Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ДО ПИТАННЯ ПРО ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ДО ПИТАННЯ ПРО ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ


На основе изучения отечественной и зарубежной литературы, а также теоретических исследований автор предложил свой методологический подход к определению функций Центрального банку Relying on in-depth study of domestic and foreign literature and personal theoretical efforts author proposed own methodological approach in defining functions of the Central bank.

Ключові слова: функції центрального банку, монетарні інструменти, управління грошовим оборотом

Функції центрального банку, покладені в основу його діяльності, ґрунтуються на його призначенні і є такими, що склалися історично з огляду на його положення верхнього рівня у дворівневій банківській системі. У законодавчих актах і в економічній літературі немає єдиного підходу до тлумачення функцій центрального банку, відсутнє чітке розмежування таких понять як завдання, функції та операції центрального банку . Автори фундаментальних зарубіжних підручників з теорії грошей і банківської справи Фредерік С. Мишкін [2] і Р. Глен Габбард [3] взагалі не виділяють поняття функцій центрального банку. Вони розглядають місце центрального банку в ринковій економіці з тих позицій, що банк проводить грошово-кредитну політику і регулює банківську діяльність. Такий підхід є дещо спрощеним і не дає загального уявлення про багатогранну діяльність центрального банку.

У вітчизняній і в російській літературі функції центрального банку найчастіше ототожнюють з основними напрямами його діяльності, а саме з емісійною діяльністю, з діяльністю як банку банків, банкіра уряду, органу банківського регулювання і провідника грошово-кредитної політики.

1

Завдання центрального банку — це передбачені законом об’єктивно обумовлені цілі, досягнення яких він повинен постійно прагнути.

Банківські операції — це передбачена законом і нормативними документами система дій (технологія діяльності, технологічний процес) банку, котрі він повинен виконати задля надання послуг своєму клієнту і реалізації відповідного банківського продукту.

Функція характеризує банк як абстрактну економічну структуру з макроекономічних позицій, з позицій її місця в економічній системі взагалі і впливу на все економічне середовище, в якому функціонує банк [1; 441].

103

В Законі «Про Національний банк України» декларується основна функція банку — забезпечення стабільності грошової одиниці України, що є кінцевим результатом, тобто завданням, на досягнення якого центральний банк спрямовує свою діяльність. Ст. 7 Закону проголошує інші функції НБУ, котрі охоплюють різні види діяльності банку — від проведення грошово-кредитної політики, банківського регулювання і нагляду до сертифікації банківських аудиторів і ліквідаторів банків, а також деякі банківські операції, наприклад операції з банківськими металами [4]. Перелічені в Законі функції і операції загалом є такими, що випливають з економічної природи центрального банку, але вони не згруповані за своїм змістом, що затруднює розуміння специфіки діяльності центрального банку, а отже і його сутності.

Враховуючи особливий статус і призначення центрального банку видається за доцільне виділити його специфічні функції, що визначають його сутність і відрізняють від інших ланок банківської системи. Найбільш прийнятним є виділення таких функцій:

— монетарного і економічного регулювання;

— управління банківською системою;

— управління грошовим оборотом;

— банківського обслуговування загальнодержавних та урядових потреб.

Функція монетарного та економічного регулювання. Центральний банк в ринковій економіці виконує роль головного органу державного регулювання макроекономічних процесів за допомогою грошово-кредитних (монетарних) методів, що зумовлює його вирішальний вплив на стабільність національної валюти і стійкість банківської системи. Грошово-кредитне регулювання є одним із невід’ємних елементів загальноекономічної політики держави і передбачає розроблення і впровадження центральним банком грошово-кредитної політики. Головною стратегічною довгостроковою метою сучасної грошово-кредитної політики є збалансований розвиток національної економіки, який досягається підтриманням стабільності загального рівня цін в країні. Центральний банк не може прямо досягнути поставлених стратегічних (кінцевих) цілей, що обумовлює необхідність застосування ним проміжних і тактичних цілей, таких як зміна, грошової маси, ринкових процентних ставок, обмінного курсу національної валюти, грошової бази, що передають регулюючі імпульси грошовокредитної політики до кінцевих цілей з метою створення позитивних змін в реальному секторі економіки. Завданням центрального банку є забезпечення ефективного функціонування ланцюга пе-

Монетарні методи (інструменти), за допомогою яких центральний банк досягає поставлених цілей, не є сталими, раз і назавжди організаційно зафіксованими. Вони модифікуються під впливом змін економічної ситуації в країні та в світі. Загальною тенденцією в економічно розвинених країна є зростання ролі ринкових методів грошово-кредитного регулювання, що забезпечують його більшу гнучкість і відповідність високій динамічності процесів в економіці.

Однією з ключових макроекономічних характеристик будьякої країни є стан банківської системи. Центральний банк, як орган грошово-кредитного регулювання, застосовує монетарні методи (рефінансування комерційних банків, купівля цінних паперів на відкритому ринку тощо) для підтримання ліквідності банківської системи у випадку тимчасового дефіциту ліквідних коштів, а також у разі фінансових потрясінь, притаманних ринковій економіці, запобігаючи таким чином системному ризику і втраті довіри до банківської системи. При цьому слід враховувати, що забезпечення стійкості банківської системи за допомогою монетарних методів пов’язане з певними суперечностями. Вирішуючи проблему ліквідності банківської системи, центральний банк здійснює додаткову емісію, що може мати інфляційні наслідки. Отже, центральному банку слід проводити виважену емісійну політику щодо підтримання ліквідності банківської системи, не допускаючи проявів руйнівного характеру емісії щодо макроекономічної стабільності, зокрема стабільності національної валюти.

Важливою складовою функції монетарного та економічного регулювання є проведення центральним банком валютної політики, яка тісно пов’язана з грошово-кредитною політикою. Діяльність центрального банку як органу монетарного регулювання повинна бути спрямована на дедоларизацію національної економіки, що знижує вразливість економіки від впливу зовнішніх факторів і підвищує ефективність грошово-кредитної політики.

Функція монетарного та економічного регулювання є пріоритетною для центрального банку в ринковій економіці. Взагалі всі функції центрального банку тісно переплітаються, вони взаємопов’язані і взаємообумовлені, проте безумовно грошово-кредитне регулювання економіки за допомогою монетарних інструментів є вінцем діяльності центрального банку, оскільки саме в цій діяльності найповніше реалізується призначення центрального банку і його роль у ринковій економіці.

редавального (трансмісійного) механізму грошово-кредитної політики (грошова база ? грошова маса, процентні ставки, обмінний курс національної валюти ? рівень інфляції).

Функція управління банківською системою передбачає, що центральний банк, як орган державного управління, застосовує до банків різні заходи впливу (різні інструменти) з метою забезпечення стійкості банківської системи. Центральний банк здійснює управління банківською системою не втручаючись в оперативну діяльність банків, не вимагаючи від банків проведення операцій, які могли б послабити їхній фінансовий стан, не посягаючи на свободу підприємницької діяльності банків. Центральний банк у процесі управління ставить за мету сприяти обачливій та розважливій поведінці банків, виконанню ними вимог фінансової безпеки і ефективному управлінню банківськими ризиками.

Функція центрального банку щодо управління банківською системою реалізується в кількох напрямах.

Центральний банк обмежує доступ до банківської системи, перешкоджає проникненню до неї економічно нестабільних суб’єктів господарювання та осіб із сумнівною діловою репутацією. З цією метою центральний банк визначає певні вимоги й умови, що є обов’язковими для отримання ліцензії на право займатися банківською діяльністю.

Центральний банк забезпечує створення нормативної бази, яка регламентує принципи діяльності банків, наприклад, принципи банківського кредитування, стандарти ведення бухгалтерського обліку, правила складання статистичної звітності, порядок проведення в банках внутрішнього аудиту, порядок організації та функціонування в банках системи ризик-менеджменту тощо.

Центральний банк здійснює нормування діяльності банків. Він встановлює для банків економічні нормативи з метою обмеження ризиків в їх діяльності, вимагає від комерційних банків за певними нормами формувати резерви на покриття можливих втрат від проведення банківських операцій, здійснювати відрахування у фонд гарантування (страхування) депозитів.

Центральний банк здійснює касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

Важливим напрямом управлінської діяльності центрального банку є нагляд за банками, покликаний запобігати невиваженому та ризиковому веденню банківського бізнесу, захищати вкладників і кредиторів від можливих втрат коштів. Загальносвітовою тенденцією розвитку системи банківського нагляду є запровадження ризик-орієнтованого нагляду, тобто нагляду на основі оцінки ризиків, притаманних кожному банку зокрема та

Функція управління грошовим оборотом полягає у задоволенні центральним банком попиту економіки на гроші, а також у створенні і забезпеченні функціонування платіжної системи.

Центральний банк має монопольне право на забезпечення сукупного грошового обороту банкнотами і монетами (готівкою), які є єдиним законним платіжним засобом, обов’язковим для прийому за всіма видами платежів і в оплату боргів на території даної країни. Як емісійний центр країни центральний банк, як правило, має повноваження щодо виготовлення грошових знаків, а також організації і регулювання їх обігу.

У сучасних умовах в усіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер. Забезпеченням банкнот слугують головним чином державні цінні папери в портфелях центральних банків. Наслідком емісії банкнот під забезпечення державними цінними паперами є можливість надлишкового випуску їх в обіг порівняно з потребами товарного обігу, переповнення ними каналів грошового обороту та їх знецінення. Центральний банк у процесі реалізації грошово-кредитної політики регулює загальну суму грошової пропозиції, а що стосується емісії грошових знаків (готівкової емісії), то він її обмежує відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку.

Центральний банк разом з комерційними банками бере участь у забезпеченні сукупного грошового обороту депозитними грошима. У цьому процесі вирішальна роль належить центральному банку, тому що саме він надає перший імпульс емісійному процесу, забезпечуючи комерційні банки додатковими резервами, а вже комерційні банки використовуючи ці резерви в процесі кредитно-депозитної діяльності створюють додаткову масу депозитних грошей на рахунках суб’єктів економіки.

В умовах розвиненої економіки грошові розрахунки і платежі здійснюються переважно у безготівковій формі через банківські установи, що передбачає необхідність формування банківською системою платіжної системи. Відповідальність за надійність та ефективність платіжної системи, що є необхідною умовою функціонування грошової системи як окремої країни, так і світової валютної системи в цілому, покладається на центральний банк країни, виходячи з його призначення.

Незалежно від характеру і структури платіжної системи країни центральний банк в її організації та функціонуванні відіграє

банківській системі в цілому, а також застосування до банків адекватних заходів реагування на підставі проведеної оцінки їх діяльності.

— мінімізацію банківських ризиків;

— концентрацію, а водночас і оптимізацію надлишкових резервів комерційних банків;

— належний рівень безпеки системи розрахунків;

— ефективне регулювання грошового ринку завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан банківських рахунків.

Функція банківського обслуговування загальнодержавних та урядових потреб. Центральний банк як банк держави представляє її інтереси у відносинах з центральними банками інших держав, а також у міжнародних валютно-фінансових організаціях і в міжнародних банках, взаємовідносини з якими будуються відповідно до міжнародних договорів, норм національного права, а також спеціальних угод.

Центральний банк виступає в ролі радника, консультанта уряду з питань, що стосуються розвитку банківської системи, співпрацює з урядовими структурами в процесі проведення аналізу, оцінки та прогнозування основних макроекономічних показників розвитку країни.

Центральний банк відіграє помітну роль у забезпеченні касового виконання державного бюджету. Він, як правило, веде консолідований рахунок Міністерства фінансів (казначейства) і забезпечує таким чином розрахунково-касове обслуговування уряду, що дає змогу, у свою чергу, уряду, враховуючи особливий статус банку, мінімізувати ризики, пов’язані з банківським обслуговуванням.

Оскільки надходження коштів до бюджету і витрачання цих коштів протягом року у часі не збігаються, депозити уряду в центральному банку характеризуються значними коливаннями і, отже, можуть бути джерелом коливань у грошовій базі. Проте більшість цих коливань має тимчасовий характер і центральний банк може їх передбачити на основі інформації міністерства фінансів про сподівані надходження і видатки, що дає банку змогу вжити відповідних заходів через проведення операцій на відкритому ринку і нейтралізувати вплив бюджетних коливань на грошову базу.

В умовах незбалансованості бюджету уряд стикається з проблемою вишукування джерел фінансування дефіциту державного

ключову роль. Він визначає загальні принципи діяльності платіжних систем, створює систему міжбанківського переказу грошей. Виступаючи у ролі посередника між банками при проведенні міжбанківських розрахунків Центральний банк, як банк з особливим статусом, забезпечує:

Центральні банки, виконуючи роль фінансового агента уряду, як правило, беруть активну участь в організації випуску державних боргових зобов’язань, їх розміщенні і підтриманні ринкового курсу, виплаті доходів та погашенні.

В сучасних умовах, в умовах розбудови ринкової економіки в Україні стає все більш відчутною необхідність визначення загальноприйнятного методологічного підходу до обгрунтування функцій Центрального банку.

Література

1. Гроші та кредит. 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002.

2. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999.

3. Габбард Р. Глен. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ.; Наук. ред. кер. М. Савлук, Д. Олексієвич. — К.: КНЕУ, 2004.

4. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.

Стаття надійшла до редакції 10 лютого 2006 р.

бюджету. У розвинутих країнах намагаються уникати емісійного фінансування бюджетного дефіциту. Добре розвинений ринок капіталів дає змогу урядам розміщувати потрібну кількість державних боргових зобов’язань і таким чином вирішувати проблему державних фінансів. Водночас у багатьох країнах з метою захисту центрального банку від можливого тиску з боку уряду на законодавчому рівні забороняється емісійне кредитування уряду шляхом купівлі центральним банком державних боргових зобов’язань на первинному ринку, тобто безпосередньо в емітента. Спілкування уряду і центрального банку стосовно боргових зобов’язань передбачається лише через відкритий ринок, тобто вторинний ринок, на якому центральний банк проводить операції з метою регулювання грошового ринку, використовуючи їх як інструмент монетарної політики.

УДК 336.71.078.3 К. Е. Раєвський, канд. екон. наук, директор департаменту припинення діяльності банків НБУ, проф. кафедри менеджменту банківської діяльності

КНЕУ імені Вадима Гетьмана

М. І. Зубок, канд. воєн. наук, проф. кафедри менеджменту банківської діяльності

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ
ОСВІТНІ ПОСЛУГИ: СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІЧНІ РИСИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ВИТРАТАМИ НА СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ, БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)