Державна служба має свої специфічні методи правового регулювання статусу державних службовців, практичного функціонування державної служби з метою забезпечення діяльності самих державних службовців, що виконують завдання й функції держави.
Правові норми державної служби є частиною публічного права, оскільки спеціальні суб’єкти права виконують завдання і функції держави, її органів і органів місцевого с амоврядування.
Правові норми державної служби включають правові положення, що регламентують зміст правовідносин осіб, які
перебувають на державній службі, порядок їх утворення, зміни й припинення.
Вивчення правових норм державної служби передбачає розгляд таких питань:
• порядок утворення державно-службових правовідносин і правові наслідки;
• зміна державно-службових правовідносин;
• права і обов’язки державних службовців;
• правові наслідки порушення службовцями своїх обов’язків, заборон і обмежень, нак ладення дисциплінарних стягнень;
• порушення державними органами, органами місцевого самоврядування, а також посадовими особами тощо своїх обов’язків і недотримання прав державних службовців;
• правовий захист у державно-службових правовідносинах.
Основоположним поняттям у структурі права державної служби мають стати державно-службові відносини, під якими розуміють державно-правові відносини служби державного службовця, що вступає на службу. Працедавці державного службовця — держава, органи державної влади, інші органи, на які поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Державно-службові правовідносини мають такі характерні риси:
1) відносини є державно-правовими, тобто вони більшою мірою регулюються нормами державного та адміністративного права;
2) державно-службові правовідносини — це особливі (статусні) прав ові відносини, що визначають статус державних службовців;
3) державно-службові правовідносини — це відносини довіри, служби й відданості державного службовця, що принципово зумовлює права та обов’язки державних службовців;
4) службові правовідносини — це владні державно-правові відносини, що означає верховенство державного суверенітету й незалежності, суверенність владних дій державних службовців, можливість вживати організаційно-р озпорядчі та адміністративні заходи, здійснювати адміністративно-юрисдикційні дії як у самому органі державної влади, так і щодо зовнішніх суб’єктів права;
5) державно-службові відносини пов’язані з управлінням посадою, тобто державний cлужбовець здійснює функції держави і вирішує коло державних завдань.
Державні службовці мають ті самі права, що й решта громадян; до обмеження прав можна спеціально вдаватись у
випадках, зумовлених функціями, що їх здійснюють державні службовці, та завданнями, які ці службовці вирішують.
Особлива частина
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА —
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА
СИСТЕМА ВИКОНАННЯ ТА
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЦІЛЕЙ,
ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Розділ 5. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА:
ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Розділ 6. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЯК
СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
Розділ 7. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЯК
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ
Розділ 8. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО
СЛУЖБОВЦЯ
Розділ 9. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
ДЕРЖАВНО-СЛУЖБОВИХ ВІДНОСИН
Розділ 10. ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА
ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ
Розділ 11. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЯК
КУЛЬТУРНИЙ ІНСТИТУТ
Розділ 12. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
Розділ 13. МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Розділ 5
