути відображеним на рахунку 60. Коли всі платежі показано в одній виписці з поточного рахунку, а сальдо вказане як від’ємне (якщо протягом дня не відбулося покриття поточними надходженнями), до того ж немає окремої виписки — це овердрафт.
Якщо підприємству відкрито овердрафт, то для бухгалтера нічого не міняється: поточні платежі відображають у звичайному порядку, кореспондуючи рахунок 311 з рахунками контрагентів, на користь яких направлені платежі.
Плата за відкриття овердрафту належить до витрат, що пов’язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності підприємства і відноситься до витрат звітного періоду (рахунок 951) та валових витрат (п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р.), як і відсотки за кредит.
Фінансові санкції (штраф, пеня) за несвоєчасне погашення зобов’язань за овердрафтом відносять до витрат звітного періоду і у бухгалтерському обліку показують за рахунком 948. До валових витрат їх відносити не можна (п.п. 5.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р.).
Отже, овердрафт — це короткостроковий кредит, який надано платоспроможному клієнту (власнику поточного або кореспондентського рахунку) в межах визначеної суми (ліміту) після застосування ним платіжних інструментів на суму, яка перевищує залишок та поточні надходження коштів на цей рахунок.
ЛІТЕРАТУРА
1. План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція щодо його застосування, затверджені постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. — № 280.
2. Банківська енциклопедія / Під ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. — 328с.
3. Банковское дело / Под ред. Ю. А. Бабичевой. — М.: Экономика, 1994. — 397 с.
4. Грачова Р. Енциклопедія бухгалтерського обліку. — К.: Дебет– кредит, 2004. — 800 с.
5. Золотогоров В. Г. Энциклопедический словарь по экономике. — Мн.: Полымя, 1997. — 571 с.
6. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика. — К.: Знання, КОО, 2000.
— 215 с.
7. Современный финансово — кредитный словарь / Под общ. ред. М. Г. Лапусты, П. С. Никольского. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 526 с.
8. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк : управление и операции. — М.: Антидор, 1998. — 320 с. Стаття надійшла до редакції 01.02.2006 р.
УДК 657.3 И. П. Житная, д-р экон. наук, проф., М. Ю. Манухина, канд. экон. наук, доц. СНУ им. В. Даля
