Депозитні (ощадні) сертифікати — короткотермінові цінні папери, емітентами яких є банки. Банки використовують депозитні (ощадні) сертифікати для залучення ресурсів. Ринок депозитних (ощадних) сертифікатів у країнах із розвиненою економікою є дуже активним і високоліквідним. Дохідність інвесторів визначається за тими самими формулами, що й за казначейськими векселями. Характеристику ощадних сертифікатів в Україні наведено в Цивільному кодексі України.
Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого терміну суми вкладу та відсотків, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
У разі дострокового пред’явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та відсотки, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір відсотків.
Ощадні (депозитні) сертифікати є формою залучення депозитів. Вони класифікуються за такими ознаками: за характером розпорядження: ощадні сертифікати іменні та на пред’явника. Залежно від категорії власника коштів ощадні (депозитні) сертифікати виписують на користь юридичної або фізичної особи; за видом валюти залучених коштів: випущені в національній та в іноземній валюті; за термінами погашення: строкові, випущені на певний термін та до запитання.
В Україні також використовують депозитні сертифікати НБУ, обіг яких регулюється Положенням про регулювання Національним банком України ліквідності банків України (Постанова Правління Національного банку України від 30.04.2009 № 259). Це — борговий цінний папір Національного банку України в бездокументарній формі з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників системи кількісного обліку СЕРТИФ, який свідчить про розміщення в Національному банку України коштів банків і підтверджує їх право на отримання внесеної суми та відсотків після спливу встановленого терміну.
Казначейські векселі
Казначейські векселі — це короткотермінові державні цінні папери, які використовують для покриття тимчасових касових розривів, що виникають у процесі виконання державного бюджету. Казначейські векселі відносять до так званих дисконтних інструментів: вони розміщуються серед інвесторів за ціною, що нижча за номінальну вартість, а погашення здійснюється за номіналом.
Ставка дисконту (номінальна доходність) розраховується за формулою ((Н – Ц розм.) / Н) · 360 / п, де Н — номінальна вартість;
Ц розм. — ціна розміщення на первинному ринку; п — термін, на який випущено вексель, днів.
Дохідність інвесторів визначається за формулою: а) якщо інвестор придбав на первинному ринку і володів до терміну погашення: ((Н – Ц розм.) / Ц розм.) · 360 / п, б) якщо вексель був придбаний на первинному ринку та був проданий до терміну погашення на вторинному ринку : ((Ц прод. – Ц розм.) / Ц розм.) · 360 / п, де Ц прод. — ціна продажу векселя на вторинному ринку; п — кількість днів володіння інвестором векселем.Фінансовий казначейський вексель — цінний папір, що посвідчує безумовне грошове зобов’язання центрального органу виконавчої влади, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, яким оформлено заборгованість державного бюджету, сплатити після настання терміну платежу визначену суму власникові векселя (векселедержателю).
Порядок видачі, обігу, обліку та сплати за фінансовими казначейськими векселями, що видаються центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до закону про Державний бюджет України.
В Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 р. № 683 затверджено Порядок видачі, обігу, обліку фінансових казначейських векселів, виданих як електронний документ, та сплати за ними. Визначено, що органи Казначейства видають казначейські векселі розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів та платникам податку на додану вартість, на підставі їхніх заяв про обрання способу погашення бюджетної заборгованості шляхом отримання казначейських векселів, погоджених з відповідними головними розпорядниками бюджетних коштів та поданих відповідному органові Казначейства, або висновків відповідного органу доходів і зборів із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету шляхом видачі казначейських векселів.
Видача казначейського векселя прирівнюється до видачі платникові податку суми відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на відповідний рахунок платника податку. Облік виданих казначейських векселів з відшкодування ПДВ відображається за спеціальним фондом державного бюджету.
