Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ДЕЯКІ ПИТАННЯ СУТНОСТІ ТА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ДЕЯКІ ПИТАННЯ СУТНОСТІ ТА ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ


Проанализированы разные подходы к определению понятия «государственные ценные бумаги». Внесены и обоснованы предложения по расширению трактовки понятия «государственные ценные бумаги» в Украине.

Очерчены направления дальнейшей работы по усовершенствованию понятийного аппарата рынка государственных ценных бумаг. In article there were analyzed different approaches to definition of concept «government securities «There are pro-ved the offers on expansion of treatment of concept «government securities «in Ukraine. The directions of the further work on improvement of the conceptual device of the market of government securities are outlined.

Ключові слова: державні цінні папери, заборгованість публічного сектору, цінні папери публічного сектору, муніципальні цінні папери, казначейські зобов’язання, державні облігації, казначейські векселі

В економіках розвинутих країн державні цінні папери відіграють значну роль у фінансуванні державних видатків, підтриманні ліквідності банківської системи та розвитку економіки в цілому. Державні цінні папери вважаються найліквіднішим та найнадійнішим видом капіталовкладень.

Питанням функціонування державних цінних паперів завжди приділялося багато уваги з боку науковців. Різні аспекти аналізу цієї проблеми розкрито у працях таких іноземних та вітчизняних економістів, як М. Бейлі, А. Лайнер, У. Вікрі, Ф. Джонсон, К. Дитцель, Дж. М. Кейнс, Б. Альохін, О. Барановський, Т. Вахненко, О. Гаврилюк, Ю. Данилов, В. Мунтіян, А. Фельдман та ін.

В економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення поняття «державні цінні папери». Тому особливої актуальності набувають питання визначення суті та функціональних основ існування державних цінних паперів.

Функціональні аспекти ринку державних цінних паперів розвинутих країн включають такі складові:

— мобілізація та концентрація на рівні держави тимчасово вільних грошових коштів банків та небанківських кредитно-фінансових установ, підприємств, організацій та населення та регулювання на цій основі рівня державних доходів і витрат;

— використання державних цінних паперів як активного регулятора грошово-кредитних відносин, формування на їх основі грошово-кредитної політики та координування грошового обігу;

— забезпечення ліквідності активів кредитно-фінансових установ [1, с. 7].

У країнах перехідного періоду державні цінні папери широко використовуються для забезпечення участі всіх верств населення країни у приватизаційних процесах.

Українська практика до цього переліку функцій додала використання державних цінних паперів як засобу організації розрахунків держави з юридичними особами — резидентами. Таке становище було спричинене значною платіжною кризою, коли розрахунки переводились зі сфери готівкових (або безготівкових) грошей у сферу бартеру та взаємозаліків за допомогою державних цінних паперів. У різні роки за допомогою ОВДП та векселів казначейства вирішувались такі завдання, як:

— погашення кредиторської заборгованості бюджету перед підприємствами-резидентами за згодою відповідних кредиторів;

— розрахунки з державним бюджетом за недоїмку з податкових платежів за бажанням власника цінних паперів;

— погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що фактично переводило заборгованість бюджету по відшкодуванню ПДВ у розряд офіційного державного боргу;

— застави з метою забезпечення зобов’язань перед резидентами [2, 3].

Таким чином державні цінні папери перетворювались у квазі-гроші і використовувались як засіб платежу. Цей підхід певною мірою полегшував прес заборгованостей і теоретично покращував фінансування державних видатків, але така практика призводила до збільшення частки взаємозаліків між бюджетом та підприємствами, що негативно впливало на реальне виконання бюджету як за доходами, так і за видатками. Виконання ринком державних цінних паперів (далі — ринком ДЦП) приватизаційних функцій та функцій засобу розрахунку слід відносити до тимчасових, характерних для перехідних економік.

Вживаючи термін «державні цінні папери» ми, перш за все, маємо на увазі боргові зобов’язання держави.

Слід зазначити, що на практиці існують розбіжності у трактуванні переліку інструментів фінансового ринку, що відносяться до державних цінних паперів.

Якщо звернутись до світового досвіду, то в переважній більшості випадків до державних цінних паперів відносять:

1) боргові зобов’язання центрального уряду;

2) цінні папери, гарантовані центральним урядом ( в більшості випадків емітентами тут виступають державні підприємства та організації, що користуються підтримкою уряду);

3) муніципальні облігації де емітентами виступають органи місцевої влади.

Державні та муніципальні цінні папери, у відповідності до світової практики, що склалася, не відокремлюються одне від одного, складаючи поняття «цінні папери публічного сектору» (public sector securities). Такий підхід пояснюється тим, що в західній економічній літературі склалася класифікація заборгованості, що ґрунтується на протиставленні заборгованості публічного сектору (public debt) та приватного сектору (private debt). До заборгованості публічного сектору включають всі види заборгованості, боржником за якими виступає публічний сектор економіки, прямо чи опосередковано пов’язаний з державною владою різних рівнів [4, с. 20]. Англійський термін public debt майже адекватний звичному для нас терміну «державний та муніципальний борг».

Публічний борг складається з, власне, державного боргу (або суверенного боргу) та боргу органів державної влади нижчого рівня — муніципального боргу.

Для обліку та оподаткування в розвинутих країнах державні та муніципальні цінні папери об’єднуються під назвою «державні цінні папери», або «цінні папери, що мають статус державних».

Цінні папери публічного сектору випускаються різними групами емітентів, що так чи інакше пов’язані з державною владою. Але в кожній країні існує специфіка надання цінним паперам статусу державних.

У США, наприклад, у Законі про державні цінні папери (Government Securities Act 1986) термін «державний» (State) визначається як такий, що є власністю будь-якого штату США, території або адміністративного утворення, що знаходяться в загальнодержавній власності. Тому до державних цінних паперів тут віднесено:

1) федеральні цінні папери, емітентом яких є центральний уряд: а) ринкові цінні папери: короткострокові казначейські векселі, середньострокові ноти та довгострокові облігації; б) неринкові цінні папери: ощадні облігації, облігації пенсійних планів та індивідуальні пенсійні облігації тощо;

2) муніципальні облігації, емітентом яких є органи влади штатів та муніципалітетів;

3) цінні папери, гарантовані центральним урядом, емітентом яких є організації, що користуються підтримкою уряду. Існує офіційний перелік таких організацій. Прикладом є облігації Азіатського банку розвитку, облігації системи фермерського кредиту, облігації федеральних банків житлового кредиту [1, с. 12].

Емітентами державних цінних паперів у Німеччині, крім центрального уряду, є місцеві органи влади, уряди земель, міністерства і відомства федерального уряду (наприклад поштова та залізнична служби випускають відповідно облігації федеральної поштової служби та федеральної залізниці).

В Японії право емітувати державні цінні папери мають центральний уряд, органи місцевої влади та організації, пов’язані з урядом (державні підприємства, урядові фінансові корпорації, міжурядові фінансові корпорації). Особливістю є те, що не всі організації, пов’язані з урядом, отримують державні гарантії по своїх боргових цінних паперах ( гарантії надаються лише по цінних паперах, що розміщуються шляхом відкритої підписки). Однак такі цінні папери мають статус державних цінних паперів, що дає можливість інвесторам користуватись деякими податковими пільгами.

У Великобританії державні цінні папери випускаються лише урядом країни та місцевими органами влади. Але зважаючи на той факт, що питома вага муніципальних позик украй мала, можна говорити про єдиного емітента державних цінних паперів — уряд Великобританії.

В Росії статус державних цінних паперів мають цінні папери, емітовані від імені Російської Федерації (федеральні державні цінні папери) та цінні папери, емітовані від імені суб’єктів Російської Федерації (державні цінні папери суб’єкта Російської Федерації) [5, ст. 2]. Цінні папери, емітовані від імені муніципального утворення, визнаються муніципальними цінними паперами і не мають статусу державних. Коло емітентів державних цінних паперів у Росії обмежене федеральними органами виконавчої влади, або суб’єктів федерації, до повноважень яких віднесено складання та/або виконання бюджету [5, ст. 3]. Муніципальні цінні папери не вважаються державними, але враховуються у складі внутрішнього боргу Росії.

В Україні досі не існує спеціального законодавчого акту, в якому було б визначено поняття «державні цінні папери». В новому Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» вве-

дено поняття «державні облігації України» та «казначейські зобов’язання України», як види державних цінних паперів. [6, с. 10, 11]. І якщо визначення державних облігацій більш-менш відповідає прийнятому у світі тлумаченню таких цінних паперів, то визначення казначейських зобов’язань значно відрізняється від загальновідомого підходу. Відповідно до згаданого закону казначейські зобов’язання можуть розміщуватися лише серед фізичних осіб і бути короткостроковими (до 1 року), середньостроковими (1—5 років) та довгостроковими (більше 5 років). У світовій практиці виділяють казначейські векселі (як короткострокові ДЦП), казначейські ноти і бони (як, відповідно, середньо- та довгострокові ДЦП). Усі вони по суті є казначейськими зобов’язаннями і виконують вищезазначені функції. Державні (казначейські) облігації за своєю природою та призначенням близькі до середньострокових та довгострокових казначейських зобов’язань (а іноді навіть ототожнюються з ними). Окремі види державних облігацій, наприклад ощадні облігації, розповсюджуються на неринковій основі. Таким чином, в українському законодавстві створено «незрозумілі» з погляду світової практики інструменти ринку ДЦП. З одного боку — короткострокові (до 1 року) казначейські зобов’язання, з іншого — короткострокові державні облігації з необмеженим колом інвесторів. Іншими словами, загальновідомий казначейський вексель, основним призначенням якого є фінансування касових розривів бюджету, в Україні перетворено на короткострокове (до 1 року) казначейське зобов’язання з обмеженим колом інвесторів, що практично унеможливлює вирішення проблеми касових розривів. Функції векселя перекладено на короткострокові державні облігації, що в світі практично не зустрічається, адже облігації асоціюються переважно з середньота довгостроковими цінними паперами. Більш логічним, на наш погляд, було б розглядати казначейські зобов’язання як сукупність боргових цінних паперів на пред’явника, емітентом яких є Державне Казначейство України, а основним призначенням — регулювання рівня державних доходів і витрат та грошово-кредитних відносин. А засобом залучення заощаджень фізичних осіб визнати облігації.

На нашу думку, до державних цінних паперів в Україні слід відносити інструменти, які випускаються та погашаються державою в особі органів державної влади та управління різних рівнів, а також центральних державних фінансово — банківських установ, таких як Національний банк України, Пенсійний фонд України, Державне казначейство тощо.

Стверджуючи це, ми виходимо з таких міркувань. По-перше, метою випуску таких інструментів завжди є не отримання доходу як такого, а розв’язання загальноекономічних проблем країни або регіону. По-друге, перерозподіл отриманих у результаті емісії коштів здійснюється не опосередковано через механізм оподаткування, а безпосередньо через бюджетну систему. По-третє, відповідальність перед інвесторами та погашення таких цінних паперів несуть органи державної влади за рахунок коштів саме державних, а не приватних фінансових фондів (центрального або місцевих бюджетів). І нарешті, цінні папери зі статусом державних повинні виконувати вищезазначені функції.

Той факт, що ринок місцевих запозичень в Україні не розвинутий, ще не говорить про те, що облігації місцевих позик не варто відносити до державних цінних паперів. Розвиток цього сегменту — лише питання часу, а здатність такого інструменту мобілізовувати та концентрувати тимчасово вільні грошові кошти для регулювання рівня доходів і витрат місцевих бюджетів очевидна. Крім того цінні папери місцевих органів влади, за умови розвинутого ринку та надійності таких інструментів, можуть слугувати індикатором активності ринку цінних паперів регіону. Інша річ, органи влади якого рівня випускають цінні папери. Якщо йдеться про Верховну Раду Автономної Республіки Крим або міські міст Києва та Севастополя державні адміністрації, то облігації державних органів такого рівня можуть бути віднесені до державних цінних паперів. Процес випуску місцевих позик контролюється державою в особі Міністерства фінансів України, хоча таке узгодження не є державною гарантією зі сплати зобов’язань.

Цінні папери, емітовані під державну гарантію третіми особами (недержавними структурами), на наш погляд, не слід вважати державними. Сам факт надання гарантії свідчить про стратегічну важливість емітента для економіки країни. Але метою емісії таких цінних паперів є поліпшення фінансового становища власне емітента, що ніяким чином не регулює державні доходи і видатки або грошово-кредитні відносини в країні. Тут варто використати підхід Росії, де цінні папери, гарантовані центральним урядом, суб’єктом Російської федерації або муніципальним утворенням, не є державними або муніципальними. Гарант несе субсидіарну відповідальність по гарантованому ним зобов’язанню. Гарантія видається на конкретну суму, і зобов’язання гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія [5, с. 15].

Відносини, що складаються з приводу купівлі-продажу цінних паперів, емітованих та гарантованих державою, в Україні регламентуються багатьма законодавчими актами, що створює певні незручності та ускладнює завдання систематизації. Враховуючи це, перспективним напрямком подальшої роботи є розробка єдиного законодавчого акту, в якому слід встановити перелік та види цінних паперів, що мають статус державних; порядок виникнення та виконання зобов’язань емітента в результаті емісії його цінних паперів; процедуру емісії державних та цінних паперів місцевих позик та особливості їх обігу; а також деталізувати порядок розкриття емітентами інформації. Це підвищить ефективність функціонування ринку державних цінних паперів та усуне існуючі невизначеності з трактуванням основних понять ринку ДЦП України.

Література

1. Литвиненко Л. П., Нишатов Н. П., Удалищев Д. П. Рынок государственных облигаций. ВЗФЭИ. — М.: Финстатинформ, 1997.

— 108 с.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів» від 6 березня 1999 р. № 321 // Українська інвестиційна газета, № 10 від 16.03.1999 р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України « Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість» від 25 грудня 2003 р. № 2014 // Урядовий кур’єр, № 16 від 28.01.2004 р.

4. Данилов Ю. А. Рынки государственного долга: мировые тенденции и российская практика. — М.: ГУ ВШЭ. — 2002. — 432 с.

5. Федеральный закон «Об особенностях эмиссии и обращения государственных и муниципальных ценных бумаг» № 136

— ФЗ, от 29.07.1998 г.// http://web.unis.ru:3000/noframe/law?d&nd=901713616&nh=1

6. Закон України « Про цінні папери та фондовий ринок «№ 3480

— ІV, від 23 лютого 2006 р. // Голос України, № 69, від 14.04.2006 р.

Стаття надійшла до редакції 4 травня 2006 р.

УДК 336.647О. Ф. Вітт, аспірант без відриву від виробництва кафедри банківських інвестицій

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКУ
КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ВПОРЯДКУВАННЯ
РОЛЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ СТРАХОВОГО ПЛАТЕЖУ ПО СТРАХУВАННЮ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
ФІЛОСОФІЯ ПРОЗОРОСТІ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)