Posibniki.com.ua Мікроекономіка Економіка підприємств агропромислового комплексу 17.2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність


< Попередня  Змiст  Наступна >

17.2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність


В ринковому середовищі суб’єкти підприємницької діяльності наділені правом самостійного визначення ціни на продукцію, яку вони виробляють. Наявність цього права зумовлює виникнення цінової конкуренції між виробниками. Кожен із них намагається продати вироблений товар, зберегти, а за можливості й розширити свою нішу в ринку і тим самим зміцнити на ньому своє становище. Це намагання реалізується підприємствами за двома напрямами:

1) раціональним використанням факторів нецінової конкуренції і насамперед

— підвищенням якості продукції (див. тему 18); 2) регулюванням рівня цін на товари власного виробництва. Якщо товар виробника не має ліпших властивостей порівняно з ідентичним товаром конкурентів, у цьому разі боротьба за ринок збуту зосереджується на ціні.

Підприємство-виробник може знизити її рівень порівняно з конкурентною ціною і завдяки цьому, як нам уже відомо, досягти переваг над своїми конкуре-продукцію, тим більше виробник може її реалізувати. І якщо ціновий попит на даний товар еластичний, підприємство за рахунок додаткового доходу від розширення обсягу продажу з надлишком компенсує втрати від зниження ціни. Аналогічний ефект досягається на продукцію з нееластичним ціновим попитом в умовах її дефіциту.

Як бачимо, цінова конкуренція виявляється в намаганні товаровиробників використати ціну як важіль утримання і зміцнення своєї позиції на ринку. Проте, знижуючи ціну для завоювання ринку збуту, товаровиробник повинен обов’язково брати до уваги такі обставини.

По-перше, зниження ціни не повинне бути надто великим, оскільки це може спричинити зворотну психологічну реакцію покупців — вони можуть перестати купувати цей товар, боячись, що його низька ціна зумовлена низькою якістю. Іншими словами, товаровиробнику слід пам’ятати, що ціна сприймається покупцями і як акумульований показник якості товару, а тому її зниження не повинне викликати підозру споживачів щодо низьких його споживчих властивостей.

По-друге, завдяки зниженню ціни товаровиробником досягаються тимчасові переваги над конкурентами, оскільки останні спроможні легко скопіювати цей захід, також знизивши ціну на свої товари. Тим самим вони позбавляють такого товаровиробника можливості збільшувати збут свого товару за рахунок цінового фактора.

Проте товаровиробник може на цьому не спинитися і прийняти рішення про подальше зниження ціни. Такий захід нерідко зумовлює аналогічні дії конкурентів. Це призводить до виникнення так званих цінових воєн, які стають причиною одержання конкурентами низьких прибутків і навіть збитків. Тут слід зауважити, що такі війни можуть виникати тоді, коли кількість виробниківконкурентів одного і того самого товару невелика, а покупці добре поінформовані про схожість цього товару за споживчими властивостями.

По-третє, в умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприємства, які виробляють товари з високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого забезпечується беззбитковість його виробництва.

Цінову конкурентоспроможність визначають за формулою де Ц — ціна продажу 1 ц продукції; ПС — повна собівартість 1 ц продукції (виє частковою модифікацією формули рентабельності продажу.

ЦК = (Ц – ПС) : Ц,

ЦК = (Ц – ПС) : Ц, робнича собівартість + накладні витрати). Неважко побачити, що дана формула робнича собівартість + накладні витрати). Неважко побачити, що дана формула

Вищу цінову конкурентоспроможність мають підприємства, які економічно спроможні продавати свою продукцію за цінами, нижчими від мінімальної ціни конкурентів, і одержувати при цьому прибуток.

Мінімальна ціна це індивідуальна ціна, що формується на кожному підприємстві, за якої воно одержує нульовий прибуток. Отже, вона визначається витратами на виробництво одиниці товару, понесеними тим чи іншим товаровиробником.

Якщо фактична ціна реалізації буде нижчою за мінімальну, підприємство зазнаватиме збитків, а якщо вищою — одержуватиме прибуток. Отже, чим нижча собівартість виробництва продукції, тим меншою буде її мінімальна ціна порівняно з мінімальною ціною підприємств, собівартість продукції яких є вищою, і навпаки.

Наприклад, у підприємства собівартість 1 т гречки становить 1600, а в найближчих конкурентів — 1900 грн за її ринкової ціни 2100 грн. Це означатиме, що мінімальна ціна на гречку для даного підприємства на 300 грн менша, ніж для конкурентів (1900 – 1600).

Для завоювання місцевого ринку збуту підприємство може знизити ціну на гречку на 500 грн за 1 т (2100 – 1600) і не одержувати при цьому збитків, тоді як конкуренти — лише на 200 грн (2100 – 1900). Зрозуміло, що підприємство має вищу цінову конкурентоспроможність за даним видом продукції, ніж інші товаровиробники. Її рівень становить 23,8 % [(2100 – 1600) : 2100] · 100), тоді як у конкурентів лише 9,5 %.

Одержаний результат означатиме, що підприємство для завоювання місцевого ринку збуту має економічну можливість знизити ціну на гречку проти рівня ринкової ціни на 23,8 % і не зазнавати при цьому збитків, тоді як конкуренти можуть допустити таке зниження лише на 9,5 %. Якщо конкуренти перейдуть цю межу, виробництво даного виду продукції в них буде збитковим.

Наведені міркування дають також підстави для висновку, що показник рівня цінової конкурентоспроможності товару є прямим відображенням рівня ефективності його виробництва, а тому повинен всебічно аналізуватися і широко використовуватися економістами для її аналізу й обґрунтування управлінських рішень.

На цінову конкурентоспроможність товару впливають два фактори: ціна реалізації і повна собівартість 1 ц продукції. Для кількісного визначення впливу цих факторів на даний показник можна скористатися індексним методом: ?? ?? ?? ,

?? ?? ??

Ц:ПСЦ

Ц:ПСЦ

Ц:ПСЦ

010

111

111 ? ? ?

Ц:ПСЦ

Ц:ПСЦ

Ц:ПСЦ

000

010

000 ? ? ? ? ? де індекси 1 і 0 вказують відповідно на звітний і базовий роки.

Ліва частина формули відображає загальний індекс цінової конкурентоспроможності продукції. Якщо від чисельника цього індексу відняти його знаменник, то одержимо зміну цінової конкурентоспроможності у звітному році порівняно з базовим. Наприклад, якщо у звітному році ступінь цінової конкурентоспроможності становив 0,56 (або 56 %), а в базовому

— 0,38 (або 38 %), то зміна цього показника становитиме 0,18, тобто 18 в. п. (0,56 – 0,38). Іншими словами, рентабельність продажу зросла на 18 %.

Перший частковий індекс фіксує вплив на цінову конкурентоспроможність ціни продажу, а другий — повної собівартості продукції. Різниця між чисельником і знаменником кожного із цих часткових індексів вказує на абсолютний тному році порівняно з базовим. Сума вказаних різниць повинна дорівнювати загальній зміні цінової конкурентоспроможності.

Якщо, скажімо, чисельник першого часткового індексу дорівнює 0,56, а знаменник — 0,5, а другого — відповідно 0,5 і 0,38, то різниця між ними становитиме 0,06 і 0,12, а сума цих різниць — 0,18, тобто збігається із загальною зміною цінової конкурентоспроможності.

Для підприємства важливо, щоб загальний індекс цінової конкурентоспроможності був більшим за одиницю, оскільки це свідчить про зміцнення позиції підприємства на ринку. Якщо різниця між чисельником і знаменником першого часткового індексу має позитивне значення, то це вказує на підвищення цінової конкурентоспроможності продукції за рахунок цінового фактора. У нашому прикладі ця різниця становить 0,06 і означатиме, що цінова конкурентоспроможність зросла завдяки підвищенню ціни реалізації на 6 %.

Аналогічно здійснюється оцінка і за другим частковим індексом. Одержаний результат 0,12 означає, що за рахунок зниження повної собівартості 1 ц продукції її цінова конкурентоспроможність (рентабельність продажу) зросла на 12 %. За умови, що різниця між чисельником і знаменником будь-якого часткового індексу має від’ємне значення, це свідчитиме, що даний фактор знизив цінову конкурентоспроможність продукції на величину вказаної різниці.

Зі вступом України до СОТ особливо актуальною стала проблема цінової конкурентоспроможності вітчизняних продовольчих товарів на внутрішньому ринку порівняно з імпортованими. Рівень такої конкурентоспроможності визначається діленням ціни вітчизняного товару на ціну імпортованого товару. Зрозуміло, що вітчизняний продукт матиме тим вищу цінову конкурентоспроможність, чим менший цей коефіцієнт співвідношення від одиниці.

Для визначення цінової конкурентоспроможності відповідного виду вітчизняної продовольчої продукції порівняно з аналогічною продукцією ймовірних імпортерів потрібно визначити розрахункову ціну імпорту з урахуванням імпортного тарифу, експортних субсидій, податку на додану вартість і відсотка рентабельності трейдерів.

Скажімо, внутрішня оптова ціна реалізації 1 кг яловичини м’ясопереробними підприємствами Польщі без ПДВ становила 11,13 злотих, або 2,73 євро. Звідси мінімальна розрахункова ціна імпорту з ПДВ (20 %) і 5 %-ї рентабельності трейдерів з урахуванням експортних субсидій становитиме: (2,73 ЄС у розрахунку на 1 кг яловичини.

– 0,15) · 1,2 ? ?1,05 = 3,25 євро, де 0,15 євро — експортна субсидія з бюджету – 0,15) · 1,2 ? ?1,05 = 3,25 євро, де 0,15 євро — експортна субсидія з бюджету

З урахуванням імпортного тарифу (15 %) ціна імпорту (мінімальна) дорівскладу виробника в Україні становила 2,15 євро, то цінова конкурентоспромощою на 43 % (1 – 0,57) ·100.

нюватиме 3,25 · 1,15 = 3,74 євро. Враховуючи, що оптова ціна 1 кг яловичини зі нюватиме 3,25 · 1,15 = 3,74 євро. Враховуючи, що оптова ціна 1 кг яловичини зі жність цього вітчизняного товару дорівнювала 2,15 : 3,74 = 0,57 або була вижність цього вітчизняного товару дорівнювала 2,15 : 3,74 = 0,57 або була ви

За нульової ставки імпортного мита і скасування експортних субсидій вар

тість польської яловичини становила б 3,44 євро (2,73 = 1,2 · 1,05), тобто і в тість польської яловичини становила б 3,44 євро (2,73 = 1,2 · 1,05), тобто і в цих умовах вітчизняна продукція мала б вищу конкурентоспроможність на 37,5 %.

Цінова конкурентоспроможність окремих видів продукції змінюється протягом року під впливом сезонного зростання (зниження) цін. Водночас змінюється і цінова еластичність такої продукції, кількісним виразником якої є коефіцієнт еластичності. Тому перед підприємствами, що виробляють продукцію з сезонним коливанням цін (це насамперед овочі, продукція промислового птахівництва, молочного скотарства), постає проблема врахування сезонного фактора при ціноутворенні.

Якщо, скажімо, аграрні підприємства, що виробляють молоко незбиране не в змозі істотно впливати на сезонне підвищення (зниження) ціни, оскільки ринкову владу мають молокопереробні підприємства (ринок олігопсонії), то птахофабрики має можливості цю проблему вирішувати самостійно.

Ми уже зазначали, що з настанням осені продуктивність птиці знижується. Це призводить до зменшення пропонування яєць і як наслідок — до підвищення ціни на них. Тут закономірно виникає запитання: наскільки птахофабрики можуть підвищити ціну на яйця, щоб за цієї причини не допустити затоварювання даним видом продукції на місцевому ринку?

Для того щоб дати відповідь на таке запитання, необхідно здійснити прогноз сезонного зменшення обсягу виробництва яєць на птахофабриці в осінній період на основі досвіду минулих років, а також провести маркетингове дослідження ринку з метою збору інформації для визначення коефіцієнта еластичності цінового попиту на яйця.

Маючи ці дані, можна за допомогою формули визначення вказаного коефіцієнта розрахувати, на яку величину впаде попит за підвищення ціни до певного рівня. Ціну можна підвищувати доти, доки попит скоротиться на величину меншу або однакову з очікуваним обсягом сезонного зменшення виробництва яєць. Викладене запишемо у формалізованому вигляді ц ц п п

З :

З ?Е, де Е — коефіцієнт еластичності цінового попиту; З п — зміна величини попиту на продукцію (яйця) у натуральних одиницях виміру; П п — початковий обсяг попиту (продажу продукції); З ц — зміна ціни в абсолютному виразі, грн; П ц — початкова ціна на продукцію.

П

П

У даній формулі невідомою залишається лише величина З п , що вказує, наскільки зміниться величина попиту за відомого зростання ціни. Для її визначення потрібно здійснити необхідні математичні перетворення наведеної формули, в результаті чого одержимо: ц ц пп

З

ПЗ???Е.

П


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
17.4. Ціноутворення і ціни на продукцію сільськогосподарського походження та їх державне регулювання
17.6. Паритет цін і механізм його забезпечення в ринковій економіці
Тема 18. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТА ПІДПРИЄМСТВ
18.2. Поняття якості, характеристика її показників і значення для підвищення конкурентоспроможності продукції
18.2. Методи визначення якості продукції та вплив її рівня на результати виробництва
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)